СЕКЦІЯ 3. Педагогічна та корекційна психологія.
Попелюшко Р.П.
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри практичної психології та педагогіки
Хмельницького національного університету
м. Хмельницький, Україна
ЧИННИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СІМ’Ї
Сьогодення вимагає від сім’ї, ефективного виконання однією з найважливіших функцій сім’ї, це забезпечення взаємодії особистості і суспільства, сім’я повинна активно брати участь у формуванні ціннісних орієнтацій і поведінки своїх членів, є важливим засобом виховання і сферою формування духовно-моральних основ підростаючого покоління. У сім’ї відбувається процес становлення особистості людини, закладаються базисні основи, відточуються грані особистості через її залучення до духовних цінностей. У сім’ї дитина включається в суспільне життя, засвоює необхідні норми моралі та поведінки, способи мислення, рідну мову. Особливо значимо виховний вплив сім’ї на дітей з особливостями психофізичного розвитку, для яких сім’я виступає іноді єдиною інституцією виховання.
Для недопущення соціальної дезадаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку, визначення та усунення перешкод на шляху їх соціальної інтеграції, протидії формуванню деструктивних батьківсько-дитячих взаємин потрібне окреме дослідження ролі сім’ї у соціалізації дітей з особливими потребами.
Особливості психофізичного розвитку - це проблема не лише самої дитини, її сім’ї, але і найближчого оточення. Батьки, які доглядають за дитиною з особливостями психофізичного розвитку, не можуть позбавитися почуття провини. У благополучних сім’ях дитину часто занадто опікують, не готують до самостійного життя, а в неповних або конфліктних сім’ях, навпаки, вихованню та навчанню таких дітей та догляду за ними не приділяють належної уваги. Батьки стикаються з проблемами, пов’язаними з встановленням та підтримкою контакту, розв’язанням конфліктних ситуацій, особливо тих, що загрожують цілісності сім’ї. Наявність у сім’ї однієї дитини з особливостями психофізичного розвитку часто негативно позначається на житті інших дітей, на їх майбутньому шлюбі.
Саме цим і пояснюються особливості соціально-психологічної реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку. Завдання практичного психолога - в тому, щоб створити такі соціально-психологічні умови, які сприятимуть внутрішньому управлінню індивіда, досягнення ним своїх цілей, реалізації різних типів поведінки, гнучкої адаптації. Треба створити атмосферу безпечності, ситуації, у якій відсутнє зовнішнє оцінювання. Тільки за таких умов дитина може виявити себе нестандартно, по-новому, тобто творчо. Завдяки творчій адаптивній поведінці вона діє продумано, прагне до самостійності, гармонійності та спрямовує свої зусилля на досягнення власних цілей [2].
Актуальною проблемою українського суспільства є проблема соціалізації дітей з особливостями психофізичного розвитку. Сьогодні все більша кількість батьків відмовляється віддавати свою дитину, яка має особливості розвитку, в спеціалізовані заклади чи заклади інтернатного типу.
Залишившись фактично поза державною системою освіти, такі сім’ї та їхні діти не мають можливості своєчасно отримувати повноцінну реабілітаційну допомогу, що істотно впливає на міжособистісні відносини в сім’ї та інтеграцію дитини з особливостями психофізичного розвитку в суспільство. В кожному суспільстві, незалежно від суспільно-економічного ладу та стану культури, сім’я є тією суспільною ланкою, яка задовольняє самі важливі потреби її членів.
Сучасна сім’я через існуючи в ній внутрішні зв’язки має забезпечувати умови, що дозволяють дитині прилаштуватися до непростого навколишнього світу і соціалізуватися, розвиває вміння, здібності та інтереси, забезпечувати захищеність своєї дитини у різноманітних її формах [2].
Поява в сім’ї дитини з певними психічними чи фізичними вадами є причиною психологічного стресу батьків. Для попередження негативних наслідків цієї проблеми сім’ї надається допомога практичного чи сімейного психолога, який оперативно має входити в життєву ситуацію і допомогти мобілізувати всі сили на підтримку батьків і дитини.
Відповідно до цього, в основі соціально-психологічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку є психологічний патронаж сім’ї, головна мета якого – збереження її цілісності і основних функцій. Також патронаж сім’ї, яка виховує дитину з особливостями психофізичного розвитку - це система регулярної психологічної допомоги батькам у вихованні дитини і нагляді за нею, організації міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, індивідуального фізичного комфорту, правового захисту [3].
Роль сім’ї в соціалізації дитини з особливостями психофізичного розвитку не заперечна. Члени родини зазвичай забезпечують їй умови життя, опіку, виховання та освіту, передають досвід, навчають нормам суспільного життя. Сім’я дитини з особливостями психофізичного розвитку створює належні умови, які включають в дію компенсаторні механізми дитини і сприяють мобілізації та реалізації фізичних та психічних ресурсів.
Труднощі, які виникають у сім’ї з появою дитини з особливостями психофізичного розвитку або набуття ним інвалідності супроводжують сім’ю все життя, хоча і всі сім’ї мають деякі труднощі у вихованні своїх дітей, але це труднощі іншого характеру [1].
Сім’я в якій виховується дитина з особливостями психофізичного розвитку повинна бути готова до того, що стадії розвитку такої дитини не подібні до розвитку здорових дітей. Діти з особливостями психофізичного розвитку повільно досягають певних життєвих етапів, а іноді і зовсім не досягають їх.
Сім’ї, що мають дітей з особливостями психофізичного розвитку, прагнуть до підтримки контактів з родинами, які мають дітей з схожими особливостями. Така позиція батьків значно розширює можливість допомоги своїм дітям. Часто батьки створюють громадські організації, які вирішують проблеми дітей з особливостями психофізичного розвитку.
Найчастіше близькі родичі дитини стають найкращими психотерапевтами, повертаючи віру в сенс життя і віру в самого себе у дитини з особливостями психофізичного розвитку створюючи особливий психологічний клімат її існування в сім’ї. Кожен успіх, кожне досягнення дитини - це успіх всієї родини [1].
Значним негативним фактом, який впливає на виховання в сім’ї дитини з особливостями психофізичного розвитку є непереборний страх здорових людей перед чимось аномальним. Це дійсна перепона, яку необхідно подолати. Необхідно не тільки підготувати дитину з особливостями психофізичного розвитку до життя в суспільстві здорових людей, але й підготувати суспільну думку до того, що ця дитина - такий же повноцінний член суспільства, як і решта людей.
Процес соціалізації такої дитини повинен здійснюватися з ранніх років життя. Дитина з особливостями психофізичного розвитку повинна відвідувати дитячі установи поряд зі здоровими дітьми. Це допомагає не тільки їй, але й навчає її однолітків сприйманню особливостей розвитку не як чогось незвичного, від чого потрібно відокремитися. У дітей з раннього віку буде формуватися інша установка, ніж та, яка дуже часто зустрічається у їхніх батьків [2].
Отже, для розв’язання проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку мало вирішити психологічні проблеми дитини та батьків. Головні чинники адаптації дітей з проблемами розвитку закладені у суспільстві, в його ставленні до дітей з особливостями розвитку як до рівноправних членів суспільства. Стабілізація такого соціального інституту, як сім’я, повинна здійснюватися як на державному рівні, так і на особистісному – стати завданням кожної свідомої людини.
Не заперечний той факт, що брати і сестри дітей з особливостями психофізичного розвитку – особливі діти. Залежно від взаємин у сім’ї вони можуть бути опорою і захистом не тільки своїм рідним, але й багатьом хворим людям, оскільки здатність до співчуття вихована у них з дитинства. З них можуть вийти прекрасні лікарі, вчителі, справжні, а не випадкові соціальні працівники та практичні психологи. Проте може статися й навпаки – не отримавши підтримки в гарних справах, можуть зламатися і відмовитися від хворого брата або сестри. Ось чому в своїй діяльності психолог повинен працювати не тільки з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, а й обов’язково з їхніми братами, сестрами, друзями, однолітками. Тому підхід до соціалізації лише дитини з особливостями психофізичного розвитку, незважаючи на її оточення, може не дати позитивного результату.
Отже, у висновку необхідно зазначити, що сім’я, будучи важливим чинником соціалізації дитини, включена у велике розмаїття соціальних зв’язків у соціальній структурі суспільства. Вона може як сприяти соціальній інтеграції дитини з особливостями психофізичного розвитку, так і перешкоджати їй. Від того, наскільки правильні і гармонійні будуть взаємини в сім’ї, залежить успішність соціалізації та соціальної активності дитини з особливостями психофізичного розвитку.
Література:
1. Бикметов Е.Ю., Сизоненко З.Л., Юлдашева О.Н. Социализация в семье детей с ограниченными физическими возможностями: условия и факторы. - Уфа: Аркаим, 2012. - 171 с.
2. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: підручник / за ред. проф. А.Й. Капської - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с.
3. Юрків Я.І. Сутність та специфіка соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями / Я.І. Юрків // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2012. - № 1. - С. 21-28.