Ласкаво просимо до Інституційного репозитарію Хмельницького національного університету ElarKhNU!
- Положення про інституційний репозитарій ХНУ
- Реєстрація в інституційному репозитарії
- Інструкція з розміщення кваліфікаційних робіт у репозитарій
Контакти
Наукова бібліотека ХНУ, 7 поверх, e-mail: library_khnu@ukr.net,
Спілкування з Адміністратором репозитарію
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Елементи теорії та практики створення мультикомп’ютерних систем комбінованих антивірусних приманок і пасток в корпоративних мережах
(Хмельницький національний університет, 2025) Каштальян, А.С.; Kashtalian, A.S.
Дисертація присвячена вирішенню актуальної науково-технічної проблеми розроблення елементів теорії та практики синтезу мультикомп’ютерних систем комбінованих антивірусних приманок і пасток для забезпечення безпеки та захисту корпоративних мереж.
В роботі запропоновано концепцію вирішення науково-прикладної проблеми, яка полягає у розвитку елементів теорії і практики створення мультикомп’ютерних систем з комбінованих антивірусних приманок і пасток та контролера прийняття рішень в корпоративних мережах, розроблено принцип синтезу мультикомп’ютерних систем з комбінованими приманками і пастками та контролером прийняття рішень для виявлення та протидії зловмисному програмному забезпеченню і комп’ютерним атакам, розроблено концептуальну модель мультикомп’ютерних систем на основі визначальних характеристик, запропоновано розроблені математичні моделі для критеріїв оперативності, стійкості, цілісності та безпеки щодо центру системи для вибору наступних варіантів централізації, розроблено метод визначення варіанту централізації в мультикомп’ютерних системах для вибору наступного варіанту централізації за комплексними критеріями оперативності, стійкості, цілісності, безпеки та з врахуванням поділу типу архітектури на централізовану, частково централізовану, частково децентралізовану і децентралізовану, розроблено метод організації функціонування контролера прийняття рішень для забезпечення вибору одного варіанту виконання завдання із підготовлених та пропонованих до розгляду варіантів центром системи з урахуванням попереднього досвіду системи із застосування варіантів виконання завдання, рівнів безпеки компонент системи, кількості компонент та зв’язків між ними, розроблено метод організації функціонування мультикомп’ютерних систем для забезпечення спроможності систем до самостійної зміни своїх властивостей, організації елементів та компонентів і встановлення зв’язків між ними з урахуванням стану функційної та кібербезпеки.
Управління енергетичною безпекою України на засадах сталого розвитку
(Хмельницький національний університет, 2026) Диха, В.В.; Dykha, V.V.
Досліджено еволюційний контекст розвитку понять «безпека», «національна безпека», «економічна безпека», «енергетична безпека», описано взаємозв’язки та обґрунтовано ключову значимість енергетичної безпеки у системі економічної та загалом національної безпеки, у функціонуванні усіх галузей економіки та забезпеченні життєдіяльності людей. На основі синтезу результатів наукових досліджень та під призмою сучасних реалій запропоновано авторські трактування сутності понять «економічна безпека», «енергетична безпека», «ризики» та «управління ризиками енергетичного сектора». Обґрунтовано, що управління енергетичною безпекою є складною, багаторівневою та динамічною системою, має спиратися на узгодженість дій на різних рівнях. Доповнено базову систему принципів, методів та інструментів управління енергетичною безпекою, реалізація яких сприятиме формуванню цілісної, динамічної та орієнтованої на сталий розвиток енергетичної системи. Здійснено комплексний аналіз міжнародного досвіду забезпечення енергетичної безпеки, зокрема практик США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Норвегії, Китаю. Встановлено, що країни світу формують власні моделі розвитку енергетики та забезпечення енергетичної безпеки, спираючись на наявний потенціал та стратегічне бачення розвитку енергетичного сектора. Обґрунтовано, що успішні міжнародні практики управління енергетичною безпекою можуть бути адаптовані до національних умов. Зазначено, що Україна згенерувала власний досвід функціонування енергетичної системи в умовах війни, який є цінним для країн світу в контексті реагування на масштабні виклики та загрози енергетичній безпеці.
Здійснено всебічний аналіз історичних, структурних та ресурсних передумов розвитку енергетичного комплексу України. Наголошено, що тривала експлуатація централізованої моделі енергетики, високий рівень зношеності основних засобів, технологічна відсталість та залежність від імпортних ресурсів сформували системні вразливості, які значно поглибилися під впливом війни. Акцентовано, що руйнування великих генеруючих потужностей, пошкодження електромереж та окупація частини об’єктів енергетики суттєво загострили проблеми забезпечення безперебійного енергопостачання. Ідентифіковано спектр викликів та загроз енергетичній безпеці України за напрямами, що формують системні вузли вразливості, які потребують комплексного управління (від модернізації інфраструктури й підвищення мережевої гнучкості до удосконалення інституційної координації, цифровізації процесів моніторингу та застосування ризик орієнтованих моделей прийняття рішень). Сформовано науково-методичні засади ідентифікації, оцінювання загроз та управління ризиками енергетичної безпеки України. Запропоновано інтегровану модель, що забезпечує структуризацію циклу управління ризиками (від формування інформаційної бази та класифікації чинників до нейромережевого оцінювання ступеня загроз, пріоретизації ризиків та визначення відповідних управлінських реакцій). Поєднання індикативних систем з логікою DPSIR, інструментами аналізу та кластеризації дозволяє ідентифікувати як статичні, так і динамічні загрози, виявляти приховані взаємозв’язки між чинниками, визначати системні кластери ризиків і формувати науково-обґрунтовані управлінські рішення. Обґрунтовано, що розроблена система є не лише інструментом діагностики, але й практичним механізмом підтримки рішень щодо упередження ризиків, мінімізації їх впливу та посилення стійкості функціонування енергетичного сектора в умовах невизначеності та криз.
Встановлено необхідність стратегічного переосмислення архітектури енергетичної системи, переходу до нової парадигми її розвитку, орієнтованої на стійкість, екологічну збалансованість та адаптивність (зокрема, через розвиток «зеленої» енергетики в контексті переходу до низьковуглецевої економіки; впровадження інноваційних технологій у т. ч. в контексті підвищення енергоефективності; диверсифікації, переорієнтації на нових постачальників у контексті трансформаційних процесів на глобальних ринках). У рамках визначеної парадигми розроблено ланцюг доданої цінності, який охоплює інституційно-управлінський, технологічно-інфраструктурний, безпековий, еколого-інноваційний, інтеграційно-економічний блоки. Доведено, що реалізація концептуально визначених парадигмою основ розвитку енергетичного сектора формує нормативну визначеність, забезпечує операційну спроможність, адаптивність та стійкість, інноваційний розвиток енергетичної системи та інтеграцію України до європейського енергетичного простору на принципах кліматичної нейтральності (у т. ч. реалізацію спільних проєктів, залучення інвестицій), перехід від лінійної до циркулярної моделі розвитку енергетики, що відповідає сучасним підходам і практикам досягнення цілей сталого розвитку, та створює кумулятивний ефект щодо забезпечення енергетичної безпеки. Встановлено, що забезпечення енергетичної безпеки України ґрунтується на комплексній дії організаційно-економічних механізмів, які інтегрують інституційні, фінансово-економічні, управлінські та техніко-технологічні інструменти, спрямовані на підвищення стійкості енергетичної системи. Доведено, що розвиток локальних енергетичних хабів та екоіндустріальних парків формує новий тип децентралізованих виробничо-енергетичних екосистем, здатних забезпечити автономність, циркулярність та підвищення енергетичної незалежності територіальних громад. Обґрунтовано комплексну модель інтеграції локальних енергетичних хабів та екоіндустріальних парків, яка поєднує технологічні, інституційні, економічні та екологічні параметри їх взаємодії. Доведено ключову роль інженерного менеджмента як синергетичного підходу з сучасними інструментами ризик-орієнтованого управління, що підвищує адаптивність енергетичної системи до кризових впливів і знижує ймовірність каскадних відмов. Крім того, доведено, що впровадження ринкових механізмів, зокрема інструментів хеджування, сприяє стабілізації цінової динаміки, підвищенню інвестиційної привабливості та прозорості функціонування енергетичного ринку. У сукупності це дозволяє сформувати стійку, керовану й інноваційно орієнтовану модель забезпечення енергетичної безпеки України, здатну ефективно функціонувати в умовах високої невизначеності та багатовимірних ризиків. Обґрунтовано ключові елементи переходу від традиційних централізованих моделей до децентралізованих: розподілена генерація, інтелектуальні мережі, цифрові системи моніторингу, технології накопичення енергії та сучасні інструменти кібербезпеки, які створюють інтегровану платформу енергетичної стійкості. Доведено ефективність застосування цифрових технологій (штучного інтелекту, цифрових двійників, сенсорних мереж і алгоритмів раннього виявлення відхилень), що забезпечують проактивне управління енергосистемою, підвищення точності прогнозування та зниження ризику системних збоїв. Розроблено індикативну модель стійкості Smart Microgrid (охоплює взаємопов’язані блоки: передумови стійкості, ключові технологічні інструменти та систему індикаторів оцінювання), яка сприятиме зменшенню вразливостей і підвищенню енергоефективності, ухваленню ефективних стратегічних управлінських рішень щодо сталого розвитку енергетичного сектора та забезпечення енергетичної безпеки України.
Отримані наукові результати становлять підґрунтя для стратегічних програм відновлення, сталого розвитку енергетичного сектора та забезпечення енергетичної безпеки.
Методи виявлення та класифікації кіберзалякувань у текстовому контенті засобами штучного інтелекту
(Хмельницький національний університет, 2025) Собко, О.В.; Sobko , Olena
Дисертаційна робота присвячена розв’язанню науково-прикладної задачі виявлення та класифікації кіберзалякувань у текстовому контенті засобами штучного інтелекту.
Кіберзалякування стали однією з найбільш поширених форм агресивної поведінки в інтернеті в останні роки. За даними досліджень, приблизно 20–40 % підлітків у всьому світі стають жертвами кіберзалякувань, що негативно впливає на їхнє психічне здоров’я та соціальну взаємодію. Одним з найбільш перспективних підходів до виявлення кіберзалякувань є автоматизований аналіз текстового контенту із застосуванням засобів обробки природної мови. Системи з використанням засобів її обробки вже демонструють високі показники у виявленні кіберзалякувань в текстах соціальних мереж та месенджерів. Однак, незважаючи на те, що автоматизовані системи здатні виявляти кіберзалякування у текстовому контенті, існує низка проблем. Зокрема, проблеми етичної та соціокультурної адаптації алгоритмів та залежність від якісного набору даних впливають на результати аналізу. Крім того, такі моделі часто сприймаються як «чорні скриньки», оскільки їхні результати важко інтерпретувати. Відсутність прозорих механізмів пояснення негативно впливає на їхнє впровадження в системи модерації контенту або правозахисні ініціативи.
Об’єктом дослідження є процес інтелектуального аналізу текстового контенту для виявлення кіберзалякувань.
Предметом дослідження є методи та засоби обробки природної мови для виявлення кіберзалякувань у текстовому контенті.
Метою дослідження є підвищення точності та якості виявлення кіберзалякувань у текстовому контенті засобами штучного інтелекту з подальшою інтерпретацією прийнятих рішень.
У дисертаційній роботі вперше запропоновано метод оцінювання та коригування репрезентативності датасету за FATE-принципом справедливості, що забезпечує недискримінацію за віковою, гендерною, релігійною приналежністю, що дозволило підвищити якість навчання класифікаторів для виявлення кіберзалякувань.
У дисертаційній роботі розроблено новий метод виявлення кіберзалякувань у текстовому контенті, який відрізняється від існуючих двоетапним виявленням кіберзалякувань, що полягає у нейромережевій ідентифікації наявності кіберзалякувань та подальшій нейромережевій мультилейбловій класифікації окремих типів кіберзалякувань, що дало можливість підвищити точність та якість виявлення кіберзалякувань.
У дисертаційній роботі також удосконалено метод інтерпретації результатів виявлення кіберзалякувань, який відрізняється від існуючих, можливістю надавати візуальні пояснення для мультилейблової класифікації виявлених типів кіберзалякувань в альтернативних поданнях.
Практичне значення отриманих результатів полягає у доведенні теоретичних результатів дисертаційної роботи та розробці інтелектуальної інформаційної системи виявлення та класифікації кіберзалякувань у текстовому контенті засобами штучного інтелекту, що використовує розроблені методи оцінювання та коригування репрезентативності датасету за FATE-принципом справедливості, виявлення і класифікації кіберзалякувань, а також інтерпретації результатів виявлення кіберзалякувань, та дозволяє підвищити точність та якість виявлення кіберзалякувань у текстовому контенті засобами штучного інтелекту й візуально пояснювати прийняті рішення.
Розроблена інтелектуальна інформаційна система для виявлення та класифікації кіберзалякувань у текстовому контенті. Інтелектуальна інформаційна система надає можливість оцінювати та коригувати репрезентативність датасетів для навчання моделей машинного навчання за етичними аспектами FATE- принципом справедливості; виявляти та класифікувати типи кіберзалякувань у текстовому контенті. Також інтелектуальна інформаційна система дозволяє отримувати візуальні пояснення для мультилейблової класифікації виявлених типів кіберзалякувань, що сприяє підвищенню довіри до одержаних результатів класифікації типів кіберзалякувань.
Результати дисертаційної роботи впроваджено: у діяльності відділу протидії кіберзлочинам у Хмельницькій області Департаменту кіберполіції Національної поліції України; у ПП «Авіві» (довідка про впровадження); у ГО «ІТ-кластер міста Хмельницького» (довідка про впровадження); у ТОВ «Системи для бізнесу 2» (довідка про впровадження); у навчальному процесі Хмельницького національного університету (акт впровадження); при виконанні держбюджетної теми Хмельницького національного університету «Розроблення інформаційної технології прийняття контрольованих людиною критично-безпекових рішень за ментально-формальними моделями машинного навчання» (ДР № 0121U112025) (додаток Б).
Тенденції розвитку мовної освіти в університетах Китаю (кінець ХХ – початок ХХІ століття)
(Хмельницький національний університет, 2025) Сова, М.В.; Sova, M.V.
У роботі виокремлено й теоретично узагальнено сучасні тенденції розвитку мовної освіти в університетах Китаю в кінці ХХ – на початку ХХІ століття, обґрунтовано можливості творчої реалізації конструктивних ідей китайського досвіду в системі вищої мовної освіти України.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку мовної освіти в Китаї» з’ясовано стан розроблення проблеми в українському й зарубіжному науковому дискурсі, досліджено вплив філософських учень на розвиток мовної освіти в Китаї, схарактеризовано сучасні стратегії розвитку державної мовної політики Китаю, обгрунтовано білінгвальну освіту як стратегічний напрям розвитку людських ресурсів Китаю.
Усебічний аналіз джерельної бази засвідчив, що проблема розвитку мовної освіти в університетах Китаю не набула системного дослідження в порівняльно-педагогічному дискурсі. Відповідно до логіки наукового пошуку, сучасні студії систематизовано за кількома напрямами: історичні й соціально- філософські засади розвитку мовної освіти в Китаї; розвиток і реформування мовної політики Китаю в ІІ половині ХХ – на початку ХХІ століття; мовне розмаїття та лінгвальна толерантність у китайському суспільстві; психолого- педагогічні основи розвитку мовної освіти в Китаї; розвиток і функціювання системи вищої освіти Китаю; процеси лінгвальної та освітньої глобалізації, інтернаціоналізації вищої мовної освіти Китаю й України.
З’ясовано, що історичні й соціально-філософські засади розвитку мовної освіти в Китаї становлять основу для її розуміння як багатогранного феномену, який поєднує національні традиції, модернізацію та глобалізацію. Китайська система мовної освіти є результатом впливу конфуціанства, даосизму, буддизму, що послугували фундаментом китайської культури й соціальних норм. Ця освіта виконує роль не лише засобу комунікації, але й механізму соціального згуртування, інструменту міжнародної інтеграції та збереження національної спадщини.
На сучасному етапі мовною політикою в Китаї опікується низка державних установ, серед основних завдань яких–дослідження мовної ситуації в країні, уніфікація мовних норм, а також затвердження ієрогліфічних стандартів, обов’язкових для дотримання носіями китайської мови. Зміни в мовній освіті відображають національні пріоритети розвитку китайського суспільства. З-поміж ключових варто назвати підвищення рівня володіння іноземними мовами, популяризацію китайської мови у світі, сприяння міжкультурному діалогу. Внутрішня мовна політика Китаю передбачає проведення заходів усередині країни, популяризацію мови в зарубіжних країнах через застосування, зокрема, «м’якої сили», що посилює світову конкуренцію за освітній ринок. Уряд країни, формуючи мовну політику та її лінгвальний ландшафт, прагне досягти тримовності й двописемності (оволодіння трьома мовами: рідною мовою етнічної меншини, путунхуа та англійською). У культурно-освітньому просторі функціює чотири моделі багатомовної освіти: «акумулятивна» («Accretive»), «збалансована» («Balanced»), «перехідна» («Transitional»), «знецінена» («Depreciative»). Специфіка моделей відображена в пріоритетності мови етнічної меншини або китайської мови.
У другому розділі «Організаційно-методичні засади мовної освіти в університетах Китаю» подано загальну характеристику системи університетської освіти Китаю, досліджено типологію програм із мовної освіти в університетах Китаю, описано інноваційні підходи до викладання китайської мови як іноземної в університетах Китаю, проаналізовано навчально-методичний супровід та інформаційні ресурси, що забезпечують розвиток мовної освіти в університетах Китаю.
Сучасна університетська система освіти Китаю розвивається відповідно до стратегічних національних ініціатив, спрямованих на підвищення якості освіти, міжнародну інтеграцію та інноваційний розвиток. Структура системи вищої освіти має тріадну основу: державні університети, приватні університети й коледжі, професійно-технічні навчальні заклади. Унаслідок посиленого зацікавлення китайською мовою, стрімко збільшується кількість студентів, зростає попит на викладачів китайської мови, запроваджено міжнародні іспити з китайської мови як іноземної в різних країнах світу.
Досліджено типологію програм із мовної освіти в університетах Китаю за освітніми рівнями й напрямами. Умовно виокремлено програми з китайської мови для іноземців та програми фахової іншомовної підготовки. Організація навчання за програмами мовної освіти передбачає різні моделі освітньої траєкторії: підготовчі програми; тривалі програми навчання; короткотривалі (інтенсивні/практичні); регулярні програми; практико-орієнтовані програми.
На тлі підвищеної уваги до китайської мови як іноземної постала необхідність в оновленні змісту освітніх програм і в удосконаленні методики навчання китайської мови як іноземної (орфографічні стратегії, семантичні стратегії, стратегії пам’яті, фонологічні стратегії та метакогнітивні стратегії). З’ясовано, що методика навчання китайської мови як іноземної ґрунтована на поєднанні принципу диверсифікації, апроксимації, урізноманітнення вправ, методу асоціацій у навчанні лексики, перекладного методу, комунікативних завдань, багаторазового запам’ятовування, ігрових методів, прийомів мнемотехніки, проблемно-орієнтованого навчання, кейсів, методу «перевернутого класу», «скафолдингу», «тандем навчання» тощо.
Констатовано, що китайські університети регламентують високі стандарти мовної освіти, поєднуючи традиційні підходи навчання із сучасними цифровими технологіями й застосунками («The Mandarin Pod», «ChineseClass101», «iQIYI», «Youku», «LingoDeer», «Italki», «Preply», «Memrise» та ін.), що помітно покращують процес навчання китайської мови, створюючи інтерактивне й доступне навчальне середовище.
У третьому розділі «Перспективні напрями розвитку мовної освіти в Україні на інституційному рівні в умовах освітнього партнерства» схарактеризовано китайсько-українські ініціативи щодо розвитку партнерства у сфері мовної освіти на інституційному рівні, окреслено особливості іншомовної підготовки здобувачів з іноземної мови (китайської) на підставі досвіду Хмельницького національного університету, обґрунтовано перспективні напрями розвитку мовної освіти в Україні, з огляду на конструктивні ідеї практики Китаю.
Наголошено, що Україна та Китай мають великий потенціал для зміцнення партнерства у сфері мовної освіти, це сприятиме розвитку двосторонніх відносин і підвищенню якості підготовки фахівців у міжнародному контексті, поглибленню культурного діалогу між двома країнами. Важливу роль у міжнародній культурно-освітній співпраці, сприянні міжкультурному діалогу, інтеграції мовної освіти та розширенню можливостей академічного обміну виконують Інститути Конфуція, слугуючи інструментом культурної дипломатії КНР.
Серед найбільш ефективних напрямів співпраці виокремлено такі: розроблення спільних освітніх програм, які надають студентам змогу отримати дипломи обох країн; запровадження стипендій уряду КНР, що сприяє фінансуванню навчання українських студентів у провідних університетах Китаю; участь здобувачів у мовних літніх школах, що оптимізує формування міжкультурної компетентності та вдосконалення мовних навичок. Українсько- китайська академічна співпраця демонструє позитивну динаміку й відкриває нові можливості для інтеграції вітчизняної освіти в глобальний освітній простір.
Окремі ідеї, підходи, методи й технології навчання китайської мови впроваджено в освітній процес ХНУ. Ефективне поєднання традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання китайської мови сприяє персоналізації навчання, підвищенню мотивації студентів, створенню ефективного освітнього середовища, що забезпечує розвиток усіх мовленнєвих навичок.
Обґрунтовано перспективні напрями розвитку мовної освіти в Україні, що стосуються впровадження інновацій на державному та інституційному рівнях. Пропозиції диференційовано на загально-рекомендаційні та конкретно-рекомендаційні, залежно від рівня їх реалізації та сфери впливу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогічній теорії та практиці на основі комплексного дослідження обґрунтовано сучасні тенденції розвитку мовної освіти в університетах Китаю (кінець ХХ – початок ХХІ століття), а саме: інтеграція в міжнародну культурно-освітню спільноту; розвиток білінгвізму й мультилінгвізму; екологізація мовної освіти; збалансована мовна політика у забезпеченні глобальної комунікації; формування лінгвального ландшафту на засадах тримовності й двописемності; поєднання класичних гуманітарних традицій із сучасними світовими освітніми тенденціями; інтернаціоналізація мовної освіти на інституційному рівні; популяризація китайської мови за межами країни через діяльність Інститутів Конфуція; використання інноваційних методів і технологій навчання іноземної мови; організація навчання за програмами мовної освіти з різними моделями освітньої траєкторії; цифровізація мовної освіти в університетах; окреслено можливості використання конструктивних ідей китайського досвіду в контексті розвитку мовної освіти в університетах України; удосконалено форми, методи й технології викладання китайської мови як іноземної в університетах України на засадах використання китайського досвіду; подальшого розвитку набули положення щодо впливу філософських ідей і глобалізаційних процесів на розвиток мовної освіти в Китаї; формування напрямів та сучасних стратегій державної мовної політики Китаю; уявлення про мультилінгвізм у китайському культурно-лінгвальному дискурсі; напрями розвитку співпраці й академічної мобільності у сфері мовної освіти між університетами України та Китаю. До наукового обігу введено нові персоналії, факти, поняття, теоретичні ідеї та підходи з проблем розвитку мовної освіти в університетах Китаю.
Теоретичне та практичне значення результатів дисертації полягає в тому, що на основі аналізу й узагальнення сучасних тенденцій розвитку мовної освіти в університетах Китаю (кінець ХХ – початок ХХІ століття) витлумачено різні аспекти білінгвізму та багатомовності в Китаї; доведено престижність національної мови та взаємодії із суспільством; схарактеризовано глобальні тренди двомовної освіти; викладено педагогічні засади транслінгвізму й використання мовних практик, які виходять за межі традиційних мовних систем тощо. Відкритими для наукової дискусії є питання змістового наповнення академічного контексту таких понять, як «білінгвізм», «транслінгвізм», «трилінгвізм», «мультилінгвізм», «білінгвальне навчання», «тримовна освіта», «слабкі» та «сильні» моделі білінгвальної освіти тощо. Розроблено й упроваджено навчально-методичне забезпечення, а саме навчально-методичний комплекс для освітнього компонента «Китайська мова (за рівнями)»; структуровано й оновлено зміст дисциплін «Порівняльна професійна педагогіка» (тема «Мовна освіта в Китаї»); «Ділова англійська мова» для китайських студентів Хмельницького національного університету. Представлені в роботі організаційно-педагогічні аспекти навчання китайської мови впроваджено в педагогічну практику для активізації навчально- пізнавальної діяльності студентів, підвищення їхньої мотивації до виконання самостійних, індивідуальних і групових дослідницьких завдань. Отримані результати можуть бути використані в освітньому процесі ЗВО під час подальшого розроблення освітньо-професійних та освітньо-наукових міждисциплінарних програм, викладання курсів з іноземної мови, основ наукового дослідження, методики викладання іноземних мов, лінгводидактики, порівняльної професійної педагогіки, вибіркових навчальних курсів, спецкурсів, тренінгів. Прогностичний потенціал наукової студії зумовлений можливістю організації на її основі подальших наукових розвідок із проблем мовної освіти, педагогічної компаративістики. Результати наукового пошуку стануть у пригоді магістрантам, аспірантам, докторантам під час підготовки й реалізації досліджень.
Кіберфізична система ідентифікації особи для автоматизації роботи «розумного ліфта»
(Хмельницький національний університет, 2026) Кротевич, Іван Леонідович
Об’єктом дослідження є процеси апаратно-програмної взаємодії та передачі керуючих сигналів у кіберфізичних системах ідентифікації особи.
Предметом дослідження є архітектурні рішення, методи та апаратні інтерфейси для автоматизації роботи «розумного ліфта» на основі біометричних даних.
Мета дослідження – забезпечення автоматизованого та безпечного керування «розумним» ліфтом на основі ідентифікації особи в кіберфізичному середовищі.
Для розв’язання поставлених задач використовувалися принципи системного проектування, методи комп’ютерного зору, теорію оцінювання стану динамічних систем та методи проектування вбудованих систем.