Перегляд за Автор "Oliinyk, Kostiantyn"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Методи визначення одноповторного максимуму (1пм) у фітнеспрограмах силового прямування(Хмельницький національний університет, 2025) Антонюк, Олександр; Павлюк, Анна; Олійник, Костянтин; Antoniuk, Oleksandr; Pavliuk, Anna; Oliinyk, KostiantynСтаття присвячена актуальній проблемі визначення одноповторного максимуму (1ПМ) у фітнес-програмах силового спрямування. Ця тема набуває особливого значення в сучасних умовах, коли існує потреба у підготовці компетентних фітнес-фахівців, а фітнес-індустрія розвивається шляхом впровадження нових бізнес-моделей, таких як low-cost клуби та онлайн-фітнес-школи, де питання кваліфікації тренерів та якості послуг є критичним. Метою дослідження є аналіз та систематизація існуючих методів визначення 1ПМ, а також надання науково обґрунтованих рекомендацій фітнес-професіоналам для оптимізації тренувального процесу та мінімізації ризиків травмування клієнтів. Дослідження базується на аналізі, узагальненні та систематизації даних актуальної науково-методичної літератури, а також на порівняльному аналізі різних методів визначення 1ПМ за критеріями точності, безпеки та практичності застосування. У статті детально розглянуто прямий та непрямі методи оцінки 1ПМ (персонального максимума). Зроблено висновок, що вибір методу визначення 1ПМ фітнес-тренером має бути індивідуалізованим, враховуючи особливості клієнта, причому часто оптимальним є поєднання непрямих підходів.Документ Фізіологічні механізми розвитку юних спортсменів у дитячоюнацькому спорті(Хмельницький національний університет, 2025) Павлюк, Євген; Павлюк, Оксана; Олійник, Костянтин; Pavlyuk Yevgen, , Oliinyk Kostiantyn; Pavliuk Oksana; Oliinyk, KostiantynСучасний дитячо-юнацький спорт виступає одним із найважливіших компонентів фізичного розвитку молодого покоління та є фундаментом для формування майбутнього спортивного резерву країни. Упродовж дитячого та підліткового віку організм перебуває у фазі активного росту, диференціації тканин і вдосконалення функціональних систем, що створює особливі умови для впливу фізичних навантажень. Саме в цей період спостерігаються значні зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної та опорно-рухової систем, які визначають динаміку розвитку фізичних якостей та адаптаційного потенціалу. Особливої ваги набувають питання розроблення тренувальних програм з урахуванням біологічного віку, індивідуальних темпів організму, що росте та природних закономірностей розвитку фізичних якостей. Дослідження цієї проблематики сприяє підвищенню якості спортивної підготовки, збереженню здоров’я дітей і підлітків, а також формуванню підґрунтя для їх подальших досягнень у спорті вищих досягнень. Таким чином, актуальність обраної теми зумовлена необхідністю наукового обґрунтування фізіологічних механізмів розвитку юних спортсменів у дитячоюнацькому спорті. Метою статті є дослідження та обговорення фізіологічних механізмів розвитку юних спортсменів у дитячоюнацькому спорті. Порівняльний аналіз досліджень дозволяє виділити кілька концептуальних ліній. Перша – домінування нейром’язових адаптацій як початкового і провідного механізму тренувальної відповіді у дітей. Праці K. Legerlotz, U. Granacher та А. Birat підтверджують, що саме удосконалення нервової регуляції є головним чинником приросту сили та продуктивності до моменту гормональної зрілості. Друга лінія – критична роль біологічного віку. Праці S. Tumkur Anil Kumar, S. Enomoto і N. Kanbur демонструють, що скорочення чи інтенсифікація тренувальних ефектів тісно пов’язані з етапами росту, структурними змінами тканин і гормональною активацією. Третя – важливість моніторингу стану спортсмена, що особливо підкреслено у роботі A. Nimmerichter. Це свідчить про трансформацію підходів від «однакових програм для всіх» до персоніфікованих моделей тренування. Узагальнюючи, можна стверджувати, що сучасні дослідження переорієнтовують дитячо-юнацький спорт у бік доказовості та фізіологічного обґрунтування навчально-тренувального процесу. Автори наголошують на тому, що ефективність спортивного тренування визначається поєднанням таких чинників, як нейром’язовий розвиток, гормональні зміни, стан кістково-м’язової системи, тривалість тренувального впливу, індивідуальні особливості росту та адекватність моніторингу навантажень. Такий підхід демонструє переваги поєднання медико-біологічних наук і тренувальної практики, формуючи основу для безпечного та результативного спортивного розвитку дітей. У ході дослідження встановлено, що фізіологічний розвиток юних спортсменів є багатовекторним процесом, який визначається взаємодією біологічного дозрівання, тренувального впливу та адаптаційних механізмів організму. Найбільш значущими компонентами прогресу у дитячо-юнацькому спорті є формування нейром’язової регуляції, структурні зміни опорно-рухового апарату та гормональні перебудови, які визначають індивідуальні траєкторії спортивного становлення. Дослідження підтверджує, що успішність спортивного розвитку юних спортсменів визначається не лише тренувальною інтенсивністю, а передусім її відповідністю біологічному віку, адаптаційним можливостям та структурним особливостям організму, що росте. Розуміння фізіологічних механізмів розвитку є фундаментом для науково обґрунтованих підходів до тренувального процесу, спрямованих на досягнення високих результатів і збереження здоров’я молоді.