Анекдот як жанр польської літератури
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький національний університет
Анотація
Об'єктом дослідження є анекдот як літературний жанр у польській літературі від класики до сучасності.
Предметом дослідження є структура, функції та художні особливості анекдоту, а також його роль у формуванні соціальної свідомості та культурної ідентичності польського суспільства.
Мета дослідження полягає у всебічному аналіз анекдоту як жанру польської літератури, його історичної еволюції, жанрових ознак, соціокультурної функції та трансформацій у сучасній польській літературі.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- проаналізувати походження та історичну еволюцію анекдоту,
- визначити жанрові ознаки, функції, художні засоби анекдоту:
- простежити формування польського анекдоту авторського тексту: від народного гумору до
- розкрити художні засоби анекдоту в польській літературі ХХ століття;
показати роль анекдоту у творчості польських письменників ХХІ століття;
-дослідити сатиричні тенденції та образ сучасності у анекдотах.
Анекдот як жанр польської літератури пройшов тривалий шлях еволюції від фольклорної короткої оповіді до складного літературного феномену з власною структурою, стилем і функцією. Його історія демонструє, що сміх, дотеп і парадокс не лише засоби розваги, а й важливі інструменти пізнання соціальної дійсності та людської природи. Анекдот є свідченням того, як коротка форма може передати великий зміст культурний, моральний і філософський.
Мова анекдоту характеризується економністю та динамічністю: діалогічність, що створює ілюзію живої розмови; гумористичний парадокс, заснований на зіткненні логічного та абсурдного; іронія, яка дозволяє дистанціюватися від події та створити пропуск другорядних деталей задля подвійний смисловий план; еліптичність збереження ритму оповіді; мовна індивідуалізація.
У ХХ столітті польський анекдот зазнав значної еволюції: від народної кумедної історії до інтелектуального жанру, здатного передавати психологічну глибину, філософський підтекст і соціальну критику. Його естетична привабливість грунтується на багатстві художніх засобів, які забезпечують динаміку, іронічність і смислову насиченість короткої форми. Іронія є центральним художнім засобом польського анекдоту ХХ століття. Вона поєднує комічне, критичне та філософське начало, дозволяючи автору висловлювати соціальні, моральні та політичні коментарі через коротку форму. У польській літературі іронія розвивалася під впливом фольклорної традиції, шляхетської сатири та модерної прози, трансформуючи народний гумор у витончену літературну стратегію.
Анекдот у ХХІ столітті стає мовою інтелектуальної свободи, засобом самоїронії й культурного самопізнання. Сучасні письменники С. Пільх, А. Сташук, Я. Денель, М. Вітковський, О. Токарчук перетворюють анекдот на мовну лабораторію, у якій переплітаються іронія, колоквіалізми, регіоналізми, інтелектуальні алюзії та сатиричні конструкції.
Опис
Ключові слова
035.033 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська, жанр анекдоту, польська література, сучасна польська література, сатира, гротеск
Бібліографічний опис
Кравчук А. І. Анекдот як жанр польської літератури : кваліфікаційна робота магістра : 035.033 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська / А. І. Кравчук ; Хмельниц. нац. ун-т. – Хмельницький, 2025. – 80 с.