Кафедра філософії та соціально-гуманітарних наук
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Кафедра філософії та соціально-гуманітарних наук за Ключові слова "early modern Ukraine"
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Загальноісторичні та культурні передумови розвитку політичної думки ранньомодерної України(Видавництво «Гілея», 2019) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Досліджено розвиток політичної думки ранньомодерної України, що є одним із важливих виявів української духовності й постає як деяка синкретична цілісність, яка сформувалася в другій половині XVI–XVIII ст. під впливом багатьох чинників суспільно–політичного, релігійного та культурного характеру. Стверджується, що процес існування ранньомодерної України і творення модерної української нації відбувався синхронно з аналогічними процесами у Західній Європі. Підкреслюється, що церковні рухи та козацькі війни кінця XVI– XVII ст. є українською аналогією загальноєвропейського процесу виникнення нової форми колективної ідентичності – національної свідомостіДокумент Легітимація козацтва як політичної сили в літописі Самовидця(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Досліджується феномен козацтва, яке в українській ранньомодерній історії було основною державотворчою силою та його рецепція в суспільно– політичній думці у другій половині XVII – початку XVIII ст. Осмислення цих процесів у пам’ятках літератури, історії значною мірою відбувалося за рахунок імперативів історичної пам’яті, міфологем в свідомості. З’ясовано, що поява козацьких літописів в історії української політичної думки XVII–XVIII ст. була своєрідною літературною, історичною реакцією на потребу в сприйнятті козацтва як легітимної сили і висвітлення подій Національно–визвольної боротьби українського народу середини XVII ст., часу Руїни і подій XVIII ст. Автори козацьких літописів у своїх творах писали про самобутність своєї Вітчизни – Гетьманщини, наголошували на тяглості державотворчої традиції від давньоруських, а деколи й античних часівДокумент Особливості історичної рефлексії в осмисленні політичної думки ранньомодерної України(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Політична думка ранньомодерної України є особливим способом рефлексії щодо розуміння специфіки української національної історії, її відмінностей від інших національних історій, зокрема, польської чи російської. Всі спроби рефлексії щодо змісту політичної думки ранньомодерної України неможливі без врахування історико–культурного контексту її творення і розвитку, без реального процесу формування і утвердження загальнолюдських і політико– правових цінностей, зрештою, без розуміння самої історії як свого роду реальності, наповненої діями, активністю, думками, ідеями, переконаннями людей певної епохи. Досліджуючи політичну думку ранньомодерної України, слід обов’язково враховувати специфіку української історії, всі вияви діяльності української людини в історії. Без пізнання історії все в людському житті лишається своєї основи. Пізнання скрізь призму історії є обов’язковою умовою не тільки історичної науки, але й всіх інших – політології, соціальної науки, психології тощо. Історія – невід’ємна частина простору всіх гуманітарних наук. Вона створює передумови для розуміння складних проблем сучасної людиниДокумент Політична наука і феномен історичної пам’яті(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Поняття «пам’ять» є досить дискусійним у науковій літературі, незважаючи на його широке використання. Однією з головних причин його появи в політологічній науці стала підвищена і цілком виправдана увага до спогадів учасників і жертв великих трагедій XX ст. – Другої світової війни, Голокосту, Голодомору, політичних геноцидів. Політична наука оперує поняттям історичної пам’яті для ретроспективного погляду в минуле і конструювання на основі цього проектів майбутнього національного розвитку. Звертаючись до історичної пам’яті, вдається реконструювати сукупність ідей та уявлень певної історичної доби як певну цілісність, зрозуміти шляхи і механізми самоідентифікації особистості зі своєю національною спільнотою. Уявлення про минуле або історична свідомість давно перебувають у полі дослідницьких інтересів істориків, політологів, соціологів. Незважаючи на цілком очевидну історичну «спрямованість» цієї теми, вона вимагає комплексного, міждисциплінарного осмислення. Історична наука і професійна діяльність істориків не дають виключно повного знання про минуле, про історичну реальність.Документ Становлення політичної думки домодерної України(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Розглядаються головні питання, що стали предметом осмислення в політичній думці ранньомодерної України, стосувалися існування людини і виявів її діяльності в контексті культурно–історичних та релігійних процесів другої половини XVI–XVII ст., осмислення ролі церкви в українському житті, формування української ідентичності і національної самосвідомості, проблем українського державотворення. Можна стверджувати, що процес існування домодерної України і творення модерної української нації відбувався синхронно з аналогічними процесами у Західній Європі. Церковні рухи та козацькі війни кінця XVI– XVII ст. є українською аналогією загальноєвропейського процесу виникнення нової форми колективної ідентичності – національної свідомості. Встановлено, що в час, коли європейці творили цілком модерні концепції історії та суспільного розвитку, українці визначали свою ідентичність, культуру і самосвідомість, виходячи з норм східнослов’янської православної духовності й візантійської спадщини.Документ Ф. Прокопович: суспільно–політична думка України і імперські Російські доктрини XVIII ст.(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Досліджується політична думка ранньомодерної України, що займає важливе місце в загальному контексті розвитку української духовної культури. Вона концентрує в собі особливий пізнавальний досвід осягнення специфіки політичної реальності, що сформувалася в етнокультурному та духовному просторі українського життя другої половини XVI–XVIII ст. З’ясовано, що в результаті різних подій, які відбувалися в суспільно– політичному житті України другої половини XVII–XVIII ст., впливу православної церкви на їх перебіг і наслідки, національна ідентичність українців сприяла формуванню наднаціональної імперської ідентичності. Теоретичне обґрунтування централізації російської держави й перетворення її в абсолютну монархію зробили, як це не парадоксально, діячі Києво–Могилянської академії і серед них – Феофан Прокопович. Саме ним були сформульовані у XVIII ст. засади російської державності та російського абсолютизму.Документ Історична свідомість у вимірах українського національного буття XVII–XVIII ст.(Видавництво «Гілея», 2018) Гоцуляк, В.М.; Gotsulyak, V.M.Поняттям, що характеризує процес самоусвідомлення суспільством своєї суті і надає можливість осмислено відтворювати, реконструювати діяльність людини у часі, є історична свідомість. Під історичною свідомістю розуміється притаманна суспільству в цілому і окремій людині сукупність знань, уявлень, ідей, поглядів про своє минуле і про минуле людства. В історичній свідомості індивідів, груп, спільнот, народів, націй формуються і фіксуються уявлення про своє походження, про важливі події своєї історії, про співвідношення національної історії з історією інших спільнот і людства в цілому. Історична свідомість включає в себе також оцінку минулого у всій його різноманітності соціальними, етносоціальними групами людей. Через формування історичної свідомості індивід усвідомлює свою належність до певної спільноти людей. Кожна людська спільнота володіє комплексом історичних уявлень про своє походження, про важливі події минулого, про видатних людей в історії. Така історична традиція виражає належність до духовного життя кожного народу, є способом вираження своєї самості.