Царалунга, Інна2021-03-152021-03-152020Царалунга І. Рецензія на монографію Царьової Ірини Валеріївни «Сучасний український юридичний текст: лексико-дериваційна структура» (Дніпро : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2020. 440 с.) // Волинь – Житомирщина : іст.-філол. зб. з регіон. проблем. Житомир, 2020. № 31. С. 162-164.https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/10083Юридична текстологія в сучасній Україні активно розвивається (хоча часом дещо хаотично й нерівномірно), однак її пошуки стимулюють потреби суспільства у впорядкованій, унормованій та уніфікованій юридичній лексиці й термінології в науково-правовій галузі, сферах законодавства, юридичній практиці. Вивчення динамічного характеру юридичного тексту ще недавно вважалося завданням далекого майбутнього, оскільки саме розуміння юридичної лексики як системи викликало в багатьох сумніви. Традиційне розуміння динамізму юридичної лексики, як правило, обмежувалося характеристикою новацій на тимчасовій осі мовного розвитку (у діахронії), аналізом взаємодії архаїзмів і неологізмів, варіювання мовних норм. Виникає потреба в переосмисленні методологічних принципів сучасних мовознавчих студій з огляду на фундаментальні світоглядні зрушення, спричинені новітніми досягненнями в пізнанні юридичного тексту загалом. Саме цей аспект є пріоритетним у рецензованій праці І. В. Царьової «Сучасний український юридичний текст: лексико-дериваційна структура».ukюридичний тексттекстологіямонографіялексико-дериваційна структураІнше