УДК 159.923.2

1. Загальна психологія; психологія особистості

генетико-психологічна теорія особистості ЯК ОСНОВА РЕАБІЛІТАЦІЇ КОМБАТАНТІВ З ВІДДАЛЕНИМИ НАСЛІДКАМИ СТРЕСОГЕННИХ ВПЛИВІВ

Попелюшко Р.П., к.психол.н., доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницький національний університет

У статті проаналізовано деякі теоретичні та практичні аспекти генетико-психологічної теорії особистості, як основи реабілітації комбатантів з віддаленими наслідками стресогенних впливів. Також розглянуто змістовні і ключові ознаки генетико-психологічної теорії особистості, такі як унікальність, цілісність, здатність до вираження, відкритість, активність, саморегуляція, що представлені у якості основних аспектів реабілітаційної роботи з комбатантами.

Ключові слова: генетико-психологічна теорія особистості, реабілітація, комбатант, стрес, травматична подія, бойова травма.

В статье проанализированы некоторые теоретические и практические аспекты генетико-психологической теории личности, как основы реабилитации комбатантов с отдаленными последствиями стрессогенных воздействий. Также рассмотрены содержательные и ключевые признаки генетико-психологической теории личности, такие как уникальность, целостность, способность к выражению, открытость, активность, саморегуляция, которые представлены в качестве основных аспектов реабилитационной работы с комбатантами.

Ключевые слова: генетико-психологическая теория личности, реабилитация, комбатант, стресс, травматическое событие, боевая травма.

Popeliushko R.P. GENETIC-PSYCHOLOGICAL THEORY OF PERSONALITY AS THE BASIS FOR OF REHABILITATION COMBATANT WITH LONG-TERM CONSEQUENCES OF STRESS IMPACT

The article analyzes some theoretical and practical aspects of genetic-psychological theories of personality as the basis for of rehabilitation of the combatants remote consequences of stress influences. Also the substantial and key features signs genetic-psychological theory of personality, such as the uniqueness, integrity, capacity for of expression, openness, activity, self-regulation that are presented as the main aspects of rehabilitation of combatants.

Keywords: genetic-psychological theory of personality, rehabilitation, combatant, stress, traumatic event, combat trauma.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Участь в бойових діях необхідно розглядати як стресову подію виняткового характеру, яка може викликати загальний дистрес практично у будь-якої людини. На відміну від багатьох інших стресових ситуацій, участь у війні може призвести до появи віддалених наслідків стресогенних впливів у особистісних характеристиках комбатантів.

Українські військовослужбовці які беруть участь у військових діях на сході нашої держави, зазнають особистісних змін, під впливом таких факторів, як: усвідомлювання почуття загрози для життя, так званий біологічний страх смерті, поранення, болю, інвалідизації; унікальний стрес, що виникає у безпосереднього учасника бою; поряд з цим з’являється психоемоційний стрес, пов’язаний із загибеллю товаришів по зброї або з необхідністю вбивати; вплив специфічних чинників бойової обстановки (дефіцит часу, прискорення темпів дій, раптовість, невизначеність, новизна); негаразди і позбавлення (нерідко відсутність повноцінного сну, дефіцит води і харчування); незвичайний для комбатанта клімат і рельєф місцевості (гіпоксія, спека, підвищена інсоляція і т.д.) [3].

Проблема адаптації та реабілітації комбатантів, після перебування їх у бойових умовах, на даному етапі розвитку сучасної української психологічної науки і практики стоїть досить гостро.

Процес реабілітації учасників бойових дій, які зазнали травматизації особистісних характеристик, повинен бути спрямований на підкріплення захисних функцій організму та особистості комбатанта, переосмислення подій, що відбулися та посилення механізмів психологічної адаптації. Метою реабілітаційної роботи з комбатантами, що зазнали стресогенних впливів, має бути допомога у звільненні від спогадів про минуле й від інтерпретації наступних емоційних переживань як нагадувань про травму, а також у тому, щоб військовослужбовець міг активно й відповідально увійти у сьогодення. Для цього йому необхідно знову віднайти контроль над емоційними реакціями й знайти травматичній події, що відбулася, належне місце в загальній тимчасовій перспективі свого життя й особистій історії.

Ключовим моментом при роботі з віддаленими наслідками стресогенних впливів, у учасника бойових дій, є інтеграція того далекого, неприйнятного, жахливого і незбагненного, що з ним трапилося, у його уявленні про свій Я-образ, що неможливо зробити без поєднання фізичних (біологічних) та психічних (особистісних) складових цього образу. Ключовим в процесі реабілітації комбатантів має виступати розуміння структурно-психологічних закономірностей побудови особистості як психологічної цілісності, нерозривної єдності психіки людини, міжфункціональної психологічної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних та закордонних дослідників питання, що пов’язані з різними біологічними та психологічними аспектами формування та життєдіяльності особистості, розглядали: Б.Г. Ананьев, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, О.Р. Лурія, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, А. Адлер, А. Маслоу, Г. Олпорт, Ж. Піаже, К. Роджерс, А. Уілліс, В. Франкл, З. Фрейд, К.-Г. Юнг та ін.

До проблематики, що пов’язана із наданням психологічної допомоги комбатантам, зверталися такі науковці, як: Р.А. Абурахманов, В.І. Алещенко, А.А. Боченков, О.Г. Караяні, В.С. Новиков, В.Є. Попов, Н.Ф. Феденко, С.В. Чермянин, Д. Вільсон, М. Горовіц, Дж. Келлі, Б. Колодзін, Дж. Ротор та ін.

Виділення невиділених раніше частин загальної проблеми. Останнім часом велика увага теоретиків і практиків приділяється удосконаленню шляхів фізичної та психологічної реабілітації комбатантів. Але немає достатньої кількості досліджень, що висвітлюють реабілітаційні заходи з учасниками бойових дій, в основі яких лежить симбіотичний зв’язок біологічного і особистісного. Тому дуже важливо привернути погляд науковців до дослідження генетико-психологічної теорії особистості як основи для проведення реабілітаційних заходів з комбатантами які зазнали віддалених наслідків стресогенних впливів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є визначення деяких ознак генетико-психологічної теорії особистості, як основи реабілітаційної роботи з комбатантами з віддаленими наслідками стресогенних впливів.

Виклад основного матеріалу.

У дослідженнях корифея української психологічної науки С.Д. Максименка, обґрунтовано оригінальну генетико-психологічну теорію народження, становлення та існування особистості, початком і умовами якої визнаються потреба і любов. В цій теорії особистості, отримала своє підтвердження і теоретичне обґрунтування думка Г.С. Костюка про роль біологічної (фізичної) і соціальної (психологічної) спадковості на розвиток особистості. С.Д. Максименко спирається при цьому на дані сучасної генетики і культурології.

Із цілого ряду теорій особистості можна виділити два шари: по-перше, це теорії З. Фрейда, Ж. Піаже, А. Маслоу, К. Роджерса та ін., які будують свої теоретичні передумови, спираючись на біологічний (фізичний) субстрат індивіда, по-друге, це теорії А. Адлера, В. Франкла, Е. Фромма та ін., для яких вихідним є наявність соціального навчання. Ці теорії визнають психічний розвиток як прижиттєвий процес соціалізації індивіда. На стику цих шарів ясно відчувається справжня гострота питання: звідки в біологічної істоти беруться соціальні функції, як виникає соціальне становлення її як особистості.

Відповідно до цього, С.Д. Максименко запропонував наступне визначення: «Особистість – це форма існування психіки людини, яка являє собою цілісність здатну до саморозвитку, самовизначення, свідомої предметної діяльності і саморегуляції, та має свій унікальний і неповторний внутрішній світ» [2, с. 25].

Цим визначенням С.Д. Максименко підкреслює те, що особистісна природа людської психіки як вищого рівня розвитку буття, наділеного рефлексією і тому здатного відображати все інше буття і самого себе, що втілюється і стає дійсним способом існування конкретної людини в світі.

Виходячи з цього визначення особистості, процес реабілітації комбатантів має враховувати створення нової когнітивної моделі життєдіяльності (генетико-психологічної), афективну переоцінку травматичного досвіду, відновлення почуття цінності власної особистості й здатності подальшого існування в соціумі.

Особистісність природи психіки комбатанта в процесі реабілітаційних заходів передбачає, що будь-який окремий психічний процес набуває дуже складного устрою. Він має власні закономірності і якості, але поряд з цим у ньому відображається вся цілісність особистості учасника бойових дій. Тому, при діагностиці віддалених наслідків стресогенних впливів, необхідно вивчати окреме психічне явище (пам’ять, мислення, емоції тощо), і лише спеціальне й штучне абстрагування дозволяє психологу робити висновки щодо нього в «чистому», так би мовити, вигляді. Насправді ж це завжди мислення даного конкретного учасника бойових дій, його емоції або будь-які інші явища. Цей вплив цілісності на конкретне явище не є чимось «дріб’язковим» чи «стороннім». Дане явище, визначає функціонування будь-якої психічної функції. Це є особливо важливим при врахуванні даного положення у реабілітації комбатантів з віддаленими наслідками стресогенних впливів [1].

У зв’язку з генетико-психологічною теорією особистості, необхідно виділити деякі напрямки реабілітаційної роботи з комбатантами:

- підтримка адаптивних навичок Я (одним з найбільш важливих аспектів є створення позитивного відношення до процесу реабілітації);

- формування позитивного відношення до симптомів (зміст даного напрямку полягає в тому, щоб навчити комбатанта сприймати віддалені наслідки стресогенних впливів як нормальні для тієї ситуації, що він пережив, і тим самим запобігти його подальшій травматизації самим фактом існування цих розладів);

- зниження рівня уникнення (тому що прагнення комбатанта уникати все, що пов’язано із психічною травмою, заважає йому переробити цей досвід);

- зміна атрибуції змісту (ціль цього напрямку, полягає в зміні змісту, що учасник бойових дій надає перенесеній психічній травмі, і в такий спосіб створити у нього відчуття фізичного та психологічного «контролю над травмою»).

При проведенні реабілітаційних заходів, необхідно звертатися до двох фундаментальних аспектів посттравматичного розладу: зниженню тривоги й відновленню почуття особистісної фізичної та психологічної цілісності й контролю над тим що відбувається. При цьому необхідно пам’ятати, що відносини з комбатантами, у яких спостерігаються віддалені наслідки стресогенних впливів, під час реабілітаційних заходів, надзвичайно складні, оскільки міжособистісні компоненти травматичного досвіду (недовіра, зрадництво, залежність, любов, ненависть) мають тенденцію проявлятися при побудові взаємодії як з близькими людьми так і психологами.

Враховуючи, перспективність впливу генетико-психологічної теорії особистості на процес реабілітації комбатантів, необхідно виділити в цій теорії такі змістовні, ключові ознаки, як унікальність, цілісність, здатність до вираження, відкритість, активність, саморегуляція.

При здійсненні реабілітаційних заходів, унікальність цілісної структури особистості комбатанта зумовлена, на думку С.Д. Максименка, двома основними факторами: по-перше, своєрідністю динамічної взаємодії трьох основних витоків особистості (біологічного, соціального, духовного), а по-друге – постійним саморухом, саморозвитком особистості, в процесі якого весь час змінюється індивідуальний візерунок особистісних проявів, набуваючи все більш своєрідної і завершеної форми. І, між тим, особистість військовослужбового завжди залишається незавершеною, відкритою до нових змін, що і відбувається при отриманні нового травматичного досвіду під час бойових дій. Незавершеність – важливий параметр особистості, який притаманний їй однаково як на початку життєвого шляху, так і на завершальному його етапі [2]. Саме «незавершеність» особистості комбатанта дає позитивний прогноз, здійснення заходів спрямованих на відновлення адаптаційних характеристик особистості та збагачення позитивним фізіологічним та психологічним досвідом.

На думку С.Д. Максименко біологічна організація людського індивіда не лише забезпечує природні потенційні можливості розвитку організму, а й створює особливий психічний стан готовності до формування особистості, внутрішнього світу людини, її духовності. Саме тому він ще до народження є унікальним і цілісним, цей індивід, наділений духовністю. Водночас, особистість не зумовлена лише біологічно. Не слід скидати з рахунку, що саме по собі біологічне в особистості є продуктом, результатом і втіленням людської активності двох люблячих соціальних істот – особистостей. Отже, мова може йти, взагалі-то, про соціальну (і духовну) природу біологічного підґрунтя особистості і про нескінченний плин переходу один в одного цих атрибутивних детермінант людського буття – біологічного, соціального, духовного [2].

Цілісність особистості «специфічно» охоплює всі структурні і динамічні вияви життя людини, як у мирний час так і під час бойових дій. Вона зумовлена не сумою окремих складових, а інтегрованою єдністю трьох витоків існування особистості – біологічної (кондиції фізичного здоров’я, поранення, санітарно-гігієнічні умови проживання, харчування, сон і т.д.), соціальної (схвалення дій суспільством, відзначення командирами, соціально-психологічний клімат у підрозділах і т.д.) та духовної (підтримка рідних і близьких, особистісні характеристики, віра і т.д.). Це складна дійова інтеграція визначає той факт, що констатувати цілісність як атрибутивну ознаку особистості комбатанта виявляється недостатнім для її дійсного розуміння. Так, особистість цілісна, але у кожної окремої людини ця цілісність своя, чимось схожа на інших, а чимось принципово відмінна.

Саме таке складне сполучення матеріального біологічного, соціального й ідеального духовного зумовлює цілісність і унікальність особистості.

Здатність до вираження власного внутрішнього змісту у комбатантів виявляється в принциповій творчій сутності їх особистості як в її становленні, так і в професійній діяльності. Виходячи з цієї ознаки С.Д. Максименко стверджував, що якщо особистісне буття військовослужбовця є виразним, це означає, що його особистість має внутрішню і зовнішню сторони, вони знаходяться у постійних взаємних динамічних переходах і домінує тут внутрішнє (якщо домінуючим буде зовнішнє, перед нами буде не цілісна особистість, а простий набір соціальних ролей). Активність внутрішнього світу, викликає життєвий рух особистості комбатанта, в якому вона зустрічається з соціальною дійсністю.

Також важливим є питання сфер вираження особистості комбатанта. Військовослужбовець в сучасних реаліях військового конфлікту на сході України, може втілювати себе у професійній сфері (служба у збройних силах), творчості (виходячи з власних можливостей та можливостей підрозділу, щодо матеріального забезпечення даної сфери), в системі комунікації (з рідними та близькими, з побратимами). Питання вибору особистістю комбатанта сфери реалізації себе є також проблемою процесу його навчання і виховання. На думку С.Д. Максименка, при виборі сфери реалізації себе, ніяк не можна обмежуватися тільки вихованням, а слід враховувати і власні індивідуально-типологічні особливості людини, адже схильність особистості до певної діяльності насправді багато в чому визначається ними [2].

На думку С.Д. Максименко відкритість, незавершеність особистості визначається, тим, що в стані дійсної особистісної активності, «на порозі» справжнього життєвого вчинку особистість завжди непередбачувана через те, що нікому (в тому числі і їй самій) до кінця невідомі дійсні можливості та глибини особистісної природи. Та сама духовність, яка у вигляді потенційного стану зумовлює особистість як можливість, далі, по життю, змінюється й розвивається, піднімаючи невідомі пласти природи і роблячи людину дійсно до кінця незбагненною і нескінченною у своєму становленні, що не завершується ніколи [2]. Незавершеність особистості комбатанта з віддаленими наслідками стресогенних впливів, дає позитивний прогноз для проведення реабілітаційних заходів. Врахування цієї, хоча і непізнаної, але дуже важливої ознаки особистості є абсолютно необхідною умовою, при побудові корекційних та адаптаційних заходів, щодо подолання негативних віддалених наслідків стресогенних впливів на особистість комбатанта який брав участь у бойових діях.

С.Д. Максименко вважає, що активність особистості як її фундаментальна якість виявляється, в тому, що поряд із реактивною поведінкою організму, переважаючою стає активна поведінка, тобто поведінка, що спонукається власними усвідомленими цілями і мотивами. Виходячи з цієї ознаки, при здійсненні реабілітації комбатантів з віддаленими наслідками стресогенних впливів, необхідно звертати увагу на проблему мимовільності і довільності поведінки військовослужбовців, проблему керованої, детермінованої, обмеженої поведінки і поведінки вільної, свідомої. Особливо важливим є набуття особистістю комбатанта, під час реабілітаційного процесу, так званої «постдовільної» поведінки. Ця поведінка є результатом взаємодії в кожній ситуації внутрішніх особистісних структур, самої ситуації і системи загальнолюдських цінностей і смислів, прийнятих людиною [2]. Реабілітаційний процес з комбатантами необхідно побудувати таким чином, щоб їх розвиток по «спіралі» і їх поведінка ніби й не регулювалися, але щоб відповідали загальнолюдським принципам гуманізму. Таким чином, розвиток активності комбатанта розширює його особистість до духовних скарбів всього людства.

Здатність до саморегуляції, на думку С.Д. Максименка, виступає як сутнісна ознака особистості, передбачає не просто вольове зусилля, а й перебудову смислових утворень, умовою яких є їх усвідомленість. У комбатантів, нові сенси народжуються лише в процесі особливих переживань (бойові дії, поранення, полон, смерть побратима, вбивство). Вищі і найскладніші механізми саморегуляції поведінки комбатанта можуть здійснюватися лише всією особистістю – цілісною і інтегрованою.

Виходячи з зазначених ознак особистості, можна виокремити такі послідовні етапи становлення саморегуляції в системі інтеграції особистості:

- базальна емоційна саморегуляція;

- вольова саморегуляція;

- смислова, ціннісна саморегуляція [2].

При здійсненні реабілітації комбатантів з віддаленими наслідками стресогенних впливів, всі зазначені ознаки поняття особистості, окреслюючи її сутнісні аспекти, мають розглядатися в діалектичній єдності, в розвитку, в межах єдиного методологічного підходу.

Так, при проведенні реабілітаційних заходів в ракурсі генетико-психологічної теорії особистості, необхідно враховувати, що комбатанти проявляють характерні особливості, які проявляються у:

- поступовому завоюванні довіри комбатанта з врахуванням того, що в нього спостерігається виражена втрата довіри до світу;

- адекватному виконанні ритуалів, які сприяють задоволенню потреби в безпеці військовослужбовця;

- створенні надійного оточення для комбатанта під час проведення реабілітаційних заходів;

- підвищеній чутливості відносно «формальностей» проведення реабілітаційних заходів (відмова від стандартних діагностичних процедур перед розмовою про травматичні події);

- до початку роботи з комбатантом, зменшення йому дози медикаментозного лікування або його скасування для прояву успіху психотерапевтичного впливу;

- обговоренні можливих джерел небезпеки в реальному житті комбатанта і їхня нейтралізація [3].

Висновки з даного дослідження. Таким чином, розроблена С.Д. Максименком генетико-психологічна теорія особистості розкриває сутність її народження, зростання й існування, в якій відображається та рефлексується весь світ людини й отримує імпульс для свого подальшого особистісного розвитку.

Також необхідно зауважити, що при здійсненні реабілітаційних заходів, в перспективній основі яких буде знаходитись генетико-психологічна теорія особистості, вони повинні бути спрямовані на подолання віддалених наслідків стресогенних впливів у комбатантів. Ці заходи, мають ґрунтуватися на процесі безперервного моніторингу (відстеження, виявлення, аналізу, оцінки) змістовних і ключових ознак особистості комбатанта, таких як унікальність, цілісність, здатність до вираження, відкритість, активність та саморегуляція.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Перспективу подальших розвідок ми вбачаємо у дослідженні особливостей ефективного застосування основ генетико-психологічної теорії особистості, при здійсненні діагностичних, адаптаційних та реабілітаційних заходів з комбатантами з проявами віддалених наслідків стресогенних впливів, що є результатом участі зазначених осіб у військових діях на сході нашої держави. Все це створить унікальну перспективу для подальшого розгортання теоретичних та практичних досліджень особистості комбатантів.

Література:

1. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. - 320 с.

2. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.Д. Максименко (ред.). - К.: ТОВ "КММ", 2007. - 296 c.

3. Пушкарев А.Л., Доморацкий В.А., Гордеева Е.Г. Посттравматическое стрессовое расстройство: диагностика, психофармакотерапия, психотерапия / А.Л. Пушкарев, В.А. Доморацкий, Е.Г. Гордеева; Под ред. Б.А. Казаковцева. - М.: Издательство Института психотерапии, 2000. - 128 с.