Секція 17. Психологія діяльності в особливих умовах

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ МОБІЛІЗОВАНИХ ДО СЛУЖБИ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ БОЙОВІХ ДІЙ

Попелюшко Р.П.

доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницького національного університету

канд. психол. наук, доц.

За останні роки особистісні характеристики пересічного українця, свідомість, ставлення до життя, до країни, до рідних та близьких, змінилась. І хоча, починаючи з 2004 року, українці перебувають у майже постійних політичних стресах, звикнути до того, що на твоїй землі йде війна неможливо. Військові дії призвели до втрати віри у завтрашній день, особливо це стосується мешканців постраждалих областей, також до знервованості, страху та внутрішнього неспокою.

Сьогодні наша країна перебуває у стані неоголошеної війни з сусідньою державою. Протистояння продовжується уже не один місяць, збільшуючи кількість жертв. Однак, у кожного мирного жителя нашої держави викликає велике занепокоєння, що при удаваному припиненню вогню, відведенню техніки, люди продовжують гинути і це при тому що відсутні позитивні для держави результати цієї війни.

Психіка людини влаштована таким чином, що якщо людина щось робить, має отримати певний результат своєї діяльності. Для кожного військовослужбовця який зараз перебуває на сході нашої країни необхідний певний результат свого перебування там. Від результату своєї діяльності багато в чому залежить внутрішня мотивація бійця. Ветерани Другої світової не мали такої психологічної проблеми: вони звільняли свою захоплену землю, міста та села, вони знищили ворога у його лігві.

Мотиваційні характеристики наших військовослужбовців які перебувають у зоні бойових дій, доволі різноманітні. Хтось воює за Україну, хтось за близьких, родину, аби війна не прийшла у їх дім. Люди старшого віку нерідко йдуть на війну, аби вберегти молодь. Однак, коли людина потрапляє в зону АТО, і, перебуваючи там певний час, не веде ніяких активних наступальних дій, отримує наказ стріляти лише у відповідь, її мотивація розмивається. Передусім, це стосується людей цивільних, а не професійних військових, які до цього підготовлені.

Армійських професіоналів готують усе життя до таких дій. Вони чітко розділяють: війна - це робота, а особисте життя - це особисте життя. Ці лінії у них майже ніколи не перетинаються. А ось у цивільних яких мобілізували ці два світи часто-густо сплітаються. Війна - це життя за іншими категоріями та правилами, які не зустрічаються у повсякденному житті. Намагання їх туди перенести викликає певні психологічні проблеми.

Крім того, мобілізовані цивільні не усвідомлюють у повній мірі рівень психологічної готовності та відповідальності при стрільбі по мішенях, на полігоні, і коли ведеться стрільба на ураження, яка призведе до загибелі людей. Не всі, на жаль, це адекватно сприймають, звідси й психологічні зриви. Досвідчені польові, військові командири, в цих ситуаціях психологічного перенапруження, дають можливість своїм бійцям «випустити пару». Постріляти, наприклад, по «зеленці», тощо. Це знімає певну психічну та фізичну напругу.

Восени цього року буде відбуватись чергова хвиля мобілізації. І враховуючи це, постає питання при психологічну готовність новобранців ефективно діяти в екстремальних ситуація.

Всім мобілізованим, необхідно мати на увазі, що при потрапляння у зону АТО не потрібно ставити перед собою завищених (всіх швидко переможемо), чи навпаки, занижених очікувань (армія це «пекло»). На 90 % вони не справдяться. Необхідно сприймати ситуацію, як вона є, тоді не буде спостерігатися психологічне розчарування.

Не менш важливим не професійним військовим слід підтримувати тісний психологічний зв’язок з рідними, сім’єю, друзями. Це дасть потужну емоційно-енергетичну підзарядку військовослужбовцю. У будь-якій ситуації він має бути впевненим, що його чекають вдома, кохають і т.д. Відсутність такого, умовно кажучи, ресурсу, призводить до швидшого емоційного спустошення, що призводить до занепокоєння, знервованості, стресу і т.д..

Ще однім фактором дестабілізації психіки для щойно мобілізованих, є думки про власну смерть чи смерть товаришів під час проведення бойових дій. Різні люди по різному сприймають даний факт, але всі вони проходять процес переживання втрати або смерті.

Є декілька стадій переживання втрати або смерті близьких та знайомих. Перша – це стадія шоку, коли боєць потрапляє у бойову ситуацію, він може думати, що його ніколи не зможуть вбити, тому що він краще бігає, стріляє, окопується і т.д., але коли людина є свідком смерті своїх товаришів, виникає шок і розуміння, що й вона може загинути.

Друга стадія – це стадія заперечення, у бійців виникають такі запитання, як, «чому це з ним сталося?», «ні, це не може бути», «що, його вже нема?». Тобто людина ще не може повірити, що його бойового побратима вже немає в живих. На цій стадії виникають так звані «торги». Тобто, людина починає переконувати себе, що якщо «у мене є оберіг», чи «прочитаю потрібну молитву», чи «встану з потрібної ноги», то з нею такого не станеться.

Третя стадія – це неприйняття, на цій стадії виникає гнів і злість на того кого втратили (не глибоко обкопався, не добіг до укриття, не вчасно висунувся), на себе (я не допоміг, я не впорався), інших (командири, депутати, сепаратисти винні, що він загинув), на життя, на долю.

На четвертій стадії виникає депресія, тобто людині нічого не хочеться робити, вона нікого не хоче бачити, а якщо її достають з розпитуваннями «Що з тобою?» вона виявляє лють і агресію у відповідь.

П’ята стадія – це стадія примирення, в першу чергу із собою та з новою реальністю, що далі прийдеться воювати, жити, діяти вже без свого бойового товариша.

Остання стадія – це стадія прийняття та вихід з переживання втрати або смерті близьких та знайомих. На цій стадії відбувається планування свого життя (нові бойові операції, нові знайомства, ротація і т.д.) [2].

Кожен по-різному сприймає факт смерті близьких та знайомих. Сприймання смерті залежить від пережитого досвіду, освіченості, релігійності. Воїнів, які не можуть достатньо швидко справитись з цією ситуацією, потрібно переводити в тил, щоб уникнути подальшої травматизації психіки військовослужбовця. А коли боєць без паніки та істерик сприймає смерть, він стає по справжньому професіоналом, оскільки сприймає реальність свідомо і адекватно на неї реагує.

Для швидкої психологічної адаптації щойно мобілізованих, необхідно виявити психофізіологічну реакцію їхнього організму на неочікувані стресові чинники.

У людини є дві реакції на стресову ситуацію. Їх можна назвати як: «бий-біжи» та «бий-стій». У першій - під час обстрілу боєць одразу окопується, лише потім вивчає куди і як краще стріляти. У другій - людина починає розмірковувати, де і як краще окопатись, може впасти у ступор [1].

Перша реакція продуктивна - вона дозволяє зберегти життя воїну і, відповідно, своїм товаришам, давши адекватну відсіч супротивнику.

Усі необхідні навички для виживання у бойових обставинах тренуються на полігонах під керівництвом досвідчених військових. Мобілізований має прослідкувати за своєю реакцією, якщо є проблеми - відпрацювати необхідну реакцію (звичну реакцію організму на певні подразнення) до автоматизму (відповідна звичка формується 21 день), що дозволить зберегти життя.

Не слід також забувати, про можливість виникнення у щойно мобілізованих, травматичних стресових розладів, від дії різноманітних чинників бойових обставин.

Проявами травматичного стресового розладу у щойно мобілізованого військовослужбовця, можуть бути: поганий сон, важке засипання, неможливість повноцінно відпочити, виснаження, замкнутість, прояви невмотивованої агресивності, пошук ворога. Часто «ворогом» можуть бути оточуючі люди та рідні, на яких перекладаються проблеми. Можливі прояви підозрілості, параної дальності [1].

Отже, у висновку необхідно зазначити, що військовослужбовці яких мобілізували під час проведення бойових дій, більше в порівнянні з професійними військовими, зазнають значних травматичних впливів на психіку. В процесі мобілізації та при підготовці їх на навчальних полігонах необхідно більше уваги приділити не тільки фізичній, вогневій та тактичній підготовці а і звернути увагу на адаптаційні можливості психіки мобілізованого.

Це можливо здійснювати, ще починаючи з професійної психологічної діагностики та консультування у військкоматах та проводячи консультативну та тренінгову роботу у військових навчальних центрах. Дана робота, на нашу думку, дозволить щойно мобілізованому краще психологічно адаптуватись до екстремальних умов проходження служби, що в подальшому мінімізує негативні впливи на психіку військовослужбовця.

Список використаних джерел

1. Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. - СПб.: Речь, 2004. – 256 с.

2. Суицидология. Прошлое и настоящее: Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественных текстах. / Сост. А.Н. Моховиков. - М.: Когито-Центр, 2001. – 568 с.