Виховання у молодших школярів соціальних навиків здорового способу життя. /Педагогика и жизнь: материалы международной научной конференции / под общей ре. проф. О.И. Кирикова. – Выпуск 18. – Москва: Наука: информ; Воронеж: ВГПУ, 2012. – 187с.- 118-126.

УДК 37.03:316.3

Виховання у молодших школярів соціальних навиків здорового способу життя

Голова Н.І.

Постановка проблеми. Здоров’я учнів залежить не тільки від медицини і його охорони, а також від впливу складного комплексу природних і соціально-екномічних умов життя. Соціальна обумовленість здоров’я знаходить все більшу підтримку однодумців як серед вчених психологів, соціологів, педагогів, так і серед лікарів-практиків. Соціальні умови обумовлюються суспільним ладом, соціально-економічною і політичною структурою суспільства. Сьогодні в Україні надзвичайно загострились протиріччя між людиною і суспільством. Важкий стан економіки, зниження матеріального достатку, безробіття викликає розпач, стан загальної депресії, що в першу чергу позначається на показниках здоров’я усіх прошарків населення.

Матеріальний стан сім’ї, її психологічний клімат, особливості внутрішньо сімейних відносин, склад сім’ї, харчування, впливає на стан здоров’я дітей. Тому так важливо протиставити цим чинникам фізичну активність дітей, можливість до збереження здоров’я, навчити навичкам здорового способу життя в соціальному контексті. Саме навчити берегти здоров’я здорових важливіше, економічно вигідніше, ніж лікування хворих.

Аналіз наявних досліджень з проблеми. Питаннями формуванням потреби фізичного удосконалення у дітей шкільного віку та навичок здорового способу життя займалися такі вітчизняні вчені: А.П. Внукова, І.М. Каплан, В.А.Щербина. Цікавою є думка М.Я Віленського, який вивчав питання формування в учнів загальноосвітніх шкіл потреби фізичного вдосконалення, вважає цей напрям принципово важливим у вирішені завдань фізичного виховання. Він вбачає мету цього виховання у досягненні суб’єктом фізичного вдосконалення, тобто такого стану, який спонукає людину в наслідок регулярних занять фізичною культурою домагатися всебічного розвитку, збагатитися навичками здорового способу життя. Основою реалізації школярами цієї мети виступає самовиховання, зрозуміле в тій позиції, що визначає ставлення людини до свого фізичного розвитку і стану здоров’я.

І. М. Каплан розглядає формування у школярів потреби фізичного самовдосконалення як педагогічний процес в загальноосвітніх школах, дає визначення педагогічних умов, які забезпечують формування потреби фізичного самовдосконалення, виділяє рівні її сформованості у школярів та їх соціальні типи [4, с.111-116].

Мета статті полягає в теоретичному обгрунтувані умов виховання у молодших школярів соціальних навиків здорового способу життя.

Відповідно до мети статті визначені такі завдання:

1. Обґрунтувати педагогічні умови формування навиків здорового способу життя молодших школярів та проаналізувати методичні вказівки, щодо заходів їх реалізації.

2Розробити комплекс заходів, імітаційно – ігрових засобів, що зміцнюють здоров’я школярів та формують навички здорового способу життя.

3.Визначити напрямки формування в учнів потреби фізичного самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Норм і навиків здорового способу життя ніде не вчать. Єдиним джерелом знань у цій ділянці є приклад батьків і санітарно-фізична освіта. Першими і найкращими педагогами виховання дітей батьками має бути знання ними особистісних якостей дитини: фізичне і психічне здоров’я, стійкість НС, реакція на різні види подразнень, витривалість, інтереси і можливості. В нових економічних умовах важливо поєднувати елементи педагогіки , яка найкращим чином забезпечує можливість використання народних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків до здійсненню ними виховної функції, підвищення педагогічної культури в сім’ї. Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпеченні домашніх умов, матеріальних та педагогічних, для її фізичного, морального і духовного розвитку.

Фізичне виховання дуже важливе і відповідальне завдання. Народна мудрість стверджує, що добрий настрій дитини і її жвавість – показники доброго здоров’я «жвавий як рибка в річці», «діти хоч голенькі, але жвавенькі». Фізичне виховання дитини починається з перших днів її життя і спрямоване на застосування фізичних вправ та масажу, чітке дотримання режиму дня, раціональне харчування, правильне використання природних факторів: сонця, повітря та води. Воно сприяє зміцненню здоров’я, загартуванню, кращому фізичному і нервово-психічому розвиткові, забезпечує розвиток дітей. Обмеження рухової активності малюків (гіподинамія) приводить до значного відставання у психічному їх розвиткові. Звичка та потреба до щоденних занять фізичними вправами формується у дитячі роки і зберігається протягом усього життя дитини. Дотримання режиму дня, раціональне харчування, сприятливі гігієнічні умови оточуючого середовища, систематичне загартовування - це той комплекс процедур, що складає основу правильного фізичного виховання, що сприяє росту і розвитку дитячого організму. Якщо фізичне виховання дитини проводиться за режимом, то відповідає її віку, якщо вона спить, їсть, грається, гуляє у точно визначені години – вона росте здоровою, життєрадісною, із стійкою волею і звичаями. Фізичні вправи і прогулянки сприяють травленню, зміцнюють здоров’я і загартовують організм, збільшують стійкість його до шкідливих чинників оточуючого середовища, підвищують опірність організму до різних інфекцій і, в першу чергу, до захворювань верхніх дихальних шляхів. Загартовуючи дитину, слід керуватись такими методичними вказівками, як систематичність і регулярність у проведенні загартовуючих заходів, поступовість при підсилюванні застосованого подразнення, дозування процедур. Загартовуючи дітей потрібно дуже обережно, обов’язково враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості організму. Раціональне і своєчасне проведення загартовуючи процесів дає можливість легко закріпити в дітей позитивне ставлення до них, розвинути певні вміння і культурно-гігієнічні навики[2, с.92-98].

Особливо важливо навчити учнів регулярно виконувати ранкову гімнастику. Це пожвавлює кровообіг, особливо в м’язовій тканині, активізує роботу серця, функцію дихання, що в свою чергу сприяє насиченню крові киснем, кращому виведенню продуктів обміну з організму. Її можна проводити у формі гри, що має імітаційно-ігровий характер. Повітряні ванни доцільно поєднувати з гімнастичними заняттями, рухливими іграми. Щоденне виконання ранкової гімнастики дисциплінує дитину, виховує в неї вольові якості. Діти, що звикли до щоденної ранкової гімнастики, стають урівноваженими, мають хороший апетит і сон. Тривалість гімнастики для дітей раннього віку 4-5 хв. Вона повинна проводитись за певною схемою. Спочатку даються вправи для рук з одночасним випрямленням всього тіла, потягування, потім вправи для тулуба, для ніг і всього тіла. Після вправ – самостійна ходьба, після чого – обтирання водою, вмивання[5, с.119-123].

Важливим фактором, який обумовлює активність дітей до виконання фізичних вправ є зацікавленість їх у заняттях, які їм пропонують. Підбір цікавих та доступних для дітей фізичних вправ, застосування імітаційних та ігрових завдань сприяє розвитку інтересу у дитини до вправ, що вивчаються. Малюки із задоволенням стрибають як зайчики, йдуть по місточку через річку, ходять як бурі ведмеді та ін.

Фізичні вправи за своєю природою органічно пов’язані з почуттям радості, бадьорості та інших позитивних емоцій на етапі удосконалення основних рухів. Для забезпечення подальшого підвищення функціональних можливосте організму дитини, удосконалення її рухових якостей, необхідно змінювати фізичне навантаження, збільшувати його обсяг та інтенсивність.

Зацікавленість значно підвищує ефективність навчання. Вона служить мотивом, який збуджує дитину до рухових дій, викликає бажання виконати вправу правильно, досягти певного результату. Враховуючи це, потрібно широко використовувати різні засоби видозміни вправ, давати завдання ігрового характеру, схвалювати рухової дії.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку - катання на санчатах, лижах, ковзанах. Влітку – плавання, катання на велосипеді, ігри. Стимулювати рухову діяльність дітей та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, в перспективі допомогти їм вибрати спортивну спеціальність[7, с.10-26].

Дитячий садок, школа повинні забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім’ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Необхідна постійна роз’яснююча робота з батьками з таких питань: формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних умов в сім’ї, форми занять фізичної культури з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.)

Більшість батьків недооцінюють роль фізичної тренованості, не займаються фізичною культурою з дітьми, посилаються на зайнятість і відсутність умов, забуваючи, що саме в цей період закладається фундамент здоров’я, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тільки в тісному зв’язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням фізичне навантаження буде сприяти формуванню всебічно розвиненої людини. У молодшому шкільному віці діти самостійно можуть виконувати фізичне навантаження без нагляду дорослих ідповідно до вікових та фізичних можливостей, розвиваючи при цьому особистісне самовдосконалення.

Результати аналізу передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчать, що процес формування в учнів потреби у фізичному самовдосконаленні складається з ряду взаємопов’язаних напрямів:

- виховання позитивного ставлення та інтересу до занять фізичними вправами;

- озброєння школярів спеціальними знаннями і вироблення на їхній основі переконань у необхідності систематичних занять фізичною культурою;

- формування відповідних умінь і навичок ;

- залучення учнів до щоденних занять фізичною культурою.

Розглянемо кожен напрям окремо, пам’ятаючи при цьому, що всі вони реалізуються в тісному взаємозв’язку, в єдиному навчально-виховному процесі [1, с.21-27].

1. Виховання інтересу до занять. Вчителю чи вихователю слід: точно і доступно пояснити дітям значення і зміст занять; у завдання вкладати особистий інтерес дитини і давати їй змогу відчути результати її діяльності, доводити одночасно до свідомості дітей необхідність тривало і наполегливо працювати для досягнення результатів. Слід пам’ятати, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликає в них позитивні переживання і приносить радість. При негативних емоціях учні свідомо чи підсвідомо шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами, людьми, які колись принесли їм неприємні переживання; не приходять на зустріч, ухиляться від виконання обов’язків, пропускають заняття.

Потенційні можливості формування позитивних переживань при вихованні в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам інструктор: він випромінює енергію, бажання працювати. Вказівки тренера, його зауваження, розпорядження, команди, сигнали можуть звучати енергійно або в’яло, мажорно або індиферентно і від цього залежить не тільки настрій, а й результат учнів.

Основним джерелом радості на занятті врешті-решт повинен стати сам процес навчання, подолання труднощів, опанування знань, розвиток здібностей і якостей дітей.

Збільшенню інтересу до фізичних занять сприяє їхнє задовільне проведення на тренуванні, оснащення і естетичне оформлення спортивної бази, посильні завдання, що забезпечують успішність процесу навчання. Так, результати наукових досліджень свідчать, що комплексне використання музики, магнітних записів скорочує час, необхідний для засвоєння вправ навчальної програми на 45 %, при цьому в 2-2,5 рази збільшується рухова активність учнів.

Формування у дітей інтересу до занять залежить від атмосфери, яка панує в колективі тренера. У цьому плані важливу роль відіграє особистий приклад, інструкторів фізичної культури.

Велике значення при формуванні інтересу дітей до систематичних занять фізичною культурою мають узгоджені дії навчального закладу і сім’ї. Значним мотивом для активізації батьків є оздоровчий вплив занять фізичними вправами на дитячий організм.

2. Озброєння школярів знаннями, формування переконань. Основою для формування переконання у необхідності самостійних занять фізичними вправами є знання про значення занять для всебічного розвитку, підвищення фізичної і розумової працездатності, виховання моральних і вольових якостей. Однак тільки фізичних вправ недостатньо для виховання у дітей справжньої фізичної культури з широким розумінням її суті і закономірностей. Саме на основі набутих дітьми знань досягається усвідомлення опанування рухових дій. І навпаки, неусвідомлене виконання вправ – одна з основних причин, що не дає змоги зробити фізичні вправи супутником життя, сформувати звичку до щоденної рухової діяльності.

Тренер має право самостійно визначати обсяг знань і систематизувати їх, що передбачає :

- сформувати таку систему, котра відповідала б проблемі сьогодення;

- конкретизувати тематику, враховуючи освітні завдання і вікові особливості дітей;

- врахувати можливість реалізації теоретичного матеріалу, що підлягає засвоєнню.

На фізичних заняттях тренер говорить значно менше, ніж на інших уроках звідки цінність кожного тренерського слова. Наприклад, при виконанні дітьми фізичних вправ на підтримання постави доцільно підкреслити, що неправильна постава не тільки не естетична, а й змінює форму і об’єм грудної клітини, при цьому внутрішні органи і системи організму працюють в ненормальних умовах, що утруднює їхній розвиток і функціонування, може призвести до захворювань. Якщо на заняттях фізичними вправами в дітей не формується вміння використовувати отримані знання на практиці, то вони стають не чим іншим як звичайним набором відомостей і фактів, що швидко забуваються. Засвоєні знання повинні допомагати дітям стати опорою у проведені самостійних занять[6, с.301-305].

Кожна доза занять повинна відповідати конкретній дозі практичного матеріалу. Велике значення у формуванні переконань має власний досвід дітей, для набуття якого доцільно створювати ситуації, котрі спонукають до набуття знань.

У процесі засвоєння знань можна виділити три рівні.

На першому рівні відбувається повідомлення і запам’ятовування знань, на другому - їх особисте застосування за відомими зразком, і на останньому рівні засвоєні теоретичні знання використовуються дітьми в роботі з іншими однолітками при виконанні різноманітних функцій спортивних активістів.

Необхідні дітям знання можна узагальнити за такими розділами :

1) вплив фізичних вправ на особу дитини;

2) роль фізичних вправ в розвитку форм і функцій організму ;

3) техніка фізичних вправ і методика їх навчання ;

4) правила побудови і проведення комплексів вправ і занять загалом;

5) загальні відомості про види спорту, поняття і терміни. При цьому знання, як і весь процес виховання фізичними вправами, повинні бути індивідуалізовані за обсягом і змістом.

У практиці широко використовують різноманітні прийоми формування знань. Це бесіди, коментування, супроводжуюче пояснення, описування, вказівки, розбори, обговорення.

Правила самоконтролю вивчають на декількох заняттях оптимальними за обсягом проведення. Теоретичну інформацію бажано супроводжувати відповідними практичними прийомами. Можна в подібній ситуації провести ніби експеримент щодо вивчення власного стану після певного навантаження.

Підсумковий контроль якості засвоєння знань доцільно здійснити в ході іспитів і заліків.

3. Вироблення уміння і навичок працювати самостійно. Розраховувати на успіх впровадження самостійних занять у побуті дітей можна лише озброївши їх спеціальним вмінням, яке поруч із знаннями повинно формуватись на кожному уроці.

Вченні вважають самостійною таку діяльність, у процесі якої дитина сама ставить перед собою завдання, що веде до досягнення цієї мети. Мабуть, до такої самостійної праці здатні тільки діти старшого шкільного віку.

Щоб діти молодшого шкільного віку уміли самостійно займатися вправами і любити це робити, викладач повинен розпочати відповідну роботу якомога раніше.

При традиційному проведенні заняття на тренуванні його методичне забезпечення залишається практично поза увагою і не усвідомлюється дітьми. Їхня увага поглинається руховими діями. Розв’язання завдань фізичних вправ дітей на сучасному етапі потребує постійної уваги учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування.

Під час уроку, на простих прикладах, необхідно розповідати дітям, як відбувається їхнє навчання, як вони просуваються до певного вміння, навичок. Спочатку рухова дія, як правило, не виходить, і тут діти за допомогою інструктора пробують визначити, чому не можуть виконати рухові дії, порівнюють свої невмілі виконання дій з тим, як це робить інструктор або їхні товариші. Тренер допомагає дітям побачити власні помилки. Вони повторюють вправу і вона починає виходити [3, с.54-57].

Висновки. Отже, основними показниками сформованості у школярів потреби фізичного вдосконалення, а відтак і навиків здорового способу життя є: рівень знань з фізичної культури; усвідомленість у виконанні фізичних вправ; активність на заняттях з фізичного виховання; регулярність виконання фізичного навантаження.Таким чином, у процесі занять фізичними вправами педагог та учень повинні прагнути не до однобічного розвитку, а до гармонії розуму душі і тіла. Саме рухова активність допомагають школярам кращому засвоєнню навчального матеріалу та поліпшенню фізіологічного розвитку для подальших спортивних навантажень.

Список використаної літератури:

1. Амосов И.М. Раздумья о здоровье, 3-е изд. доп. и перераб. – М. : Физкльтура и спорт, 1987. – 64 с. – С.21-27.

2. Апанасенко Г.А. Физическое развитие у детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985. – 120с.-С.92-98.

3. Ашмарин Б.А.,Виноградов Ю.А., Вяткина З.Н. Теория и методика физического воспитания. – М.: Просвещение, 1990 – 287 с. – С.54-57.

4. Велитченко В.К.Физкулътура для ослабленых детей. -2-е изд. – М. : Физкулътура и спорт, 1989.- 213с.-С.111-116.

5. Гогунов Е.Н., Мартъянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. – М. ,- 2000. – 200с.- С.119-123.

6. Лазарев И.В., Кузнєцов В.С., Орлов Г.А. Практикум по легкой атлетике: Учеб. пособие. – М., 1999. -350с.- С.301-305.

7. Линець М.М., Андрієнко Г.М.. Витривалість , здоров’я, працездатність – Львів, 1993. – 190с. - с.10-26.

Анотація

Голова Н.І. Виховання у молодших школярів соціальних навиків здорового способу життя

У даній статті обґрунтовані педагогічні умови формування навиків здорового способу життя молодших школярів та проаналізовано методичні вказівки, щодо заходів їх реалізації. Розроблено комплекс заходів, імітаційно – ігрових засобів, що зміцнюють здоров’я школярів та формують навички здорового способу життя. Визначені напрямки формування в учнів потреби до фізичного самовдосконалення.

Ключові слова: виховання, молодші школярі, соціальні навики, здоров’я, методичні вказівки, заходи, самовдосконалення, фізичні вправи.

Аннотация

Голова Н.И. Воспитание у младших школьников социальных навыков здорового образа жизни

В данной статье обоснованы педагогические условия формирования навыков здорового образа жизни младших школьников и проанализированы методические указания, относительно мероприятий их реализации. Разработан комплекс упражнений, имитационный – игровых средств, которые укрепляют здоровье школьников и формируют навыки здорового образа жизни. Определенны направления формирования у учеников потребности к физическому самоусовершенствованию.

Ключевые слова: воспитание, младшие школьники, социальные навыки, здоровье, методические указания, мероприятия, самоусовершенствования, физические упражнения.

Аnnotation

Golova N.I. Іs еducation for the junior schoolboys of social skills of healthy way of life

In this article the pedagogical terms of forming of skills of healthy way of life of junior schoolboys are grounded and the methodical pointing is analysed, in relation to the measures of their realization. The complex of measures is developed, imitation – playing facilities which fasten the health of schoolboys and form skills of healthy way of life. Certain directions of forming for the students of necessity are to physical self-perfection.

Keywords: education, junior schoolboys, social skills, health, methodical pointing, measures, self-perfections, physical exercises.