Попелюшко Роман Павлович

доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницького національного університету

Психологічні особливості індивідуальних ресурсів особистості комбатанта при подоланні ПТСР

В сучасних українських реаліях, дослідження індивідуальних психологічних ресурсів подолання посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у комбатантів, належать до числа актуальних і перспективних напрямків в практичній психології та психології діяльності в особливих умовах. Перш за все, це пов’язано з впливом на комбатанта зростаючого числа різноманітних психотравмуючих стресогенних факторів, до яких відносяться зміни соціального і політичного життя (військові дії на сході України), які знижують професійну працездатність комбатанта та загострюють проблеми у взаєминах з рідними та близькими, і також проявляються на психосоматичному рівні. Діяльності військовослужбовця, яка відбувається в стресогенних умовах, потребує посиленої витрати ресурсів комбатанта і пред’являє вимоги до його особистісної стресостійкості та адаптивності.

В цих умовах, необхідним навиком для кожного комбатанта є сформоване уміння, успішно долати стан стресу і зведення до мінімуму його негативного впливу на особистість. Для цього, комбатанту, необхідна інвентаризація своїх ресурсів, можливість їх розвивати, використовувати і оперувати ними в процесі подолання стресового розладу. Також, ресурси подолання посттравматичного стресового розладу відіграють предикативну роль відносно реакцій, що були викликані психотравмуючою ситуацією.

До проблематики, що пов’язана із психологічними особливостями індивідуальних ресурсів особистості комбатанта при подоланні посттравматичного стресового розладу, зверталися такі вчені як: Александровський Ю.А., Бадмаєв Б.Ц., Гордєєва О.Г., Доморацький В.А., Зеленова М.Є., Караяні О.Г., Лазебна О.О., Магомед-Емінов М.Ш., Подоляк Я.В., Пушкарьов А.Л., Столяренко О.М., Тарабрина Н.В. розглядали різні аспекти вивчення процесу протікання і механізмів посттравматичного стресового розладу; Арзамаскін Ю.Н., Архипов М.І., Закарлюк М.М., Зеленков Ю.М., Кузнєцов В.А., Максименко С.Д., Тютченко А.М., Черкасов А.В. вивчали вплив бойових дій на психологічні особливості особистості.

Сучасні автори відзначають, що реакції подолання посттравматичного стресового розладу являють собою поведінку комбатанта, яка зазнала впливу стресогенних факторів, під час бойових дій, і яка виникає вже після того як стресори вступають у дію, а ресурси подолання є тим, що має особистість комбатанта до того, коли починають діяти стресори [4]. Саме ресурси можуть сприяти зменшенню негативних наслідків від взаємодії зі стресорами.

Як зазначають науковці, на один і той самий травматичний стресор різні індивіди реагують по-різному. Тип реагування і спрямованість поведінки в цих умовах істотно залежать від індивідуальних особливостей особистості комбатанта і, зокрема, від його індивідуальних психологічних ресурсів подолання посттравматичного стресового розладу.

Доктор наук, професор психології Кентського університету (США) С. Хобфолл, стверджує, що людські ресурси включають предметну сферу, ресурси стану, особистісні характеристики та енергетичні показники. Відповідно до теорії розробленої С. Хобфоллом, збереження ресурсів є основним процесом в період стресового розладу і в процесі подолання його. Він також зазначає, що втрата ресурсу має негативні наслідки в ході адаптації, і люди постійно намагаються зберігати, оберігати і поповнювати ресурси подолання стресового розладу. Теорія збереження ресурсів досліджує головним чином втрату індивідуальних психологічних ресурсів особистості [1].

С. Голаган виявив, що втрата ресурсів пов’язана зі збільшенням депресивної симптоматики, в той час як збільшення ресурсів пов’язане зі зменшенням депресивної симптоматики. Також, було виявлено, що зміна в перевазі негативних подій над позитивними, обернено пропорційно пов’язано зі зміною в ресурсах за цей же період. Науковцем було показано, що збільшення психологічних ресурсів може мати позитивні наслідки в процесі адаптації особистості до негативних подій. А розвиток ресурсів, їх підтримку і співволодіння з втратою ресурсів призводить до нормативних адаптивних змін особистості [4].

Дослідники стверджують, що втрата психологічного ресурсу може призвести до життєвих змін і погіршення в психологічному функціонуванні. У дослідженнях на вибірці ветеранів в’єтнамської війни було виявлено, що посттравматичний стресовий розлад було частково опосередковано зниженням як загальної витривалості, так і соціальної підтримки [4].

Також, привертає увагу той факт, що в реакціях комбатанта на екстремальні події важливу роль відіграють стійкі типологічні особливості особистості. Емоційно реактивні комбатанти в екстремальних бойових умовах проявляють виражене погіршення свого психічного статусу. А у комбатантів екстравертів у відповідь на бойові стресові стимули гальмівні процеси розвиваються швидше і нормалізуються повільніше, ніж у інтровертів [2]. Американський психолог Д. Роттер у своїх дослідженнях, відзначав різний характер реагування на стрес людей із зовнішнім або внутрішнім локусом контролю.

В рамках інтегративної моделі стресових розладів виділяють чотири класи стратегій подолання стресових проявів. Один з класів, це стратегія розвитку ресурсів індивідуального подолання. В рамках цього класу, ресурси можуть проявлятися у різних формах, до яких автори відносять: психологічні якості такі, як почуття контролю, впевненість та самооцінка; фізіологічні властивості, які включають гарні гени і сприятливі фактори такі, як відсутність захворювань, фізичних недоліків і ризикованої поведінки; когнітивні якості такі, як функціональні переконання, навички управління часом, академічна компетентність або здатність до навчання; соціальна підтримка; фінансове благополуччя [3].

Також було зазначено, що збільшення ресурсів у комбатантів, позитивно впливає на ставлення їх до загрози яка сприймається і ресурсами на стадії їх оцінки. І для того, щоб допомогти комбатантам у подолання наслідків психотравмуючих впливів, важливо, на думку багатьох дослідників, приділяти велику увагу побудові ресурсів і допомагати в усвідомленні вже наявних особистісних ресурсів.

На жаль, психологи, більше уваги приділяють ідентифікації проблеми, ніж питанню ідентифікації особистісних ресурсів. Американський дослідник Кеннет Метіні зауважує, що зусилля, спрямовані на розвиток таких ресурсів особистості як поліпшення соціальної підтримки і відношення людини до себе, підвищення її самооцінки, впевненості та контролю допомагає припинити дію негативних ефектів негативного відношення до себе і повніше сфокусуватися на завданні по подоланню стресових розладів. Крім того, видом превентивної підтримки є такий ресурс як фізіологічні дані особистості, який здатний знижувати соматичну вразливість до захворювань, що викликаються посттравматичним стресовим розладом, до тілесного дискомфорту і стомлення. Багато дослідників, вважають важливою психотерапевтичну превентивну допомогу особистості в усвідомленні виборів, що стосуються питань шлюбу, кар’єри та інших важливих рішень, оскільки подібне усвідомлення здатне попереджати хронічний стресові розлади. Така допомога може стосуватися також навчання особистості вмінню регулювати рівень пропонованих вимог і свої оптимальні межі стимуляції. Даний навик буде сприяти зменшенню часу дії посттравматичного стресового розладу в будь-яких, у тому числі професійних ситуаціях комбатантів [4].

На наш погляд, різноманітні стратегії подолання, що розглядаються дослідниками в рамках превентивного подолання, можна віднести до навичок поведінки або управління наявними ресурсами. Так як, наявність даного навику саме по собі є ресурсом подолання стресогенних розладів у комбатантів. Таким чином, дослідження індивідуальних ресурсів подолання комбатантом посттравматичного стресового розладу і розробка діагностичних інструментів проводиться переважно в рамках двох моделей. В трансактні моделі стресового розладу, до ресурсів подолання відносять: когнітивні процеси, фізіологічні та типологічні особливості особистості, особистісні якості, соціальну підтримку, фінансове благополуччя. В рамках інтегративної моделі стресового розладу виділяють наступні ресурси подолання: розвиток навичок усвідомлення наявних ресурсів, вміння керувати і раціонально використовувати їх у процесі подолання посттравматичного стресового розладу, а наявність даних ресурсів мінімізує шкідливі впливи ПТСР на особистість комбатанта [1].

Отже, у висновку необхідно зазначити, що розглядати в якості ресурсів подолання ПТСР можна лише ті, які допомагають особистості комбатанта знизити негативний вплив посттравматичного стресового розладу на особистість. До таких ресурсів особистості комбатанта, можна віднести: прийняття себе та інших, впевненість у собі, навички вирішення проблем, фізичне здоров’я особистості, структурування, соціальна підтримка, навички контролю стресу та напруги тощо.

Література

1. Бодров В.А. Психологический стресс: развитие и преодоление / В.А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2006. – 528 с.

2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 528 c.

3. Грановская P.M., Никольская И.М. Защита личности: психологические механизмы / Р.М. Грановская, И.М. Никольская. – СПб.: Знание, Свет, 1999. -352 с.

4. Китаев-Смык Л.A. Психология стресса. Монография / Л.А. Китаев-Смык. – М.; Наука, 1983. – 368 с.