Попелюшко Р.П.

Канд. психол. наук, доцент

Доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницького національного університету

Умови ефективної діяльності координатора з інклюзивної освіти в загальноосвітньому закладі

В статті зроблений теоретико-практичний аналіз умов ефективної діяльності координатора з інклюзивної освіти в загальноосвітньому навчальному закладі. Також розкрита мета та основні завдання діяльності координатора по інклюзії в освітній установі.

У статті була звернута на основні показники ефективності діяльності освітньої установи по реалізації інклюзивної політики і практики.

Ключові слова: координатор з інклюзивної освіти, загальноосвітній заклад, діти з особливостями психофізичного розвитку, інклюзивна освіта.

Вступ. Великі соціально-економічні перетворення в країні, активізація соціальної політики в напрямку демократизації та гуманізації суспільства, розвиток національної системи освіти обумовлюють пошуки шляхів вдосконалення організації, змісту і методик навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями. Зміна підходів до навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров’я спрямовано на формування і розвиток соціально-активної особистості, що володіє навичками соціально-адаптивної поведінки відносно до мобільної економіки.

Одним із шляхів реалізації цього завдання є освітня інклюзія, яка розглядається, насамперед, як засіб соціальної реабілітації, не тільки самої дитини, але і її сім’ї. Крім цього, розвиток інклюзивної освіти забезпечує рівні права, доступність, можливість вибору комфортного освітнього маршруту для будь-якої дитини незалежно від її фізичних та інших можливостей.

Підтримуючи інклюзивну культуру, реалізуючи інклюзивну політику і практику, освітні установи діють в інноваційному режимі. При цьому одним з основних стає завдання на основі наявного досвіду в галузі освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку створити стійку, ефективно діючу систему психолого-педагогічного супроводу інклюзивної освіти в установах різних типів і видів. «Для забезпечення стабільного довгострокового розвитку школи необхідно цілеспрямовано створити в ній організаційно-освітню систему, здатну інтегрувати і точно направляти професійні зусилля і творчий потенціал педагогічного колективу. Організаційно-освітня система школи включає такі основні елементи, як її структурна організація, координаційні механізми, освітнє середовище, зміст освіти, освітній процес, суб’єкти освітнього процесу і т.д.» [4, с. 4].

Основна частина. Однією з умов ефективної роботи освітнього закладу в області розвитку інклюзивної культури, політики і практики є якісне управління всім процесом включення «особливої» дитини та її сім’ї в загальноосвітнє середовище. Перед керівництвом освітнього закладу, що вступає на шлях інклюзії, постає й інше завдання - адаптація всіх учасників освітнього процесу - батьків, дітей, педагогів до мінливих соціальних умов. У зв’язку з цим в штаті освітніх установ мають з’явитися нові фахівці - координатори по інклюзії, (інклюзивні педагоги, завучі по інклюзивній освіті і т.д.) або координатори з особливих освітнім потребам (даний термін використовується в деяких англомовних країнах). На сьогоднішній день фігура такого координатора в освітній установі, яка реалізує інклюзивну освіту, стає ключовою.

Як правило, функції координатора по інклюзії в освітній установі виконує один співробітник, але зустрічається і така ситуація, коли функції координатора ділять між собою кілька людей. Так Д. Мітчелл у своїй роботі «Ефективні педагогічні технології спеціальної та інклюзивної освіти» приводить дослідження, що стосуються ролі лідера у розвитку інклюзивної культури і політики в освітній установі. У дослідженні взяли участь три школи в США протягом повного навчального року. В результаті було виявлено, що шість основних лідерських ролей - а) розробка та пропаганда бачення, б) заохочення і визнання, в) залучення ресурсів, г) стандартні організаційні процедури, д) відстеження покращень, і е) подолання проблем, виконувало безліч людей, включаючи і тих, у кого в школі не було формальної влади [2, c. 15].

На нашу думку, основною метою в роботі координатора є забезпечення ефективної взаємодії всіх суб’єктів інклюзивної освітнього процесу, що є однією з найважливіших умов успішного включення дітей з обмеженими можливостями здоров’я та їх батьків в середовище освітнього закладу, адаптація освітньої установи до нових умов функціонування.

Можна виділити основні завдання діяльності координатора з погляду нормативної компетентнісної моделі діяльності педагога, що дає загальне уявлення про те, що повинно бути зроблено для досягнення найкращих результатів. При цьому, компетенція нами розглядається як «інтегрована характеристика працівника, заснована на його знаннях, досвіді, навичках, мотивації, яка демонструється в діяльності та поведінці і дозволяє успішно вирішувати професійні завдання» [1, с. 39]. До таких компетенцій відносяться:

- планування, реалізація і аналіз конкретних кроків адміністрації з розвитку інклюзивної практики в освітньому закладі;

- підтримка діяльності адміністрації у напрямку розвитку інклюзивної культури в установі, формуванні інклюзивних цінностей, філософії та ідеології в педагогічному, учнівському та батьківському колективах;

- підтримка інклюзивної практики: організація умов для інноваційної діяльності конкретних педагогів - вчителів, вихователів, фахівців психолого-педагогічного супроводу;

- участь у здійсненні інклюзивної політики, визначенні стратегії і тактики діяльності педагогічного колективу в області інклюзивної освіти;

- пошук необхідних ресурсів як «всередині» освітнього закладу, так і «поза» його межами;

- планування, реалізація і моніторинг конкретних кроків педагогічного колективу по включенню «особливих» дітей у групу однолітків і в освітній процес, оцінка адаптації та динаміки розвитку;

- координація взаємодії в міждисциплінарній команді фахівців психолого-педагогічного супроводу, у тому числі учасників психолого-медико-педагогічної консультації освітньої установи;

- координація взаємодії освітнього закладу з соціальними партнерами - установами та організаціями, пов’язаними в єдину систему інклюзивних освітніх установ або зацікавленими у розвитку ідей і підтримці інклюзивної освіти;

- регулювання взаємовідносин між усіма учасниками освітнього процесу, попередження і вирішення конфліктних ситуацій, підтримка відносин співробітництва та взаємодопомоги;

- організація взаємодії з батьками учнів (вихованців).

Конкретні кроки та зміст в діяльності координатора по інклюзії в освітній установі безпосередньо залежить від наступних факторів:

1. Загальної стратегії органів управління освіти та адміністрації освітнього закладу в області розвитку інклюзивної освіти;

2. Змісту розв’язуваного конкретного організаційного завдання;

3. Специфіки організації роботи в освітній установі того чи іншого ступеня освіти (дитячий садок, школа), певного типу та виду (Центр освіти - школа здоров’я, Центр розвитку дитини і т.д.);

4. Стадії (етапи) включення освітньої установи в роботу з розвитку інклюзивної політики і практики;

5. Підготовленості педагогічного колективу освітньої установи;

6. Етапу роботи протягом поточного навчального року;

7. специфіки контингенту дітей і батьків - учасників освітнього процесу.

Говорячи про умови, при яких діяльність координатора буде ефективною, необхідно зазначити, що більша частина з них пов’язана з особистісною моделлю компетенцій даного фахівця. Передбачається, що така людина володіє управлінською культурою, що включає аксіологічний, технологічний і особистісно-творчий компоненти [3, с. 123-124], має вищу педагогічну освіту, знає основи спеціальної психології та дефектології (корекційної педагогіки), має досвід практичної педагогічної діяльності, володіє організаційними вміннями, уміннями, пов’язаними з пошуком, аналізом, добором і передачею інформації, вміє працювати з нормативною документацією, володіє високою особистісною та комунікативною культурою, розуміє важливість організації координаційної роботи в області інклюзивної освіти не тільки для колективу освітньої установи, а й для власного професійного розвитку.

Розглянемо докладніше специфічні знання та вміння, необхідні координатору для успішного вирішення професійних завдань. Тут слід зазначити, що глибина необхідних знань прямо не залежить від конкретних потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку, які відвідують той чи інший освітній заклад. Професійний рівень координатора залежить від його здатності застосовувати ці знання в тій чи іншій сферах діяльності, пов’язаних з інклюзією.

Координатор по інклюзії повинен знати і розуміти:

1. Міжнародні, державні, міські законодавчі акти і нормативні документи, що стосуються питань дотримання прав дитини, людей з обмеженими можливостями здоров’я, інвалідів, освіти, інклюзивної освіти;

2. Приблизний зміст і форми, можливі напрями діяльності різних фахівців психолого-педагогічного супроводу (психолога, дефектолога, логопеда, соціального педагога, тьютора), педагогів додаткової освіти (гуртки, спортивні секції тощо), у тому числі їх функціональні обов’язки в освітньому закладі;

3. Зміст основних освітніх програм дошкільного та шкільного рівнів, зміст програм спеціальних (допоміжних) освітніх установ різних видів; зміст і програми державних освітніх стандартів; сучасні підходи в галузі вдосконалення освіти - компетентнісний, діяльнісний, особистіснозорієнтований та ін.

4. Зміст та форми організації управління та методичної (якщо є - експериментальної) роботи в освітній установі;

5. Структуру і алгоритм розробки та оформлення документації, що супроводжує включення дітей з особливими освітніми потребами в освітній процес, у тому числі - індивідуального освітнього плану (індивідуальної програми розвитку);

6. Приблизний зміст, форми та напрямки діяльності установ і громадських організацій, пов’язаних в єдину систему інклюзивних освітніх установ або зацікавлених у розвитку ідей і підтримці інклюзивної освіти;

7. Структуру і алгоритм оформлення документації фахівців психолого-педагогічного супроводу; нормативні документи та локальні акти, що регламентують діяльність психолого-медико-педагогічної консультації в освітньому закладі;

8. Приблизний зміст, форми, можливі напрямки діяльності педагогічних працівників - вихователів дошкільних груп, вчителів початкових класів та вчителів-предметників, вихователів груп продовженого дня в школах, у тому числі їх функціональні обов’язки в освітньому закладі;

9. Особливості проявів тих чи інших порушень фізичного та (або) психічного розвитку у дітей різних вікових груп, особливості умов освітнього середовища, необхідних для успішної адаптації дітей з певними порушеннями в освітньому закладі;

10. Алгоритм розробки освітньої стратегії навчального закладу, моніторинг діяльності педагогічного колективу за напрямом «інклюзивна освіта»;

11. Можливості сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, використовувати їх при пошуку необхідної інформації, обробці даних моніторингу, організації методичної та просвітницької роботи;

12. Алгоритм здійснення взаємодії з установами, які є «зовнішніми» соціальними партнерами навчального закладу за напрямом «інклюзивна освіта», у тому числі - форми планування взаємодії, статистичного та змістовного звіту про діяльність навчального закладу в даному напрямку.

Координатор по інклюзії в навчальному закладі повинен вміти:

- вибудовувати спільно з фахівцями навчального закладу індивідуальний освітній маршрут в рамках освітньої установи для дитини з особливостями психофізичного розвитку в залежності від її актуальних можливостей і потреб, з урахуванням запитів її сім’ї, а також наявних в освітньому закладі «внутрішніх» і «зовнішніх» ресурсів;

- проектувати роботу педагогічного колективу в області інклюзії, враховуючи дані системного аналізу стану навчального закладу;

- координувати взаємодію між усіма учасниками міждисциплінарної команди фахівців психолого-педагогічного супроводу, вихователями, вчителями та іншими співробітниками, у тому числі - членів ПМПК навчального закладу; обґрунтовано направляти професійну діяльність колег;

- встановлювати і координувати взаємодію педагогічного колективу та батьків, підтримувати відносини довіри і співробітництва;

- здійснювати моніторинг діяльності педагогічного колективу навчального закладу в області включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в освітнє середовище на основі динаміки розвитку як «особливих» дітей, так і їх «звичайних» однолітків;

- оформляти необхідну документацію;

- визначати пріоритети в роботі та ефективно розпоряджатися своїм часом, особливо щодо дотримання балансу між виконанням адміністративних обов’язків, здійсненням основної діяльності (викладанням у педагога, корекційно-розвиваючої роботою психолога, дефектолога, логопеда) і власним професійним розвитком;

- використовувати в роботі сучасні інформаційно-комунікаційні технології;

- координувати взаємодію адміністрації і співробітників навчального закладу з фахівцями з інших освітніх установ, громадських організацій; грамотно формулювати запит до «зовнішніх» організацій, планувати спільну діяльність;

- ефективно взаємодіяти з адміністрацією школи, іншими членами колективу, батьками учнів (вихованців), представниками інших організацій, включаючи керівні органи.

З «зовнішніх» умов, що визначають успішність діяльності координатора по інклюзії у навчальному закладі, можна виділити два основних:

1. Авторитет в педагогічному колективі, дійсна участь у міждисциплінарній команді, положення не «над», а «разом»;

2. Підтримка з боку адміністрації, та особисто керівника освітнього закладу, розуміння функціоналу координатора, врахування його думки у прийнятті управлінських рішень, що стосуються інклюзивної культури і політики.

Слід сказати, що в умовах розвитку системи інклюзивних освітніх установ їх адміністрації досить важко знайти такого співробітника, який би повністю задовольняв перерахованим вище вимогам. Проте, створення адміністрацією освітньої установи умов для отримання фахівцем необхідної інформації, підвищення його професійної компетентності (у тому числі на курсах підвищення кваліфікації за даним напрямком), підтримки та тісної взаємодії з ресурсними центрами з розвитку інклюзивної освіти та співпраці з установами, які мають досвід роботи в даному напрямку, сприятиме «народженню» грамотного, компетентного координатора по інклюзії в своєму навчальному закладі.

Також, на ефективність діяльності освітнього закладу в напрямку розвитку інклюзивної політики і практики впливає безліч факторів, у тому числі і ефективна робота всієї міждисциплінарної команди педагогів і адміністрації, а також діяльність координатора по інклюзії. Перелічимо основні, на наш погляд, показники ефективності даної роботи.

Загальноосвітній навчальний заклад успішно реалізує інклюзивну практику, якщо:

- фахівці психолого-педагогічного супроводу беруть участь у реалізації інклюзивних підходів для задач соціальної адаптації та розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку та їхніх однокласників, використовуючи при цьому найбільш ефективні інноваційні технології психолого-педагогічного супроводу, діють в міждисциплінарній команді, спираючись у плануванні та реалізації своєї професійної діяльності на колегіальні рішення і підходи, ефективно взаємодіють з батьками, педагогами (вихователями та вчителями). Адміністрація і фахівці інклюзивного супроводу мають інформацію про можливі ресурси як в середині освітнього закладу, так і поза його межами (в обласному або міському ресурсному центрі з розвитку інклюзивної освіти, громадських організаціях) і активно їх використовують у професійній діяльності;

- всі діти, включені в освітній процес, показують позитивну динаміку в розвитку (особливо у розвитку соціальних навичок), адаптовані і прийняті дитячим колективом, з бажанням відвідують освітній заклад, отримують допомогу і підтримку в оволодінні освітньою програмою;

- педагоги, приймають політику адміністрації освітнього закладу з інклюзивної освіти, реалізують інклюзивну практику, використовуючи як вже наявний професійний досвід і знання, так і інноваційні підходи до навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку, беруть участь у розробці та реалізації індивідуальних освітніх планів (індивідуальних планів або програм розвитку в дошкільних освітніх установах), ефективно взаємодіють з батьками, координатором з інклюзії, фахівцями психолого-педагогічного супроводу, мають позитивну мотивацію у справі навчання і виховання своїх дітей, мають інформацію про можливі ресурси як в середині освітньої установи, так і поза її межами (в обласному або міському ресурсному центрі з розвитку інклюзивної освіти, громадських організаціях) і активно їх використовують у професійній діяльності;

- батьки дітей з особливостями психофізичного розвитку розуміють, як перспективу розвитку їхньої дитини, так і актуальні завдання і відповідальність, що стоять перед ними в процесі включення дитини в освітнє середовище. Вони повноцінно беруть участь у процесі навчання та розвитку своїх дітей, проінформовані і підтримують режим перебування дитини в освітній установі, включені в систему психолого-педагогічного супроводу дитини; батьки всіх дітей, які відвідують інклюзивний клас або дошкільну групу займають активну позицію співробітництва та підтримки по відношенню до сім’ї «особливої дитини», вчителя, фахівця психолого-педагогічного супроводу;

- члени адміністрації навчального закладу розуміють свою роль по відношенню до дітей з особливими освітніми потребами та їх батькам, пов’язану з їх основним функціоналом, взаємодіють з координатором по інклюзії з питань, що пов’язані з ефективною організацією освітнього процесу, спільно з іншими членами педагогічного колективу реалізують інклюзивну освітню політику, розробляють і реалізують систему моніторингу діяльності освітньої установи в напрямку інклюзивної освіти, володіють інформацією про досягнення дітей з особливостями психофізичного розвитку, інноваційній роботі педагогічного колективу у справі розвитку інклюзивної практики;

- керівники освітніх закладів створюють умови для розвитку та підтримки інклюзивної культури, формування інклюзивних цінностей установи, беруть активну участь у формуванні інклюзивної політики (стратегії) і тактики, розвитку інклюзивної практики в педагогічному колективі, розуміють важливість надання підтримки співробітникам, відповідальним за координацію роботи, що пов’язана з особливими освітніми потребами;

- координатори з інклюзивної освіти в своєчасно отримують інформацію (статистичну та якісну) про дітей з особливими освітніми потребами, своєчасно і оперативно отримують запит на ту чи іншу (організаційну, методичну) підтримку педагогічного колективу освітньої установи, потребу в психолого-педагогічному супроводі дітей та (або) їх батьків.

Висновки. Аналізуючи досвід роботи освітніх закладів, що реалізують інклюзивну практику, ми прийшли до висновку, що найбільш успішними і ефективними в роботі з координації діяльності, пов’язаної з особливими освітніми потребами, є педагоги з достатнім практичним досвідом, що продовжують працювати з дітьми в якості вчителів, вихователів, педагогів-психологів, вчителів-дефектологів і, одночасно, що є заступниками керівника установи, тобто офіційно включеними в адміністративну групу.

Список використаних джерел та літератури

1. Акулова О.В. и др. Компетентностная модель современного педагога: Учебно-методическое пособие / О.В. Акулова, Е.С. Заир-Бек, С.А. Писарева, Е.В. Пискунова, Н.Ф. Радионова, А.П. Тряпицына. - СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2007. - 158 с.

2. Митчелл Дэвид. Эффективные педагогические технологии специального и инклюзивного образования (Использование научно-обоснованных стратегий обу чения в инклюзивном образовательном пространстве) / Дэвид Митчелл; перевод - И.С. Аникеев, Н.В. Борисова. – М.: РООИ Перспектива, 2009. – 135 с.

3. Панферова Н.Н. Управление в системе образования: учебное пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 248 с.

4. Ясвин В.А. Экспертно-проектное управление развитием школы. – М.: Сентябрь, 2011. – 176 с.