PCS - 2024 рік

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 21 з 21
  • Документ
    Проблеми та особливості гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті
    (Хмельницький національний університет, 2025) Павлюк, Євген; Павлюк, Анна; Pavlyuk, Yevgen; Pavliuk, Anna
    У сучасному суспільстві спорт є не лише складовою фізичного розвитку людини, але й потужним соціальним інструментом, що формує цінності, норми та поведінкові моделі. Водночас, незважаючи на проголошені принципи рівності та недискримінації, гендерна нерівність залишається стійким викликом як на національному, так і міжнародному рівнях спортивного середовища. У дослідженні проаналізовано сучасні виклики й особливості розвитку олімпійського та професійного спорту в умовах глобалізації, професіоналізації та соціокультурних змін. Наголошено на необхідності комплексного підходу до вивчення спорту як соціального, економічного та культурного явища. Особлива увага приділена гендерній рівності у спорті. Розкрито вплив гендерних відмінностей на психологічну та фізичну підготовку спортсменів; гендерну дискримінацію в професійному спорті, зокрема нерівність у представництві, сексизм, проблеми спортивної мови та медіависвітлення; досвід жінок у спортивному менеджменті, зокрема бар’єри кар’єрного зростання та стратегії подолання дискримінації; відмінності між поняттями «стать» і «гендер» у спортивному контексті. Загалом підкреслюється потреба у трансформації спортивної культури, формуванні гендерноважливого підходу та впровадженні системних змін для забезпечення рівності в олімпійському та професійному спорті. Метою статті є дослідження та обговорення проблеми та особливостей гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті. Аналітичне дослідження та обговорення проблеми та особливостей гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті дає змогу зробити такі висновки, зокрема актуальність проблеми гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті не викликає сумнівів – незважаючи на прогресивні зміни та позитивні тенденції останніх років, гендерна нерівність залишається системною проблемою на глобальному рівні. Ключові проблеми зосереджені навколо обмеженого доступу жінок до деяких видів спорту; нерівної оплати праці; недостатнього медіа-висвітлення; низького рівня представництва жінок у керівних органах; збереження стереотипів і проявів сексизму в професійному середовищі. Професійний спорт демонструє особливу гостроту проблем фінансової та медійної нерівності, що пов’язано з ринковими механізмами, які досі суттєво не адаптовані до принципів гендерної справедливості. Олімпійський спорт хоча й має більш структурований підхід до гендерного балансу (завдяки політикам МОК), усе ще стикається з викликами – від участі трансгендерних спортсменів до глибинного впливу культурних бар’єрів.
  • Документ
    Здоров’язбережувальна компетентність як ключова компетентність майбутніх психологів
    (Хмельницький національний університет, 2024) Міхеєва, Людмила; Лунков , Олексій; Mikheieva, Liudmyla; Lunkov, Oleksiy
    Статтю присвячено здоров’язбережувальній компетентності, яка є важливою складовою професійної підготовки майбутніх психологів, оскільки забезпечує здатність не лише зберігати та підтримувати власне фізичне, психічне та емоційне здоров’я, але й ефективно допомагати іншим у питаннях психічного благополуччя. Ця компетентність стає особливо актуальною в умовах сучасних викликів, пов’язаних зі зростанням рівня стресу, емоційного вигорання та психологічних проблем серед населення. Розглянуто сутність поняття «здоров’язбережувальна компетентність» і визначено її показники. Встановлено, що здоров’язберігаюча компетентність майбутніх психологів є інтегративною якістю особистості, що включає в себе сукупність знань, умінь та навичок, необхідних для підтримки, збереження та зміцнення як власного здоров’я, так і здоров’я інших
  • Документ
    Wynik sportowy jako źródło stresu dla treningu grupowego oraz indywidualnego
    (Хмельницький національний університет, 2024) Tsyhanovska, Nataliia; Kowalski, Damian; Skalski, Dariusz W.; Honchar, Viacheslav; Pavlyuk, Yevgen
    W niniejszej pracy skupiono się na zbadaniu źródeł stresu występujących wśród pływaków podczas startu ze względu na różnice w sposobie trenowania – trening indywidualny i trening w drużynie. Badanie przeprowadzono na grupie składającej się z 35 aktywnych i byłych zawodników. Do badania przystąpiło 18 kobiet i 17 mężczyzn. Narzędziem użytym do przeprowadzenia badania jest kwestionariusz rozróżniające źródła i strategie radzenia sobie ze stresem w sporcie, stworzonym przez Dr Marka Anshel’a. Kwestionariusz składa się z 98 pytań – 16 dotyczy wyznaczenia stresorów, a pozostałe 82 wykazują przybierane strategie radzenia sobie z nimi. Wyniki przeprowadzonych badań wykazały podobieństwa i różnice zarównow źródłach, jak i sposobach radzenia sobie w sytuacjach trudnych ze względu na rodzaj stosowanego treningu oraz podziału na płeć. Podobieństwo zauważono w głównym źródle stresu, który został określony jako przeciwnik i/lub warunki panujące podczas startu. Takie wyniki wystąpiły zarówno w podziale na rodzaj treningu i płeć zawodników. Najczęściej przybierane strategie radzenia sobie ze stresem wśród zawodników trenujących indywidualnie określono jako AP-B, czyli styl zaangażowany na poziomie poznawczym. Oznacza to, że wymienieni zawodnicy radzą sobie z sytuacją trudną szukając aktywnych sposobów rozwiązania tej sytuacji. Zawodnicy trenujący w zespole w przewadze wybierali styl AV-C, czyli styl unikający na poziomie poznawczym. Styl ten charakteryzuje się doszukiwania się stresora w czynnikach zewnętrznych takich jak zrzucenie winy na sędziego za przyznanie dyskwalifikacji
  • Документ
    Podstawy zarządzania w ratownictwie wodnym
    (Хмельницький національний університет, 2024) Skalski, Dariusz W.; Kowalski, Damian; Tsyhanovska, Nataliia; Kindzer, Bogdan; Dutchak, Yurii
    Niniejsza praca składa się w dwóch części, pierwsza z nich zawiera informację teoretyczne na temat zarządzania oraz ratownictwa wodnego oraz druga metodologiczna. W pierwszej części autorzy opisali ratownictwo wodne, przedstawia historię ratownictwa, również możemy przeczytać jak na przestrzeni lat rozwinęło się ratownictwo, a także wgłębić się w pojęcie jakim jest ratownictwo tonących. Kolejny element rozpoczyna się od rozszerzenia pojęcia zarządzanie oraz rozbija się na zarządzanie w ratownictwie wodnym, zespołem ratowników, a także bardzo istotne rozdysponowanie sprzętu, zebrane zostały informacje dotyczące funkcjonowania w pasie nadmorskim, opisuje się w nim zachodniopomorskie oraz pomorskie WOPR, którego bezpośrednio dotyczy pas nadmorski. Przedostatni rozdział mówi o specyfikacji pracy i zarządzania zespołem w śródlądziu oraz przedstawia działania chojnickiego i kościerskiego WOPR. Ostatni, element, który zawiera teorię przedstawia opis przypadków utonięć. Druga część pracy jest metodologiczna, przedstawiony w niej został cel i postawione hipotezy badawcze. Zawiera także wyniki i analizę badań oraz wyciągnięte z nich wnioski. Celem badania, które zostało przeprowadzone podczas tworzeni niniejszej pracy było sprawdzenie co ludzie myślą na temat ratownictwa wodnego, zarządzania nim, a także jakie decyzje podejmują by zapewnić sobie i swoim najbliższym bezpieczeństwo. Badanie miało uświadomić ankietowanym w jakim kierunku idzie ich postępowanie i myślenie o akwenach. Ankieta była anonimowa, wypełniana przez przypadkowe osoby, które wyraziły taką chęć. Udział w badaniu udział wzięło 80 osób, 40 kobiet oraz 40 mężczyzn. Badani zostali zróżnicowani pod względem płci oraz wieku. Na podstawie wyników można ulepszyć działanie ratownictwa wodnego w Polsce oraz szerzyć podstawową wiedzę na temat bezpieczeństwa i zagrożeń nad wodą.
  • Документ
    Аналіз закономірностей розвитку олімпійського та професійного спорту
    (Хмельницький національний університет, 2024) Павлюк, Євген; Павлюк, Оксана; Pavlyuk, Yevgen; Pavliuk, Oksana
    Актуальність теми зумовлена значимістю дослідження тенденцій та особливостей функціонування сфери спорту в сучасному світі. Спорт змінює ключову роль у соціальному, культурному та економічному розвитку суспільства, сприяння популяризації здорового способу життя, об'єднанню націй і встановленню міжнародного діалогу. Недостатня теоретична та емпірична розробленість питань про закономірності розвитку олімпійського та професійного спорту обмежує можливість прогнозування їх подальшого прогресу, формування ефективних управлінських рішень та стратегій на глобальному й національному рівнях. Виникає потреба в комплексному аналізі, який враховує специфіку олімпійського спорту як соціокультурного феномену та професійного спорту як економічного і розважального сектору. Метою статті є дослідження основних тенденцій та факторів впливу на спорт у глобальному контексті, аналіз етичних та правових аспектів взаємодії між олімпійським і професійним спортом. Етапи розвитку сучасного олімпійського руху демонструють постійний прогрес у його організаційних, культурних та соціальних аспектах. Кожен етап відображає відповідь на глобальні виклики свого часу, зокрема політичні, економічні та соціальні трансформації, що забезпечує адаптацію олімпізму до змін у світовій спільноті. Серед факторів, які сьогодні негативно впливають на розвиток професійного спорту, слід відзначити корупційні аспекти професійної спортивної діяльності», що в контексті аналізу призводить до такого висновку як розвиток і ефективність професійного спорту залежить від взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів, включаючи глобалізацію, економічні й соціальні тенденції, технологічні трансформації, демографічні особливості та конкурентну динаміку спортивних організацій. Водночас ключовою перешкодою для прогресу є корупція, яка негативно впливає на розвиток професійного спорту. Розвиток олімпійського та професійного спорту значною мірою визначається глобалізацією, економічними та соціальними змінами, технологічними інноваціями, демографічними особливостями й конкурентною динамікою. Водночас боротьба з корупцією та вдосконалення антидопінгових програм, особливо в Україні, залишаються ключовими завданнями для забезпечення прогресу в спортивній сфері.
  • Документ
    Особливості організації і проведення занять з фізичного виховання студентів педагогічного профілю з ослабленим здоров’ям
    (Хмельницький національний університет, 2024) Стецюк, Тетяна; Омельчук, Микола; Демченко, Наталія; Stetsyuk, Tetiana; Omelchuk, Mykola; Demchenko, Natalia
    У статті висвітлено проблема ролі фізичного виховання у формуванні культури здоров’я студентів закладів вищої освіти. Одним із перспективних напрямів оптимізації фізичного виховання зі студентами спеціальних медичних груп є раціональне використання спеціальних засобів та методів спрямованих на набуття знань умінь та навичок до виконання рухових дій та розвитку рухових якостей з метою зміцнення їх здоров’я, підвищення рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Популярність серед молоді та значна ефективність впливу на організм гри бадмінтон визначили занесення цього виду рухової активності в систему фізичного виховання студентів закладів вищої освіти, а можливість варіативного навантаження дозволяє використовувати його як реабілітаційний засіб не тільки в групах загальної фізичної підготовки, але й у спеціальних медичних групах. Таким чином, результати наукових досліджень, проведене анкетування дозволяють вважати, що освітній і оздоровчий потенціал занять бадмінтоном є вагомим чинником оптимізації системи фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентами закладів вищої освіти. Він обумовлюється: по-перше, тим, що саме заняття бадмінтоном сприяють формуванню позитивної мотивації до систематичних занять руховою активністю і спортом, формують навички здорового способу життя та активну життєву позицію. Освітній та фізкультурнооздоровчий потенціал занять бадмінтоном розглядається в тому, що структура його рухових дій базується на природних рухах людини (біг, стрибки, нахили, зміна напрямків рухів тощо), у прояві психофізичних здібностей, а також доцільності його використання незначними фінансовими витратами у фізкультурно-оздоровчій діяльності зі студентською молоддю.
  • Документ
    Aquaterapia jako narzędzie w rehabilitacji ruchowej
    (Хмельницький національний університет, 2024) Tsyhanovska, Nataliia; Kowalski, Damian; Paladiichuk, Аnton; Skalski, Dariusz W.; Maistruk, Mykola
    Aktywność ruchowa jest nieodłącznym elementem życia codziennego każdego człowieka. Odpowiednio dobrana i systematycznie uprawiana sprzyja rozwojowi organizmu oraz zachowaniu zdrowia. Ruch odpowiada za rozwój mięśni, prawidłowy wzrost i kształt kości, utrzymanie i regulację masy ciała, a także za podnoszenie sprawności i wydolności fizycznej. Ponadto wzmacnia układ nerwowy i zwiększa jakość pracy umysłowej, co pomaga w stymulowaniu rozwoju społecznego zarówno u ludzi sprawnych, jak i niepełnosprawnych. Obecnie na świecie powstaje coraz więcej nowych form aktywności fizycznej, jednak ponadczasową popularnością cieszą się zajęcia ruchowe, odbywające się w środowisku wodnym. Skutecznie zachęcają do podejmowania ruchu, ze względu na brak ograniczeń wiekowych oraz szereg korzyści zdrowotnych. Ponadto ruch w wodzie jest mniej urazowy w porównaniu do innych aktywności, ze względu na odciążające działanie wyporności wody. Ciało człowieka wówczas odpręża się i pozwala na relaksację Obciążenie stawów podczas 45- minutowych ćwiczeń w wodzie, odpowiada 10 minutom ćwiczeń na lądzie. Ten rodzaj zajęć jest odpowiedni dla każdego, bez względu na budowę ciała czy poziom umiejętności pływackich. Dlatego coraz więcej pływalni ma w swojej ofercie również zajęcia dedykowane kobietom w ciąży, a także samym niemowlętom (aqua baby). Do innych popularnych aktywności należą też aqua zumba oraz aqua senior.
  • Документ
    Структура підготовки тренера-викладача з кануполо в системі неперервної освіти Великої Британії
    (Хмельницький національний університет, 2024) Ломака, Олексій; Lomaka, Oleksii
    The article explores the structure of canoe polo coach training within the continuing education system of Great Britain, focusing on its potential implementation in Ukraine's sports education system. Based on the comprehensive analysis of British Canoeing activities and documentation from 2018-2023, the research reveals the organizational framework of the educational process that has proven highly effective in developing qualified coaching professionals. The study demonstrates that successful coach training combines four key components: technical, tactical, physiological, and psychological preparation, integrated through a systematic approach to professional development. The component structure and content of training programs at different qualification levels have been thoroughly examined, revealing a progressive three-tier system of professional development. The research identified specific criteria for assessing coaches' professional competencies at each level, with particular emphasis on practical skills and decisionmaking abilities. The analysis shows that coaches who complete the full training cycle successfully work with teams at various levels and demonstrate consistent improvement in their athletes' performance. Special attention is paid to the structural elements of educational organization, examining the balance between theoretical and practical training. The study evaluates various assessment methods and the integration of modern teaching technologies, including video analysis, online platforms, and interactive learning tools. The effectiveness of these approaches is supported by data showing significant improvements in coaching outcomes over recent years. The research methodology included document analysis, statistical data evaluation, and comparative analysis of training outcomes. Based on this comprehensive analysis, key success factors have been identified, including the systematic approach to skill development, continuous professional support, and regular competency assessment. The findings have led to specific recommendations for implementing British experience into the structure of canoe polo coach training in Ukraine, taking into account national peculiarities of sport development and the existing sports and pedagogical infrastructure. The practical significance of this research lies in its potential to enhance the quality of coach training in Ukraine through the adaptation of proven international practices while considering local context and resources.
  • Документ
    Rehabilitacja osób niepełnosprawnych intelektualnie poprzez aktywność ruchową w wodzie
    (Хмельницький національний університет, 2024) Tsyhanovska, Nataliia; Kowalski, Damian; Batulin, Dmytro; Skalski, Dariusz W.; Maistruk, Mykola
    Osoby z niepełnosprawnością intelektualną postrzegane są jako jedna z najbardziej wykluczonych grup społecznych. Wynika to z faktu, że ich wygląd i zachowanie mogą odbiegać od powszechnie przyjętych norm. Zależy to głównie od stopnia niepełnosprawności, który determinuje zdolności umysłowe. Jedną z najbardziej przełomowych definicji pedagogiki specjalnej stworzyła Maria Grzegorzewska, która jako pierwsza uwzględniła dynamiczne rozumienie niepełnosprawności jako cechy, która nie uniemożliwia całkowicie rozwoju w żadnej sferze życia. Dostrzegła ona w osobach z niepełnosprawnością potencjał, który dzięki odpowiednim warunkom rehabilitacyjnym pozwala im osiągnąć maksimum możliwości. Zajęcia rehabilitacyjne mają charakter edukacyjny i terapeutyczny i są stosowane w różnych formach. Jak powszechnie wiadomo, każda aktywność fizyczna wpływa pozytywnie na zdrowie i jakość życia, zarówno osób w pełni sprawnych, jak i tych z ograniczeniami. Dlatego też z biegiem lat coraz częściej stosuje się aktywność fizyczną jako jeden ze środków rehabilitacji. Niewątpliwą zaletą stosowania rehabilitacji w formie zajęć ruchowych jest ich różnorodność, która pozwala na dostosowanie aktywności do stopnia niepełnosprawności, a także do indywidualnych preferencji. Specyficzną formą, którą stosunkowo rzadko obserwuje się w odniesieniu do osób z niepełnosprawnością intelektualną, jest aktywność fizyczna w wodzie. Aktywności w środowisku wodnym można realizować na wiele sposobów, dzięki czemu terapia, oprócz korzyści zdrowotnych, rozwija również samodzielność, umiejętności interpersonalne i niezależność. Można je również łatwo modyfikować, co pozwala na jak najlepsze dostosowanie do preferencji uczestników. Aktywność fizyczna w wodzie oferuje wiele możliwości form i metod pracy z osobami z niepełnosprawnością intelektualną, dlatego w niniejszej pracy przeanalizowano jej wykorzystanie w rehabilitacji. Scharakteryzowano niepełnosprawność intelektualną i jej klasyfikacje, a także duże znaczenie rehabilitacji. Opisano również, czym jest aktywność fizyczna w wodzie, rodzaje terapii, ważne czynniki wpływające na prowadzenie zajęć. Uwzględniono korzyści dla opiekunów i uczestników zajęć w wodzie, a także omówiono wyniki badań przeprowadzonych na osobach z niepełnosprawnością intelektualną
  • Документ
    Сучасні вимоги до тренера-викладача в дитячому та юнацькому спорті
    (Хмельницький національний університет, 2024) Павлюк, Євген; Тостановський, Ян; Киданчук, Максим; Сірий, Вадим; Pavlyuk, Yevgen; Tostanovskyi, Yan; Kydanchuk, Maksym; Siryi, Vadym
    У статті розглянуто сучасні підходи до професійної підготовки тренера-викладача в дитячому та юнацькому спорті в умовах стрімкого розвитку науки, технологій та змін у суспільстві. Автори акцентують увагу на ключових аспектах формування професійних компетенцій, які охоплюють педагогічні, психологічні, медикобіологічні та інноваційні складові. Визначено структуру професійної підготовки, що включає теоретичний, методологічний, практичний і рефлексивний компоненти. Окремо підкреслено важливість формування професійно значущих якостей, таких як етичні, комунікативні, вольові, інтелектуальні та психомоторні, а також здатність до самовдосконалення і адаптації до інновацій. Наголошено на ролі іміджу фахівця, як чинника, що сприяє успіху професійної діяльності. Розглянуто міждисциплінарний підхід у підготовці фахівців, вплив новітніх технологій, національних і культурних особливостей на зміст навчання. У статті висвітлено важливість постійного підвищення кваліфікації для забезпечення конкурентоспроможності фахівців на ринку праці
  • Документ
    Definicyjne ujęcie pływania jako umiejętności utylitarnej
    (Хмельницький національний університет, 2024) Skalski, Dariusz W.; Kowalski, Damian; Tsyhanovska, Nataliia; Batulin, Dmytro; Ferenchuk, Bohdan
    Społeczeństwo od początku swojego istnienia musiało w jakiś sposób przystosować się do środowiska wodnego, zajmuje ona aż 71% powierzchni całej planety. W pierwszym rozdziale krótko opisano historię pływania od początku aż do ostatnich igrzysk olimpijskich. Ludzkość dzięki umiejętności pływania korzystała z możliwości łowieckich. W okresie antyku cenione były osoby potrafiące pływać. W późniejszym okresie umiejętność przemieszczania się w wodzie wykorzystywana była do walk zbrojnych. W średniowieczu pływanie zostało zupełnie porzucone, jednak okres odrodzenia był powrotem do antyku. Pływanie zaczęło być uprawiane również przez sportowców, co doprowadziło do rywalizacji. Najpierw na akwenach otwartych, a z biegiem czasu na pływalniach krytych. Powszechne pływanie jakie jest znane w dzisiejszych czasach rozpoczęło się w drugiej połowie XIX wieku. To wtedy zaczęły powstawać pływalnie i szkółki pływackie. Aktualnie społeczeństwo chętnie korzysta z akwenów wodnych, buduje się coraz więcej pływalni zamkniętych czy dużych kompleksów, tzw. “aqua parków”. Ważną rolę w celu rozpowszechnienia pływania pełnią programy nauki pływania. W poniższej pracy zostały one podzielone na: programy rządowe i programy wodnego ochotniczego pogotowia ratunkowego. Ważną rolę w kontekście nauki i rozpowszechnienia pływania spełniło wodne ochotnicze pogotowie ratunkowe, które wprowadziło karty pływackie.
  • Документ
    Формування здоров’я збережувальної компетентності у дітей та учнівської молоді засобами військово-спортивних ігор
    (Хмельницький національний університет, 2024) Ребрина, А.; Коломоєць, Г.; Деревянко, В.; Rebryna, A.; Kolomoiets, H.; Derevianko, V.
    Реалії сьогодення висувають вимоги до ціннісного усвідомлення здорового способу життя, розуміння необхідності вміння діяти в екстремальних ситуаціях, володіти навичками самодопомоги та самопідтримки, збереження стійкості та виваженості в умовах небезпеки. У даному контексті впровадження військовоспортивних ігор в освітній процес закладів загальної середньої освіти (зокрема, на уроках фізичної культури) та у позаурочну діяльність (при проведенні виховних заходів, конкурсів, змагань тощо) має великий потенціал для формування здоров’язбережувальної компетентності дітей та учнівської молоді. У статті обґрунтовано можливості військово-спортивних ігор як ефективного інструменту для формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей та учнівської молоді. Визначено ряд характеристик військово-спортивних ігор у контексті здоров’язбережувальної компетентності (наявність вимог до фізичних та морально-вольових (професійно-прикладних) якостей учасників; ціннісна складова; широкий спектр форм та методів роботи (для розвитку когнітивної, фізичної та моральновольової сфер особистості); варіативність використання засобів і методів у процесі формування здоров’язбережувальної компетентності; прикладний характер завдань, досвід при виконанні яких легко інтегрується у практичну діяльність поза грою; змагальна складова; імітаційний характер окремих елементів гри, наближених до реальних ситуацій. Наведено приклади військово-спортивних ігор (Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), Всеукраїнський (Міжнародний) збір-змагання юних рятувальників «Школа безпеки» Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль школярів України «Козацький гарт» Національна дитячоюнацька військово-спортивна гра «Хортинг-Патріот»), які довели свою ефективність та доцільність для впровадження їх у практику закладів загальної середньої освіти.
  • Документ
    Зміни спеціальної фізичної підготовленості спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ за підсумками диференційованої програми фізичної підготовки
    (Хмельницький національний університет, 2024) Данищук, С.; Яців, Я.; Гнатчук, Я.; Данищук, А.; Danyshchuk, S.; Yatsiv, Y.; Hnatchuk, Y.; Danyshchuk, A.
    У процесі узагальнення науково-методичної інформації було визначено актуальність вирішення завдання та з’ясування ефективності диференційованого підходу до фізичної підготовки спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ. Мета дослідження: встановити ефективність диференційованої програми фізичної підготовки у різному циклі підготовки спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ за показниками їхньої спеціальної фізичної підготовленості. Матеріал і методи. Було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення даних літератури та мережі Інтернет, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Для контролю фізичної підготовленості ми опиралися на рекомендації програмно-нормативних документів із доповненнями, зробленими фахівцями з таеквон-до ІТФ. Педагогічний експеримент передбачав реалізацію авторської програми диференціації фізичної підготовки спортсменів віком 12-13 у таеквон-до ІТФ. упродовж вересня 2023 року до червня 2024 року із залученням 42 юних таеквондистів (ІТФ) м. Івано-Франківська. Результати. Виявлено тенденції, згідно яких результати контрольних вправ представників експериментальної групи мали певні відмінності приросту показників. Наприклад поодинокі удари руками (в двох варіантах тривалості 10 та 120 с) поступалися загалом за відсотковими значеннями приростів поодиноким ударам ногами такої ж тривалості. Наступне – перші варіанти комбінації з двох ударів та трьох ударів також мали менші відсоткові покращення за другі варіанти контрольних вправ. Серед представників контрольної групи були також виявлені тенденції, згідно яких результати контрольних у варіанті меншої тривалості мали вищі відсоткові показники покращення результату. Це спостерігалося у всіх без винятку випадках. До того ж загалом комбінації з трьох ударів мали дещо вищі значення покращення за інші варіанти контрольних вправ. Висновки. Загалом доведено ефективність диференційованого підходу до фізичної підготовки юних таеквондистів, що виявилася у вищих значеннях покращення порівняно з традиційним підходом у тренуванні спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ.
  • Документ
    Теоретичні положення техніко-тактичної підготовки юних баскетболістів
    (Хмельницький національний університет, 2024) Чопик, Т.; Литвинов, І.; Дякун, М.; Chopyk, T.; Lytvynov, I.; Diakun, M.
    У роботі розглянуто питання вдосконалення та покращення техніко-тактичної підготовки молодих спортсменів, теоретичні положення техніко-тактичної підготовки юних баскетболістів. Розкрити основні теоретичні та організаційно-методичні засади формування та розвитку техніко-тактичної підготовки юних спортсменів та вдосконалення ігрового мислення вихованців. Виокремлено основні організаційно-методичні напрями (методика навчання юних баскетболістів окремим технічним прийомам гри; методика навчання юних баскетболістів технічної підготовки загалом із зазначенням кінцевої мети, постановкою особистих завдань, відповідно до амплуа та визначенням послідовності вирішення конкретних завдань на кожному етапі спортивної підготовки юних спортсменів).
  • Документ
    Роль безпечного освітнього середовища у формуванні здоров’язбережувальної компетентності здобувачів освіти
    (Хмельницький національний університет, 2024) Бучківська, Г.; Балух, М.; Buchkivska, G.; Balukh, M.
    В статті розглядаються питання освітньої політики держави для забезпечення гарантій прав здобувачів освіти на досягнення якісної освіти за умови психологічної та фізичної безпеки. Показано, що комфортність і безпека освітнього середовища закладу освіти забезпечуються єдністю дій усіх учасників освітнього процесу. Проаналізовано, що у всьому світі широко обговорюється тема здоров’я молоді. Розглянуто, що педагоги не залишаються осторонь проблеми формування основ здорового способу життя. Закон України «Про освіту» серед основних принципів державної політики в галузі освіти проголошує «пріоритет ... життя та здоров’я людини» і встановлює, що заклад освіти несе відповідальність за життя та здоров’я здобувачів освіти під час освітнього процесу і створює умови, що гарантують охорону та зміцнення здоров’я здобувачів освіти. Визначено здоров’язбережувальне освітнє середовище як сукупність управлінських, організаційних, навчальних та оздоровчих умов, спрямованих на формування, зміцнення та збереження соціального, фізичного, психічного здоров’я здобувачів освіти, педагогів на основі психолого-педагогічних та медико-фізіологічних засобів та методів супроводу освітнього процесу, профілактики факторів ризику, реалізації комплексу міжвідомчих заходів щодо створення соціально-адаптованого освітнього середовища. Акцентовано, що підготовка майбутнього вчителя до розробки і створення здоров’язбережувального освітнього середовища в закладі освіти передбачає забезпечення умов для формування їхньої здоров’язбережувальної компетентності на основі традиційних та інноваційних технологій, що забезпечують збереження здоров’я учнів. Розкрито, що інтегрована характеристика педагогічної діяльності педагога охоплює не тільки його професійні особливості, але й забезпечує впровадження здорового способу життя, зміцнення здоров’я учасників освітнього процесу та формує в них ціннісного ставлення до здоров’я та здорового образу життя. Сформована здоров’язбережувальна компетентність є складником структурованої системи професійних компетентностей педагога.
  • Документ
    Fizjologiczne aspekty akcji ratowniczej
    (Хмельницький національний університет, 2024) Kowalski, D.; Pavliyk, O.; Chopyk, T.
    Celem treningu jest optymalizacja funkcji ustroju i rozwinięcie specyficznej adaptacji wysiłkowej, dlatego też trener musi posiadać wiedzę z zakresu fizjologii i biochemii, bez której nie jest w stanie kierować treningiem w sposób kontrolowany i zamierzony. Wiedza na ten temat pozwala mu nie tylko szybko reagować na zachodzące zmiany w organizmie zawodnika, ale także dobrać odpowiedni trening do kształtowania bezpiecznej akcji ratowniczej. Do przemieszczania się ciała w przestrzeni człowiek potrzebuje energii, której jedynym bezpośrednim źródłem jest ATP – adenozynotrójfosforan, jednak związku tego jest bardzo mało zmagazynowanego w organizmie i dlatego potrzebne jest ciągłe jego uzupełnianie szczególnie w tak niebezpiecznej sytuacji jak ratowanie życia człowieka. Zorganizowanie treningu tak, aby w większości kształtować wytrzymałość tlenową i beztlenową wymaga od trenera znajomości progu przemian beztlenowych, zwanym też progiem mleczanowym, dla każdego zawodnika. Jest to próg po przekroczeniu, którego procesy beztlenowe odgrywają istotniejszą rolę w dostarczaniu energii aniżeli procesy tlenowe. Metody wyznaczenia tego progu powinny uwzględniać osobnicze zróżnicowanie składu włókien mięśniowych oraz aktualnej adaptacji metabolicznej. Planując lepiej trening można zaadaptować organizm do ekstremalnych wysiłków które występują w akcji ratowniczej.
  • Документ
    Sprawność fizyczna a poczucie jakości życia u seniorów w turystyce górskiej
    (Хмельницький національний університет, 2024) Czarnecki, D. W.; Tsyhanovska, N.; Skalski, D.; Kowalski, D.; Pavlyuk, Y.
    Wśród najważniejszych czynników które mają istotny wpływ na stan zdrowia, a także długość życia należy wymienić sprawność fizyczną (AF). Sprawność fizyczna to jeden z głównych składników zdrowego stylu życia. Istnieje powszechne przekonanie, że sprawność fizyczna jest jedną z ważniejszych kategorii warunkujących prawidłowe funkcjonowanie ludzkiego organizmu. Po piątej dekadzie życia odczuwalne są jego trudy. Obniża się wydolność fizyczna, stan psychiczny. Dokuczliwe są trudności z koncentracją oraz przyswajaniem nowych informacji. Dlatego należy dbać o kondycję fizyczną i psychiczną, ponieważ przedłuża to okres sprawności. Prowadzenie aktywnego stylu życia wiąże się bowiem z wieloma korzyściami. Korzyści z podejmowania aktywności fizycznej są oczywiste. Systematyczna aktywność fizyczna jest bardzo silnym biologicznym stymulatorem i należy do głównych determinant zdrowia fizycznego i psychicznego człowieka. Jej optymalny poziom stymuluje rozwój, zabezpiecza potrzeby ruchowe, wzmacnia wydolność serca, poprawia elastyczność mięśni i stawów, wzmacnia mięśnie i kości. Aktywność fizyczna wiąże się oczywiście z bardzo zróżnicowanym wydatkiem energetycznym, w zależności od intensywności ruchu/wysiłku fizycznego, jego czasu trwania, temperatury otoczenia czy masy ciała osoby wykonującej wysiłek fizyczny. Poprzez sprawność fizyczną osób starszych określa się zdolności motoryczne całego ciała, a także jego samodzielność w wykonywaniu różnych aktywności. Udowodniono, że osoby sprawne fizycznie, w porównaniu do osób mało aktywnych, cieszą się lepszym samopoczuciem, rzadziej odczuwają dolegliwości psychiczne lub fizyczne, takie jak obniżony nastrój czy bóle głowy. Sprawność fizyczna seniora jest zależna np. od jego trybu życia i aktywności fizycznej, jaką podejmował we wcześniejszych fazach życia. Nawet u osób z obniżoną wydolnością można ją podwyższyć dzięki uprawianiu turystyki, która skłania do aktywności ruchowej. Poprzez turystykę ludzie starsi mogą zrealizować swoje pasje i marzenia, poszerzyć system wartości, opierając go na doznaniach kulturalnych i estetycznych. Mogą urozmaicać swoje życie, odrywając się od codziennej rutyny, a często i samotności. Turystyka pozwala zdobyć nowe wiadomości o świecie, dzięki czemu człowiek rozwija się i posiada większą świadomość otoczenia, wzmacnia swoje poczucie wartości oraz pewności siebie. Człowiek starszy dzięki aktywności turystycznej wolniej się starzeje i dłużej pozostaje sprawny. Można powiedzieć, iż jest to pewna forma terapii, która aktywizuje myślenie, ułatwia nawiązywanie kontaktów interpersonalnych, zapobiega samotności. Turystyka powinna być stałym elementem zdrowego i aktywnego stylu życia ludzi starszych.
  • Документ
    Роль фізичного виховання у формуванні культури здоров’я студентів
    (Хмельницький національний університет, 2024) Палічук, Ю.; Ребрина, А.; Алексеєв, О.; Palichuk, Y.; Rebryna, A.; Alieksieiev, O.
    У статті висвітлено проблема ролі фізичного виховання у формуванні культури здоров’я студентів закладів вищої освіти. Аналіз наукових джерел дозволив розкрити зміст базових понять дослідження й охарактеризувати підготовку студентів до здатності організувати й регулювати свою здоров’язберігаючу діяльність; адекватно оцінювати свою поведінку, а також вчинки й погляди навколишніх; зберігати та реалізовувати власні здоров’язберігаючі позиції у різних, зокрема, несприятливих умовах. Виділено чотири структурні компоненти культури збереження здоров’я: аксіологічний (прийнятий як базовий), інформаційний, фізичний і творчий - та визначено критерії їх сформованості. Визначено активні методи та засоби формування культури збереження здоров’я: бесіди, диспути, лекції, семінари, роз’яснення, переконання, позитивний й негативний приклади, вироблення звичок, вправи, контроль й самоконтроль тощо. Доведено доцільність комплексного використання засобів фізичного виховання в різноманітних їх формах (навчальні заняття, ранкова фізична зарядка, спортивна робота, додаткові заходи). Формування культури збереження здоров’я у контексті розвитку життєвої компетентності студентів відбувається як процес здійснення активної профілактичної роботи, спрямованої як на попередження вживання шкідливих для здоров’я речовин, так і шляхом включення студентської молоді в активну діяльність, організацію фізичної активності, участь у культурно-освітніх заходах тощо, під час яких відбувається активний розумовий, фізичний, естетичний виховний вплив.
  • Документ
    Фізична активність як виклик сучасності - вибрані питання
    (Хмельницький національний університет, 2024) Дебскі, С.С.; Томпоровська, Й.; Антонюк, О.; Рудніченко, М.; Сірий, В.; Dębski, S. S.; Tomporowska, J.; Antoniuk, O.; Rudnichenko, M.; Siryi, V.
    В онтологічному сенсі модерн - це спосіб існування когось або чогось [1]. Модерн у праксеологічному сенсі - це галузь наукових досліджень, яка займається методами всіх цілеспрямованих людських дій [2]. Модерн в аксіологічному сенсі - це наука про цінності [3]. Якщо фізична активність піддається поглибленому дослідженню та аналізу, то в онтологічному сенсі, як наслідок потреб, вона характеризується чітким дуалізмом. З одного боку, фізична активність покращує фізичну форму людини і зміцнює організм, а з іншого - викликає ріст і регенерацію нейронів, що покращує інтелектуальні процеси, тобто сприйняття людини. Тільки поєднання фізичної активності та навчання може дати очікувані освітні результати на будь-якому рівні освіти. З прагматичної точки зору, чітко визначеною метою фізичної активності є спортивний результат окремої людини або команди. Це часто призводить до використання тренувальних методів або допомоги зовнішніми засобами, тобто хімічними речовинами, а також медичними та харчовими продуктами, які використовують біологічні форми, наприклад, переливання крові. Наслідки такі: з аксіологічної точки зору, фізична активність спрямовує дії на виключення всіх інших цінностей, окрім успіху. Успіх створює реальність, породжується міждисциплінарними питаннями з можливістю порушення здоров'я людини в ім'я ідеї перемоги понад усе. Такий успіх може призвести до дегуманізації спорту та дегуманізації людини. Поняття гуманізму та чесної гри поступово втрачається. Вищезазначені питання формують основу дослідження, яке стає дослідницьким викликом.
  • Документ
    Еволюція моделей змагань у європейському професійному футболі
    (Хмельницький національний університет, 2024) Хіменес, Х.; Бріскін, Ю.; Синиця, А.; Маланюк, Л.; Гнатчук, Я.; Khimenes, K.; Briskin, Y.; Synytsya, A.; Malanyuk, L.; Hnatchuk, Y.
    Перелік змагань у європейському професійному футболі та їх формат зазнавали певних змін та на сьогодні залишаються актуальними для вивчення соціально-економічного ефекту від ведення спортивно-змагальної діяльності. Розвиток будь якого виду спорту пов'язаний із розвитком змагальної практики. Орієнтуючись на чинник наявності/відсутності виражених компонентів системи змагань на визначених часових етапах можна передбачати подальші перспективи. Мета: на основі вивчення еволюції ключових чинників розвитку визначити моделі змагань у європейському професійному футболі. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення, системний аналіз, історико-логічний, абстрагування, порівняння, формалізація, моделювання. Результати. Під егідою UEFA проводиться низка турнірів, що мають спільну спрямованість. Вона визначається необхідністю популяризації футболу, залучення клубів різних країн та примноження доходу від ведення діяльності з проведення змагань. З’ясування та інтерпретація ключових чинників розвитку європейського професійного футболу дасть змогу визначити еволюцію моделі змагань у цьому виді спорту. На підставі вивчення й узагальнення чинників розвитку професійного футболу в Європі визначено етапи з такими варіантами моделей систем змагань: 1862–1887 роки – хаотично-турнірна модель у межах несистемної групи; 1888–1915, 1920–1938 та 1946–1953 роки – модель національних чемпіонатів у межах дискретно-системної групи; 1954–1978 роки – модель загально-європейських турнірів у межах системної групи; 1979–1990, 1991–2019, 2020–2021 та з 2022 року – турнірно-ієрархічна модель у межах системної, адаптивно-десистемної та ресистемної груп. У 1916–1919 та 1939–1945 рр. змагань з футболу на професійному рівні не відбувалося внаслідок деструктивного впливу на систем змагань подій першої та другої світової війни. Висновки. У професійному футболі, як й в інших ігрових видах професійного спорту виділено стандартизовані групи моделей: несистемні, дискретно-системні, системні, адаптивно-системні, ресистемні. Вони мають визначені часові відтинки, що пов’язані з визначеними чинниками зовнішнього та внутрішнього впливу.
  • Документ
    Особливості та прояви шкільного булінгу
    (Хмельницький національний університет, 2024) Міхеєва, Л.; Чорний, С.; Mikheieva, L.; Chornyi, S.
    Статтю присвячено проблемі агресивних проявів у міжособистісних стосунках учнівської молоді. Авторами здійснено огляд деяких підходів вітчизняних та зарубіжних науковців щодо поняття «булінг». Визначено, що булінг (цькування) – це агресивна свідома або несвідома поведінка однієї дитини, групи дітей, молоді або будь-кого з дорослих щодо іншої дитини або дітей, що виражається у фізичному та / або психологічному жорстокому ставленні та поводженні. З’ясовано характерні особливості проявів булінгу в шкільному середовищі. Описано основні види (фізичний шкільний булінг; психологічний шкільний булінг: вербальний, соціальний; кібербулінг) та соціально-рольову структуру шкільного булінгу: булер (кривдник) – той, хто цькує, переслідує, завдає шкоду на фізичному або психологічному рівнях; жертва – дитина, яку переслідують і якій постійно завдають шкоди; спостерігачі, вони можуть бути активні (ті, хто підтримують булера та допомагають йому вчиняти шкідливі дії) та пасивні (не втручаються у процес цькування, а відсторонено спостерігають). Виокремлено фактори, що сприяють шкільному булінгу: сприятливе соціальне середовище; перевантаження школярів і вчителів, що призводить до емоційного вигорання; відсутність індивідуального підходу у навчанні й вихованні учнів; відсутність гармонії у стосунках між вчителями, що створює емоційно несприятливий клімат у педагогічному колективі; непідготовленість педагогів до гендерного виховання молодого покоління. Запропоновано заходи щодо запобігання випадкам шкільного булінгу, а саме: співпраця між адміністрацією освітнього закладу, вчителями, що передбачає особистісно-орієнтований підхід до навчання й виховання, психологами щодо надання фахової психологічної допомоги в умовах школи, батьками щодо забезпечення створення сприятливого сімейного середовища для розвитку дитини, учнями.