Кафедра права
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Кафедра права за Ключові слова "324.7"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Problem wzajemnych relacji prawa UE i konstytucji krajowych(Університет державної фіскальної служби України, 2021-01) Пунда, Олександр Олегович; Токарський, Адам; Punda, A.; Tokarski, A.Стаття присвячена питанням співвідношення права Євросоюзу та конституцій держав-членів ЄС, що є виключно актуальним для європейського курсу України. Поза увагою вітчизняних дослідників залишаються питання взаємоузгодження правової системи Європейського Союзу та законодавства країн-членів. Сучасна правозастосовна практика країн-членів ЄС та діяльності Європейського суду з прав людини свідчить про використання напрацьованої методології інтерпретації, в основі якої лежить метод консенсусу, тобто поєднання інтерпретації міжнародних договорів з практикою держав- членів (національною правовою системою), використання досить широких стандартів, аналіз конституційних інтерпретацій. Важливим підходом в інтерпретаційних механізмах права ЄС є концепція європейського правового консенсусу. Конституційний трибунал Польщі визнав неконституційним положення Європейської конвенції про захист прав людини в частині, в якій визнається компетенція Європейського суду з прав людини до оцінки законності вибору суддів Конституційного трибуналу. У рішенні було наголошено, що верховенство конституційного права над іншими джерелами права прямо випливає з Конституції Республіки Польща. Конституційний трибунал зазначає, що ЄСПЛ не має підстав для перевірки незалежності суддів Конституційного трибуналу, оскільки її джерелами є конституція та статут, а суддівська незалежність завжди оцінюється на підставі конкретної справи, яка перебуває на розгляді в суді. Аналіз наслідків прийнятого рішення для самої Польщі та ЄС є важливим завданням найближчого майбутнього. Водночас Україна вже сьогодні має прийняти необхідні стратегічні документи, що мають чітко окреслювати її бачення свого європейського майбутнього та згоди на приєднання до вимог європейського правового консенсусу.Документ Діяльність омбудсменів в Україні як гарантія Кконституційних прав і свобод людини і громадянина(Запорізький національний університет, 2021) Вавринчук, Микола Пророкович; Пунда, Олександр ОлеговичУ статті розглянуто питання діяльності омбудсменів в Україні як гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина. Наголошено, що цінність основних прав і свобод людини полягає у можливості їх здійснення (реалізації) та захисту, що можливе лише через сформовану систему гарантій. Об’єктами правовідносин у сфері правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина виступають три елементи: права, свободи та правові інтереси людини та громадянина. Аналізуючи питання правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина, йдеться про гарантії реалізації та гарантії захисту зазначених прав, свобод та правових інтересів. Наголошено, що у сучасному світі права людини та основоположні свободи повинні однаковою мірою забезпечуватися як в «офф-лайні», так і «он-лайн». Підкреслено, що гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина – це умови, засоби і способи дії суспільства та держави і похідних від неї інститутів влади, які забезпечують фактичну реалізацію, охорону та захист прав і свобод.Документ Оперативно-розшукові повноваження митних органів: теоретичні та прикладні аспекти.(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2022) Пунда, Олександр Олегович; Місяць, Андрій Петрович; Молдован, Ельвіра СтепанівнаСтаття присвячена питанням наділення митних органів України оперативно-розшуковими повноваженнями. Наголошено, що науковий дискурс в Україні щодо розширення правоохоронних повноважень митних органів, у тому числі щодо здійснення ОРД, дав змогу сформулювати такі ключові вектори вирішення окресленої проблеми: надання повноважень щодо здійснення ОРД митними органами зумовлено потребами часу; передумовами такої необхідності виступають світовий та європейський досвід функціонування митних органів, економічна та криміногенна ситуація, що фіксується сьогодні на митному кордоні України, а також об'єктивна потреба у забезпеченні повноцінного та ефективного обміну оперативною інформацією між митними органами різних країн. Підкреслено, що під оперативно-розшуковою діяльністю у процесі розслідування випадків порушення митних правил необхідно розуміти діяльність із застосування гласних та негласних оперативно-розшукових заходів, які здійснюються із використанням наступальних конфіденційно-конспіративних оперативних та оперативно-технічних засобів із метою пошуку та документування даних щодо складу протиправного діяння, пов’язаного з фактами порушення митних правил, спрямовану на отримання допустимої, достовірної, належної та достатньої доказової інформації, спроможної забезпечити виконання завдань митного та кримінального законодавства. При цьому особливого значення набувають організаційно-тактичні засади взаємодії процесуальної та оперативно-розшукової діяльності. Вибудовування схеми ефективної організаційно-тактичної взаємодії за участі митних органів у сучасних умовах є неможливим без зміни окремих положень нормативно-правового регламентування провадження оперативно-розшукової діяльності митними органами України. Під нормативними засадами такої взаємодії пропонуємо розуміти необхідність введення інформації, отриманої в результаті застосування оперативних та оперативно-технічних засобів документування фактів порушення митного законодавства, та її процесуального закріплення як доказів у справі. Зазначене вимагає негайного удосконалення правового механізму процесуально-правової взаємодії на рівні Митного та Кримінального процесуального кодексів України.Документ Питання доброчесності як ключового критерію у процесі добору на посаду судді(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2022) Пунда, Олександр Олегович; Вавринчук, Микола Пророкович; Когут, Ольга ВолодимирівнаУ даній статті проаналізовані поняття доброчесності, які використовуються в процедурі під час добору суддів. Авторами визначені основні критерії та практика визначення доброчесності як в Україні, так і інших європейських країн. Надано рекомендації щодо усунення недоліків у трактуванні окремих термінів та неоднозначності формування доброчесності. Наголошено, що сьогодні відсутні нормативно закріплені поняття доброчесності в Україні. Ця програма приводить до можливих маніпуляцій поняттям доброчесності при підборі кандидатів в судді, а також перевірки вже діючих суддів. Викликає занепокоєння відсутність єдиного органу, який би займався перевіркою кандидатів на доброчесність з точки зору етичної поведінки кандидата. Відсутнє і єдине розуміння, що включає в себе доброчесність. Наголошено на необхідності, на законодавчому рівні розробити та впровадити безпосередню методику визначення доброчесності кандидатів на посаду суддів, за певними критеріями, спираючись на принципи, які закладені в Бангалорських матеріалах, Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб, який міститься в додатку до Резолюції 51/59 Асамблеї від 12 грудня 1996 року, Кодексі судової етики, Конституції України, враховуючи законодавство України. Подібна методика має мати в основі систему «управління» певними ризиками, які мають бути ретельно оцінені при визначенні рівня доброчесності кандидатів на посаду суддів. Перспективою подальших наукових досліджень має бути розробка конкретних нормативно-правових актів з питання визначення поняття доброчесності, методики перевірки кандидатів на доброчесність під час відбору на посаду суддів, а також інших посадових осіб юридичної практичної діяльностіДокумент Правове положення військовополонених у міжнародному гуманітарному праві: досвід російсько-української війни(2023) Пунда, Олександр Олегович; Добрянська, О.Д.; Новицька, Н.Б.Стаття присвячена питанням правового положення військовополонених у міжнародному гуманітарному праві на підставі аналізу досвіду російсько-української війни. Наголошено, що сподівання світового співтовариства на припинення воєн у майбутньому виявилися нездійсненними. ХХІ століття відзначається гонкою високотехнологічних озброєнь, розширенням держав-членів «ядерного клубу» та помітним поширенням ідеології мілітаризації. Підкреслено, що кроки України на шляху до роззброєння та відмови від ядерної зброї стали єдиним винятком із загальної тенденції останніх тридцяти років. Міжнародне право збройних конфліктів сьогодні забезпечує як загальний, так і спеціальний правовий захист від наслідків військових дій. Одним з таких несприятливих наслідків може бути полон. Військовополонені – це громадяни конкретної суверенної держави, а також добровольці, які є громадянами іноземної держави, на яких поширюються міжнародно-правові норми щодо захисту прав і свобод людини в період збройного конфлікту. Військовий полон можливий лише у період збройного конфлікту міжнародного характеру. Наголошено, що досвід російсько-української війни, як першого у світі масштабного конфлікту у постмодерніському світі, вимагає перегляду підходів до визначення правового положення військовополонених у сфері міжнародного гуманітарного права. Зазначено, що багато аспектів порядку обміну військовополоненими, міжнародним гуманітарним правом не регулюється. Вказано, що держави, які тримають у полоні, зобов’язуються повернути (практика індивідуального або групового обміну) або ж репатріювати військовополонених. При цьому сторони збройного конфлікту мають забезпечувати належні та прозорі умови репатріації й утримання військовополонених. Підкреслено, що особливим випадком обміну військовополоненими є унікальна ситуація з п’ятьма українськими командирами, які керували обороною «Азовсталі». У результаті їх обміну військові вимушені перебувати на території третьої держави під особисті гарантії її керівництва на невизначений строк. Зазначена ситуація створює нову практику застосування принципів міжнародного гуманітарного права. Формально аналіз норм джерел міжнародного гуманітарного права дозволяє стверджувати, що комбатанти, які перебували у полоні на території воюючої держави та у подальшому були переміщені до третьої (нейтральної) держави, продовжують перебувати у статусі військовополонених