Вісник ХНУ. Технічні науки - 2017 рік
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Вісник ХНУ. Технічні науки - 2017 рік за Ключові слова "521.1:523.2:523.6:523.9:524.6:524.8:532.5.01:534.1:621.891"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Контактне динамо як генератор когерентних (кооперативних) космічних форм руху та джерело планетарної, сонячної, галактичної і метагалактичної енергії та електромагнетизму. Частина VIII(Хмельницький національний університет, 2017) Заспа, Ю.П.; Zaspa, Yu.P.На основі співвідношень контактної електромагнітної гідродинаміки (КЕМГД), альтернативної щодо відомої магнітної гідродинаміки (МГД), розглянуті механізми контактної генерації електромагнітного поля в космічних системах. Основна увага приділяється математичному оформленню ключової ролі колективних процесів в динаміці систем. Запропоноване гідродинамічне рівняння внутрішніх інерційних хвиль, яке містить в якості базового параметра кооперативну в’язкість, що описує процеси дисипації та енергетичної накачки в окрему хвильову моду з врахуванням діючих зворотних зв’язків у всій системі. Розглянуті «динамічні кооперативи» контактно-наведених інерційних хвиль в системі Земля – Місяць та в Сонячній системі. Показано, що найтривалішому геодинамічному циклу з періодом 700–800 мільйонів років відповідають внутрішні інерційні хвилі з довжиною середньої орбіти Місяця. Інтерференція цих хвиль в тілі Землі обумовлює глобальний рух континентів та плюм-тектонічну активність земних надр, що відкидає поширений конвективний сценарій глибинної геодинаміки. Встановлено, що глобальні (в масштабах Сонячної кулі) та локальні (комірки грануляції та надгрануляції, гігантські комірки, спікули, філаменти, протуберанці та ін.) геліодинамічні структури руху описуються спільним параметром кооперативної в’язкості. У цьому контексті стверджується, що назва «конвективна зона» Сонця є неадекватною, оскільки хибно відносить на рахунок конвекції динамічні процеси суто хвильового характеру. Відмічено, що дисипація енергії глобальних інерційних хвиль та локалізованих когерентних структур руху в процесах їх взаємної трансформації пояснює з-поміж іншого «аномально високу» температуру Сонячної корони. Як окремий вид дисипації енергії того чи іншого «динамічного кооперативу» розглядається контактно-обумовлене витікання речовини та електромагнітного поля за його межі, що веде до формування космічних систем значно більших просторових масштабів (Сонячної системи та геліосфери, галактичних систем, Метагалактики). В катастрофічних випадках воно завершується повним динамічним самознищенням материнської системи (вибухи наднових зір). Показано, що границі короткохвильових кластерів у спектрах космічних променів надвисоких енергій обумовлені не відомим ефектом Грейзена – Зацепіна – Кузьміна, а значеннями кооперативної в’язкості (і відповідними їм значеннями магнітної в’язкості) галактичних ядер, а також відношенням групової швидкості інерційних хвиль в генеруючих контактних розривах ядер до швидкості світла у вакуумі. Стверджується, що це відношення для космічних променів надвисоких енергій значно перевищує одиницю. Підкреслена топологічна спільність гідродинамічного поля швидкостей і вектор-потенціалу електромагнітного поля в провідному середовищі космічних систем. На противагу до відомих концепцій МГД, джерелом електромагнітного поля в цих системах вважаються не струми провідності, а поверхневий ротор вектор-потенціалу (для магнітної компоненти поля) і часова зміна вектор-потенціалу в генеруючи контактах (для електричної компоненти). При цьому збереження топології контактно-згенерованих когерентних структур руху в космічних системах забезпечується збереженням гідродинамічної та магнітної спіральності не у виділених Лагранжевих областях середовища (як це постулюється в МГД), а у виділених Ейлерових областях простору, що фактично «розморожує» магнітне поле та гідродинамічне поле завихореності, формуючи хвильові структури. Встановлені динамічні аналогії катастроф у технічних (енергетичних) та космічних системах за участю контактно-наведених інерційних хвиль. Розглядається гідродинамічно-флаттерний сценарій вибухів нових та наднових зір. В якості технічного аналога наводиться відома катастрофа на СШГЕС в серпні 2009 р. Відмічено, що хронічні невдачі МГД у забезпеченні керованого термоядерного синтезу обумовлені, з-поміж іншого, неврахуванням механізмів генерації когерентних пакетів інерційних та електромагнітних хвиль у плазмі. Як приклад наводиться периферійний зрив реакції синтезу на термоядерному реакторі JET в жовтні 1997 р.Документ Контактне динамо як генератор когерентних (кооперативних) космічних форм руху та механізм об’єднання електромагнітного, гравітаційного, сильного і слабкого полів. Частина IX. Нова стара фізика(Хмельницький національний університет, 2017) Заспа, Ю.П.; Zaspa, Yu.P.На основі введення векторпотенціалів, що мають розмірність швидкості, записані подібні за своєю структурою диференційні рівняння для електромагнітного, гравітаційного, сильного і слабкого полів. Перехід до звичних потенціалів електромагнітного та гравітаційного полів здійснюється через окремі калібрувальні константи, що мають розмірність сталої всесвітнього тяжіння. Отримані вирази об’ємної густини енергії та еквівалентної об’ємної густини польової маси для кожного із чотирьох фундаментальних полів, які практично вирішують одіозну проблему темної енергії та прихованої маси в космічних системах. Робиться акцент на неадекватності загальної теорії відносності Ейнштейна, що породила цю проблему. Встановлена топологічна основа кооперативних польових форм руху у космосі, а також топологічна основа маси «елементарних» частинок. Це прямо заперечує штучно введені на сьогодні фізичні стандарти: стандартну космологічну модель (Лямбда – CDM) та стандартну модель фундаментальних взаємодій (SM). Наголошено на необхідності ретельного вивчення філософських концепцій давньокитайського та давньогрецького космогенезу, які більш адекватно (щодо пануючих уявлень) описують хід еволюції Космосу. Розглянуті каскадні процеси турбулентного переносу енергії по спектру збурень у чотирьох базових польових системах та їх комбінаціях. Наявність прямого та оберненого каскадів обумовлює фрактальний характер спектрів, який проявляється, зокрема, у масовому спектрі поширеності нуклідів, спектрах електромагнітного випромінювання радіогалактик, квазарів, залишків наднових зір і т.п., спектрах космічних променів. Наведена фізична схема утворення надсвітлових джетів (із згустків сильного та електромагнітного полів) в активних ядрах галактик, яка пояснює відсутність короткохвильового ГЗКобрізання в спектрах космічних променів надвисоких енергій. Групова швидкість руху таких джетів значно перевищує швидкість світла у вакуумі, що прямо протирічить постулатам спеціальної теорії відносності Ейнштейна, математично оформленої для уявних точкових об’єктів. Аналізується топологія вихорхвильових інерційнодисипативних структур руху, сформованих колективною взаємодією полів. Утворення таких структур пояснює, зокрема, плюмтектонічну та вулканічну активність земних надр, варіації теплового поля Землі, глобальний рух континентів та циклічність змін клімату. Розглянуті підсистеми набутого хаосу у космосі, структурність яких забезпечується «замороженим» гідродинамічним полем завихореності. Як приклад наводиться гіпотетичне периферійне гало Метагалактики, що знаходиться у тепловій рівновазі з мікрохвильовим фоновим випромінюванням. Набутий, а не « реліктовий», характер цього випромінювання прямо суперечить ілюзорній космологічній моделі Великого Вибуху.Документ Контактне динамо як генератор когерентних космічних форм руху та джерело планетарної, сонячної, галактичної і метагалактичної енергії та електромагнетизму. Частина VII(Хмельницький національний університет, 2017) Заспа, Ю.П.; Zaspa, Yu.P.На основі відповідного замикання системи рівнянь Максвелла наведені основні співвідношення контактної електромагнітної гідродинаміки (КЕМГД), яка заміняє собою існуючі магнітногідродинамічні (МГД) моделі генерації магнітного поля в космічних системах. Відзначається, що демонстративне ігнорування струму зміщення (змінного в часі електричного поля) в МГДмоделях робить їх неадекватними реальності. Розглянуті фізичні механізми контактної генерації внутрішніх гідродинамічних та електромагнітних хвиль, що характеризуються спільною фазовою швидкістю у складі когерентних структур руху. Аналізується топологія таких структур. Показано, що топологічним аналогом магнітного поля є поле завихореності контактнонаведених внутрішніх хвиль. Структура останнього зберігається внаслідок занулення сили Лоренца (і струму провідності) в окремій моді руху. Взаємний вплив різних мод в контактнозгенерованій космічній турбулентності, між тим, обумовлює дисипацію електромагнітної енергії. Наведені експериментальні результати щодо генерації електромагнітних хвиль в процесах контактної взаємодії металів в технічних системах. Спільність основних спектральних компонент акустичної та електромагнітної емісії в цих процесах прямо підтверджує запропонований механізм контактної генерації когерентних структур руху. Розглянута турбулентна трансформація таких структур в космічних системах. Показано, що розпад цих форм на периферії систем пов’язаний із зменшенням електропровідності плазми. Це пояснює розсіяння електромагнітної енергії, зокрема, в активних зонах на Сонці, на зовнішній границі геліосфери, а також потужне електромагнітне випромінювання в радіогалактиках. Відмічено, що саме електрична компонента контактнонаведеного електромагнітного поля прискорює електрони (та інші заряджені частинки) до релятивістських та ультрарелятивістських швидкостей, що в присутності крупно масштабної магнітної компоненти обумовлює відоме магнітногальмівне (синхротронне) випромінювання в космічних системах. Такий механізм не потребує штучних теоретичних конструкцій на кшталт чорних дір, магнітарів,темної енергії і т.п. Припускається, що зникнення магнітного поля на Місяці та Венері пов’язано з вичерпанням металізованого водню в контактних розривах ядер цих космічних об’єктів. В то й же час, наявність цього метастабільного активатора контактного динамопроцесу у відповідних розривах супутників Юпітера Іо та Ганімеда забезпечує контактну генерацію електромагнітного поля на цих супутниках. Аналізується ієрархічна взаємопов’язаність підсистем космічної турбулентності та каскадний транспорт енергії збурень між ними, що виключає застосування відомої теореми віріала до окремо взятої підсистеми та відкидає необхідність темної матерії та темної енергії, спекуляція якими є основою сучасної астрофізики та космології. Відмічено, що діапазон часових та просторових масштабів космічного контактного динамо перевищує п’ятдесят порядків величини.Документ Контактне динамо як генератор когерентних космічних форм руху та джерело планетарної, сонячної, галактичної і метагалактичної енергії та магнетизму. Частина VI(Хмельницький національний університет, 2017) Заспа, Ю.П.; Zaspa, Yu.P.Запропонований некосмологічний (недоплерівський) механізм утворення червоного зміщення у спектрах віддалених галактик та квазарів, який полягає у резонансній Бреггівській дифракції світла (радіохвиль) на стоячих хвилях метагалактичного фонового теплового випромінювання. Теплооптичне лінзування в космічних системах складає пряму альтернативу гравітаційному лінзуванню за участю гіпотетичної темної матерії та темної енергії. Проведений подальший аналіз контактнонаведених внутрішніх хвиль та каскадного транспорту енергії збурень в технічних та космічних системах. Підтверджена контактна природа магнетизму Землі. Спектральний аналіз геомагнітного поля свідчить про те, що воно генерується не тільки в контактах внутрішнього твердого ядра Землі, але й на границях рідке ядро – мантія та астеносфера – літосфера. Розглянутий взаємозв’язок контактної геодинаміки та глибинної плюмтектоніки. Показано, що висхідні розплавлені потоки речовини у мантії (плюми) мають не конвективну, як це на сьогодні вважається, а хвильову контактнонаведену природу. Динамічноактивовані переходи металізованого водню в діелектричний стан на етапах релаксації контактного тиску на границі твердого та рідкого ядер Землі, що супроводжуються значним локальним енерговиділенням, забезпечують випереджаючий рух твердого ядра щодо оболонки та генерують глобальні внутрішні хвилі. Інтерференція цих хвиль у сфероїдному резонаторі тіла Землі, в свою чергу, обумовлює як утворення плюмів, так і циклічний (з основним періодом порядку мільярда років) рух континентів на планеті. Важливу роль у цьому процесі відіграє хвильове перенесення метастабільного водню з ядра Землі у мантію, де відбуваються екзотермічні переходи водню з металічного в діелектричний стан, що формують глобальні глибоко ешелоновані температурні поля, плюми та суперплюми. Побічним ефектом такого хвильового перенесення метастабільного водню є глибинний абіогенний синтез вуглеводнів (нафти та природного газу). На ранніх етапах еволюції планети це перенесення стимулювало утворення гідросфери Землі. Аналізується контактне походження ядер хімічних елементів та космічних частинок надвисоких енергій. Показано, що ядра хімічних елементів та елементарні частинки утворюються в контактних розривах активних ядер галактик в процесі прямого енергетичного каскаду за участю контактнонаведених внутрішніх хвиль. Вони дефакто є продуктами зношування поверхневих контактних шарів та викидаються назовні релятивістськими струменями (джетами). Енергетичним джерелом таких процесів є колосальне енерговиділення при переходах ущільненої метастабільної речовини галактичних ядер у більш рівноважний стан на етапах релаксації контактного тиску.