Обґрунтування параметрів проєктування корсетних виробів із урахуванням властивостей матеріалів
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький національний університет
Анотація
Проєктування сучасних корсетних виробів побутового призначення потребує детального вивчення механічних властивостей матеріалів, оскільки формування заданого антропометричного профілю та реалізація ефекту корекції фігури відбуваються в умовах значних навантажень на пакет виробу. Традиційні підходи до вибору асортименту часто не враховують релаксаційні процеси, що призводить до передчасної втрати форми виробу під час носіння.
Для забезпечення стабільного корегувального ефекту при збереженні фізіологічного комфорту розроблено методику вибору матеріалів на основі аналізу їхніх в’язкопружних та жорсткісних характеристик. У роботі реалізовано комплексне оцінювання деформаційних властивостей дев'яти типів тканин різних переплетень і сировинного складу.
Дослідження проводились у циклі «навантаження-відпочинок» з використанням релаксометра типу «стійка» та розривної машини РТ-250, а показники жорсткості визначалися методом консолі (прилад ПТ-2). Метою випробувань є наукове обґрунтування вибору текстильних матеріалів для забезпечення стійкості просторової форми корсетних виробів.
Вперше встановлено математичний та логічний взаємозв’язок між часткою залишкової деформації та технологічною здатністю матеріалу до формостабілізації. Доведено, що для жорстких конструкцій найбільш придатними є тканини полотняного переплетення (група П2) з показником жорсткості понад 8000 мкН·см², що гарантує стабільність вертикальних членувань. За допомогою методу трикутників побудовано геометричні моделі деформаційної здатності, що дозволило класифікувати матеріали на «стабілізатори», «адаптивні» та «декоративні».
На основі експериментальних даних визначено кількісні закономірності зміни повної деформації та її пружної, еластичної і пластичної складових залежно від архітектури переплетення та сировинного складу. Виявлено, що бавовняні тканини полотняного переплетення (група П) демонструють стабільнішу структуру, тоді як атласні матеріали з еластаном (група А) мають підвищену анізотропію властивостей. Теоретично обґрунтовано взаємозв’язок між компонентами повної деформації та здатністю матеріалу до збереження геометричних параметрів, що дозволяє мінімізувати ризик накопичення незворотних деформацій у зонах максимальної корекції фігури.
The design of modern corsetry products for domestic use requires a detailed study of the mechanical properties of materials, since the formation of a given anthropometric profile and the implementation of the figure correction effect occur under conditions of significant stress on the product package. Traditional approaches to product selection often do not take into account relaxation processes, which leads to premature loss of shape during wear. To ensure a stable corrective effect while maintaining physiological comfort, a method for selecting materials based on the analysis of their viscoelastic and stiffness characteristics has been developed. The work implements a comprehensive assessment of the deformation properties of nine types of fabrics with different weaves and raw material composition. The research was conducted in a “load-rest” cycle using a “stand” type relaxometer and an RT-250 tensile testing machine, and the stiffness indicators were determined using the console method (PT-2 device). The purpose of the tests is to scientifically justify the choice of textile materials to ensure the stability of the spatial shape of corset products. For the first time, a mathematical and logical relationship between the residual deformation fraction and the technological ability of the material to stabilize its shape has been established. It has been proven that plain weave fabrics (group P2) with a stiffness index of over 8000 μN·cm² are most suitable for rigid structures, as they guarantee the stability of vertical divisions. Using the triangle method, geometric models of deformation capacity were constructed, which made it possible to classify materials as “stabilizers,” “adaptive,” and “decorative.” Based on experimental data, quantitative patterns of total deformation and its instantaneous elastic, delayed viscoelastic, and permanent residual components were established in relation to weave architecture and fiber composition. It was found that plain weave cotton fabrics (group P) demonstrate a more stable structure, while satin materials with elastane (group A) have increased anisotropy of properties. The relationship between the components of total deformation and the ability of the material to maintain geometric parameters has been theoretically substantiated, which allows minimizing the risk of irreversible deformation accumulation in areas of maximum figure correction.
The design of modern corsetry products for domestic use requires a detailed study of the mechanical properties of materials, since the formation of a given anthropometric profile and the implementation of the figure correction effect occur under conditions of significant stress on the product package. Traditional approaches to product selection often do not take into account relaxation processes, which leads to premature loss of shape during wear. To ensure a stable corrective effect while maintaining physiological comfort, a method for selecting materials based on the analysis of their viscoelastic and stiffness characteristics has been developed. The work implements a comprehensive assessment of the deformation properties of nine types of fabrics with different weaves and raw material composition. The research was conducted in a “load-rest” cycle using a “stand” type relaxometer and an RT-250 tensile testing machine, and the stiffness indicators were determined using the console method (PT-2 device). The purpose of the tests is to scientifically justify the choice of textile materials to ensure the stability of the spatial shape of corset products. For the first time, a mathematical and logical relationship between the residual deformation fraction and the technological ability of the material to stabilize its shape has been established. It has been proven that plain weave fabrics (group P2) with a stiffness index of over 8000 μN·cm² are most suitable for rigid structures, as they guarantee the stability of vertical divisions. Using the triangle method, geometric models of deformation capacity were constructed, which made it possible to classify materials as “stabilizers,” “adaptive,” and “decorative.” Based on experimental data, quantitative patterns of total deformation and its instantaneous elastic, delayed viscoelastic, and permanent residual components were established in relation to weave architecture and fiber composition. It was found that plain weave cotton fabrics (group P) demonstrate a more stable structure, while satin materials with elastane (group A) have increased anisotropy of properties. The relationship between the components of total deformation and the ability of the material to maintain geometric parameters has been theoretically substantiated, which allows minimizing the risk of irreversible deformation accumulation in areas of maximum figure correction.
Опис
Ключові слова
корсетні вироби, формоутворення, деформаційні властивості, жорсткість на згин, в’язкопружність, релаксація напружень, метод трикутників, антропометрична корекція, corset products, shape formation, deformation properties, bending stiffness, viscoelasticity, stress relaxation, triangle method, anthropometric correction
Бібліографічний опис
Селезньова А. Обґрунтування параметрів проєктування корсетних виробів із урахуванням властивостей матеріалів // Herald of Khmelnytskyi National University. Technical Sciences. 2026. Vol. 363, No. 2. P. 587-596.