Застосування біхевіористичного підходу до навчання на заняттях з іноземних мов
Вантажиться...
Дата
2022-11
Автори
Якимчук, Юлія Василівна
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
ГО "Асоціація науковців України"
Анотація
Стаття присвячена аналізу біхевіористського підходу до навчання та виявленню методів, запропонованих цією теорією, які можуть застосовуватися на заняттях з іноземної мови. Засновник біхевіоризму Дж. Уотсон визначив вивчення поведінки об’єктивним шляхом як предмет біхевіоризму. Дж. Уотсон описав процес формування навичок, побудував криву навчання. Виявлення закону про те, що формування навички відбувається швидше саме на початковому етапі навчання, має неабияке значення для складання навчальних програм з іноземної мови у ЗВО. Для пояснення процесу навчання біхевіористи уводять новий термін – зумовлення. Розрізняють два види зумовлення: класичне та оперантне. Автором концепції класичного зумовлення є Дж. Уотсон. Класичне зумовлення пояснює, як стимули, які раніше не викликали певної реакції, починають її викликати. Автором оперантного зумовлення є Б. Скіннер. Е. Торндайк сформулював закони навчання: закон ефекту, готовності та вправи, які можна ефективно застосовувати на заняттях з іноземної мови. Б. Скіннер описав метод послідовних апроксимацій, який можна застосовувати у процесі мовної підготовки студентів, переважно на заняттях з іноземної мови, щоб поступово досягнути бажаних результатів. Наприклад, спочатку можна підкріплювати любу спробу студентів спілкуватися іноземною мовою (навіть у тому разі, якщо вони роблять багато помилок). З часом підкріплюється тільки мовлення, що стає ближчим до нормативного. Ще одним методом, що був запроваджений Б. Скіннером і увійшов у теорію навчання та з часом набув широкого розповсюдження в методиках викладання практично всіх навчальних дисциплін, став метод програмованої інструкції. Складний навчальний матеріал розбивається на невеликі порції , що слідують одна за одною у логічній послідовності. Нова інформація подається невеликими порціями та супроводжується запитаннями. Перехід до нової порції матеріалу відбувається за тієї умови, якщо відповіді на запитання до попереднього матеріалу є правильними. Програми будуються за двома принципами: лінійним та розгалуженим. Застосування цього методу призводить до засвоєння студентами великого обсягу складного матеріалу за рахунок його чіткої структуризації та логічної послідовності подачі. Запропонований метод індивідуалізував навчальний процес і забезпечив студентів засобами самоконтролю. Біхевіоризм став теоретичною основою створення ауділінгвального методу. Основними положеннями цього методу є: (1) усному мовленню відводиться головна роль у навчанні; (2) нові стандартні форми вивчаються шляхом імітаційного повторення; (3) велика кількість матеріалу вивчається напам’ять; (4) широко використовується метод аналогії; (5) нові структури вивчаються шляхом багатократного повторення; (6) пояснення граматики зводяться до мінімуму; (7) широко використовуються аудіо- та відеозаписи, комп’ютерна техніка; (8) значна увага приділяється вимові; (9) успішні дії відразу підкріплюються похвалою; (10) вживання рідної мови у процесі вивчення іноземної зводиться до мінімуму; (11) усі помилки мають виправлятися відразу, щоб не закріплювалася небажана навичка; (12) нові мови та нові структури вивчаються у такій послідовності: аудіювання, говоріння, читання, письмо; (13) велика кількість практики; (14) лексика ділиться на різні категорії за складністю.
Опис
Ключові слова
біхевіоризм, навички, метод послідовної апроксимації, метод програмованої інструкції, аудіолінгвальний метод
Бібліографічний опис
Якимчук Ю.В. Застосування біхевіористичного підходу до навчання на заняттях з іноземних мов // Наукові перспективи. 2022. 11 (29). С. 521-531.