деякі ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА з військовослужбовцями в умовах бойових дій

УДК 159.9: 355.588.2

Роман Павлович Попелюшко

канд. психол. наук, доцент

доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Хмельницького національного університету

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день проблема бойових стресових розладів військовослужбовців є актуальною і соціально значимою, вимагає розробки та апробування нових засобів, методів зміцнення, підтримки і відновлення психічного здоров’я учасників бойових дій. Психологи військових частин повинні пам’ятати, що людина може перенести найважчі страждання і позбавлення лише в тому випадку, якщо вона здатна надати їм особистісно-значущий сенс, якщо вона відчуває свою необхідність і захищеність, знаходить розуміння, повагу і моральну підтримку з боку оточуючих.

Короткий аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблематики, що пов’язана з наданням психологічної допомоги учасникам бойових дій, зверталися як зарубіжні, радянські так і українські вчені, а саме: Акімов Г.О., Лобастов О.С., Місюра В.Ф., Сафін О.Д., Хміляр О.Ф., А. Грін, Б. Колодзин.

Мета наукової публікації. Здійснити аналіз деяких особливостей діяльності психолога з військовослужбовцями в умовах бойових дій.

Виклад основного матеріалу дослідження. З моменту отримання завдання на підготовку частини до передислокації в район бойових дій проблема профілактики бойових психічних травм і надання психологічної допомоги та підтримки стає пріоритетною в діяльності психолога частини.

У ході роз’яснювальної роботи з командним складом доцільно розглянути сутність, особливості, симптоматику бойових психічних травм і заходи первинної психологічної допомоги. Акцентувати увагу командирів підрозділів на більш ретельному і достовірному використанні в ході бойової підготовки елементів моделювання факторів бою.

Особливу увагу необхідно приділяти налагодженню системи бойового інформування. Це важливо в силу того, що невизначеність, невідомість вимотують психіку військовослужбовця більше, ніж будь яка жорстка конкретність, породжуючи при цьому негативні емоції і зменшуючи адаптаційні резерви. Важливо зосередитися на актуалізації бойових мотивів, роз’ясненні цілей і необхідності майбутніх бойових дій.

Виділяються наступні напрямки психологічної роботи психолога частини із забезпечення необхідної психологічної стійкості військовослужбовців:

• виховання та підтримання бойового духу в особового складу;

• в бойовій обстановці можливі й невдачі наших військ, людські втрати, тому важливо не тільки компенсувати негативні емоції, а й відновити бойовий настрій солдат, спрогнозувати можливі зміни в настрої людей на найближчі дні;

• позитивну роль у створенні сприятливої психологічної атмосфери в підрозділі, та підняття морально-бойового духу здійснює продумане і своєчасне стимулювання службово-бойової діяльності воїнів [1].

Психологу частини доцільно керуватися принципом, що в період підготовки та очікування бойових дій особовий склад повинен бути постійно діяльнісний. При відсутності корисної діяльності виникають різні думки, чутки, зароджується страх перед невідомим, настає загальний занепад бойового духу.

Після прибуття в район бойових дій психологу необхідно подбати про обладнання в найближчому тилу пункту надання першої психологічної допомоги. Це може бути порожня будівля, намет, бліндаж і т.д. На пункті мають бути створені комфортні умови: тепло, вода, спальні місця, продукти.

Недоцільно розміщувати його поруч з пунктом збору поранених, так як їх вигляд і стогони можуть підсилити психотравму. Також необхідно особисто переконатися в знанні санінструктором симптомів бойових психічних травм, місця розташування пункту, подбати про постачання їх седативними препаратами [1].

Під час бойових дій, дуже важливо зрозуміти самому і роз’яснити іншим, що боєць, який постраждав від бойової психічної травми прирівнюється до того, хто одержав важку фізичну травму. Тому дану категорію відносять до психологічних втрат.

Військовослужбовця який отримав бойову психічну травму в першу чергу необхідно евакуювати з поля бою і доставити в пункт надання першої психологічної допомоги. При неможливості евакуації (бій в оточенні) помістити в укриття, дати заспокійливе і утримувати під наглядом, ізолювавши від зброї, до появи можливості евакуації. Прояви бойової психічної травми необхідно відрізняти від прояву розгубленості або боягузтва – ні заклики, ні вмовляння, ні ляпаси а ні загрози (аж до розстрілу) не виводять бійця зі стану дезорієнтації і можуть лише погіршити наслідки бойових психічних травм [1].

Висновки. Отже, військовому психологу для удосконалення ефективності та своєчасності надання психологічної допомоги військовослужбовцям, які перенесли бойові психічні травми, і їх психологічної реабілітації в бойовій обстановці необхідно враховувати такі аспекти, як: навчати старших бойових груп, сержантів, офіцерів розпізнаванню реакцій посттравматичних стресових розладів і правильному реагуванню на них, надання найпростішої первинної допомоги і підтримки; виділяти військовослужбовців з гострими реакціями ПТСР і направляти їх в тил для стаціонарного відновлення або лікування; створювати в місцях відпочинку військовослужбовців або ротації підрозділів пункти надання первинної психологічної допомоги та підтримки.

Перспективу подальших досліджень, ми вбачаємо в удосконаленні методів і засобів ефективної діяльності військових психологів у наданні психологічної допомоги військовослужбовцям, які перенесли бойові психічні травми, що дозволить істотно знизити рівень їх психологічної травматизації.

Список використаної літератури

1. Караяни А.Г. Прикладная военная психология / А.Г. Караяни, И.В. Сыромятников. - СПб.: “Питер”, 2006. - 480 с.