Перегляд за Автор "Vizaver, V.A."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Підготовка майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у закладах вищої освіти Угорщини(Хмельницький національний університет, 2025) Візавер, В.А.; Vizaver, V.A.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішено наукове завдання щодо підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у закладах вищої освіти Угорщини. У першому розділі – «Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів до використання здоров'язбережувальних технологій у закладах вищої освіти» на основі аналізу й узагальнення наукових розвідок досліджено стан опрацювання проблеми підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі вищої школи в педагогічній теорії та практиці, проаналізовано ґенезу і сутність феномену «здоров’язбережувальна технологія» в системі освіти у вітчизняному та зарубіжному досвіді, визначено структуру та підходи до класифікації здоров’язбережувальних технологій у науковому дискурсі. У процесі дослідження виявлено, що підготовка майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій передбачає цілеспрямований освітній процес закладів вищої освіти, який характеризується включенням майбутніх педагогів у активну здоров’яспрямовану діяльність, з метою зміцнення власного фізичного, психічного, соціального здоров’я, а також самореалізації себе як фахівця зі сформованою культурою здоров’язбереження. З’ясовано, що пріоритетність формування культури здоров’язбереження у професійній підготовці майбутніх учителів сприятиме модернізації системи фахової підготовки, відповідального ставлення до здоров’я як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, гуманізації культурно-освітнього простору особистості майбутнього фахівця через оновлення здоров’язбережувальних технологій. Теоретичним підґрунтям готовності майбутніх учителів до втілення ідеї здоров’язбереження у професійній діяльності мають стати модернізовані здоров’язбережувальні технології, гармонійне поєднання навчальних, виховних і розвивальних педагогічних впливів, що конкретизується у навчально-пізнавальній, науково-дослідній і виховній діяльності закладів вищої освіти, що актуалізує необхідність розкриття сутності і ґенези феномену «здоров’язбережувальна технологія» у вітчизняному та зарубіжному досвіді. Проведений аналіз наукових джерел засвідчив різноманіття наявних здоров’язбережувальних технологій, представлених у публікаціях вітчизняних і зарубіжних учених. Підгрунтям авторського визначення поняття «здоров’язбережувальні технології» є конструктивна ідея вчених, згідно з якою до освітніх здоровʼязбережувальних технологій належать такі, використання яких іде на користь здобувачу освіти саме в освітньому процесі, як «сертифікат безпеки будь-якої освітньої технології для здоров’я» (за А. Мітяєвою). Узагальнено, що розмаїття тлумачень поняття «здоров’язбережувальні технології» спричиняє необхідність розгляду структури й підходів до класифікації здоров’язбережувальних технологій у науковому дискурсі. Здійснений аналіз класифікацій технологій у галузі здоров’язбереження дозволяє констатувати відсутність серед них універсальної. У процесі дослідження схарактеризовано структуру й підходи до класифікації здоров’язбережувальних технологій у науковому дискурсі, що передбачає синтез усіх напрямів діяльності майбутнього вчителя щодо фізкультурнооздоровчої роботи зі здобувачами освіти. У другому розділі – «Організаційно-методичні основи підготовки майбутніх учителів початкових класів і фізичного виховання до використання здоров’язбережувальних технологій у закладах вищої освіти Угорщини» схарактеризовано нормативно-методичне підґрунтя розвитку педагогічної освіти Угорщини у площині здоров’язбереження в історичній ретроспективі, проаналізовано практику впровадження здоров’язбережувальних технологій в освітній процес підготовки вчителів в Угорщині. Опрацьовано низку положень, де представлено фундаментальні принципи методології здоров’язбереження та використання здоров’язбережувальних технологій в постіндустріальному суспільстві Угорщини. Виявлено, що в Угорщині розвиток здоров’я громадян визначається за п’ятьма критеріями (Charta, 1986): індивідуальні навички розвитку здоров’я, вплив суспільних дій на здоров’я людини, здоров’язберігаюче середовище, профілактика охорони здоров’я, здоров’япідтримуюча політика. За результатами досліджень угорських учених підтверджено необхідність приділяти велику увагу зміцненню здоров’я студентів, упроваджувати ефективні методи для покращення їхньої поведінки щодо власного здоров’я та інтеграції їх в повсякденне життя навчальних закладів. З’ясовано, що в Угорщині розроблено низку програм, які сприяють забезпеченню та впровадженню здорового способу життя, зміцненню здоров’я. У процесі опрацювання наукових джерел виявлено, що фізичну культуру, здоровий спосіб життя почали впроваджувати в освітній процес Угорщини, починаючи з 17 століття, в м. Шарошпоток, а наука про здоров’я як предмет в навчальних планах Угорщини з’явилася на початку ХІХ століття. Узагальнено результати досліджень угорських учених щодо навчальних планів підготовки вчителів, програм з фізичної культури і виховання за період з 1869 – 2017 рр., стану здоров’я в Угорщині (за висновками Варшані та Вітроі, 2017). Систематизовано оздоровчі заходи щодо зміцнення здоров’я громадян в Угорщині: початкова, середня та вища освіта, профілактично-медичні послуги, робота на громадському рівні, вдосконалення організаційного рівня, заходи оздоровчо-суспільного інтересу, заходи, що стосуються здорового довкілля, господарсько-регулююча діяльність. Актуалізовано необхідність аналізу практики впровадження здоров’язбережувальних технологій в освітній процес підготовки вчителів в Угорщині. Виявлено, що заклади вищої освіти Угорщини під час підготовки фахівців, особливо педагогічних спеціальностей, в освітньому процесі своїх закладів використовують такі здоров’язбережувальні технології: інноваційні технології навчання; здоров’язберігаючі технології; оздоровчі технології; технології виховання культури здоров’я. Встановлено, що ЗВО Угорщини розглядають здоров’язбережувальні технології як частину педагогічної освіти, що розробляють цілі, зміст, методи здорового способу життя, сприяють вирішенню питань здоров’язбереження у системі освіти Угорщини; як спосіб організації, моделювання освітнього процесу, як система вказівок, через які можна забезпечити ефективність навчання і, водночас, зберегти здоров’я студентської молоді. Виявлено, що після вступу Угорщини до Євросоюзу кардинально змінилося ставлення університетів до здоров’язбереження студентської молоді, що засвідчено проєктом вищої освіти, який ініціює зміни в навчальних установах у трьох вимірах: ставлення до здоров’я як до цінності і як нового елемента у підготовці студентів різних спеціальностей (знання, навички, ставлення та відповідальність), необхідні для певної професії не лише загалом, але й у вихованні молодого покоління до ведення здорового способу життя через впровадження здоров’язбережувальних технологій; розроблення навчальних матеріалів, пов’язаних зі здоров’ям та впровадженням здоров’язберігаючих технологій, які можуть бути інтегровані в існуючі навчальні програми за вибором напрямків підготовки (спеціальності); на основі міжнародного досвіду розроблення пакету пропозицій щодо впровадження здоров’язбережувальних технологій. Ці виміри віддзеркалюють вектори впровадження здоров ҆язберігаючих технологій під час підготовки вчителів у ЗВО Угорщини. Серед освітніх здоров’язбережувальних технологій ЗВО Угорщини надають перевагу фізкультурно-оздоровчим та спортивно-масовим, при використанні яких значну увагу приділяють залученню до них студентського самоврядування, відповідальних за спортивно-масову роботу в гуртожитках ЗВО, залучення активістів до фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Проведений аналіз використання здоров’язбережувальних (оздровчозберігаючих) технологій у ЗВО Угорщини дозволив виокремити чітко виражені їх загальні атрибутивні ознаки: спрямованість на досягнення оздоровчого ефекту, інноваційність, емоційна спрямованість, мобільність, інтегрованість і модифікація, адаптивність до контингенту, простота і доступність, моніторинг, співпраця, результативність. У третьому розділі – «Екстраполяція угорського досвіду підготовки майбутніх учителів до використання здоров'язбережувальних технологій у ЗВО України» проаналізовано стан підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у ЗВО Угорщини та України та обгрунтовано можливості трансформації конструктивних ідей угорського досвіду підготовки майбутніх учителів початкових класів і фізичного виховання до використання здоров’язбережувальних технологій у ЗВО Угорщини в українську вищу школу. З’ясовано, що у ЗВО України освітньо-професійна програма «Початкова освіта» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти націлює на формування здатності щодо використання рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя, до інтеграції та реалізації предметних знань як основи змісту здоров’язбережувальної та фізкультурної освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти, добору оптимальних форм, методів, технологій та засобів формування ключових і предметних компетентностей молодших школярів у процесі вивчення цих освітніх галузей. Освітньопрофесійні програми «Середня освіта» (Фізична культура) та «Фізична культура і спорт» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спрямовані на формування здатності підтримувати загальний рівень фізичної активності і здоров’я, зміцнювати здоров’я учнів шляхом використання нових форм рухової активності, дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил, раціонального харчування, інших чинників здорового способу життя, організовувати оздоровчо-рекреаційну рухову активність різних груп населення, зміцнювати здоров’я людей різного віку і статі шляхом використання рухової активності, раціонального харчування та інших чинників здорового способу життя, застосовувати сучасні технології управління суб’єктами сфери фізичної культури і спорту. Встановлено, що університети Угорщини створили свою оздоровчозберігаючу концепцію для вирішеннгя оздоровчо-спортивних завдань, які допомагають студентам розвивати здоровий спосіб життя, брати участь у спортивних заходах, вивчати основи здоров’я, що реалізуються навчальними закладами, керівниками фізичної культури, асоціаціями, органами студентського самоуправління та спортивними офісами у трьох напрямках: освітні завдання (навчальні заняття з фізичного виховання), рекреаційні види спорту, забезпечення можливості змагальних видів спорту для студентів, які є спортсменами вищого рівня. На прикладі передових закладів вищої освіти Угорщини (Дебреценський університет, Університет імені Лоранда Етвеша (м. Будапешт)) розглянуто можливості фізичного виховання та впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчальний процес підготовки майбутніх учителів, зокрема початкових класів і фізичного виховання. Виявлено, що ЗВО Угорщини для покращення фізкультурно- оздоровчої роботи та впровадження здоров’язбережувальних технологій в студентське середовище тісно співпрацюють зі спортивними клубами. На основі анкетного опитування студентів проаналізовано можливості Будапештського інститутського атлетичного клубу (BEAC) щодо головної мети, видів діяльності, спортивних звичок і потреб студентів, найпопулярніших видів спорту. Проаналізовано навчальні програми підготовки майбутнього вчителя початкових класів Університету імені Лоранда Етвеша (м. Будапешт), навчальні плани з фізичного виховання факультету початкової освіти Копошварського університету (бакалавр, денна форма) на предмет підготовленості здобувачів вищої освіти до впровадження здоров’язбережувальних (оздоровчозберігаючих) технологій у майбутній професійній діяльності й визначено компетентності, якими мають володіти вчителі початкових класів у площині здоров’язбереження. Констатовано чотири напрямки реалізації здоров’язбережувальних технологій під час підготовки майбутніх учителів у ЗВО Угорщини: освітній, інформаційний, консультативно-оздоровчий, координаційний. Для з’ясування поінформованості щодо визначення здоров’я, здорового способу життя, впливу фізкультурно-оздоровчих заходів на здоров’язбереження студентської молоді закладів вищої освіти Угорщини та України проведено анкетування, в якому взяли участь 134 здобувачі вищої освіти (майбутніх учителів зі спеціальності 013 Початкова освіта та 014 Фізичне виховання), серед яких 101 студент ЗВО України та 33 Угорщини. Проведений аналіз стану підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у ЗВО України та Угорщини дозволив виокремити спільні проблеми, відмінності, позитивні тенденції у ракурсі порушеної проблеми й актуалізував необхідність трансформації позитивного досвіду підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у ЗВО Угорщини в Україну. Виокремлено конструктивні ідеї угорського досвіду підготовки майбутніх учителів початкових класів і фізичного виховання до використання здоров’язбережувальних технологій у закладах вищої освіти в Україні. Проілюстровано трансформації позитивного досвіду підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у ЗВО Угорщини в українську вищу школу на прикладі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ у рамках програми з міжнародної академічної мобільності студентів і викладачів ERASMUS+. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше: виконано цілісний порівняльно-педагогічний аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у закладах вищої освіти Угорщини та України; простежено ґенезу феномену «здоров’язбережувальна технологія» в системі освіти у площині вітчизняного й зарубіжного досвіду, виявлено ефективні здоров’язбережувальні технології (технології культури здоров’я, медикогігієнічні, технології безпеки життєдіяльності, здоров’язбережувальні освітні технології), окреслено можливості використання конструктивних ідей угорського досвіду в освітній практиці України; уточнено сутність поняття «здоров’язбережувальна технологія» як сукупністіь принципів, прийомів і методів педагогічної роботи, які, доповнюючи традиційні технології навчання і виховання, наділяють їх ознакою здоров’язбереження, не завдаючи шкоди здоров’ю здобувачів освіти і викладачів, сприяючи оптимальному поєднанню статичних і рухових навантажень, формуванню позитивної мотивації у майбутніх учителів до культивування у них знань з основ здоров’я, створюючи безпечні умови перебування здобувачів освіти у закладі вищої освіти; удосконалено навчально-методичне забезпечення підготовки майбутніх учителів в Україні на основі виявлених прогресивних ідей угорського досвіду (ресурсні можливості технологій навчання, напрями реалізації здоров’язбережувальних технологій, проєкт «Створення професійної мережі для розвитку здоров’я»); подальшого розвитку набули положення щодо реалізації міждисциплінарного підходу в контексті трансформації конструктивних ідей угорського досвіду підготовки майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій в освітню практику України. Практичне значення дослідження полягає у виокремленні конструктивних ідей угорського досвіду, які можна творчо застосовувати в підготовці майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у вітчизняних закладах вищої освіти; розробці на основі дослідницьких матеріалів навчального посібника «Проблема підготовки майбутніх учителів до використання здоров'язбережувальних технологій у закладах вищої освіти Угорщини», який буде цікавим усім, хто відкритий до змін у площині формування здорового способу життя, хто усвідомлює свою соціальну відповідальність щодо власного здоров’язбереження і здобувачів освіти через пошук механізмів і форм оздоровлення, упровадження здоров’язбережувальних технологій. Матеріали дисертації можуть бути використані у процесі читання лекцій із теорії та історії педагогіки, порівняльної педагогіки, теорії і методики фізичного виховання, продукування нових знань шляхом міждисциплінарного синтезу в площині здоров’язбереження, у контексті академічної мобільності між ЗВО України та Угорщини, в тому числі в рамках європейських програм у галузі вищої школи, при розробленні методичних рекомендацій та навчальних посібників.