Психологія / Психологія становлення та розвитку професіонала

Попелюшко Р.П.

к.психол.н.,доц. кафедри практичної психології та педагогіки Хмельницького національного університету

Україна, м. Хмельницький

Генетино-психологічні основи психологічного здоров’я комбатантів

Виходячи з реалій сучасного українського життя, проблема психологічного здоров’я комбатантів стає все більш актуальною. Так як, кожен військовослужбовець проходить свій власний службовий шлях, тобто інтенсивність та специфіка участі у бойових діях на сході нашої держави, отримані поранення та ін.. Проте ефективне здійснення комбатантом своєї професійної діяльності залежить не тільки від її організації, але й від його особистих характеристик, його фізичного, морального та психічного здоров’я.

Як зауважує академік Максименко С.Д., концепція психологічного здоров’я особистості комбатанта, набуває свого важливого значення в системі надання психологічної допомоги психологами та психотерапевтами [2]. Першими симптоми психологічного нездоров’я є неадекватність, невизначеність в плані ефективності власних переживань, поведінки. Благополуччя в психологічному здоров’ї особистості комбатанта може бути порушене домінуванням певних негативних за своєю суттю рис характеру, дефектами в моральній сфері, неправильним вибором ціннісних орієнтацій, специфікою бойових психотравмуючих ситуацій.

Практика показує, що призвані для проходження військової служби, військовослужбовці є неоднорідними за станом психічного здоров’я і можуть поділятися на три умовні групи: психічно здорові, з нервово-психічною нестійкістю та психічними розладами. Метою психолого-професійного відбору має бути виявлення серед кандидатів у комбатанти осіб, які є психічно здоровими. Але оцінка стану психічного здоров’я кандидатів є складним а іноді і не реальним завданням, особливо, коли мова йде про проміжні стани психічного здоров’я особистості.

Деякі фахівці вказують на те, що психічно здорові особи придатні до військової служби без обмежень. Проте, через негативний вплив різноманітних соціальних чи психологічних факторів певний відсоток серед комбатантів може перейди в групу з нервово-психічною нестійкістю. При цьому під нервово-психічною нестійкістю науковці-практики розуміють схильність людини до психічних зривів в умовах фізичної і психічної напруги і вважають, що при правильній роботі з такими комбатантами прояви нервово-психічної нестійкості зникають [1].

Академік Максименко С.Д., аналізуючи поняття «хвороба», «здоров’я», «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я», пропонує наступне їх визначення. «Хвороба», науковцем, розуміється як дія сукупних руйнівних процесів в організмі людини, наслідком чого є не лише погіршення фізичного самопочуття комбатанта, а й зміни його особистості, відхилення в емоційно-вольовій та мотиваційній сфері. Виходячи з цієї позиції, повернення до здоров’я передбачає усунення негативних наслідків хворобливих переживань, небажаних установок, невпевненості у собі, тривожності та інших хворобливих і граничних станів. Поняття «здоров’я» визначається науковцем, як глобальний психічний стан особистості, що характеризується динамічною гармонійністю внутрішніх переживань та пов’язаних з цим ефективністю і успішністю діяльності людини [2].

Автором генетико-психологічної теорії, «психічне здоров’я» розуміється, як аспект здоров’я взагалі, який підкреслює стан душевного комфорту, відсутність патологічних психічних проявів та здатності до ефективної діяльності і саморегуляції у відповідності до власних цілей і інтересів людини [2].

Академік Максименко С.Д. пропонує використовувати поняття «психологічного здоров’я» у зв’язку з необхідністю диференціювати стани соматично і психічно здорового комбатанта відносно його становлення як цілісної особистості, рівня і змісту вищих рухових переживань і процесів смислоутворення [2]. Слушним, на думку вченого, є розуміння поняття психологічного здоров’я Дубровіною І.В. з точки зору повноти і дійсного багатства розвитку особистості. Також було зазначено, що здоров’я взагалі і психічне здоров’я зокрема, виступають необхідними умовами психологічного здоров’я, але, в той же час, можливість повноцінного розвитку впливає на соматичну і психічну сферу особистості. Наразі, необхідно зазначити, що саме ця суперечлива єдність констатує, весь психологічний напрям в сучасній медичній і психологічній науках [2].

На думку Максименко С.Д., процес діяльності є могутнім фактором здоров’я особистості, як соматичного, так і психічного і психологічного. Діяльність як поняття, необхідно розглядати не лише як фундаментальний процес, важливу форму активності, а і як особливий стан особистості. Даний стан є комфортним і стенічним, оскільки він являє собою переживання людиною власної активності, повноцінності, приналежності до людського роду і його надбань. Набуття нового досвіду, формування нових способів дій не лише адаптує і приводить до виникнення нових мотивів і цінностей, воно споріднює особистість з культурою і розкриває їй самій її власну потенційну безмежність. Тобто, діяльність є органічно-притаманним людині явищем, формою її розвитку як особистості, і саме з цієї причини ми вважаємо її дійсним фактором здоров’я особистості. Чинником виникнення нездоров’я особистості є те, що людина не може реалізувати себе в діяльності, або з якихось причин не може вчитися і здобувати нові навички. Дана закономірність «працює» протягом усього життя людини, але найгостріше проявляється в дитячому віці, коли формується саме психічне єство як сплав соціального досвіду з власною активністю особистості [2].

Виходячи з запропонованої академіком Максименко С.Д. генетико-психологічної теорії, концепції психологічного здоров’я особистості (і комбатантів в тому числі) сприймаються по-новому, в існуючих теоріях особистості таких авторів, як:

- З. Фрейд запропонував два критерії психічного здоров’я – любов та праця: тобто здатність продуктивно працювати і підтримувати доброзичливі міжособистісні відносини [4];

- Д. Келлі було запропоновано чотири параметри психологічного здоров’я особистості, такі як: бажання розширення поведінки і уявлення про світ; перевірка правильності своїх поглядів через практику, досвід та дослідження; готовність до зміни особистісних конструктів, поглядів і ролей; наявність усвідомленого широкого репертуару ролей [5];

- К. Роджерс визначив п’ять ознак психологічного здоров’я: емпірична свобода; відкритість досвіду і переживанням; ведення екзистенційного існування; організмічна довіра; креативність [3];

- Ф. Перлз запропонував наступні критерії психологічного здоров’я: психологічне зростання особистості через розширення зон самоусвідомлення, її зрілість як здатність перейти від опори на себе до рівноваги у собі та між собою і середовищем через усвідомлення потреб; гармонійне, конгруентне світосприйняття, без протиріч внутрішнього і зовнішнього порядку; здатність до саморегуляції; самостійність; «компетентність» у часі; цілісність ставлення особистості до життя, свого минулого, теперішнього і майбутнього [5];

- К. Хорні вбачала психічне здоров’я особистості, через: втілення своєї долі; розкриття свого вродженого потенціалу; уникнення почуття відчуження, відокремленості від людей; зневаги до себе [5];

- Представники екзистенційної психології вказують на такі ознаки психологічного здоров’я, як: відкритість до майбутнього, бажаність його, відсутність боязні до нього; переживання сьогодення як усвідомлення особистістю її власної діяльності і внутрішніх інтенцій до неї; переживання минулого як такого, що залишається позаду але є для особистості живою реальністю з деякими якостями – доступністю, цінністю, мінливістю; минуле не треба відчужувати, відсторонювати і тим самим розривати неперервний плин життя, на нього треба відреагувувати і зберігати його як коріння життя, щоб не перестати бути особистістю; минуле, сьогодення і майбутнє має утворювати у психіці здорової особистості єдине ціле; свобода особистості, що протистоїть у випадку психологічного нездоров’я жорсткий світопроект, в якому існує обмеженість, неможливість вийти за межі, побачити безмежність можливостей [5].

Виходячи з концептуальної позиції генетино-психологічної теорії щодо розуміння психологічного здоров’я, можна зробити висновок, що здорова особистість не означає особистість правильну. Тобто це особистість, яка може вчиняти, як вона хоче, і є з психологічної точки зору, адаптивною, усвідомлюючою, трансцендентною особистістю.

В свою чергу, професійна діяльність комбатантів, в сучасних реаліях українського життя, накладає психотравмуючий відбиток на їх особистість і генетико-психологічне розуміння психологічного здоров’я, є тою корисною необхідністю, яка слугуватиме еталоном при проведенні реадаптаційних та реабілітаційних заходів по відновленню психологічного здоров’я комбатантів.

Література

1. Гичун В.С. Особенности современной системы психогигиены и психопрофилактики среди военнослужащих срочной службы. Дис... канд. мед. наук: 14.01.16 / Украинский НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии. – Харьков, 1998. – 206 с.

2. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.Д. Максименко (ред.). - К.: ТОВ "КММ", 2007. - 296 c.

3. Роджерс К. Искусство консультирования и терапии // Пер. с англ. О. Кондрашовой, Р. Кучкаровой, Т. Рожковой, Ю. Овчинниковой, Г. Пимочкиной, М. Злотник. – М.: Апрель Пресс, Изд-во Эксмо, 2002. – 976 с.

4. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции // Пер. с нем. Г.В. Барышниковой; Лит. ред. Е.Е. Соколовой, Т.В. Родионовой. – М.: Наука, 1989 – 456 с.

5. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 608 с.