Основи роботи психолога з комбатантами з посттравматичним стресовим розладом

Р.П. Попелюшко, к. психол. н., доцент,

доцент кафедри практичної психології та педагогіки,

Хмельницький національний університет (Україна)

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодення українського суспільства насичене різноманітними стресовими факторами, від війни на сході країни до тарифів на комунальні платежі. Тому високий рівень стресу може негативно впливати на широкий діапазон когнітивної і соціальної поведінки людини. Окрему категорію нашого сучасного суспільства, складають комбатанти, що стали, в наслідок службової діяльності, жертвами сильного психологічного стресу. Часто цей стрес проявляється у вигляді зниження концентрації уваги, порушення сну, звуження афективного спектру, погіршення міжособистісних стосунків, загальними порушеннями пам’яті, зниженням працездатності, зниженням здатності до навчання, загальним зниженням мотивації. Але особливо страждає здатність комбатантів справлятися з новим стресом і здатність пристосовуватися до нових мирних ситуацій. До більш глибоких психологічних розладів відносяться порушення емоційного контролю, проблема довіри, підозрілості і ворожості.

Постановка завдання. Метою статті є розкриття деяких основ роботи практичного психолога з комбатантами з посттравматичним стресовим розладом.

Виклад основного матеріалу. Не піддається сумніву те, що важкі фізичні та психологічні травми, такі як жорстокі тортури або участь в кривавих і небезпечних для життя подіях викликають посттравматичні переживання і розлади у комбатантів, особливо, в наступні після травми місяці. Численні дослідження показують, що у багатьох комбатантів з посттравматичними стресовими розладами спостерігається зниження толерантності до стресу і висока ймовірність посилення проявів ПТСР при зіткненні з будь-якими схожими травмуючими ситуаціями. Існують групи людей, у яких досить виражені розлади ПТСР зберігаються багато років і проявляються вони хвилеподібно.

До загальних психологічних симптомів віддалених наслідків посттравматичного стресового розладу у комбатантів, відносять:

- Повторне переживання травматичної події: думки, спогади і кошмари про війну, тривожна реакція на нагадування про подію (петарди, сильні вихлопи автотранспорту та ін.), галюцинації (звукові, слухові, нюхові, тактильні);

- Ухилення: уникнення тісних емоційних контактів з родиною і друзями, уникнення людей або місць (які можуть повторно травмувати), безрезультатні спроби забути про подію, почуття відчуженості;

- Порушення: безсоння або проблеми зі сном, гнів і дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, запальність [3].

Фізичні симптоми віддалених наслідків посттравматичного стресового розладу у комбатантів, проявляються, у: проблемах з травленням і шлунком, болях у грудях, головних болях, запамороченнях, зловживання алкоголем або наркотиками [1].

Для визначення посттравматичного стресового розладу з медичної точки зору необхідна наявність декількох поєднаних симптомів. Практичний психолог може зробити висновок про те, що переживання травми не завершено, якщо бачить «застрягання» комбатанта на одній з фаз. Наприклад, військовослужбовець що пережив насильство чи тортури, не дозволяє собі, чи немає можливості, гніватися на агресора через страх і відчуває постійну напругу, стримуючи свою злість або зриваючи її на інших людях (це фаза 2). Або комбатант, який має серйозне захворювання чи каліцтво, живе, як би нічого не сталося, не звертається до лікарів, піддаючи своє життя небезпеці, ізолюючи від себе і свою свідомість від прийняття того що він хворий або інвалід (це фаза 1). Або комбатант після втрати найближчого друга чи побратима не дозволяє себе потужити чи посумувати про це, намагається бути веселим і бадьорим, але за цією веселістю стоїть і стоятиме туга до тих пір, поки людина не дозволить собі прожити її (фаза 3) [2].

У світлі розуміння важливості даної проблеми виникають безліч питань яких принципів необхідно дотримуватися при наданні психологічної допомоги в ситуації з віддаленими наслідками посттравматичного стресового розладу і які методи будуть більш ефективніше при наданні допомоги комбатантам.

Базовими елементами досвіду переживання психологічної травми комбатантами є почуття безсилля і роз’єднаність з іншими. Таким чином психологічне консультування повинно бути націлене на формування у учасника бойових дій переживання власної сили і на створення нового соціального контексту. Перший принцип одужання комбатанта, це створення умов відновлення зв’язків з ресурсами своїх власних сил. Комбатант повинен бути автором і творцем свого власного процесу зцілення.

Другий принцип, це активне слухання, так як травматичні перенесення відображають не тільки досвід жаху, а й також досвід безпорадності. Комбатанти не можуть довіряти психологу до тих пір, поки вони не переконаються, що він здатний вислухати всі подробиці їх травматичних історій.

Усвідомлення контрпереносу є третім принципом. Психологічна травма «заразна». Являючись свідком руйнівних наслідків жорстокості, психолог перевантажується емоційно. Він переживає, хоча і в меншій мірі, ту ж загрозу, лють і відчай, що й комбатант. Особливістю прояву контрпереносу є можливі самоідентифікації психолога не тільки з військовослужбовцем, але і з сепаратистом чи найманцем, що супроводжується переживанням відповідних емоцій [2].

Психологічна робота з комбатантами з проявами віддалених наслідків посттравматичних стресових розладів включає в себе три стадії. Центральним завданням, що стоїть перед психологом на першій стадії надання психологічної допомоги комбатанту, є встановлення безпечної атмосфери контакту. Основне завдання другої стадії - це робота зі спогадами і переживаннями комбатанта. Основним завданням третьої стадії є включення комбатанта в повсякденне життя. В процесі успішного відновлення можна розпізнати поступові переходи від почуття тривожності до відчуття безпеки, від диссоційованості до інтеграції травматичних спогадів, від вираженої ізоляції до вибудовування соціальних контактів комбатантом.

В практиці психологічної допомоги комбатантам з віддаленими наслідками стресогенних впливів, часто користуються методом кризової інтервенції. Її часте використання пояснюється тим, що за короткий часовий термін необхідно усунути гострі травматичні переживання. Але для повного відновлення психологічного здоров’я необхідна тривала і систематизована психологічна допомога комбатантам, і кризова інтервенція може бути початком цього процесу.

Під час першої стадії допомоги, психологу, необхідно постійно утримувати комбатанта в стані рапорту, створюючи тим самим безпечні умови початкового контакту.

Під час другої стадії відновлення необхідно заохочувати комбатанта розповідати історію травми повністю і в деталях. А так, як у будь-якої людини є «нормальна пам’ять» цей процес і стає можливим, на противагу «травматичній пам’яті» яка безсловесна, застигла й мовчазна. У цій стадії дуже важливо звертатися до ранньої історії життя комбатанта, з тим, щоб відновити почуття «течії і безперервності». Психологу слід допомагати комбатанту з віддаленими наслідками стресогенних впливів, говорити про важливі відносини, життєві труднощі, ідеї, фантазії і конфлікти, що відбувалися до травматичних подій. Це створює контекст, в якому стає зрозумілим значення травматичного досвіду в житті даної людини. Психолог, під час цього процесу, бере на себе роль свідка і союзника, допомагаючи нормалізувати реакції комбатанта, фасилітує процес розповіді, допомагає позначити реакції, і розділяє емоційну ношу з учасником бойових дій [2].

Висновки. Отже, при наданні психологічної допомоги комбатантам з віддаленими наслідками стресогенних впливів, базовими залишаються наступні правила: локус контроль завжди залишається за комбатантом, швидкість, час і структура сесії повинні бути такими, щоб техніки які застосовуються під час сеансу «відкривали» би травматичний досвід, і щоб вони інтегрувалися в процес психологічного консультування.

При роботі психолога з травматичними переживаннями комбатанта, необхідно пам’ятати, що дана робота повинна ділитися на три частини. Емоційно важка робота з комбатантом, повинна бути зроблена в першій третині сесії, або відкладена. Інтенсивне дослідження відбувається в другій третині сесії, в той час як остання третина призначена для того, щоб комбатант переорієнтувався і знайшов внутрішню рівновагу. В наслідок такого поділу, комбатанту вдасться, в міру своїх психологічних можливостей, виявити, пропрацювати, прийняти та знайти особистісний ресурс для подолання віддалених наслідків посттравматичного стресового розладу. Не слід однак забувати, що процес подолання цих наслідків для комбатанта, доволі кропіткий і вимагає значного часу.

Література

1. Новые аспекты психотерапии посттравматического стресса: методические рекомендации / М.Ш. Магомед-Эминов, А.Т. Филатов, Т.Н. Кадуг [2-е. изд. испр.]. – М.: УМО «Инсайт», 2004. – 111 с.

2. Осипова А.А. Справочник психолога по работе в кризисных ситуациях / А.А. Осипова. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 315 с.

3. Пушкарев А.Л., Доморацкий В.А., Гордеева Е.Г. Посттравматическое стрессовое расстройство: диагностика, психофармакотерапия, психотерапия / А.Л. Пушкарев, В.А. Доморацкий, Е.Г. Гордеева; Под ред. Б.А. Казаковцева. – М.: Издательство Института психотерапии, 2000. – 128 с.