Структурно-граматичні й семантичні особливості функціонування чужого мовлення у православних молитвах
Вантажиться...
Дата
2022-04-25
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Анотація
У статті зосереджено увагу на характеристиці молитов, одного з найбільш поширених жанрів
конфесійного стилю, із погляду репрезентології, тобто функціонування чужого мовлення; описано
стан лінгвістичного вивчення молитовних текстів, виокремлено конструкції з різними формами
чужого мовлення, проаналізовано дієслова мовлення і мислення, які вводять елементи чужого
мовлення у структуру молитви. Зокрема, у текстах молитов у словах автора або частинах складних
речень, співвідносних із ними, переважають дієслова мовлення (благати, вигукнути, відповісти,
говорити, казати, обіцяти, промовляти, просити, співати та ін.), достатньо продуктивними
також є лексеми на позначення процесів мислення і пізнання (бажати, думати, забути, знати,
зрозуміти, пам’ятати), сприймання (вислухати, чути), прикметною ознакою стало використання
дієслів, семантика яких дотична до релігійної сфери (благословляти, вірувати, молити,
присягати, сповідувати). Репрезентантами чужого мовлення також виступають спонукальні,
питальні й окличні речення, побудовані за зразком прямої, непрямої та вільної прямої мови. На
прикладі аналізу 458 молитов зроблено висновки, що молитва, уже будучи елементом чужого
мовлення, у структурі містить низку відповідних конструкцій, тобто передає мовлення в мовленні.
Linguistic features of different confessional style genres have always aroused the scientists’ interest. One of the most common genres in the confessional style is the prayer, which has a communicative pragmatic orientation formed due to its structure and several language devices, including elements of indirect speech, introduced into the prayer discourse. The relevance of the topic of the article resulted from the prayer interpretation as a representant of the endophase (internal) speech of the religious, which has a monological-dialogical structure and mostly is expressed through imperative constructions. The object of the article is 458 Orthodox prayers (9.1 pages). The purpose of the article is to substantiate the basis for interpreting prayers as examples of indirect speech and to characterize the constructions that represent direct, indirect, and free direct speech of the recipient, which are directed to higher forces. The purpose implies the realization of implementing a set of tasks: 1) to define the prayer as an indirect speech representant; 2) to analyze the types of sentences with indirect speech, detected in the prayer discourse; 3) to characterize the introductory elements, which illustrate indirect speech in prayers. The analysis of Orthodox prayers confirmed the hypothesis about qualification its as examples of indirect speech, since in such structure imperative, interrogative and exclamation sentences are actively functioning. They often include direct (55 fixations), indirect (128) and free direct (177) speech, and especially a significant number of vocal constructions. In the author’s words or parts of complex sentences related to them verbs of speech predominate (благати, вигукнути, відповісти, говорити, казати, обіцяти, промовляти, просити, співати etc.), thinking and cognition (бажати, думати, забути, знати, зрозуміти, пам’ятати), perception (вислухати, чути) and especially those related to the religious sphere (благословляти, вірувати, молити, присягати, сповідувати). The study of thedevices of transmitting indirect speech in other sub-styles of confessional style deserves attention in the future. It will allow to form a holistic picture of the reproductive features of our language.
Linguistic features of different confessional style genres have always aroused the scientists’ interest. One of the most common genres in the confessional style is the prayer, which has a communicative pragmatic orientation formed due to its structure and several language devices, including elements of indirect speech, introduced into the prayer discourse. The relevance of the topic of the article resulted from the prayer interpretation as a representant of the endophase (internal) speech of the religious, which has a monological-dialogical structure and mostly is expressed through imperative constructions. The object of the article is 458 Orthodox prayers (9.1 pages). The purpose of the article is to substantiate the basis for interpreting prayers as examples of indirect speech and to characterize the constructions that represent direct, indirect, and free direct speech of the recipient, which are directed to higher forces. The purpose implies the realization of implementing a set of tasks: 1) to define the prayer as an indirect speech representant; 2) to analyze the types of sentences with indirect speech, detected in the prayer discourse; 3) to characterize the introductory elements, which illustrate indirect speech in prayers. The analysis of Orthodox prayers confirmed the hypothesis about qualification its as examples of indirect speech, since in such structure imperative, interrogative and exclamation sentences are actively functioning. They often include direct (55 fixations), indirect (128) and free direct (177) speech, and especially a significant number of vocal constructions. In the author’s words or parts of complex sentences related to them verbs of speech predominate (благати, вигукнути, відповісти, говорити, казати, обіцяти, промовляти, просити, співати etc.), thinking and cognition (бажати, думати, забути, знати, зрозуміти, пам’ятати), perception (вислухати, чути) and especially those related to the religious sphere (благословляти, вірувати, молити, присягати, сповідувати). The study of thedevices of transmitting indirect speech in other sub-styles of confessional style deserves attention in the future. It will allow to form a holistic picture of the reproductive features of our language.
Опис
Ключові слова
конфесійний стиль., жанр, молитва, чуже мовлення, пряма мова, непряма мова, вільна пряма мова, спонукальні речення, окличні речення, питальні речення
Бібліографічний опис
Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Структурно-граматичні й семантичні особливості функціонування чужого мовлення у православних молитвах. Філологічний часопис, (1), 112–120. https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2022.257954