УДК 159.923
Роман Павлович Попелюшко
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри практичної психології та педагогіки,
Хмельницький національний університет
ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙСЬКОВО-ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ ДЛЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
Стаття присвячена аналізу теоретичних і практичних аспектів, психологічного впливу військово-травматичного стресу на психіку воїна в результаті участі його у бойових діях. Також, розглянуто проблему соціально-психологічних наслідків впливу військово-травматичного стресу на військовослужбовця у вигляді девіантної поведінки, зниження соціальної активності, що відбиваються на соціальних взаємодіях і спілкуванні учасників бойових дій.
Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, військово-травматичний стрес, реабілітація, військовослужбовець, учасник бойових дій.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасні досягнення психологічної науки і практики забезпечують вирішення багатьох важливих соціальних завдань. На даний момент накопичено достатньо спеціальних знань, практичних методик і технік для вирішення надзвичайно актуальної, суспільно значущої задачі - реабілітації військовослужбовців, які брали участь у бойових діях на сході нашої країни.
Багатьма дослідженнями було встановлено, що перебування в травматичній ситуації може призвести до специфічних змін в психіці людини і бути однією з основних причин, що можуть викликати посттравматичний стресовий стан.
Інша, і не менш важлива, причина пов’язана з тим, як саме людина реагує на травматичну подію, і як вона інтегрує пережите, тобто мова йде про рівень емоційної стійкості індивіда, про його особистісні ресурси, якісні своєрідності захисних психологічних механізмів, наявності або відсутності тісних емоційних зв’язків з оточуючими людьми, підтримки з їхнього боку. До числа травматичних ситуацій відносять участь у бойових діях, насильство, стихійні і технологічні катастрофи тощо. У даній статті, ми будемо розкривати особливості тільки одного з видів травматичних подій, а саме: участь у бойових діях. На війні людина є не тільки свідком насильства, але і є його активним учасником. І те, і інше слугує джерелом травматичних переживань. Те, яким чином це відбивається на психіці військовослужбовця, вже давно слугувало предметом досліджень, в основному для клініцистів, а в останні десятиліття до вирішення цих проблем підключилися й психологи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Істотний науковий внесок у дослідження протікання і механізми посттравматичного стресового розладу - головного психологічного наслідку участі в бойових діях - внесли такі науковці як Александровський Ю.А., Бадмаєв Б.Ц., Гордєєва О.Г., Доморацький В.А., Зеленов М.Є., Караяні О.Г., Лазебна О.О., Магомед-Емінов М.Ш., Подоляк Я.В., Пушкарьов А.Л., Столяренко О.М., Тарабрина Н.В., Крепелін Е., Сельє Г. та багато інших.
Метою статті є аналіз теоретичних і практичних аспектів впливу військово-травматичного стресу на учасників бойових дій.
Виклад основного матеріалу дослідження. Військово-травматичний стрес є одним з різновидів посттравматичного стресового розладу. Він виникає в учасників бойових дій. При виникненні ПТСР людина послідовно опиняється в таких обставинах, як:
- різка зміна умов мирного життя на бойову обстановку, до якої доводиться дуже швидко пристосовуватися. Це робить практично постійним, перебування в стані небезпеки, руйнування, загибель товаришів. Деякі дослідники позначають терміном «військово-травматичний стрес» реакції, що виникають саме в цей період;
- швидка зміна бойовій ситуації на мирну, до якої колишньому воїну знову доводиться адаптуватися, пристосовуватися. Виникаючі в цей період дезадаптаційні реакції, як правило, досить тривалі, але все ж тимчасового характеру, носять назву власне посттравматичного стресового синдрому.
У цілому ряді досліджень констатується, що посттравматичні стресові розлади становлять від 10 до 50% всіх медичних наслідків бойових подій.
Помітний відбиток на перебіг психічної діяльності і поведінку військовослужбовців накладають бойові дії. Бойовий стрес, зігравши свою позитивну роль у збереженні цілісності організму і особистості воїна в екстремальних умовах, виступає причиною подальшої дезадаптації учасників бойових подій. По суті саме стресові адаптативні трансформації за межами життєво небезпечної ситуації опиняються негативними, дезадаптивними і утворюють осьову симптоматику бойових стресових розладів [1]. Білоруський дослідник Н.В. Якушин зазначав, що травматичний стрес, який виник під час військових дій, є одним з головних внутрішніх бар’єрів на шляху адаптації до мирного життя. Травматичний досвід, відображений у психіці ветерана, тримає його в стані внутрішньої війни [2].
Російський дослідник, впливу антитерористичних операцій на психіку військовослужбовця, Соловйов І.В. зазначав, що людина повертаючись до звичайного мирного життя, найчастіше залишається адаптованою до бойової ситуації. Для оточуючих посттравматичні стресові реакції, на думку Соловйова І.В., діляться на три види: 1) порушення сну, зниження настрою, загального життєвого тонусу, незрозуміле почуття провини, занурення у себе тощо; 2) невмотивована агресія відносно випадкових людей, дуже часто відносно рідних і близьких; 3) психічні розлади, необхідність психіатричної допомоги [3].
Радянський науковець, професор Аракелов Г.Г. при фундаментальних дослідженнях стресу і стресових реакцій, відзначав, що для більш пізньої фази стресу, коли організм перебуває на межі норми і патології, з’являються певні системи, групових ознак стресового розладу:
- психологічні - зниження самооцінки, рівня соціальної адаптованості та фрустраційної толерантності;
- фізіологічні - переважання тонусу симпатичної нервової системи над парасимпатичною, зміна гемодинаміки;
- ендокринні - підвищення активності симпатико-адреналінової і гіпоталамо-гіпофізарної надниркових систем;
- клінічні - особистісна і реактивна тривожність, зниження емоційної стабільності;
- метаболічні - підвищення в крові транспортних форм жиру, зсув ліпопротеїдного спектра в сторону атерогених фракцій [4].
Найменше нагадування про бойовий досвід, здатне викликати вище зазначені ознаки, говорить про наявність посттравматичного стресового розладу. Таким чином, ПТСР - це постійно «прихований» стрес, здатний відродитися в будь-яку хвилину.
Необхідно звернути увагу, ще на одну суттєву сторону проблеми: зміна життєвої перспективи в учасників бойових дій, які пережили психотравмуючу ситуацію. Їхнє минуле розкладається на час «до» і «після» травми, а їхня дійсність болісна, майбутнього нібито немає, або воно «примарне» - бажання, цілі, плани - все, що рухає людиною в звичайному житті, паралізовано. Цей стан позначається, як почуття мінімальної життєвої перспективи, і включено до переліку діагностичних симптомів ПТСР в Американський діагностичний стандарт [5]. У учасників бойових дій, пов’язаних з прямою або відстроченою загрозою життю, спостерігається яскраво виражене відчуття скороченої життєвої перспективи і небажання будувати які б то не було плани на майбутнє.
У учасників бойових дій з травматичним досвідом виникає особливий вид стресу, який дослідники назвали «інформаційним». Дія цього стресу розтягнута в часі і має перспективу. Проявляється він у постійних наполегливих думках та питаннях: «Що зі мною відбулося?», «Як із цим жити далі?», «Навіщо це було?». Людина - творець своєї долі, оскільки усвідомлює, що у неї є майбутнє, вона може його, багато в чому, будувати за своїм бажанням. У учасників бойових дій, під впливом військово-травматичного стресу порушується процес сприйняття безперервності життя, і руйнуються індивідуальні пояснювальні схеми, які до травматичного впливу робили суб’єктивний світ зрозумілим і передбачуваним. У випадку, коли схеми порушені, людина не може передбачити майбутнє і будувати плани, оскільки їй просто не на що стертися [5]. Результати досліджень, російських науковців Міско О.А. і Тарабриної Н.В. свідчать про те, що особи з посттравматичним стресовим синдромом живуть вкороченою «ближньою» перспективою, тобто, не планують подій свого життя і, знають тільки про те, що будуть робити сьогодні ввечері і подальших подій не планують. Крім того, життєва перспектива стає «песимістичною» - люди перестають очікувати чогось гарного, «безнадійною» - колишні учасники бойових дій не відчувають себе господарями свого життя. Чим вище ці відчуття і прояви, тим яскравіше були травмуючі події.
Вплив тривалих, екстраординарних психотравмуючих ситуацій, пов’язаних із загрозою життю, призводить до таких особистісних змін, коли загострюються одні властивості особистості, і нівелюються інші. Можуть виникнути і невластиві військовослужбовцю риси [6].
У учасників бойових дій більш серйозно страждає емоційний компонент побудови майбутнього, ніж когнітивний. На думку Якушина Н.В., на первинний стрес, отриманий під час війни, накладається вторинний, що виник при поверненні додому. Це стає внутрішньою основою для психічної і соціальної дезадаптації військовослужбовця в суспільстві [2].
Російська дослідниця Ахмедова Х.Б. зазначає, що ознаки посттравматичних стресових розладів можуть розглядатися в якості основи, на якій формуються особистісні зміни різних рівнів [6]. Виходячи з цього, необхідно зауважити, що ПТСР є формою порушення психологічного здоров’я учасників бойових дій, безпосередньо пов’язаного з наявністю патологічних змін особистості. Уявлення про критерії психологічного здоров’я, до справжнього моменту досить устоялися, для того щоб кваліфікувати ПТСР як його порушення. Вітчизняне поняття «психологічне здоров’я» сформувалося під впливом поглядів американського психолога А. Маслоу і припускає, по-перше, прагнення людей бути всім, чим вони можуть, розвивати весь свій потенціал через самоактуалізацію. А друга складова психологічного здоров’я - прагнення до гуманістичних цінностей. Психологічно здорова людина, насамперед, творить, її агресія мінімальна. Крім того, вміє жити «тут і тепер», зберігаючи почуття віддаленої перспективи, для неї характерні трансцендентальні переживання. Цінності тоді є дійсними, коли людина може їх реалізувати в життєвому процесі. Більшість учасників бойових дій позбавлені можливості реалізовувати те головне, що вони винесли зі свого бойового досвіду - цінності, де на першому місці стояли би життя людини та бойові побратими [3]. Психологічне нездоров’я, з цієї точки зору, виражається в тому, що колишній учасник бойових дій не може знайти свого місця в мирному житті, позбавлений можливості «стати всім, чим він може».
Безсумнівно, головним наслідком для особистості військовослужбовця з ПТСР стає деформація самооцінки: найчастіше вона стає неадекватно заниженою, або компенсаторно завищеною. Будучи на війні героєм, при поверненні до мирного життя, військовослужбовець стає не просто пересічним громадянином, а часто ізольованим та відторгнутим в наслідок того, що особисті зміни які з’явилися у нього, відбиваються на способах спілкування та ведення справ. Зміна самооцінки надзвичайно істотно і важко піддається корекції, так як входячи до ядра особистості, самооцінка є важливим регулятором її поведінки.
Необхідно відзначити, що в житті рідко бувають події, які можна трактувати як однозначно гарні, або однозначно погані. Бойовий досвід і його наслідки у вигляді ПТСР, дуже багато учасників бойових дій трактують як позитивний життєвий досвід. Травматичний вплив в ряді випадків сприяє особистісному зростанню та підвищенню самоповаги, активізуючи процес переоцінки цінностей і формування нових пріоритетів. Це дозволяє особистості в посттравматичному періоді стати навіть більш активним суб’єктом життя, ніж до травми. Подібна активність у побудові свого життя викликана суб’єктивним почуттям «особистісної зміни» [7], яку військовослужбовець оцінює позитивно. Ті учасники бойових дій, які вважають участь у військових діях яскравою сторінкою свого життя, включають її в свій досвід, осмислюють його, дотримуються думки, що вони стали сильнішими, у них з’явилося більше можливостей, їм легше долати життєві труднощі.
Військовослужбовці, що повернулися з війни, відчувають тимчасову дезадаптацію в мирних умовах. Успішне подолання негативних наслідків переживання травматичних подій залежить від рівня активності суб’єкта посттравматичної адаптації та його здатності до реалізації оптимальних стратегій виходу з кризової ситуації [7].
Психологічні наслідки бойових дій для особистості військовослужбовця могли б бути значно слабше, якби не формування негативної громадської думки щодо колишніх учасників бойових дій. Громадська думка формується в тісній залежності від масштабів військового конфлікту. Аналіз психологічних аспектів першої та другої світових воєн показує, що з початком воєнних подій подібного роду докорінно змінюються змістовні та динамічні характеристики суспільства у всіх воюючих державах. В глибинах соціального організму відбуваються потужні «тектонічні» зрушення: змінюється зміст і режим діяльності більшості державних інститутів [1]. По суті, починається відлік нового соціального часу. Радянський соціолог Кальмансон А.О., учасник другої світової війни, вважав, що істотних змін зазнає соціальна структура, система статусів і ролей, тип мотивації і соціальний контроль. Змінюється процес соціалізації, суть якого в тому, що індивід, вписується вже не в норми, права та обов’язки мирного часу, а в систему норм і прав воюючого народу [4]. З цієї точки зору, перемога і поразка у війні стосується як армії, так і народу. Локальний військовий конфлікт, в якому беруть участь наші співвітчизники, відрізняються тим, що не відбувається перебудови економічної та соціальної сфер життя суспільства і держави. Громадяни нашої держави діляться на учасників збройного конфлікту і на неучасників.
Неучасники, що становлять більшість мирного населення формують громадську думку з приводу збройного конфлікту, загалом, і дій армії, зокрема. Як правило, по сприйняттю локального військового конфлікту на сході нашої держави, по ціннісним орієнтаціям по відношенні до нього, по зв’язаних з ним соціальним очікуванням у суспільстві та армії можуть спостерігатися істотні відмінності [1]. Для кожного учасника бойових дій це може мати прямі соціальні наслідки. Дуже яскраво вони проявилися, наприклад, в життя ветеранів війни США у В’єтнамі. Поки молоді американські хлопці гинули в джунглях, щиро вірячи в те, що захищають національні інтереси, в їх рідній країні поширювалась антивоєнна кампанія [3]. У схожій ситуації опинилися радянські воїни, які повернулися з Афганістану. На даний момент поширюється рух проти військових дій на сході нашої держави. Таким чином, характеристики військового конфлікту і негативна суспільна реакція на нього, в майбутньому забезпечать посилення ПТСР у військовослужбовців учасників бойових дій і, як наслідок, збільшення дезадаптативних проявів в мирних умовах.
Викликана ПТСР дезадаптація, проявляються в поведінці, діяльності, спілкуванні військовослужбовця. Крім того, що учасник бойових дій сам страждає від проявів цього розладу, зазнають труднощів і негативних переживань близькі йому люди, друзі та трудовий колектив.
Важливим показником дезадаптації, учасників бойових дій, при ПТСР є порушення соціального статусу. Російські науковці Лазебна О.О. і Зеленова М.Є. виявили значущі відмінності між групами адаптованих і дезадаптованих ветеранів за показником «наявність роботи». Соціальна дезадаптація проявляється в тому, що ветерану військового конфлікту важко знайти роботу і на ній затриматися. Для них характерна низька стабільність професійного життя. Вони частіше змінюють місце роботи, частіше є низькооплачуваними і низько кваліфікованими працівниками [7].
Низькій рівень соціальної адаптованості є найбільш очевидним для оточуючих, наслідком психічної травми. Серед колишніх учасників бойових дій значно частіше зустрічаються такі форми дезадаптивної поведінки як алкоголізм, наркоманія, схильність до здійснення актів насильства. Також значно частіше проявляється аутоагресивна поведінка у вигляді самоушкоджень і суїцидальних спроб. Показники ПТСР в багатьох випадках збігаються з характеристиками суїцидальних особистостей:
- почуття ізоляції або знедоленості;
- в них проявляється «тунельне бачення», тобто нездатність побачити те позитивне, що могло б бути прийнятно для них. Вони бачать тільки один вихід з ситуації що склалася;
- депресивний настрій, часто з втратою апетиту, життєвої активності, проблеми зі сном;
- спостерігається можливість сильної залежності від наркотиків чи алкоголю;
- нездатність спілкуватися з іншими людьми через почуття безвиході та думок про самогубство;
- в них виникає відчуття, що краще не стане ніколи;
- з’являється відчуття безнадійності або безпорадності, в такі моменти загроза суїциду може бути першим сильним почуттям [4].
Лазебна О.О. і Зеленова М.Є. наводять дані по різні групи населення, ясно вказують на те, що в більшості випадків розвитку асоціальної поведінки в будь-якій формі передувало ПТСР і девіантна поведінка є, по суті, яскравою формою дезадаптивної поведінки. Також ними було зазначено, що в цілому, рівень функціонування у сфері соціальних контактів дезадаптованих афганських ветеранів виявився нижче. Серед них спостерігався більш високий рівень алкоголізації, випадки наркотичної залежності, більше розлучень і менша кількість створених шлюбів, а також частіше зустрічалися сім’ї, в яких не було дітей [7].
Значно більш високим є рівень конфліктності і агресивності в особистісних взаєминах у учасників бойових дій зі зниженими показниками соціальної адаптації. Підвищення рівня конфліктності поведінки, психологічна наука та практика пояснює, в першу чергу, суб’єктивними причинами. Зовнішній конфлікт з оточенням є проекцією конфлікту внутрішнього, а той, у свою чергу, викликаний високим ступенем фрустрації, що виникає при обмеженнях суспільством потреб індивіда. Внутрішня детермінанта відіграє особливо важливу роль у внутрішньоособистісних конфліктах, оскільки вони, проектуючись міжособистісними і міжгруповими конфліктами, самі виробляють їх. Загострення конфліктності пов’язано з зміною цінностей особистості військовослужбовця, загостренням певних рис характеру, посиленням акцентуації і спробами зберегти нормальну самооцінку. Крім того, соціальні навички, частина з яких була втрачена у військових умовах, вимагають відновлення і розвитку. Конфліктність особистості посилюється через те, що подальшу поведінку в мирних умовах учасник бойових дій завжди вибудовує з урахуванням можливої небезпеки для життя і здоров’я, завжди залишаючись «напоготові».
В багатьох військовослужбовців, які брали участь у військових діях, особистість набуває агресивного або деструктивного забарвлення. Підвищення агресивності можна пояснити з точки зору як фрустраційної теорії агресії, так і з точки зору теорії соціального научіння. Фрустраційні теорії агресії вводять фактор для пояснення поведінки, який має назву - ситуаційний. Тобто агресія виступає як реакція на фрустрацію [4]. Соціальне научіння передбачає, що у людини закріплюються ті форми поведінки, які отримують позитивне підкріплення. В умовах бойових дій агресія, спрямована на супротивника отримує позитивне підкріплення. Ситуативний розвиток агресивних дій стає залежним від особистісних структур. В умовах мирного часу, суспільство не сприймає і засуджує застосування агресії, в наслідок цього створюється вимога соціального перенавчання учасників бойових дій [4].
Висновки. Отже, основним негативним наслідком участі особистості у бойових діях є посттравматичний стресовий синдром. Особлива підступність якого полягає в тому, що з роками у значної частини психотравмованих воїнів він не згладжується, а посилюється, виливаючись у асоціальну поведінку, неврозоподібні реакції, соматичні захворювання, таким чином, стаючи вже предметом турботи не тільки психологів, а і медиків.
Тому першочерговим завданням, військових та цивільних психологів, на даному етапі участі нашої країни у військових діях на сході держави, є вивчення та подолання негативних психічних і психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Подальші теоретичні дослідження та практика з підвищення ефективності системи психологічної реабілітації, учасників бойових дій, є на даний момент актуальними. Ці дослідження будуть не тільки сприяти посиленню боєздатності українського війська, але і дозволять виконати головне завдання психологічної служби як в армії так і по за її межами: зберегти і зміцнити психологічне здоров’я кожного військовослужбовця, учасника бойових дій.
Список використаної літератури
2. Якушин Н.В. Психологическая помощь воинам-афганцам в реабилитационном центре республики Беларусь / Н.В. Якушин // Психологический журнал. - 1996. - №5. - С. 65-74.
4. Посттравматичні стресові розлади: діагностика, лікування, реабілітація: методичні рекомендації / уклад.: Волошин П.В., Шестопалова Л.Ф., Підкоритов В.С. та ін. - Харків, 2002. - 47 с.
5. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н.В. Тарабрина. - СПб: Питер, 2001. - 272 с.
6. Ахмедова Х.Б. Посттравматические личностные изменения у гражданских лиц, переживших угрозу жизни / Х.Б. Ахмедова // Вопросы психологии. - 05/2004. - N 3. - С. 93-102.
7. Лазебная О.Е. Военно-травматический стресс: особенности посттравматической адаптации участников боевых действий / О.Е. Лазебная, М.Е. Зеленова // Психологический журнал. - 1999. - Т.20. - №5. - С. 62-74.
Попелюшко Р.П. Психологические последствия военно-травматического стресса для участников боевых действий
Статья посвящена анализу теоретических и практических аспектов психологического воздействия военно-травматического стресса на психику воина в результате участия его в боевых действиях. Также, рассмотрена проблема социально-психологических последствий влияния военно-травматического стресса на военнослужащего в виде девиантного поведения, снижение социальной активности, которые отражаются на социальных взаимодействиях и общении участников боевых действий.
Ключевые слова: посттравматическое стрессовое расстройство, военно-травматический стресс, реабилитация, военнослужащий, участник боевых действий.
Popeliushko R.P. Psychological consequences of military-traumatic stress for combatants.
The article made an analysis the psychological effects of military-traumatic stress for combatants. At the present stage psychological science and practice has accumulated enough of special knowledge practical methods and techniques for solving are extremely relevant, socially significant problems - the rehabilitation of soldiers that participated in hostilities in the east of the country.
Noticeable imprint on the course of psychic activity and behavior imposes military hostilities. Combat stress by playing a positive role in preserving the integrity of the organism and the identity of a warrior in extreme conditions, acts the cause of further maladaptation of combatants in peaceful conditions.
Induced PTSD exclusion, manifested in behavior, activities, communication serviceman. In addition to being a member of hostilities he suffers from manifestations of this disorder have difficulties and negative experiences of people close to him, friends and the labor collective. Low level of social adaptation is most obvious to others, the result of trauma. Among the former combatants far more common forms of maladaptive behaviors such as alcoholism, drug addiction, tendency to commit acts of violence.
The primary task of military and civilian psychologists at the stage of our country's participation in military operations in the east of the state, is to study and overcome negative mental and psychological consequences of participation in military hostilities.
The major negative consequence of the individual participation in combat operations is post traumatic stress syndrome. The peculiarity of which is that over the years a certain parts of soldiers he not disappear and intensifies manifesting itself in antisocial behavior, neurosis reactions, somatic diseases, thus becoming the already taken care of not only of psychologists, but also doctors.
Further theoretical studies and practice to improve the effectiveness of the psychological rehabilitation of combatants are currently relevant. These studies will not only help to strengthen the combat capability Ukrainian army, but will perform the main task of the psychological service in the army as well as on the outside: to preserve and strengthen the psychological health of every service combatants.
Keywords: post-traumatic stress disorder, military-traumatic stress, rehabilitation, soldier, combatant.