Секція 17. Психологія діяльності в особливих умовах
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З УЧАСНИКАМИ БОЙОВИХ ДІЙ ПРИ ПТСР
Попелюшко Р.П.
доцент кафедри практичної психології та педагогіки
Хмельницького національного університету
канд. психол. наук, доц.
Для багатьох людей, факт переживання травматичного стресу стає причиною появи у них в майбутньому посттравматичного стресового розладу. Тому надзвичайно важливим є вчасне надання психологічної допомоги постраждалим з метою попередження дезадаптивних проявів поведінки, відхилень у психічній діяльності, психосоматичних захворювань. Дуже часто метою діяльності практичного психолога є виявлення потенційних можливостей та їх активізація для подолання кризового стану.
Стрес стає травматичним тоді, коли результатом впливу стресора є порушення в психічній сфері за аналогією з фізичними порушеннями. В цьому випадку порушується структура «самості», когнітивна модель світу, афективна сфера, неврологічні механізми, що керують процесами научіння, система пам’яті, емоційні шляхи научіння. Травматичний стрес характеризується глибокими негативними переживаннями, що виникають у людини, яка пережила те, що виходить за межі звичайного людського досвіду, - загрозу життю, смерть чи поранення іншої людини, участь в бойових діях, зґвалтування, стихійні лиха, катастрофи і т.п. Стресорами є травматичні події - екстремальні кризові ситуації, що мають надзвичайно негативні наслідки, ситуації загрози власному життю або життю близьких.
В наслідок того, що людина піддалася впливу травматичних подій, її думки й почуття можуть бути хворобливими й не зовсім зрозумілими їй самій, а реакції на звичайні ситуації - незвичайними й страхаючими.
Тому, для учасників бойових дій, в обов’язковому порядку необхідно запровадити заходи, спрямовані на профілактику і психокорекцію посттравматичних стресових розладів.
До фундаментальних принципів терапії ПТСР у учасників бойових дій відносять [2]: принцип партнерства та підвищення гідності особистості; принцип нормалізації; індивідуальний підхід.
На сучасному етапі терапевтичної практики, основний акцент роблять на тому, що нормальний індивід зіткнувся з ненормальним випадком. Таким чином, щоб нейтралізувати наслідки бойової травми, необхідно головним чином робити ставку на мобілізацію механізмів опанування клієнта. Це в корені відрізняється від застарілого переконання в тому, що ПТСР є продуктом особистісної неспроможності і патологічних, невротичних механізмів. Крім того, дуже важливий міждисциплінарний підхід до психокорекції ПТСР. Знання біологічного і психологічного аспектів і соціальної динаміки дозволяє психологу і клієнту дивитися на травму в широкому контексті і знаходити пояснення наявним симптомам, засоби для їх корекції в різних сферах життя.
Всі методи, які ефективно використовувалися і використовуються для корекції ПТСР, можна розділити на чотири категорії.
Освіта. Ця категорія включає в себе обговорення книг і статей, знайомство з основними концепціями фізіології та психології. Освітній процес дозволяє встановити двосторонній обмін. Учасники бойових дій можуть шукати власні ресурси для відновлення.
Друга група методів лежить в площині цілісного ставлення до здоров’я. Фахівці в галузі формування здорового способу життя справедливо відзначають, що фізична активність, правильне харчування, духовність і розвинене почуття гумору роблять великий внесок в одужання.
Третя категорія включає методи, які збільшують соціальну підтримку і соціальну інтеграцію військовослужбовця. Сюди можна віднести сімейну та групову терапію. Крім того, це розвиток мережі самодопомоги, створення громадських організацій та участь в їх діяльності. Тут важлива точна оцінка соціальних навичок і їх тренування, зменшення ірраціональних страхів, здатність йти на ризик при формуванні нових відносин.
Четверта, категорія включає власне терапію. Це робота з реакцією втрати, фобічними реакціями, бесіди про травматичні переживання, рольові ігри, гештальт-терапія та багато інших видів психотерапії.
Ці методи можна об’єднати поняттям «соціально-психологічна реабілітація». Іншими словами, термін «психологічна реабілітація» найбільш точно відображає процес і результати діяльності психолога при наданні допомоги в процесі соціально-психологічної адаптації учасників бойових дій.
Психолог, при здійснення заходів психологічної реабілітації, допомагає військовослужбовцям та членам їх сімей відновити й закріпити свої зв’язки з соціальною і культурною сферами життя, реструктурувати у свідомості реальності зовнішнього світу, співвідносячи їх з реальностями світу внутрішнього. Психологічна допомога колишнім учасникам бойових дій повинна включати декілька напрямів:
1. Діагностика синдрому соціально-психологічної дезадаптації на підставі результатів психодіагностики індивідуальних особливостей.
2. Психологічне консультування. При індивідуальній роботі необхідно дати клієнту можливість висловити все наболіле, виявляючи зацікавленість. Потім доцільно пояснити, що ті стани, що ним переживаються - тимчасові, вони притаманні всім, хто брав участь у бойових діях. Дуже важливо, щоб він відчув розуміння і побачив готовність допомогти не тільки з боку фахівців, але й з боку близьких і рідних.
3. Психокорекційна робота. Кваліфікована психотерапевтична допомога необхідна тим учасникам бойових дій, у яких відзначаються різко виражені і запущені порушення адаптації (депресія, алкоголізм, девіантна поведінка і т.п.).
4. Навчання навичкам саморегуляції (зняття напруги за допомогою релаксації, аутотренінгу та інших методів).
5. Соціально-психологічні тренінги, спрямовані на підвищення адаптивності і особистісний розвиток військовослужбовця [1].
Практична модель психологічної реабілітації учасника бойових дій, включає:
- взаємна адаптація психолога і військовослужбовця;
- навчання учасника бойових дій навичкам саморегуляції;
- катарсесичний етап (повторне переживання бойової травми);
- обговорення найбільш типових форм поведінки (на прикладі життєвих ситуацій);
- апробування нових навичок поведінки через гру;
- визначення життєвих перспектив [1].
Психотерапія при ПТСР ставить своєю метою допомогти учаснику бойових дій «переробити» проблеми і «впоратися» з симптомами, які продукуються в результаті зіткнення з травмуючої ситуацією. Один з ефективних підходів, це допомогти військовослужбовцю відреагувати травматичний досвід, обговорюючи і заново переживаючи думки і почуття, пов’язані з травмою, в безпеці терапевтичної обстановки. Це призводить до подолання реакцій, які раніше були некерованими. Такий підхід вимагає, щоб людина знову занурювалася у зміст пережитих подій, розглядаючи і аналізуючи свої дії і емоційні реакції, які супроводжували те, що відбувалося. Психотерапія ПТСР, залежить від вираження у учасників бойових дій психологічної дезадаптації і може тривати від 6 місяців до декількох років.
У терапії з військовослужбовцями, які пережили військові травми, можна виділити три стадії [2]:
- встановлення довірливого безпечного контакту, що дає право на «отримання доступу» до ретельно прихованого травматичного матеріалу;
- терапія, сфокусована на травмі, з дослідженням травматичного матеріалу, аналізом інтрузивних проявів, робота з униканням і відчуженістю;
- стадія, що допомагає військовослужбовцю відокремитися від травми і возз’єднатися з сім’єю, друзями і суспільством.
Фахівцями відзначено, що клієнти на третій стадії готові сконцентруватися майже виключно на проблемах «тут і зараз», що стосуються сім’ї, родини та різноманітних актуальних подій.
Деякі напрямки психотерапії підкреслюють роль конфліктів, що виникли через зіткнення особистісних цінностей і внутрішньої картини світу військовослужбовця з дійсністю травмуючої ситуації. Тому психологічна допомога тут полягає в дослідженні впливу травми на систему цінностей і потреб людини; в вирішенні свідомих і несвідомих конфліктів; в переробленні руйнівної енергії в творчу.
Виведення витіснених подій на рівень свідомості, емоційне відреагування звільняє військовослужбовця від амнезії, пов’язаної з тенденцією уникання негативно забарвлених спогадів і уявлень. Для цієї мети широко використовуються проективні методики.
Також ця робота спрямована на відновленням самоповаги і самоконтролю, розвиток почуття відповідальності, відновлення цілісності «Я» учасника бойових дій.
Отже, у висновку необхідно зазначити, що основне завдання психолога при наданні психологічної допомоги учасникам бойових дій, це допомогти їм усвідомити можливість трансформації їх кризового стану, побачити нові перспективи і можливості повернення до нормального життя.
Список використаних джерел
1. Карвасарский Б.Д. Клиническая психология - СПб.: Питер, 2011. - 864с.
2. Пушкарев А.Л., Доморацкий В.А., Гордеева Е.Г. Посттравматическое стрессовое расстройство. Диагностика и лечение. - М.: Издательство Института психотерапии, 2002. - 128 с.