Ідеї національного визволення, державотворення та громадянського порозуміння із творчої спадщини Т. Шевченка, а також ідейні цінності вільного козацького (несправедливо втраченого) минулого надзвичайно органічно та з розумінням сприймалися українським народом, що й формувало його стихійно-національну свідомість, в умовах самого початку Революційних зрушень у 1917 р. Проте для українських освічених кіл початку ХХ ст. більш важливими видавалися завдання соціального визволення, руйнування станових обмежень та забезпечення матеріального благополуччя нижчих верств суспільства. М. Міхновський, котрий ставив у число пріоритетів революційної боротьби національно-державну незалежність України виявився в числі одинаків, яких не розуміли та піддавали остракізму провідники УНР.