УДК 159.98:612.176-057.36

8. Медична психологія

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ У УЧАСТНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Попелюшко Р.П., к.психол.н., доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницький національний університет

У статті проаналізовано теоретичний доробок щодо особливостей прояву посттравматичного стресового розладу у учасників бойових дій. Розглянуто основні причини виникнення та симптоматичні прояви посттравматичного стресового розладу.

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, травматична подія, бойова травма, екстремальні умови, психологічний стан.

В статье проанализированы теоретические аспекты особенностей проявления посттравматического стрессового расстройства у участников боевых действий. Рассмотрены основные причины возникновения и симптоматические проявления посттравматического стрессового расстройства.

Ключевые слова: посттравматическое стрессовое расстройство, травматическое событие, боевая травма, экстремальные условия, психологическое состояние.

Popeliushko R.P. FEATURES PTSD IN COMBATANTS

The article analyzes the theoretical achievements on the specifics of the manifestation of PTSD combatants. The main causes and symptomatic manifestations of post-traumatic stress disorder.

Key words: post-traumatic stress disorder, traumatic event, combat shock, extreme conditions, psychological state.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасна ситуація яка склалась у нашому суспільстві, а саме бойові дії на сході нашої держави, вимагають більш прискіпливого погляду психологів та інших спеціалістів до проблеми адаптації та реабілітації учасників бойових дій, які повертаються до цивільного життя. Розробка даної проблеми, вивчення особливостей посттравматичного стресового розладу у учасників бойових дій, допоможе збереженню здоров’я і працездатності осіб, що піддавалися впливу факторів екстремальних (бойових) ситуацій. Необхідність вивчення психологічних змін які відбуваються у учасників збройного конфлікту, виходить з загальновизнаного положення про їх виражену психотравматизацію, яка обумовлює можливий розвиток як психічної, так і психосоматичної патології. Одним з клінічних видів бойової психічної патології є бойовий стресовий розлад, який може виникнути в учасників бойових дій через невизначений проміжок часу після закінчення війни (від декількох місяців до декількох десятиліть).

Військовий конфлікт, що спалахнув у східних областях нашої країни, накладає свій відбиток на психологію бійців, які повертаються з гарячих точок. Ситуація бойових дій, призводить до виражених змін функціонального стану психічної діяльності, яка характеризується розвитком надзвичайно сильних негативних емоцій, таких як тривога, страх, важка розумова і фізична перевтома. Швидкий перехід в мирну дійсність часто не дозволяє учасникам бойових дій адекватно реагувати на ті чи інші обставини з погляду навколишньої дійсності. Посттравматичний стресовий розлад, набуваючи хронічного перебігу, зачіпає майже кожен аспект життя військовослужбовця, включаючи роботу, міжособистісні відносини, фізичне здоров’я, самооцінку та ін.

Вже в ході другої світової війни стресові явища, обумовлені участю в бойових діях та інших екстремальних ситуаціях, стали предметом широкого вивчення. Узагальнення отриманих даних дозволило з 1980 року офіційно говорити про об’єктивне існування посттравматичного стресового розладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблематики, що пов’язана із вивченням посттравматичного стресового розладу у учасників бойових дій, зверталися як зарубіжні, радянські так і українські вчені, а саме: Кітаєв-Смик Л.О., Малкіна-Пих І.Г., Ромек В.Г., Крепелін Е., Сельє Г. у своїх працях розглядали психологію стресу; різні аспекти вивчення проблеми посттравматичного стресового розладу були висвітлені Александровським Ю.А., Гордєєвою Є.Г., Доморацьким В.А., Лазебною О.О., Магомед-Еміновим М.Ш., Пушкарьовим А.Л.; психологічну адаптація та реабілітацію військовослужбовців розглядали Агаєв Н.А., Алещенко В.І., Боченков А.А., Місюра В.Ф., Новиков В.С., Хміляр О.Ф., Чермянин С.В., Вільсон Д., Горовіц М., Грін Б., Кардинер А., Лінді Д., Шпігель Д.; дослідження бойового стресу були розкриті у працях Головіна Н.Н., Мощанского О.Б., Беленки Г., Ной Ш., Соломон З.

Виділення невиділених раніше частин загальної проблеми. Останнім часом велика увага теоретиків і практиків приділяється профілактичним заходам, які сприяють підвищенню психологічної стресостійкості особистості. Тому дуже важливо привернути погляд науковців до дослідження впливу травматичної події на особливості життєдіяльності дійсних та колишніх військовослужбовців у мирних умовах життя; вибудовуванню ефективних адаптаційних та реабілітаційних систем, з врахуванням особистісного профілю кожного бійця.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Отже метою даної статті є систематизація наукових і практичних знань про природу, механізми виникнення і типові прояви посттравматичного синдрому у учасників бойових дій, які необхідні для визначення шляхів подолання наслідків війни у ветеранів і розробки програми реабілітаційних заходів.

Виклад основного матеріалу. Травмуючи події траплялися з людьми у всі часи. Але ветерани війн і збройних локальних конфліктів займають особливе місце, оскільки на їх долю випала дуже велика доза нелюдських переживань. Жахи війни діяли не тільки своєю інтенсивністю, але й частою повторюваності: травми слідували одна за одною, так що в людини не було часу «прийти в себе».

Щоб переконатися, наскільки це природно, і наскільки важливо для душевного комфорту, звернемося вкотре до психіатричного визначення: лікарі вважають, що подія, яка має усі ознаки травмуючої, здійснить свою дію на будь-яку людину. А це означає, що втрата душевної рівноваги, бурхливі психічні прояви в цьому випадку абсолютно нормальні.

Оскільки травма була порівняно невеликою, то підвищена тривожність і інші симптоми стресу поступово зникнуть протягом декількох годин, днів або тижнів. Якщо ж травма була сильною чи травмуючі події повторювалися багаторазово, хвороблива реакція може зберегтися на багато років.

До прикладу, у сучасних бойових ветеранів гул гелікоптера що низько пролітає, нагадує вибух і може викликати гостру стресову реакцію, «як на війні». У той же час людина прагне думати, відчувати і діяти так, щоб уникнути важких спогадів [4].

Відповідно до того, як ми отримуємо імунітет до певної хвороби, наша психіка виробляє механізм захисту від хворобливих переживань. Наприклад, людина яка пережила втрату близьких, надалі підсвідомо уникає встановлювати з кимось тісний емоційний контакт. Якщо людині здається, що в критичній ситуації вона діяла безвідповідально, їй згодом буде важко брати на себе відповідальність за когось або за щось.

Проблема психічного здоров’я військовослужбовців, що беруть участь у локальних війнах і збройних конфліктах, є на сьогоднішній день однією з найбільш актуальних для цивільних психологів, які займаються реабілітацією учасників бойових дій, та для вітчизняної військової психіатрії, а психолого-психіатричні наслідки бойової психічної травми, особливо в контексті медико-реабілітаційних завдань, є зоною взаємного наукового і практичного інтересів як цивільних, так і військових фахівців.

Під бойовим стресом слід розуміти багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойових обставин, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних адаптаційних психофізіологічних змін.

Бойовий стрес в умовах військових дій переносить кожен. Виникаючи ще до прямого контакту з реальною смертельною загрозою, бойовий стрес триває аж до виходу із зони військових дій. Завдяки стресовому механізму закріплюється слід, в пам’яті людини, нових емоційно-поведінкових навичок і стереотипів, першочергово значимих для збереження життя. Бойовий стрес в той же час є станом дестабілізуючим, передпатологічним, що обмежує функціональний резерв організму людини, що збільшує ризик дезінтеграції психічної діяльності і стійких соматовегетативних дисфункцій організму учасника бойових дій.

Кількість гострих стресових реакцій серед військовослужбовців в умовах ведення важких інтенсивних боїв зазвичай досягає 10-25%. При поганій навченості військ, невмілому керівництві ними, дефіциті об’єктивної інформації аномальні стресові реакції можуть за механізмами індукції блискавично охопити майже 100% особового складу, виливаючись у явище, відоме як колективна паніка [3].

Особливості клінічних проявів бойової психічної травми тісно пов’язані з характером бойових дій і тривалістю перебування в бойових умовах. Істотне модифікуюче значення в її формуванні та динаміці мають відсутність соціальної підтримки з боку суспільства, товаришів по службі і командирів, недостатня згуртованість підрозділів, фактори біологічної депривації (їжа, сон, відпочинок). Фактори конституціональної схильності (діатез) виявляють значущість у початковий період перебування в бойових умовах, при цьому превалює реагування у вигляді «втечі від реальності» [1].

Поряд з природними, «нормальними» психологічними реакціями страху і тривоги без ознак дисфункції психічної діяльності в умовах інтенсивних бойових дій досить часто виникають транзиторні психічні розлади - гострі реакції на стрес, що мають картину змішаних і мінливих симптомів депресії, розпачу, тривоги, ажитації, гніву, гіперактивності або загальмованості (аж до диссоціативного ступору) на тлі явищ оглушення, деякого звуження поля свідомості, нездатності адекватно реагувати на зовнішні стимули, іноді з наступною частковою або повною амнезією. Розвиток гострих стресових реакцій серед особового складу негативно позначається на рівні боєздатності військ і нерідко створює додаткову загрозу життя для самого військовослужбовця або його товаришів. Оскільки жоден із симптомів дистресу не діє тривалий час і всі вони припиняються швидко (від декількох годин до двох-трьох днів), синдромологічна оцінка стану постраждалих в наслідок бойових дій по суті неможлива. Однак наявність таких симптомів вже вимагає проведення невідкладних психокорекційних заходів, зважаючи на небезпеку розвитку більш тривалих і менш обернених неспецифічних, а далі і нозоспеціфічних стресових розладів [1].

В бойових умовах головні причини психологічного стресу - загроза життю і відповідальність за виконання завдання, недостатність і невизначеність інформації, що надходить, дефіцит часу при прийнятті рішень і здійсненні бойових дій, невідповідність рівня професійних навичок вимогам, що пред’являються умовами бою до особистості, психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання, невпевненість у надійності зброї, відсутність довіри до командування, фактори ізоляції (при діях у відриві від основних сил, знаходження в ізольованих укриттях) і т.д.

Основні розлади психічної діяльності військовослужбовця пов’язані з переживанням, що травмує психіку і яке обумовлене бойовими умовами, однак ступінь їх значною мірою залежить від сукупності реакції на цей фактор всього підрозділу. Колективна реакція робить сильний вплив на дисципліну і організованість підрозділів.

Іншим фактором, що впливає на психіку людини, є ступінь оволодіння зброєю та бойовою технікою, повнота об’єктивного уявлення про майбутні умови ведення бойових дій. Важливим фактором, що сприяє виникненню бойової психологічної травми, є порушення режиму сну. Вже після однієї безсонної ночі боєздатність знижується, швидко зменшується обсяг пам’яті, в першу чергу короткочасної, що призводить до меншого засвоєнню інформації, що надходить та ускладнює прийняття рішень у відповідальні моменти. Реакція на критичні ситуації, що раптово виникли, знижується.

Більшість психічних порушень військового часу фахівці об’єднують у три основні групи. У першу чергу виділяють порушення психіки, провідним симптомом яких є патологічний страх. Його типову картину становлять: холодний піт, сухість у роті, серцебиття, тремтіння кінцівок, що охоплює все тіло і триває декілька годин, мимовільне відділення сечі і калу, заїкання, втрата мови, функціональні паралічі кінцівок [2].

Розрізняють рухові і заціпенілі форми страху. Рухові являють собою, як правило, різні види неконтрольованих рухів, наприклад: втеча від джерела небезпеки. Військовослужбовець, охоплений заціпенілою формою страху, знаходиться у заціпенінні, обличчя у нього сірого кольору, погляд згасаючий, контакт з ним налагоджується важко. До цієї групи відносять також «латентну» форму страху, яка отримала назву «гарячкова пасивність» і характеризується безглуздою діяльністю, що приводить до зриву завдання. У штабах така «активність» сповільнює або навіть паралізує роботу. Конкретним її проявом може бути утворення нових робочих груп, які нічого суттєвого не роблять, крім організації численних телефонограм і радіограм, що суперечать одна одній.

Страх серед людей поширюється як ланцюгова реакція, що пояснюється відсутністю у особистості при знаходженні в організованому колективі персональної відповідальності і переважаючих в її діях емоцій які найчастіше носять примітивний характер. Це призводить до виникнення колективних реакцій, одна з яких - паніка.

Інша група реакцій являє собою спроби людини «викреслити бойові епізоди з пам’яті». Наслідками таких реакцій найчастіше є різні дисциплінарні проступки, вживання алкоголю, наркоманія, вбивства з необережності. Як правило, зазначені реакції виникають після бойових дій, але можуть виникнути і під час них [2].

У третю групу виділяють порушення, які називають «бойової втомою», пов’язані з тривалим веденням бойових дій. У цій групі виділяють «бойовий шок» - проста емоційна реакція, яка виникає через кілька годин або днів інтенсивних бойових дій. Характеризується почуттям тривоги, депресією і страхом. «Бойова перевтома» - виникає через кілька тижнів бойових дій середньої інтенсивності.

Бойову психічну травму розрізняють також за ступенем тяжкості. Найбільш частими проявами легкого ступеня є надмірна дратівливість, замкнутість, головні болі, втрата апетиту, нервозність, швидка стомлюваність. У випадках середньої тяжкості психічні порушення проявляються у вигляді агресивності, депресії, істеричної реакції, тимчасової втрати пам’яті, підвищеної чутливості до шуму, патологічного страху, що переходить іноді у паніку, втрати відчуття реальності того, що відбувається в даний момент з особистістю. У важких випадках, виникають порушення зору, мови, слуху, координації рухів.

«Бойові рефлекси» не здаються чимось незвичайним, поки людина перебуває у районі бойових дій. Але повертаючись додому, потрапляючи у таке середовище, де прояв подібних рефлексів, створює щонайменше, дивне враження, родичі та знайомі бійця у різний спосіб намагаються донести до свідомості військовослужбовця, що час перестати поводитися як на війні. Але ніхто з них не в змозі кваліфіковано пояснити, яким чином це зробити [2].

Коли у людини немає можливості розрядити внутрішню напругу, її тіло і психіка знаходять спосіб пристосуватися до цієї напруги. У цьому, в принципі, і полягає механізм посттравматичного стресу. Його симптоми - які в комплексі виглядають як психічне відхилення - насправді не що інше, як глибоко вкорінені способи поведінки, пов’язані з екстремальними подіями в минулому.

Посттравматичні стресові порушення проявляються у таких клінічних симптомах, як:

1. Агресивність. Прагнення людини вирішувати проблеми за допомогою грубої сили. Хоча, як правило, це стосується фізичного силового впливу, але зустрічається також психічна, емоційна і вербальна агресивність. Людина схильна застосовувати силовий тиск на оточуючих щоразу, коли хоче домогтися свого, навіть якщо мета не є життєво важливою.

2. Притуплення емоцій. Людина повністю або частково втрачає здатність до емоційних проявів. Їй важко встановлювати близькі та дружні зв’язки з оточуючими, їй недоступні любов, радість, творчий підйом, грайливість і спонтанність. Багато ветеранів скаржаться, що з часу важких подій, що їх вразили їм стало набагато важче відчувати ці почуття.

3. Зловживання наркотичними і лікарськими речовинами. У спробі знизити інтенсивність посттравматичних симптомів багато ветеранів, зловживали тютюнопалінням, алкоголем і іншими наркотичними речовинами. Важливо відзначити, що серед ветеранів - жертв посттравматичного стресового розладу існують ще дві великі групи: ті, хто приймає тільки лікарські препарати, прописані лікарем, і ті, хто взагалі не вживає ні ліків ні наркотиків [2].

4. Підвищена пильність. Людина пильно стежить за усім, що відбувається навколо, немов би їй загрожує небезпека. Але ця небезпека не лише зовнішня, а й внутрішня - вона полягає в тому, що небажані травматичні враження, що мають руйнівну силу, потрапляють у її свідомість. Часто підвищена пильність проявляється у вигляді постійного фізичного напруження. Це фізичне напруження, яке не дозволяє людині розслабитися і відпочити, може створити чимало проблем. По-перше, підтримка такого високого рівня пильності вимагає постійної уваги і величезних витрат енергії. По-друге, людині починає ввижатися, що це і є її основна проблема і як тільки напругу вдасться зменшити або розслабитися, усе буде добре.

5. Порушення пам’яті та концентрації уваги. Людина відчуває труднощі, коли потрібно зосередитися або щось згадати, принаймні, такі труднощі виникають при певних обставинах. У деякі моменти концентрація може бути чудової, але достатньо з’явитися якомусь стресовому чиннику, як людина втрачає здатність зосередитися.

6. Загальна тривожність. Вона проявляється на фізіологічному рівні (головні болі, ломота в спині, спазми шлунка), у психічній сфері (постійне занепокоєння і стурбованість, «параноїдальні» явища), в емоційних переживаннях (невпевненість у собі, відчуття страху, комплекс провини).

7. Перебільшене реагування. Людина, за найменшої несподіванки робить стрімкі рухи (кидається на землю при звуках петард, різко обертається і приймає бойову позу, коли хтось наближається до неї з-за спини), раптово здригається, кидається бігти, голосно кричить і т.д.

8. Небажані спогади. Цей найбільш найважливіший симптом, дає право говорити про присутність посттравматичного стресового розладу. У пам’яті раптово спливають моторошні, потворні сцени, пов’язані з травматичною подією. Ці спогади можуть бути як уві сні, так і під час неспання.

Багато ветеранів та їх близькі відзначають, що під час сну людина кидається у ліжку і прокидається зі стиснутими кулаками; немов готова до бійки. Такі сновидіння є, мабуть, самим страшним аспектом посттравматичного стресового розладу для людини, і люди рідко погоджуються говорити про це.

9. Галюцинаційні переживання. Це окремий різновид небажаних спогадів про травмуючі події з тією різницею, що при галюцинаторному переживанні події поточного моменту, як би відходять на другий план і здаються менш реальними, ніж яскраві спогади. В цьому відчуженим стані людина поводиться так, ніби вона знову бачить минулу травмуючу подію; вона діє, думає і відчуває так само, як в той момент, коли їй довелося рятувати своє життя.

10. Проблеми зі сном. Коли людину відвідують нічні кошмари, є підстави вважати, що вона сама мимоволі не бажає засипати, і саме в цьому причина її безсоння: людина боїться заснути і знову побачити страшний сон. Регулярне недосипання, що веде до крайнього нервового виснаження, доповнює картину симптомів посттравматичного стресу.

11. Депресія. У стані посттравматичного стресу, депресія досягає самих темних глибин людського розпачу, коли здається, що немає сенсу й все марно. Це почуття депресії супроводжують нервове виснаження, апатія і негативне ставлення до життя [2].

12. Думки про самогубство. Людина часто думає про самогубство чи планує будь-які дії, які в кінцевому підсумку повинні привести її до смерті. Коли життя видається більш лякливим і болючим, ніж смерть, думка покінчити з усіма стражданнями може бути привабливою. Коли людина сягає тієї межі відчаю, де не видно жодних можливостей змінити своє становище, вона починає розмірковувати про самогубство.

13. Напади люті. Це не прояви помірного гніву, саме вибухи люті. Багато ветеранів повідомляють, що такі напади частіше виникають під дією наркотичних речовин, особливо алкоголю. Проте трапляються і у відсутність алкоголю або наркотиків, так що було б неправильно вважати сп’яніння головною причиною цих явищ.

14. «Провина, того хто вижив». Почуття провини через те, що вижив у важких випробуваннях, які коштували життя іншим, нерідко притаманно тим, хто страждає від «емоційної глухоти» (нездатності пережити любов, радість, співчуття і т.д.) з часу травмуючої події. Багато жертв посттравматичного стресового розладу готові на що завгодно, лише б уникнути нагадування про трагедію, про загибель товаришів. Сильне почуття провини іноді провокує напади самознищувальної поведінки.

Висновки з даного дослідження. За підсумками теоретичного аналізу особливостей посттравматичного стресового розладу у військовослужбовців учасників бойових дій нами зроблено наступний висновок, що клінічні прояви бойової психічної травми тісно пов’язані з характером бойових дій і тривалістю перебування в бойових умовах. Поряд з природними психологічними реакціями тривоги і страху без ознак дисфункції психічної діяльності в умовах інтенсивних бойових дій досить часто виникають гострі реакції на стрес, що мають картину змішаних і мінливих симптомів депресії, тривоги, гніву, розпачу, гіперактивності або загальмованості. На тлі явищ оглушення, деякого звуження поля свідомості, нездатності адекватно реагувати на зовнішні стимули, іноді з наступною частковою або повною амнезією, розвиток гострих стресових реакцій серед особового складу негативно позначається на рівні боєздатності військ і нерідко створює додаткову загрозу життя для самого військовослужбовця та його товаришів.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у дослідженні впливу травматичної події на особливості функціонування учасників бойових дій у мирних умовах життя; вибудовуванню ефективних адаптаційних та реабілітаційних систем, з врахуванням особистісного профілю переживання кризи бійцем.

Література:

1. Александров Е.О. Интегративная психотерапия посттравматического стрессового расстройства. – Новосибирск: Сибпринт, 2005. – 260 с.

2. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. Учебное пособие. - М., Медицина, 2000. – 300 с.

3. Зуйкова А.А. Пограничные психические, психосоматические нарушения, их психотерапевтическая коррекция у ветеранов локальных вооруженных конфликтов и членов их семей: автореферат дис. на соиск. учен. степ. канд. мед. наук: 14.00.18. - Новосибирск, 1999. - 29 с.

4. Ловелле Р.П. Психотравматическое лечение фобических состояний и посттравматического стресса. / Р.П. Ловелле. 2-е. изд. - М.: Маренго Интернейшнл принт, 2001. – 154 с.