Спеціалізований екологічний омбудсмен як фактор гарантування екологічних прав в Україні
Дата
2023-09
Автори
Лагойда, Т.В.
Арістова, І.В.
Бондар, Н.А.
Волох, О.К.
Горбачова, К.М.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Izdevnieciba “Baltija Publishing"
Анотація
Питання належного гарантування екологічних прав і свобод людини та громадянина, особливо екологічної безпеки, є одними з найскладніших в процесі конвергації екологічного законодавства України до законодавства ЄС. Бойові дії, які ведуться на території нашої держави, загострили потребу посилення інституційно-функціонального забезпечення еколого-правового статусу громадян України.
Фундаментальні екологічні права в сучасних умовах постійно перебувають під загрозою порушення. Насамперед, зазіхань зазнає життєвозабезпечувальне право на екологічну безпеку. Впродовж всього часу широкомасштабної війни постійними стали обстріли та бомбардування різних промислових та енергетичних об’єктів, в тому чисті тих, які працюють з використанням небезпечних шкідливих речовин. Зазнали влучання ворожих ракет різні об’єкти підвищеної небезпеки, нафтобази, відбуваються підпали і замінування територій, забруднення водних об’єктів тощо.
Апогеєм екологічної шкоди від війни став підрив 6 червня 2023 р. російськими окупантами Каховської ГЕС. Цей акт екоциду однозначно матиме великі негативні наслідки для українського довкілля. Масовий мор представників фауни та загибель свійських тварин, знищення біорізноманіття прилеглих до району катастрофи регіонів, потрапляння у водні ресурси шкідливих речових, руйнування екосистеми Каховського водосховища, епідеміологічні ризики в Чорноморському регіоні суттєво впливають на стан екологічної безпеки України. Але не лише довкілля, а й велика кількість людей зазнала значної екологічної шкоди.
Складності ситуації додає те, що українські спеціалісти не мають можливості обстежити місця, які знаходяться на непідконтрольних територіях, що унеможливлює швидко усувати наслідки від завданої шкоди, сформувати реєстр збитків та плани дій щодо їх мінімізації. Тому в повній мірі оцінити екологічну шкоду від дій російського агресора під час війни на даний момент неможливо.
Поряд з правом на екологічну безпеку населення України відчуло важливість й конституційного права на екологічну інформацію. Суспільство потребує швидкого інформаційного реагування з боку владних інституцій після подій, які можуть мати негативний вплив на життя і здоров’я. Тому є запит на забезпечення вільного доступу до даних про радіаційний фон на атомних електростанціях і навколо них, про реальність ядерних загроз і алгоритм дій в разі їх втілення, безпечність перебування на територіях, де відбулись влучання в промислові об’єкти тощо. Адже ворожа пропаганда часто користується ситуацією і поширює чутки про екологічні загрози заради дестабілізації і впливу на морально-психологічний стан людей. Тому негативний історичний (аварія на Чорнобильській АЕС) та нинішній досвід беззаперечно свідчить про важливість належної реалізації права на доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту як в активній, так і пасивній формах.
Зважаючи на вищевикладене, не викликає сумніву і значення третього конституційного екологічного права, закріпленого в ст. 50 Основного Закону України, на відшкодування екологічної шкоди. Звичайно, його реалізація активізується після завершення війни. Але і до цього компенсація екогенних збитків, завданих в різних формах, має місце.
На користь посилення інституційно-функціонального забезпечення природоресурсних прав виступає і факт виходу земельної реформи в Україні на новий рівень. Прийняття Верховною Радою 31 березня 2020 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» відкрило ринок землі з 1 липня 2021 року . Реалізація даного законодавчого нововведення спричинила виникнення ряду проблемних моментів, викликаних відсутністю практики його реалізації. До того ж як земельне, так й екологічне законодавство завжди були складними для праворозуміння і правозастосування не лише громадянами, а й юристами. Це підвищує важливість гарантування прав землевласників та землекористувачів (усіх видів використання та форм власності), а їх налічується 25,2 млн. осіб, серед яких 6,9 млн. – власники земельних часток (паїв) .
Гарантування екологічних прав викликало науковий інтерес таких знаних українських вчених як В.І. Андрейцев, Г.В. Анісімова, А.П. Гетьман, М.В. Краснова, М.О. Фролов, Ю.С. Шемшученко та інших. Інститут омбудсмену досліджувався в працях С.В. Банаха, Ю.Г. Барабаша, К.О. Закоморної, О.О. Майданник, О.В. Марцеляка, Н.С. Наулік та інших науковців.
Ми ж собі поставили за мету акумулювати результати наукового пошуку вищезгаданих колег, вивчити значення омбудсмена в механізмі захисту екологічних прав і свобод в Україні і окреслити бачення перспектив розвитку і трансформації даного інституту.
Опис
Ключові слова
екологічні права, забезпечення прав, гарантування прав, омбудсмен, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, спеціалізований омбудсмен, екологічний омбудсмен
Бібліографічний опис
Lahoida T. V. Specialized environmental ombudsman as a factor in guaranteeing environmental rights in Ukraine / I. V. Aristova, M. M. Blikhar, M. V. Antsyferova et al. // Modern paradigm of public and private law amidst sustainable development : Scientific monograph. Vol. 1. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2023. 397 - P. 413.