Вісник ХНУ. Технічні науки - 2020 рік
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник ХНУ. Технічні науки - 2020 рік за Ключові слова "524.8:539:620.3:621"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Корпускулярно-вихор-хвильовий синтез речовини з теплового випромінювання(Хмельницький національний університет, 2020) Заспа, Ю.П.; Zaspa, Yu.Встановлені фізичні механізми корпускулярно-вихор-хвильового синтезу речовини з теплового випромінювання в гетерогенних системах: технічних, космічних, псевдоелементарних, біологічних. Для описання взаємоузгоджених комплексів збурень поля теплового випромінювання та поля швидкостей матеріального середовища використаний метод квазічастинок. Наведена схема високотемпературної трансформації таких комплексів у стабільні та квазістабільні частинки речовини, пов’язана зі спонтанним порушенням антисиметрії системи. Розрахований спектр мас стабільних та квазістабільних псевдоелементарних частинок. Визначено характер сильної взаємодії як сукупності двох квантовомеханічних взаємодій – обмінної (відштовхування) та спін- орбітальної (притягання). Ці взаємодії здійснюються контактно - шляхом перекривання хвильових функцій двох ферміонів та не потребують спеціальних носіїв, що цілком суперечить поширеній на сьогодні Стандартній моделі фундаментальних взаємодій (SM). Проведений порівняльний аналіз експериментальних результатів в галузях контактної трибодинаміки та фізики колайдерів, який безпосередньо підтверджує запропоновані фізичні механізми. Наведено нове фізичне пояснення явищ кавітації, сонолюмінесценції, «холодного» ядерного синтезу, біологічної трансмутації ізотопів, мітогенетичного випромінювання. Розглянуті процеси корпускулярно-вихор- хвильового синтезу речовини з гравітаційного теплового випромінювання в космічних системах різного рівня ієрархії, що заперечують ідею Великого вибуху та необхідність темної матерії для пояснення динаміки цих систем. Розрахований спектр мас квазістабільних космічних об’єктів. Зроблені перші чисельні оцінки гравітаційного макроаналога Y сталої Планка .