УДК 159.9: 355.588.2

8. Медична психологія

Основи психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойової обстановки та після бою

Попелюшко Р.П., к.психол.н., доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницький національний університет

У статті проаналізовано теоретичні аспекти змісту психологічної допомоги військовослужбовцям в системі морально-психологічного забезпечення в умовах бойових дій. Розглянуто основи процесу надання психологічної допомоги, яка реалізується через: складові психологічної допомоги; завдання та способи психологічної реабілітації; складові психологічного забезпечення відновлюваного періоду військовослужбовця.

Ключові слова: психологічна допомога, психологічна підтримка, психологічна реабілітація, військовослужбовець, травматична подія, бойова травма.

В статье проанализированы теоретические аспекты содержания психологической помощи военнослужащим в системе морально-психологического обеспечения в условиях боевых действий. Рассмотрены основы процесса оказания психологической помощи, реализуемой через: составляющие психологической помощи; задачи и способы психологической реабилитации; составляющие психологического обеспечения восстановительного периода военнослужащего.

Ключевые слова: психологическая помощь, психологическая поддержка, психологическая реабилитация, военнослужащий, травматическое событие, боевая травма.

Popeliushko R.P. FUNDAMENTALS of psychological assistance soldiers in combat conditions OF AFTER BATTLE

The article analyzes the theoretical aspects of the content of the psychological help military personnel in the system of moral and psychological support in terms of fighting. Are considered basis of the process of psychological assistance, which is realized through: the components of psychological help; the tasks and methods of psychological rehabilitation; components of psychological maintenance of renewable period of serviceman.

Keywords: psychological help, psychological support, psychological rehabilitation, soldier, traumatic event, combat trauma.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. На сучасному етапі розвитку Збройних Сил України, значно посилюється увага до проблеми надійного та ефективного функціонування людини в умовах військової діяльності. Необхідність зміцнення морально-психологічного стану та психологічної стійкості військовослужбовців, підвищення їх готовності і здатності до виконання завдань в бойових умовах, зумовлюють реформування системи виховання і навчання особового складу Збройних Сил України.

Основою діяльності військових кадрів у цій галузі є військова психологія. Досягнення сучасної психологічної науки і практики забезпечують вирішення багатьох важливих соціальних завдань. На даний момент накопичено достатньо спеціальних знань, практичних методик і технік для вирішення надзвичайно актуального і суспільно значущого завдання - психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій, а також військовослужбовцям, які брали участь у військових конфліктах.

Незважаючи на характер бойових дій, впливу факторів навколишнього середовища, стійкість військовослужбовців до психогенним травм залежить, в першу чергу, від особистісних якостей бійця. Низкою досліджень було встановлено, що перебування в травматичних ситуаціях може призвести згодом до специфічних змін в психіці. Перебування військового в травматичній ситуації - це одна з головних причин, які можуть викликати посттравматичний стресовий стан.

За статистикою, в перші дні бойових дій, психічну травму отримує 60-65% військовослужбовців, з них 20-25% не змогли виконувати свої посадові обов’язки і потребували спеціалізованої допомоги. У період з 1992 р. на кожен рік доводилося по 4-5 військових конфліктів у світі, що обумовлює актуальність цієї проблеми [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблематики, що пов’язана із наданням психологічної допомоги військовослужбовцям в умовах бойової обстановки та після бою, зверталися як зарубіжні, радянські так і українські вчені, а саме: Абурахманов Р.А., Агаєв Н.А., Алещенко В.І., Боченков А.А., Караяні О.Г., Місюра В.Ф., Новиков В.С., Попов В.Є., Потапчук Є.М., Сафін О.Д., Феденко Н.Ф., Хміляр О.Ф., Чермянин С.В., Д. Вільсон, М. Горовіц, Б. Грін, А. Кардинер, Дж. Келлі, Б. Колодзін, Д. Лінді, Дж. Ротор.

Виділення невиділених раніше частин загальної проблеми. Не дивлячись на існуючі теоретичні та практичні дослідження з даної теми, все ж залишається недостатньо вирішеним питання, удосконалення діяльності офіцерів виховних структур та керівників військових підрозділів при наданні першої та професійної психологічної допомоги військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми різного ступеня тяжкості в ході бойових дій.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є визначення основних аспектів змісту психологічної допомоги в системі морально-психологічного забезпечення в умовах бойових дій.

Виклад основного матеріалу. Психологічна допомога військовослужбовцям, що отримали бойові психічні травми різного ступеня тяжкості в ході бойових дій, включає психологічну підтримку і психологічну реабілітацію, що розрізняються суб’єктами, об’єктами і змістом проведених заходів.

Психологічна підтримка спрямована на актуалізацію наявних і створення додаткових психологічних ресурсів, що забезпечують активні дії військовослужбовців на полі бою [1].

Психологічна профілактика (з метою попередження розвитку негативних психологічних явищ) здійснюється, психологами військових частин та командирами підрозділів, зі всіма військовослужбовцями, а в якості засобу психологічної корекції застосовується по відношенню до осіб з симптомами непатологічних і патологічних психогенних реакцій.

До спеціалізованих способів і засобів психологічної підтримки військовослужбовців, відносяться: медикаментозні (фармакологічні) і аутогенні впливи [1].

Фармакологічні способи і засоби психологічної підтримки військовослужбовців полягають у посиленні та корекції психологічного ресурсу учасника бойових дій за рахунок застосування лікарських препаратів, вітамінів, лікувальних трав і інших препаратів, що мають психотропний ефект.

Досвід бойових дій у В’єтнамі, Афганістані, в зоні Перської затоки і в інших регіонах світу засвідчує, що фармакологічні засоби можуть бути використані з метою: підвищення активності дій особового складу в умовах небезпеки і хронічної втоми (психостимулятори); зняття надмірної психічної напруженості (релаксанти); прискорення процесу адаптації військовослужбовців до екстремальних умов життєдіяльності, підвищення показників працездатності окремих психічних функцій та ін. [3].

На сьогоднішній день, найбільш відомими, доступними і досить ефективними засобами регуляції психічної діяльності є аутогенні способи психологічної підтримки (самодопомога). До їх числа відносять як найпростіші прийоми саморегуляції (заспокійливе і мобілізуюче дихання; розслаблення м’язів за контрастом; елементарні формули самопереконання, самонавіювання, самонаказ, самопідкріплення), так і складні психорегуляційні комплекси (аутогенне тренування, самогіпноз, нервово-м’язова релаксація та ін.) [3].

Психологічна реабілітація, яку здійснюють психологи військових частин та командири підрозділів, являє собою комплекс психофізіологічних, психотерапевтичних, організаційних та медичних заходів, спрямованих на відновлення порушених (втрачених) психічних функцій і корекцію соціального статусу військовослужбовців, які отримали бойову психічну травму. Залежно від глибини психічних розладів військовослужбовців, вона може здійснюватися як безпосередньо в бойовій обстановці, так і в стаціонарних медичних установах країни [1].

Психологічна реабілітація військовослужбовців послуговується такими основними завданнями, як:

• виявлення та діагностика психічних розладів у військовослужбовців;

• евакуація військовослужбовців, які зазнали психотравматизації, з поля бою;

• відновлення порушених (втрачених) психічних функцій;

• корекція самосвідомості, самооцінки і самопочуття військовослужбовців, які отримали психічні розлади та фізичні каліцтва [2].

Широке застосування, психологами військових частин та командирами підрозділів, в практиці психологічної реабілітації військовослужбовців, які отримали бойову психічну травму, знаходять такі способи:

• аутогенні (виконання прийомів психічної саморегуляції, аутотренінг, медитація та ін.);

• фізіологічні (глибокий сон, відпочинок, якісна їжа, вживання великої кількості води, душ, польова лазня);

• організаційні (встановлення чіткого режиму роботи і відпочинку, залучення військовослужбовців до активного бойового навчання, несення служби, збереження військової форми одягу);

• медикаментозні (седативні препарати, транквілізатори, антидепресанти, ноотропи, психостимулятори, фітотерапія, вітамінотерапія та ін.);

• психотерапевтичні (індивідуальна та групова раціональна психотерапія, музико-, бібліо-, арт-, натуротерапія) [1].

В бойовій обстановці діяльність військовослужбовців характеризується постійним впливом на них стрес-факторів підвищеної інтенсивності. З часом вони сприяють виникненню у психіці людини таких змін, які знижують ефективність її діяльності як в бойовій обстановці, так і в подальшому мирному житті.

Вплив стрес-факторів в ході бою не завжди негативно позначається на якості бойових дій. Військовослужбовець зустрічається з впливом багатьох, не завжди заздалегідь передбачених стресогенних факторів. Тобто в бойових умовах зовнішньої енергії «завжди» більше, ніж внутрішньої, захисної енергії. При цьому відбувається прорив психологічного бар’єру і зайва енергія, відповідно З. Фрейду, проникає в психологічну систему людини. Фактично вона впливає на несвідому сферу людини.

Подібних ситуацій може бути безліч. Надходження зайвої енергії переповнює психічну систему людини і викликає механізми її нейтралізації, що не завжди здійснюється благополучно. Крім того, відреагування цієї енергії може здійснюватися на об’єкти, які заміщають початкові об’єкти - стресори [3].

Спостереження показують, що нерідко вихід зайвої енергії проявляється у формі невмотивованої агресії відносно випадкових людей, в тому числі щодо рідних і близьких. Вона може впливати й на стан самого військовослужбовця: порушення сну, зниження настрою, життєвого тонусу, занурення у себе, зловживання алкоголем, наркотиками та ін.

Не надання своєчасної допомоги постраждалому воїну, психологами військових частин та командирами підрозділів, може призвести до виникнення психічних розладів, усунути які можна тільки за допомогою психіатричної допомоги.

З вище перерахованого випливає одне із завдань командира - створити військовослужбовцю умови для відреагування зайвої енергії з психічної системи людини назовні, при цьому зробити цей процес керованим та контрольованим.

Психологічний механізм даного процесу полягає в наступному. Військовослужбовець за підтримки командира, військового психолога починає згадувати те, що відбувалося з ним на полі бою. Військовослужбовець, як правило, пригадує найбільш яскраві, емоційно забарвлені події, що неминуче призводить до повторного переживання страху, що нагадує той, який він переживав під час бойових дій. Переживання цих емоцій призводить до відреагування зайвою, незв’язаної, внутрішньої енергії людини. Якщо описаний процес повторити достатню кількість разів, то поступово психічна система воїна наближається до рівноваги. Дана концепція отримала в літературі назву катарсисичної.

Комплекс заходів, який організовується психологами частин та командирами підрозділів в цілях відновлення психічних і фізичних ресурсів особового складу називають психологічною реабілітацією. Однак, виходячи з досвіду сучасних бойових дій доцільніше говорити про психологічне забезпечення відновлюваного періоду військової діяльності, яке включає [4]:

• психологічне консультування військовослужбовців з питань психологічних труднощів відновного періоду;

• діагностику психічного стану у військовослужбовців, що складають групу ризику (виконували складні і стресогенні завдання; які переживають психологічні проблеми; мають складне становище в сім’ї; брали участь у бойових діях уперше; допустили в ході завдань серйозні помилки; військовослужбовці жінки і ін.);

• психологічну та соціально-психологічну підтримку військовослужбовців, що переживають труднощі відновного періоду;

• психологічне інформування особового складу про можливі негативні психологічні наслідки бою та шляхи їх подолання;

• використання спеціалізованих психологічних методів, спрямованих на прискорення відновлюваних процесів у військовослужбовців (психофізичний тренінг, тренінг саморегуляції, групи інтенсивного спілкування і т.д.).

Психокорекційна робота проводиться з військовослужбовцем при виникненні у нього відхилень від нормального процесу відновлення, а при появі стійких психологічних труднощів - надається психотерапевтична допомога. Ці дві форми психологічної допомоги так само, як і перераховані вище, можуть здійснюватися в умовах військової частини психологом у взаємодії з медичним персоналом цієї ж військової частини. При цьому суб’єктом відновлюваного процесу залишається сам військовослужбовець.

Відмінною від зазначених вище форм психологічної допомоги є психологічна реабілітація, яка здійснюється в тих випадках, коли відновлюваний процес з будь-яких причин блокується або можливий тільки за участю фахівців. Психологічна реабілітація являє собою процес організованого психологічного впливу, спрямованого на відновлення такого стану психічного здоров’я військовослужбовців, який дозволяє їм достатньо ефективно вирішувати службові та бойові завдання.

Психологічна реабілітація є складовою частиною медико-психологічної реабілітації і проводиться з військовослужбовцями, що проходять лікування у зв’язку з пораненнями, контузіями, травмами, опіками, опроміненням, психічними розладами. У деяких випадках медико-психологічна реабілітація доповнюється професійною реабілітацією і соціальною реабілітацією.

Велике значення психологічна реабілітація відіграє після закінчення бойових дій. У зв’язку з цим, психологам військових частин та командирам підрозділів, необхідно враховувати наступні фактори [4]:

• час виходу частини, підрозділів, військовослужбовця із зони бойових дій. Чим раніше і повніше буде надана психологічна допомога учасникам бойових дій, тим менша ймовірність виникнення з часом психологічних проблем, обумовлених бойовим стресом;

• ступінь активності участі військової частини, підрозділу і конкретного військовослужбовця у бойових діях. Чим довше і активніше військовослужбовці діяли в зоні бойових дій, тим оперативніше, масштабніше та повноцінніше повинна бути психологічна допомога. Ступінь бойової активності військовослужбовців при цьому умовно визначається за кількістю і характером бойових операцій, в яких брали участь військовослужбовці, за рівнем їх бойової напруженості і значущості для вирішення більш масштабних бойових завдань;

• особливості соціально-психологічного клімату та міжособистісних відносин у військовій частині, підрозділі, характер відносин конкретного військовослужбовця з оточуючими його людьми. З метою підвищення ефективності надання психологічної допомоги військовослужбовцям доцільно звернути увагу на їх психічні стани, які були раніше у них конфлікти (у тому числі і в бойовій обстановці) і ускладнення у відносинах з товаришами по службі, командирами і близькими людьми;

• кількість бойових втрат в частині, підрозділі та їх причини, а також характер і причини поранень, контузій, травм, опіків та інших форм завдання шкоди фізичному здоров’ю конкретного військовослужбовця. У процесі надання психологічної допомоги тому чи іншому військовослужбовцю у відновний період, психологом військової частини та командиром підрозділу, враховуються:

а) ступінь впливу на військовослужбовця випадків загибелі (особливо масової) його побратимів по службі (насамперед близьких друзів);

б) ситуації, в яких було завдано шкоди здоров’ю військовослужбовця;

в) характер його відношення до подій, зазначеним у пунктах а) і б);

г) нагороди та відзнаки, пов’язані в тій чи іншій мірі з цими подіями;

д) особливості ставлення до цих подій командування різних рівнів;

е) характер відображення цих подій у думках побратимів по службі, у засобах масової інформації.

• особливості та умови діяльності військової частини, підрозділу, військовослужбовця після виходу з зони бойових дій. Організована і продумана діяльність військовослужбовців після їх повернення з бойової обстановки в нормальні для психічного здоров’я умови сприятиме підвищенню результативності наданої їм психологічної допомоги. Великого значення набуває прогнозування командирами психологічного ефекту прийнятих ними рішень з організації діяльності особового складу після виведення частини чи підрозділу із зони бойових дій.

Поряд з перерахованими факторами на процес надання психологічної допомоги впливають переживання військовослужбовця, які пов’язані з такими подіями його бойового досвіду, як [4]:

• загибель товаришів по службі і мирного населення, моральну відповідальність за які військовослужбовець приписує собі;

• фізичне знищення (особливо в перший раз) солдат супротивника;

• ведення (особливо тривале) бойових дій в оточенні ворога, знаходження в полоні;

• вчинення протиправних, на думку військовослужбовця, дій чи пасивна співучасть у них.

При організації психологічної допомоги військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях, доцільно враховувати також певні соціальні, етнічні, релігійні, сімейні та інші обставини, що здійснюють додатковий вплив на психічний стан військовослужбовців у відновлювальний період.

Висновки з даного дослідження. Отже, підсумовуючи вище зазначене, необхідно зауважити, що психологічний супровід бойових дій військ являє собою процес безперервного моніторингу (відстеження, виявлення, аналізу та оцінки) психологічних умов виконання бойових завдань, здійснення психологічної підтримки військовослужбовців та проведення психологічної реабілітації з особами, що зазнали травмуючого впливу психогенних факторів бою.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Перспективу подальших розвідок ми вбачаємо у дослідженні особливостей ефективного використання психологами військових частин та командирами військових підрозділів форм, методів і засобів психологічної допомоги для швидкого відновлення боєздатності військовослужбовців які отримали бойові психічні травми різного ступеня тяжкості в ході бойових дій. При вмілому і комплексному їх застосуванні будуть сформовані передумови істотного зниження рівня психологічної травматизації наших військ.

Література:

1. Караяни А.Г. Прикладная военная психология / А.Г. Караяни, И.В. Сыромятников. - СПб.: “Питер”, 2006. - 480 с.

2. Пономаренко Н.О. Проблеми реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України після виконання місії у складі миротворчого контингенту / Н.О. Пономаренко // Військова медицина України. -2004. - №1-2. - С. 110-114.

3. Попов В.Е. Психологическая реабилитация военнослужащих после экстремальных воздействий. Дисс. канд. психол. наук. - М.: ГА ВС, 1992. - 214 с.

4. Психологічне супроводження військовослужбовців в діяльності за екстремальних умов: методичні рекомендації / Воронова В.І., Шевченко В.Є., Коршевнюк Д.О., Байбаєв Д.С., Кравченко Б.В., Галкін С.А., Малько І.В. / під ред. Ложкіна Г.В. - К.: Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2003. - 145 с.