Розглядаються головні питання, що стали предметом осмислення в
політичній думці ранньомодерної України, стосувалися існування людини і
виявів її діяльності в контексті культурно–історичних та релігійних процесів
другої половини XVI–XVII ст., осмислення ролі церкви в українському житті,
формування української ідентичності і національної самосвідомості, проблем
українського державотворення.
Можна стверджувати, що процес існування домодерної України і
творення модерної української нації відбувався синхронно з аналогічними
процесами у Західній Європі. Церковні рухи та козацькі війни кінця XVI–
XVII ст. є українською аналогією загальноєвропейського процесу виникнення
нової форми колективної ідентичності – національної свідомості.
Встановлено, що в час, коли європейці творили цілком модерні концепції
історії та суспільного розвитку, українці визначали свою ідентичність,
культуру і самосвідомість, виходячи з норм східнослов’янської православної
духовності й візантійської спадщини.