УДК 159.922.76

Р.П. Попелюшко

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ДО УМОВ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Попелюшко Р.П. Особливості адаптації та соціалізації дітей з особливими потребами до умов інклюзивного навчання

У статті проведений аналіз та розглянуті теоретико-практичні питання, що стосуються психологічних чинників, що впливають на адаптацію й соціалізацію дітей з особливими потребами в загальноосвітньому навчальному закладі.

Також розглянуті результати дослідження міжособистісних та психологічних чинників, що впливають на адаптацію й соціалізацію дітей з особливостями розвитку у процесі інклюзивного навчання.

Ключові слова: адаптація, соціалізація, інклюзія, діти з особливими потребами.

Popeliushko R.P. Features of adaptation and socialization of children with special needs to the conditions of inclusive education

The article analyzed and discussed theoretical and practical issues related to psychological factors that influence the adaptation and socialization of children with special needs in schools.

Also reviewed the results of studies of interpersonal and psychological factors that influence the adaptation and socialization of children with special needs in the process of inclusive education.

Keywords: adaptation, socialization, inclusion, children with special needs.

Вступ. У сучасному суспільстві інклюзія розглядається як постійний пошук найбільш ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьому випадку відмінності розглядаються як позитивне явище, яке стимулює навчання дітей та дорослих.

Відповідно, для якісного навчання, виховання та адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку, необхідно провести комплексну оцінку, збір інформації з різноманітних джерел для розробки індивідуального плану розвитку такої дитини та реалізації інклюзивного підходу у навчанні на практиці.

Аналіз джерельної бази. Великий вклад у науково-методологічні основи навчання та виховання дітей з особливостями в розвитку внесли такі вчені як Л.С. Волкова, Т.А. Власова, О.П. Гаврилушкіна, Е.Л. Гончарова, Г.Л. Зайцева, Т.Н. Ісаєва, Г.В. Кузнєцова, К.С. Лебединська, Є.І. Леонгард, В.Г. Петрова, М.С. Певзнер, О.І. Скороходова та ін..

Але науковці, в своїх працях, не приділяють достатньої уваги, дослідженням впливу міжособистісних та психологічних чинники, на адаптацію й соціалізацію дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі, що є однією з головних умов для успішного засвоєння знань, умінь та навичок під час навчання у школи.

Метою статті є експериментально дослідити міжособистісні та психологічні чинники, що впливають на адаптацію й соціалізацію дітей з особливими потребами в загальноосвітньому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Не зважаючи на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, але й ровесників, батьків, членів родин.

Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До належать як діти з проблемами у розвитку, так і обдаровані діти, безпритульні та діти, які працюють, діти, які належать до мовних, етнічних чи культурних меншин і т.д. Школам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, у тому числі дітей, які мають проблеми фізичного чи розумового розвитку [2].

За офіційними даними Департаменту медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України за останні п’ять років рівень дитячої інвалідності в Україні збільшився на 9,4%.

За даними ПМПК Хмельницької області та міста Хмельницького значна частина дітей даної категорії навчається сьогодні в масових школах і потребує особливої уваги як педагогів, так і психологів.

Найчастіше до інклюзивної чи індивідуальної форми навчання залучаються діти з особливими освітніми потребами, кількість яких у популяції досить численна – це діти із затримкою психічного розвитку, з мовленнєвими вадами, з дитячим церебральним паралічем, з сенсорними порушеннями, з порушеннями поведінки та емоцій. Труднощі, які перешкоджають таким дітям успішно увійти у навчальний процес можна згрупувати наступним чином:

- труднощі пов’язані зі зниженим інтелектуальним розвитком;

- труднощі пов’язані з не сформованістю мотивації до навчання;

- недостатня саморегуляція;

- труднощі пов’язані з особливостями особистісного розвитку дитини [4].

Тому актуальним стає питання організації та проведення корекційно-розвивальної роботи з даною категорією дітей, спрямованої на гармонізацію їх внутрішнього світу, покращення соціально-психологічної адаптації, підвищення рівня загального розвитку.

Для розв’язання поставленої мети нами було розроблено програму емпіричного дослідження міжособистісних та психологічних чинників, що впливають на адаптацію й соціалізацію дітей з особливостями розвитку у процесі інклюзивної освіти. У дослідженні взяли участь 70 учнів молодшого шкільного віку із них 15 дітей з особливими потребами першого, другого, третього класів Хмельницького дитячого будинку обласної ради. Дослідження було проведено за звичних для дітей умов, під час їхнього навчання в школі.

Для виявлення особливостей включення дітей з особливостями розвитку у навчальний процес, їх адаптацію та психологічні особливості - нами був використаний комплекс психологічних методик: спостереження, методика оцінювання рівня шкільної мотивації Н.Г. Лусканової [5], соціометрія Я.Л. Морено [3].

На першому етапі нами був використаний метод спостереження, задля розуміння загальної картини поведінки дітей з особливими потребами у класі та реагуванням на них їх однокласників.

За даними спостереження можна зробити висновок про те, що діти з особливими потребами у колективі дітей, у спілкуванні з дорослими не знають як правильно себе поводити - одні проявляють ласку і турботу, інші – насильницькі дії, але можна було помітити таку тенденцію, що у одній дитині може вміщуватись дві зовсім різні тенденції.

Діти, які не відторгнуті від соціуму, від спілкування з іншими дітьми тільки прогресують, оскільки намагаються повторювати усе за ними в міру своїх психофізіологічних можливостей.

Зокрема діти із затримкою психічного та розумового розвитку більш адекватні та адаптивні до колективу, ніж діти з порушеннями опорно-рухового апарату, оскільки усі їх дії та вчинки розцінюються іншими, як жорстокі акти.

Не усі діти з особливими потребами включені у стосунки з однолітками, але є й такі, що досить тісно спілкуються із дітьми без вад.

На другому етапі, за допомогою методики Н.Г. Лусканової нами визначався рівень шкільної мотивації та адаптації.

За даними проведеної методики, можна стверджувати, що середній показник рівня адаптації та мотивації дітей з особливими потребами – 14 балів (з 30 балів), що говорить про низький рівень шкільної адаптації - діти відносяться до школи негативно або байдуже; скаржаться на нездоров’я, переважає поганий настрій, порушують дисципліну, навчальний матеріал засвоюють фрагментарно, до самостійних занять не проявляють інтересу; до уроків готуються нерегулярно; вимагають контролю та допомоги; необхідність в паузах, пасивні; близьких друзів в класі не має.

На третьому етапі ми використали соціометричне дослідження. За допомогою соціометрії ми визначали угрупування і мікрогрупи в колективі, також виявляли соціально-психологічну сумісність членів конкретної групи чи класу в цілому, виявлення «зірок», «лідерів», дітей самотніх чи відкинутих, комунікабельних, популярних в класі, товариських і, навпаки, тих, в кого є труднощі в спілкуванні.

За даними проведеної соціометрії будо виявлено, що діти з особливими потребами мають змогу повноцінно навчатись, як й інші учні, оскільки цьому сприяє перш за все згуртованість шкільного колективу, позитивна атмосфера, довірливі відносини та прийняття дітей як особистостей зі своєрідними індивідуальними особливостями.

Отже, результати дослідження міжособистісних та психологічних чинників, що впливають на адаптацію й соціалізацію дітей з особливими потребами в загальноосвітньому навчальному закладі свідчать, що тільки комплексний підхід забезпечить ефективність процесу соціалізації дитини з особливостями психофізичного розвитку. Було також виявлено, що залучення дитини з особливими потребами до всіх видів діяльності є одним з ефективних корекційних методів.

На жаль, існує непереборний страх здорових людей перед чимось іншим. Це дійсно перепона, яку потрібно подолати. Необхідно не тільки підготувати дитину з особливими потребами до життя в суспільстві здорових людей, але й підготувати суспільну домку до того, що така дитина – такий же повноцінний член суспільства, як і здорові люди.

Процес інтеграції в життя дитини з особливими потребами повинен здійснюватися з ранніх років життя. З одного боку спільне перебування в освітньому закладі разом із здоровими дітьми має велике значення для соціалізації дитини з певними вадами. З іншого – у однолітків з раннього віку буде сформовано установку на толерантне відношення і розуміння інвалідності як певного способу життя [1].

Отже, у висновку, необхідно зазначити, що провівши ряд психологічних методик ми виявили, що особливості соціалізації та адаптації дітей з особливими потребами потребує більш ґрунтовного вивчення та методично-практичної підтримки з боку науковців та практиків. Тому що більше половини досліджуваних дітей є досить непристосованими до життя і є дезадаптованими. На нашу думку, для таких дітей вкрай необхідним є психологічний супровід, задля успішної соціалізації та адаптації у ракурсі інклюзивного навчання.

Відповідно, створення та впровадження комплексних інклюзивних програм на загальньоосвітньому рівні, формування ставлення людей до дитини з особливими потребами як до рівноправного суб’єкта суспільної ланки, яка в той же час потребує підтримки, допоможе їм оволодіти соціальним досвідом у повній мірі відповідно до соціально-економічної структури, ідеології, культури та освіти нашої країни.

Список використаних джерел

1. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній заклад / Тамара Іллященко // Соціальний педагог. – 2009. - №5. – С. 26-35.

2. Капська А.Й. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями / А.Й. Капська – К.: ДЦССМ, 2003. – 146 с.

3. Сборник психологических тестов. Часть I: Пособие / Сост. Е.Е. Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. – 155 с.

4. Томчук С.М. Теоретичний аналіз проблем адаптації дітей з особливими потребами до навчання у школі / С.М. Томчук // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – К.: Кондор, 2005. – С. 339-342.

5. Усе про мотивацію / уклад. А.Г. Дербеньова. - Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 207 с.