УДК 159.923

Р.П. Попелюшко

етапи розвитку особистості комбатанта в розрізі Генетико-психологічної теорії

На підставі науково-практичного досліджень, в статті викладені результати аналізу етапів розвитку особистості комбатанта в розрізі генетико-психологічної теорії. Були розглянуті питання, що пов’язані з поняттям особистість у даній теорії та її структура. Також були висвітлені такі етапи розвитку особистості, як: зародження існування, вступ у життя, поява можливості продовжувати життя, драма зрілості, драма кінця.

Ключові слова: особистість, структура особистості, генетико-психологічна теорія, комбатант, етапи розвитку особистості.

Постановка проблеми. Події, що відбуваються на сході України, травмують психіку як комбатантів так і мирного населення. Військові дії є значним за своєю якістю психотравмуючим фактором, що негативно впливає на особистісні характеристики особистості. І глибина цього впливу залежить від різних зовнішніх і внутрішніх факторів. Одним з факторів, на нашу думку, є той життєвий шлях який пройшла особистість (моральні установки, освіта, життєвий досвід, кризові періоди розвитку особистості і т.д.). Саме структурні елементи та віхи в розвитку особистості, на нашу думку, дають їй можливість протистояти чи швидше відновлюватись після впливу такого психотравмуючого фактору як, війна.

Засновник генетико-психологічної теорії академік Максименко С.Д. розглядає структуру особистості як цілісність, що включає в себе всі психічні і непсихічні складові особистості. І вона не є їх простою сумою, а становить нову особливу якість, форму існування психіки людини. Поняття структури особистості, в генетико-психологічній теорії, логічно випливає з поняття цілісності, адже цінність являє собою, перш за все, узгоджену й гармонізовану систему окремих частин, які, власне, і утворюють її [2].

Виходячи з структури особистості, яка була запропонована Максименко С.Д., ми вважаємо, що особистість комбатанта слід розглядати з позиції вузлових моментів онтогенезу людського існування. Врахування цих вузлових моментів розвитку особистості комбатанта, буде дуже корисним для побудови ефективних моделей реадаптаційної та реабілітаційної роботи з учасниками бойових дій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Академік Максименко С.Д. у своїх наукових пошуках, щодо проблематики, яка пов’язана з етапами розвитку особистості в розрізі генетико-психологічної теорії, звертався до праць закордонних, радянських і українських вчених, а саме: Ананьєва Б.Г., Вернадського В.І., Виготського Л.С., Зінченко В.П., Ковальова А.Г., Костюка Г.С., Леонтьєва О.М., Платонова К.К., Рубінштейна С.Л., Ушакова Д.В., У. Джемса, Р. Кеттелла, А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорта, К. Роджерса, В. Франкла, З. Фрейда, К.-Г. Юнга та ін. Аналіз праць цих науковців, наштовхнув вченого на думку про важливість виділення одиниці аналізу цілісної структури особистості, але Максименко С.Д. водночас зауважує, що в особистості не можна виокремити одну одиницю аналізу.

Виділення невиділених раніше частин загальної проблеми. Останнім часом велика увага теоретиків і практиків приділяється удосконаленню шляхів фізичної та психологічної реабілітації комбатантів. Але немає достатньої кількості досліджень, що висвітлюють значення етапів розвитку особистості комбатантів при наданні їм психологічної допомоги. Тому дуже важливо привернути погляд науковців та практиків, до генетико-психологічної теорії, де розглядаються саме ці аспекти, що в свою чергу призведе до аналізу сучасних психотерапевтичних підходів, в ракурсі даної теорії, та знаходження ефективного поєднання їх при наданні психологічної допомоги та проведенню реабілітаційних заходів з комбатантами які зазнали віддалених наслідків стресогенних впливів.

Формулювання ідей статті (постановка завдань). Здійснити теоретико-практичний аналіз етапів розвитку особистості комбатанта в розрізі генетико-психологічної теорії.

Виклад основного матеріалу. Для того, щоб розглянути етапи розвитку особистості комбатанта в розрізі генетико-психологічної теорії, нам спочатку необхідно зосередитись на поняттях «особистість» та «структура особистості» в цій теорії.

Отже, виходячи з положень генетико-психологічної теорії Максименко С.Д., структура особистості розуміється, як наслідок ортогенезу, і визнається вченим, як об’єктивна реальність, що втілює внутрішні особистісні процеси. Також, ця структура відображає логіку цих процесів і є підпорядкованою їм. Водночас, з погляду генетичної психології, вона є результатом діяльності цих процесів. Структура особистості виникає як втілення функції, як орган цієї функції, а її виникнення, в свою чергу, призводить і до зміни самих функцій. Отже, структура особистості тісно пов’язана з процесом її становлення і вона є одночасно результатом становлення, його умовою і фактором подальшого розвитку особистості [2].

Відводячи ортогенезу, у психічному розвитку особистості, велику роль, вчений зауважував, що у людини ускладнення досягає такого рівня, що в її психіці може концентруватися весь її світ, або ж, по іншому кажучи, людина здатна, завдяки цьому, охопити весь світ. На думку Максименко С.Д., це і є особистість, адже вона уособлює в собі все буття [2].

Одним з важливих, генетико-психологічних аспектів розуміння структури особистості, є те, що вона завжди перебуває в русі. Особистість змінюється, розвивається, але цей розвиток відбувається в межах форми, а структурні компоненти і структура цілісності особистості залишається протягом всього терміну її життя незмінною.

Академіком Максименком С.Д. детально розглядаються конкретні варіанти психологічної структури особистості. Вчений, висуває власний варіант структури особистості, яка включає такі окремі підструктури, як: біопсихічна підструктура; індивідуальні особливості психічних процесів; досвід; спрямованість; здібності [3].

Також вчений додає до них чотири «дійсні одиниці аналізу» (грані), які, на відміну від перерахованих вище, є набагато більш динамічнішими, і не мають, окремої локалізації, тобто вони охоплюють всю особистість [1]. Тут Максименко С.Д. веде мову, про такі грані, як: внутрішній світ особистості, характер, психічні стани та психологічне здоров’я особистості. Остання грань, ставиться вченим, в ряд змістовних одиниць структури особистості. Виходячи з положень генетико-психологічної теорії, структура особистості складається, з дев’яти змістовних одиниць – п’яти підструктур і чотирьох наскрізних динамічно-плинних загальних якостей, які визначають дійсну неоднорідність за складом структуру особистості [3].

Вчений визнає існування особистості явищем доцільним. При цьому, на його думку, особистість не «придумує», не «винаходить» доцільність, не «наділяє» нею природу, а реально створює доцільність свого існування в природі, частиною якої є людина. Особистість, якби здійснює цілепокладання у свідомій діяльності, і у великій сукупності особистостей, у безмежності часу існування поколінь, є дійсним доцільним моментом, в якому змінюються природні явища і природна сутність. На думку вченого, особистість змінює природу, але не лише в діяльності, вона змінює її самою своєю сутністю і існуванням. Особистість, це певна форма існування природи, природного, в якій воно тісно переплетене з соціально-культурним і являє собою особливу, неповторну біосоціальну єдність, яка саморефлексує. Існування особистості якимось неймовірним, унікальним чином вбирає в себе не лише природу як єство, а і весь світ. Особистість, на думку вченого, не просто природна, вона сама природа, вона сам «світ» в безкінечності можливостей і напрямів, глибин і вершин існування. Як вважає Максименко С.Д., саме це створює особливу тканину доцільності світу, в яку вплетене життя людини. Так, на його думку, виникає онтологія її існування – «драма» [1].

Академік Максименко С.Д. зауважує, що саме цей драматичний аспект людського існування, дає особистості можливість рефлексувати власне існування. Адже особистість може вибирати, переживати, керувати, змінювати та зустрічатися з його кінцевим характером, так як вона істота природна. В цьому, на думку вченого, і полягає головна драма людського життя [2].

В своїх наукових пошуках, етапів розвитку особистості, Максименко С.Д. додає до особистісної рефлексії, драматургію існування, яка також висвітлювалась у філософсько-психологічних творах таких мислителів, як: Висоцький В.С., Достоєвський Ф.М., Леонтьєв О.М., Рубінштейн С.Л., А. Маслоу, З. Фрейд, К.-Г. Юнг. Вчений акцентує свою увагу на тому, що при цьому здійснюється складний, цілісний, емоційно насичений аналіз всього особистісного буття, аналіз драматичного життя особистості, яке передбачає футурогенну концепцією, тобто зверненням особистості в майбутнє, завжди, від самого початку і до самого завершення [2].

Ми погоджуємося з думкою Максименко С.Д. про те, що рівень драматизму є одним із важливих показників рівня розвитку особистості. Тут мається на увазі, драматизм долі, драму життя, драматизм самої особистості, тому що завжди думаємо про скінченність існування й про здійсненність. Вчений вважає, що драма завжди духовна, і що б не відбувалося в нашому повсякденному житті (зрада, заздрість, образа, сварка), є драмою, і передбачає духовне захоплення. Також, дуже суттєвим є те, що драма пов’язана не лише з усвідомленням скінченності існування, але і з усвідомленням власних особистісних меж: драма в тому, що особистість, не може піднятися над собою і стати вищою за себе. Особистість можемо й не підніматися, і тоді перед нею стоїть драматизм нездійсненного. Але в будь якому разі, особистість можемо спробувати: усвідомлюючи свою неспроможність, обмеженість, слабкість і залежність, вона звертається до свого внутрішнього світу і працює з ним. Особистість в цьому разі стає сильнішою, вищою, кращою. І не настільки вже важливо, у якій формі і як особистість буде це робити: переглядаючи кінофільми, читаючи книги, слухаючи музику, думаючи, виховуючи дитину, роблячи добро своїм близьким і прощаючи їх, досягаючи професійних чи особистісних вершин. Головне, в цьому процесі, щоб це була праця, складна, дискомфортна, тривала. Як вважає Максименко С.Д., особистість повинна примушувати працювати свій розум і свої почуття для того, щоб, з’єднавшись у суперечливій, нерозривно поєднаній парі, вони створили людське – народжений особистістю суб’єкт життя [3].

На думку академіка Максименко С.Д., у своєрідній неповторності життя кожної особистості можуть бути виділені, об’єктивно суперечливо-драматичні вузлові моменти розвитку людського існування [2]. Науковець, виділяє такі етапи розвитку особистості, як: зародження існування, вступ у життя, поява можливості продовжувати життя, драма зрілості, драма кінця. Ці етапи, більш детально, ми розглянемо нижче.

Першим етапом, в розвитку особистості, на думку Максименко С.Д., є етап зародження існування людського індивіда та підготовка його до життя в цьому світі. Цей етап розвитку особистості передбачає багато дійових осіб, інтересів, смислових шарів та питань. При розгляді цього етапу необхідно враховувати наступні аспекти: чи був зачатий індивід у коханні, чи була бажана і очікувана ця дитина,чи перебували батьки у шлюбі, чи були готові батьки до народження дитини, як взаємодіяла мати з ще ненародженим дитям і т.д. Все це все є дуже важливим, так як, в цей час дитина вже бере від світу дуже багато, як матеріального, так і нематеріального. На зовнішні впливи, дитина відповідає світові, звичайно, як може. Тобто для неї є важливим, як її ждуть, про що говорять і думають, до чого готуються. Якби і щоби не думала, не відчувала ця ще ненароджена істота, але вона вже активна, тобто вибирає місце, де і як їй буде зручніше, заявляє про себе, виражаючи свої стани. Вона якби готується, тренується зустрітися з майбутніми драматичними віхами свого життя.

На цьому етапі розвитку особистості, необхідно ще враховувати те, що це ще й драма жінки-матері, все життя якої від тепер, буде іншим, і вона до того ж відчула, зрозуміла таке, про що не можна було і здогадуватися, це стан існування вдвох. Тобто, ця, ще ненароджена дитина, вже структурує відношення, середовище, очікування, якщо її очікують. А в іншому випадку, нічого цього не робить, якщо її не очікують (вона не бажана дитина, мати звинувачує себе в чомусь стосовно неї, негаразди у міжособистісних стосунках з батьком дитини, не сприйняття соціумом цієї вагітності і т.д.), і тоді чахне вже в утробі, як неочікувана, непотрібна, зайва. Такою, ця дитина і прийде в цей світ,вуже пройшовши першу драму свого існування, яка може проявитися у світлих і радісних тонах чи, навпаки, у сумних і лякливих [3].

Вище перераховані факти, дають змогу, спеціалістам які організовують реабілітаційну роботу комбатантів, які отримали психологічні травми під час бойових дій, проаналізувати вихідні положення зародження особистості комбатанта. Тобто, позитивний чи негативний (врахування більшості факторів впливу) початок існування особистості комбатанта, дає можливість більш ефективно побудувати реабілітаційний процес, враховуючи не тільки особливості отриманої психотравми а і той несвідомий багаж, який присутній у комбатанта з самого зародження.

Другим етапом розвитку особистості, на думку вченого, є етап вступу у життя, тобто коли індивід приходить в цей світ, щоб створити своє власне життя. Дитина має увійти в цей світ, зробити його своїм, і вона формує в собі свій внутрішній світ, якби привласнюючи зовнішній. Цей процес формування, доволі важкий для неї, тому що суперечить її єству та внутрішній природі. Тому, дитина створює гру, як світ фантазій, спеціальних дій, своїх переживань. Через гру дитинна зберігається й розвивається, та перестає бути самотньою. Дитина створює свій власний міф: казки, метафори, ігрові міфи стають, для неї, реальною умовою та джерелом, і також рушійною силою власного розвитку, оскільки вони і є тією реальністю, у якій вона вільна й вільно розвивається. Так народжується, на думку Максименко С.Д., особиста творча рефлексія.

На даному етапі розвитку, драма дитини полягає ще й в тому, що вона вже є соціально зрілою і не сприймається такою оточуючими. Однак, зрілість дитини, не викликає сумнівів в тому розумінні, що вона вже існує, і здійснюється в нескінченному привласненні досвіду, також вона є відкритою та захищеною. Але, цей етап розвитку, ще незрілої особистості, містить в собі аспект і відбиток «іншого». Тобто саме тут «інший» вперше стає дзеркалом для особистості, в якому дитина бачить і його, і себе. Це відображення є початком виникнення та розвитку власного «Я», та власного внутрішнього світу дитини [3].

Спираючись на положення, що були викладені вище, ми можемо зробити висновок, про те, що особистість комбатанта який отримав психотравму, може мати як позитивно сформоване «Я» та внутрішній світ, так і деформовані ще на етапі вступу у життя ці компоненти особистості. Виходячи з цього, можна припустити, що реабілітаційний процес буде проходити більш ефективно у тих військовослужбовців у яких відбулось позитивне формування особистісної рефлексії, власного «Я» та внутрішнього світу. А з іншими необхідно попередньо провести психотерапевтичну корекційну роботу по певній трансформації цих елементів, а вже потім, на основі позитивних результатів корекційної роботи, включати в загальний процес психологічної реабілітації.

Наступним, третім, етапом розвитку особистості, в генетико-психологічній теорії, є етап появи можливості продовжувати життя. Цей етап відбувається через відтворення собі подібних, тобто відбувається дійсна драма існування особистості. Біологічне, в особистості, дуже потужно, заявляє про себе. Виникає потреба в переструктуруванні, і зміні внутрішнього і зовнішнього світу для себе. Особистість відчуває в собі цю силу, цю можливість, цей потяг і вступає в дуже відповідальний момент своєї життєвої драми. Розгортається драматична необхідність у тому, щоб особистість обов’язково дізналася, що передбачає цей потяг. В цей етап свого розвитку, негайними для особистості стають питання, міжособистісної симпатії та антипатії (тобто суперечлива єдність тваринного й людського). Драматизм даної ситуації, загострюється ще тим, що реально, насправді в у цьому є сенс – поява нового життя; але актуально в цьому не має сенсу, тому що особистість в цьому віці ще не переживає за нього і дуже далека від нього.

Ще одним компонентом зовнішньої реальності, для особистості на цьому етапі свого розвитку, є потенційні статеві партнери та друзі, з їх різним життєвим досвідом (справжнім чи вигаданим). Також надзвичайно важливими є рішення які приймає особистість в колективі та її дорослість (реальна чи вдавана).

Ще одним, дуже важливим аспектом цієї драми, є неусвідомлювані стильові особливості подальшої сексуальної поведінки особистості. Перед нею, постають питання пов’язані з тим, чи буде відбуватися поєднання її сексуального зв’язку з людськими почуттями, такими як: любов, теплота, доброта, краса, відвертість, відкритість, прозорість, повага. А з іншого боку, існує можливість, що цього зв’язку з людськими почуттями може просто не існувати. Тоді для особистості, стосунки і ти паче секс це буде просто засіб, бездуховний і дріб’язковий, засіб самоствердитися, одержати задоволення, забутися, випробувати, ризикнути і врешті решт просто задовольнити на певний час настирні імпульси внутрішніх органів. Складним для особистості, на цьому етапі розвитку, постає питання пізнання себе і іншої «тієї самої» людини, у їх біологічно-соціальній взаємодії. Пізнати їх як спільні, так і окремі особливості, бажання, можливості отримувати і віддавати і т.д. Питання про перспективи, людяність, самореалізованість її майбутніх дітей, є доволі актуальними для особистості в цей період, тому що відповіді на них залежать великою мірою від того, як і з ким ці діти були зачаті [3].

При розгляді даного етапу розвитку особистості комбатанта, в розрізі генетико-психологічної теорії, під час проведення психопрофілактичних та психокорекційних заходів, по подоланню психологічної травматизації отриманої ним під час бойових дій, необхідно брати до уваги такі параметри біологічного та соціального світу комбатанта, як:

- попередня кількість статевих партнерів (проявляється у поєднання чи не поєднанні її сексуального зв’язку з людськими почуттями);

- сімейний статус (є наслідком позитивного поєднання її сексуального зв’язку з людськими почуттями);

- внутрісімейний психологічний клімат (проявляється в міжособистісній симпатії чи антипатії);

- наявність, кількість, історія виникнення дітей та особливості реалізації дітей на даний момент (проявляється у перспективах, людяності та самореалізації його дітей);

- власні можливості комбатанта по допомозі та підтримці своєї сім’ї (проявляється у рішеннях які приймає особистість в колективі та у її реальній чи вдаваній дорослості).

Ці параметри допоможуть психологам чи іншим спеціалістам, скласти певну матрицю комбатанта, для впровадження більш ефективних корекційних чи компенсаторних заходів.

Четвертим етапом розвитку особистості, за Максименко С.Д., є драма зрілості, так як, дорослий той, хто чинить, вибирає, відповідає. На думку вченого, в цьому є якась безвихідність і водночас пафос, так як фактично кожен крок особистості, це рішення, яке призводить до руху до чогось чи від чогось, до самовизначення та самоефективності.

Особистість завжди перебуває на роздоріжжі, перед вибором, це водночас і захоплює і пригнічує її, і надихає і лякає. Цей вибір може передбачати щось дуже гарне й приємне, а особистість повинна відмовитись від нього. Зріла особистість повинна шукати компроміси, знаходити їх, а вони можуть і руйнуватися, особистість в цьому випадку змушена шукати знову. Але наступає певний момент, коли потрібно вирішувати чи зможе особистість в запалі пристрасті зробити кроки, на певний час «забувши» про свою дорослість і відповідальність. Але згодом обов’язково настане час, коли особистість повинна відповісти, за те, що вона «забула» про свою дорослість і відповідальність, собі, своїй сутності, своєму існуванню, а значить, у якомусь розумінні, і всьому світу [3].

Під час аналізу особистості комбатанта, необхідно вияснити та врахувати в подальшій реабілітаційній роботі, кількісні і якісні показники тих моментів (а бойові умови передбачають безліч таких моментів), коли в запалі пристрасті (позитивної чи негативної) були зроблені кроки, що призвели до нехтування комбатантом, своєю дорослістю і відповідальністю. Також необхідно з’ясувати, до яких особистісних психотравматичних наслідків, це вже призвело чи ще призведе.

На думку Максименко С.Д., останній етап розвитку особистості, який має назву, драма кінця, закінчення, стає дуже сильно соціальним, тобто біологічне вже відійшло або відходить. Цей етап набуває соціального звучання, так як відбувається відхід винятково-неповторної особистості, а їй самій стає боляче полишати цей світ. Драма кінця відбувається якби з особистістю і якби поза нею. Це соціальне, сутнісне буття, забарвлене емоціями людей, які схиляються перед мертвим тілом, створює справжній портрет тієї особистості, яка пішла із життя. А життя цієї особистості перетворюється на драму для оточуючих, оскільки вони втратили цю людину. В цьому випадку, соціум ще більше починає усвідомлювати біологічне в собі, і тоді відбувається повернення в прогностичну рефлексію того, що відбулося: померла інша людина, завершився плин її життя, а початок її згасання став початком іншого буття.

Необхідно ще раз підкреслити велич соціального єства для розуміння того, що драматична ситуація може відбутися тільки тоді, коли ця особистість – померла, і цей факт, стає початком рефлексії іншого: індивідуального, особистісного, історичного. Драма кінця, вбирає в себе особливості життєвого буття, які були окреслені особистісним сенсом діяльності померлої особистості. Тобто, це її ставлення до своїх близьких, друзів і найголовніше, до своїх дітей і своїх батьків. А головною тезою, цього етапу розвитку особистості, виступає – ставлення до іншого [3].

Комбатанта, в ракурсі даного етапу розвитку особистості, необхідно розглядати з врахуванням таких факторів, як:

- попередня кількість втрачених рідних, близьких та побратимів (військові дії збільшують відсотковий показник даного фактору);

- особисте відношення до померлих людей (історія відносин, значимість цих людей для життя комбатанта, особливості смерті цих людей);

- особистісні переконання комбатанта щодо власної смерті (атеїстичний чи релігійний аспект);

- власне прийняття факту своєї майбутньої смерті (проявляється у професійній чи особистісній самореалізації, якості та кількості моральних чи матеріальних статків які відійдуть його родині і т.д.).

При побудові матриці комбатанта, цей етап розвитку його особистості, є доволі важливим для проведення реабілітаційних заходів, по відновленню фізичного чи психічного здоров’я. Важливість даного етапу полягає у тому, що в ньому проявляється ставлення комбатанта до своїх близьких, друзів, побратимів і найголовніше, до своїх дітей і своїх батьків. Саме це ставлення і позитивне його забарвлення, є величезним ресурсом для особистості комбатанта.

Висновки з даного дослідження. Отже, у висновку необхідно зазначити, що розроблена академіком Максименком С.Д. генетико-психологічна теорія особистості неповторно й евристично розкриває сутність її народження, розвитку та існування – як справжнього «дива», як дійсної «точки світу», в якій відображається та рефлексується весь світ особистості і де вона отримує імпульс для свого особистісного розвитку. В даній теорії, доволі продуктивним виявилось поєднання двох шляхів, наукового пошуку та біології людини. Дане поєднання може призвести до значних зрушень у наукових поглядах на людину, її духовне та особистісне.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Все це, утворює унікальну перспективу для подальшого розгортання теоретико-практичних досліджень особистості комбатанта в розрізі даної теорії, та буде сприяти побудові більш ефективних реабілітаційних програм по усуненню віддалених наслідків стресогенних впливів у комбатантів.

Список використаних джерел

1. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии) / С.Д. Максименко. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 320 с.

2. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості: Наукова монографія / С.Д. Максименко. – К.: ТОВ “КММ”, 2006. – 256 с.

3. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.Д. Максименко (ред.). - К.: ТОВ "КММ", 2007. - 296 c.

Р.П. Попелюшко

Этапы развития ЛИЧНОСТИ комбатанта В РАЗРЕЗЕ ГЕНЕТИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ

На основании научно-практического исследований, в статье изложены результаты анализа этапов развития личности комбатанта в разрезе генетико-психологической теории. Были рассмотрены вопросы, связанные с понятием личность в данной теории и её структура. Также были освещены следующие этапы развития личности, как: зарождение существования, вступление в жизнь, появление возможности продолжать жизнь, драма зрелости, драма конца.

Ключевые слова: личность, структура личности, генетико-психологическая теория, комбатант, этапы развития личности.

R. Popeliushko

STAGES OF DEVELOPMENT OF PERSONALITY combatants in the context of genetic-psychological theory

Based on scientific and practical research in the article the analysis of the individual combatant stages of development in the context of genetic-psychological theory.

It is known that military action is a major in quality stressful factor that negatively affects the personal characteristics of the individual. The depth of this influence depends on of different external and internal factors. One factor is the way of life that was personality (moral precepts, education, life experience, personal development crisis periods, etc.). It is these structural elements and milestones in the of development of personality, give her an opportunity to resist or a recover faster after exposure to traumatic factors such as war.

The aim of this article was to make theoretical and practical analysis of the stages of development of the individual combatant in the context of genetic-psychological theory.

Where are considered issues which are related with the concept of personality in this theory and its structure. Also covered the following stages of personal development, as: the origin of existence, entry into the life, the appearance opportunity to continue life, drama of maturity, end of the drama.

Was defined that in this theories proved effective combination of two ways of scientific research and of human biology. This combination may lead to significant changes in academic of views on man, his spiritual and personal. All this creates a unique perspective for the further deployment of theoretical and practical studies of the individual combatant in the context of this theory, and will help to establish more of effective rehabilitation programs to eliminate the long-term effects of stress effects of combatants.

Key words: personality, structure of personality, genetic-psychological theory, combatant, stages of personality development.

Надійшла до редакції 01.06.2016 р.