Попелюшко Р.П.

Хмельницький національний університет

Особливості прояву психічних реакцій у комбатантів на бойову психічну травму

Проблема психологічних травм та їх наслідків є особливо актуальною для практичної діяльності військ, особливо у зв’язку з посиленням стресогенності загальних умов життєдіяльності в сучасних умовах. Дуже довго в нашій психології через нестачу інформації про трагічні події і наявності соціального замовлення на психологічні розробки тільки про позитивні прояви психіки військової людини в екстремальних умовах, проблеми негативних психологічних наслідків не існувало.

Хронічний стрес в особливих умовах діяльності військового фахівця, проникає в глибини його психіки. Вплив таких факторів бою, як тривалість екстремальних впливів, особиста трагічна значимість подій, неможливість ухилитися від них, невідворотність особистої участі у зв’язку з професійним призначенням і т.п. – призводить до значного зниження психологічної стійкості, закономірної циклічності накопичення та прояву бойового виснаження, змін у психосоматичній діяльності організму, ослаблення боєздатності, негайним і відстроченим психогенним реакцій.

Оскільки комбатанти виявилися у виняткових, за сучасними мірками, умовах, їм для виживання в них потрібні були такі навички і способи поведінки, які не можна вважати нормальними та загальноприйнятими у мирному житті. Багато з цих стереотипів поведінки, придатні тільки для бойової обстановки, вони так глибоко пустили коріння, що будуть виявлятися ще багато років.

Травмуючи події траплялися з людьми в усі часи. Але комбатанти займають особливе місце, оскільки на їх долю випала дуже велика доза нелюдських переживань. Жахи війни вплинули не тільки своєю інтенсивністю, але й частою повторюваністю: травми слідували одна за одною, так що у людини не було часу «прийти в себе».

Якщо травма була порівняно невеликою, то підвищена тривожність і інші симптоми стресу поступово пройдуть протягом декількох годин, днів або тижнів. Якщо ж травма була сильною чи травмуючі події повторювалися багаторазово, хвороблива реакція може зберегтися на багато років.

Наприклад, у сучасних учасників бойових дій гул гвинтокрила, що низько летить над землею чи звук, що нагадує вибух (пітарда), може викликати гостру стресову реакцію, «як на війні». У той же час людина намагається думати, відчувати і діяти так, щоб уникнути важких травмуючи спогадів (Требухов С.Н., Трифонов Б.А., Бунькова О.А., 2002).

Подібно до того, як ми отримуємо імунітет до певної хвороби, наша психіка виробляє особливий механізм для захисту від хворобливих переживань. Наприклад, людина, що пережила трагічну втрату близьких, в подальшому підсвідомо уникає встановлювати з кимось тісний емоційний контакт. Якщо людині здається, що в критичній ситуації вона вчинила безвідповідально, їй згодом буде важко брати на себе відповідальність за когось або за щось.

Найбільш актуальною, на сьогоднішній день, для вітчизняної психологічної практики адаптації та реабілітації є проблема психічного здоров’я комбатантів, що беруть участь у військовому конфлікті на сході нашої держави. А психологічні наслідки бойової психічної травми (БПТ), особливо в контексті медико-реабілітаційних завдань, є зоною взаємного наукового і практичного інтересів як цивільних, так і військових фахівців. Під бойовим стресом слід розуміти багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних адаптативних психофізіологічних змін.

Бойовий стрес, як наслідок БПТ, сучасними дослідженнями розглядається, як обов’язковий фактор сучасного бою, що поширюється на всіх військовослужбовців, незалежно від людської волі, прямого чи непрямого участі в бойових діях, підготовленості та інтенсивності бойових умов, а також має місце в ході тактичних навчань в мирний час. Від трьох до восьми відсотків військовослужбовців схильні до гострого стресу в умовах звичайної життєдіяльності військ із-за об’єктивних специфічних армійських умов, акумульованих на індивідуально-психологічних особливостях особистості. Первинні психічні аномалії з’являються на етапі відмобілізування, формування і розгортання військ напередодні бойової операції. Аномалії складають у середньому від 0,67 до 1 відсотка від чисельності складу підрозділу за умови, якщо підрозділ є укомплектованим і злагодженим в бойовому відношенні до періоду виходу у район очікування (одержання бойового наказу), інакше цифра первинних психічних відхилень серед особового складу, вище.

З’являючись ще до прямого контакту з реальною вітальної загрозою, бойовий стрес триває аж до виходу із зони військових дій. Завдяки стресовому механізму закріплюється пам’ятний слід нових емоційно-поведінкових навичок і стереотипів, першочергово значимих для збереження життя комбатанта. Бойовий стрес в той же час є станом дестабілізуючим, передпатологічним, що обмежує функціональний резерв організму, що збільшує ризик дезінтеграції психічної діяльності та стійких сомато-вегетативних дисфункцій.

Гострий або хронічний стрес, якому піддаються комбатанти, найчастіше тимчасово витісняється чи заміщується за допомогою адаптивно-захищених механізмів психосоматичного рівня. Цим пояснюються закономірності поведінкових реакцій військовослужбовців на бойовий стрес, а також тимчасові закономірності прояву високої або низької психологічної стійкості військовослужбовців в залежності від тривалості перебування в зоні впливу бойового стресу.

Частота гострих стресових реакцій серед військовослужбовців в умовах ведення важких інтенсивних боїв зазвичай сягає 10-25%. При поганій навченості військ, невмілому керівництві ними, дефіциті об’єктивної інформації аномальні стресові реакції можуть за механізмами індукції блискавично охопити майже 100% особового складу, виливаючись у явище, відоме як колективна паніка.

Клінічні прояви бойової психічної травми тісно пов’язані з характером бойових дій і тривалістю перебування в бойовій обстановці. Істотне значення в її формуванні і динаміці мають відсутність соціальної підтримки з боку суспільства, товаришів по службі і командирів, недостатня згуртованість підрозділів, фактори біологічної депривації. Фактори конституціональної схильності виявляють значущість у початковий період перебування в бойовій обстановці, при цьому переважає реагування у вигляді «втечі від реальності».

Разом з тим, поряд з природними, «нормальними» психологічними реакціями тривоги і страху без ознак дисфункції психічної діяльності в умовах інтенсивних бойових дій досить часто виникають транзиторні психічні розлади - гострі реакції на стрес, що мають картину змішаних і мінливих симптомів депресії, тривоги, гніву, розпачу, ажитації, гіперактивності або загальмованості (аж до диссоціативного ступору) на тлі явищ оглушення, деякого звуження поля свідомості, нездатності адекватно реагувати на зовнішні стимули, іноді з наступною частковою або повною амнезією. Розвиток гострих стресових реакцій серед особового складу негативно позначається на рівні боєздатності військ і нерідко створює додаткову загрозу життю для самого комбатанта або його товаришів.

У бойовій обстановці головними причинами психологічного стресу є загроза життю і відповідальність за виконання завдання, недостатність і невизначеність інформації, що надходить, дефіцит часу при прийнятті рішень і здійсненні бойових дій, невідповідність рівня професійних навичок вимогам, що пред’являються умовами бою до особистості, психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання, невпевненість у надійності зброї, відсутність довіри до командування, фактори ізоляції (при діях у відриві від основних сил, знаходження в ізольованих укриттях) і т.д..

Розлад психічної діяльності комбатанта пов’язаний з переживанням яке травмує психіку, що обумовлено бойовою обстановкою, однак її ступінь, значною мірою залежить від сукупності реакції на цей фактор всього підрозділу. Колективна реакція впливає на дисципліну і організованість підрозділів.

Іншим фактором, що впливає на психіку людини, є ступінь оволодіння зброєю та бойовою технікою, повнота об’єктивного уявлення про майбутні умови ведення бойових дій. Важливим фактором, що сприяє виникненню БПТ, є порушення режиму сну. Вже після однієї безсонної ночі боєздатність знижується, швидко зменшується обсяг пам’яті, в першу чергу короткочасної, що призводить до меншого засвоєнню інформації, що надходить і ускладнює прийняття рішень у відповідальні моменти. Реакція на критичні ситуації, що раптово виникли, знижується.

Всі психічні порушення військового часу фахівці об’єднують в три основні групи. В першу чергу виділяють порушення психіки, провідним симптомом яких є патологічний страх. Його типову картину становлять: серцебиття, холодний піт, сухість у роті, тремтіння кінцівок, що охоплює все тіло, мимовільне відділення сечі і калу, функціональні паралічі кінцівок, заїкання, втрата мови.

Розрізняють рухові і заціпенілі форми страху. Рухові представляють собою, як правило, різні види неконтрольованих рухів, наприклад: втеча від вогнища небезпеки. Комбатант, охоплений заціпенілої формою страху, знаходиться в заціпенінні, обличчя у нього сірого кольору, погляд згаслий, контакт з ним утруднений. До цієї групи відносять також «приховану» форму страху, яка отримала назву «гарячкова пасивність» і характеризується безглуздою діяльністю, яка призводить до зриву завдання.

Почуття страху серед людей поширюється як ланцюгова реакція, що пояснюється відсутністю у особистості при знаходженні в організованому колективі персональної відповідальності і переважаючих в її діях емоціях які найчастіше носять примітивний характер. Це призводить до виникнення колективних реакцій, одна з яких - паніка.

Друга група реакцій є спроби людини «викреслити бойові епізоди з пам’яті». Наслідками таких реакцій найчастіше є різні дисциплінарні проступки, вживання алкоголю, наркоманія. Як правило, зазначені реакції виникають після бойових дій, але можуть виникнути і в період.

У третю групу виділяють порушення, які називають - бойової втомою, пов’язані з тривалим веденням бойових дій. У цій групі виділяють «бойовий шок», це проста емоційна реакція, яка виникає через кілька годин або днів інтенсивних бойових дій. Характеризується почуттям тривоги, депресією і страхом. «Бойовою перевтомою», що виникає через кілька тижнів бойових дій середньої інтенсивності.

БПТ розрізняють також за ступенем тяжкості. Найбільш частими їх проявами легкого ступеня є надмірна дратівливість, нервозність, замкнутість, втрата апетиту, головні болі, швидка стомлюваність. У випадках середньої тяжкості психічні порушення проявляються у вигляді істеричної реакції, агресивності, тимчасової втрати пам’яті, депресії, підвищеної чутливості до шуму, патологічного страху, що переходить іноді в паніку, втрати відчуття реальності того, що відбувається. У важких випадках в уражених виникають порушення слуху, зору, мови, координації рухів.

Таким чином, проблема корекції гострих проявів психічних реакцій у комбатантів на бойову психічну травму є достатньо актуальною і важливою сферою науково-практичних досліджень. Запровадження профілактичних та реабілітаційних заходів безсумнівно буде сприяє підтримці і підвищенню психологічної стійкості і бойової активності комбатантів в ході бойових дій та після їх завершення.