Wpływ ćwiczeń koordynacyjnych na sportową technikę pływania stylem grzbietowym oraz kraulem
Вантажиться...
Дата
2023
Автори
Kowalski, D.
Skalski, D. W.
Pavlyuk, Y.
Tsyhanovska, N.
Kreft, P.
Ковальський, Д.
Скальські, Д. B.
Павлюк, Є.
Цигановська, Н.
Крефт, П.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький національний університет
Анотація
Na przestrzeni lat podejmowano próby opisania zdolności koordynacyjnych, ich zdefiniowania oraz struktury.
Niejednokrotnie naukowcy wymiennie używali pojęć jako synonimów: cecha motoryczna - zwinność, cecha motoryczna -
zręczność. Należy w tym miejscu uściślić znaczenia tych terminów stosowanych przez większość XX wieku, stosowanych jak
się później okazało bezpodstawnie. Pojęcie zwinność zostało wprowadzone do teorii motoryczności przez Piaseckiego i
Gilewicza (1964). Trzon tego sformułowania pochodzi od słowa “zwijać się”, co ma wyrażać wykonywanie określonych
ruchów w sposób szybki, precyzyjny i ekonomiczny. Oznacza to, że zwinność ma morfo-funkcjonalne podłoże o
charakterystyce informacyjnej, a także energetycznej. To powoduje wykluczenie innego toru rozumowania, w którym
zwinność jako cecha motoryczna identyfikuje się z właściwościami koordynacyjnymi, ponieważ te warunkowane są
zazwyczaj procesami informacyjnymi. Wyniki badań potwierdziły, wskazując na wysoki poziom stężenia czynnika
energetycznego podczas wykonywania testów zwinności, co potwierdziło hybrydowy i kompleksowy (mieszany) charakter
tej W literaturze obok wymienionych pojęć przewija się termin “uzdolnienia ruchowe”. Przeważnie określane są jako
genotypowa właściwość do szybkiego, dokładnego i trwałego uczenia się ruchów. Na rezultat nauki jakiegoś nowego
elementu ruchowego wpływa w głównej mierze poziom usprawnienia koordynacyjnego (zdolności), a także temperament
jednostki. Obecnie przyjęło się jednoznacznie interpretować to pojęcie jako zbiór zdolności, informacji oraz sprawności,
determinujący wysoką efektywność motoryczną. Sprawność fizyczna warunkuje umiejętność rozwiązywania przez człowieka
zadań ruchowych lub zdolność do efektywnego i ekonomicznego wykonania pracy mięśniowej. Podstawą wszelkiego
rodzaju sprawności fizycznej jest koordynacja wrodzona
Протягом багатьох років робилися спроби описати координаційні здібності, їх визначення та структуру. Неодноразово вчені як синоніми використовували терміни як синоніми: рухова особливість - спритність, рухова особливість - спритність. Тут необхідно конкретизувати значення цих термінів, які використовувалися протягом більшої частини ХХ століття, вживалися, як згодом виявилося, невиправдано. Концепція спритності була введена в моторну теорію Piasecki і Gilewicz (1964). Корінь цієї фрази походить від слова «завиток», яке має вказувати на виконання певних рухів швидким, точним і економним способом. Це означає, що спритність має морфофункціональну основу з інформаційно-енергетичними характеристиками. Це виключає іншу лінію міркувань, у якій спритність як моторна особливість ототожнюється з координаційними властивостями, оскільки вони зазвичай зумовлені інформаційними процесами. Результати досліджень підтвердили, вказуючи на високий рівень концентрації енергетичного фактору під час виконання тестів на спритність, що підтвердило гібридний та комплексний (змішаний) характер цього. Здебільшого вони визначаються як генотипова властивість для швидкого, точного та постійного навчання рухів. На результат вивчення нового рухового елемента в основному впливає рівень розвитку координації (здібності) і темперамент особистості. В даний час прийнято чітко трактувати це поняття як сукупність здібностей, інформації та працездатності, що визначають високу рухову ефективність. Фізична підготовленість визначає здатність людини вирішувати рухові завдання або здатність ефективно і економно виконувати м'язову роботу. Основою всіх видів фізичної підготовки є вроджена координація
Протягом багатьох років робилися спроби описати координаційні здібності, їх визначення та структуру. Неодноразово вчені як синоніми використовували терміни як синоніми: рухова особливість - спритність, рухова особливість - спритність. Тут необхідно конкретизувати значення цих термінів, які використовувалися протягом більшої частини ХХ століття, вживалися, як згодом виявилося, невиправдано. Концепція спритності була введена в моторну теорію Piasecki і Gilewicz (1964). Корінь цієї фрази походить від слова «завиток», яке має вказувати на виконання певних рухів швидким, точним і економним способом. Це означає, що спритність має морфофункціональну основу з інформаційно-енергетичними характеристиками. Це виключає іншу лінію міркувань, у якій спритність як моторна особливість ототожнюється з координаційними властивостями, оскільки вони зазвичай зумовлені інформаційними процесами. Результати досліджень підтвердили, вказуючи на високий рівень концентрації енергетичного фактору під час виконання тестів на спритність, що підтвердило гібридний та комплексний (змішаний) характер цього. Здебільшого вони визначаються як генотипова властивість для швидкого, точного та постійного навчання рухів. На результат вивчення нового рухового елемента в основному впливає рівень розвитку координації (здібності) і темперамент особистості. В даний час прийнято чітко трактувати це поняття як сукупність здібностей, інформації та працездатності, що визначають високу рухову ефективність. Фізична підготовленість визначає здатність людини вирішувати рухові завдання або здатність ефективно і економно виконувати м'язову роботу. Основою всіх видів фізичної підготовки є вроджена координація
Опис
Ключові слова
koordynacja, siła, pływanie, efekt, координація, сила, плавання, ефект
Бібліографічний опис
Wpływ ćwiczeń koordynacyjnych na sportową technikę pływania stylem grzbietowym oraz kraulem / D. Kowalski, D. W. Skalski, Y. Pavlyuk, N. Tsyhanovska, P. Kreft // Physical Culture and Sport: Scientific Perspective. - 2023. - № 2. - P. 165-174.