Культурно освітня робота більшовиків на Поділлі в роки непу (1921-1928).
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Олійник, Микола Петрович
Oliynyk, M.P.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка
Анотація
В статті з’ясовано, що більшовицька політика формування
«homo sovieticus» ґрунтувалася на тотальному контролі більшо-вицького режиму над сферою культури, яка, разом з освітянською
галуззю, через вплив на почуття й свідомість людини формує її сві-тогляд і поведінку. В документах радянського періоду діяльність
влади в зазначеній царині називали культурно-освіт ньою роботою.
Становлення основних форм і методів впливу більшовицького коло-ніального режиму на свідомість українців припадає на період нової
економічної політики(1921-1928). Зазначено, що в кожному регіоні
його втілення мало свої особливості, зокрема й на Поділлі– прикор-донному краї з багатоетнічним складом мешканців, масовим без-земеллям і найвищою в республіці щільністю населення, аграрним
характером регіону та відсутністю великої промисловості тощо.
Наголошено, що висвітленню окремих аспектів проблеми при-свячені статті Є. Мручка, В. Прокопчука, О. Стадник(Лойко),
Н. Ті тової та інших.
Досліджено, що головним ворогом у встановленню тотального
контролю над сферою культури більшовицька влада вважала осередки«Просвіти», як національні культурно-просвітницькі органі-зації, «центри контрреволюції». Відтак вони потрапили під репре-сії більшовиків. Якщо станом на1 жовтня1922 р. на Поділлі діяли
662 осередки«Просвіти», то до1 січня1924 р. не залишилося жодної.
Замість них впроваджувалися селянські будинки(сельбуди), хати-читальні, народні будинки, бібліотеки й клуби. Пріоритет мали
сельбуди, як«заклади класові і радянські за характером». Цей ста-тус підкреслювався розміщенням їх у найкращих приміщеннях– ко-лишніх хатах священиків, а в містечках– заможних міщан.
Звернуто увагу, що хронічний брак коштів на діяльність сель-будів змусив владу з лютого1922 р. перевести їх на самоокупність.
Вона забезпечувалася частково за рахунок бюджету, частково за
рахунок членських внесків та господарської діяльності. Це призво-дило до того, що партійні органи звинувачували селянські будинки в
«нездоровому господарському обростанню», залученню до свого скла-ду«підприємств куркулів», що дозволяло тим уникати оподатку-вання. Окружні сельбуди змушені були в своїй структурі утриму-вати їдальні, готелі та постоялі двори для підвід. Однак ціни за по-слуги в них були такими високими, що селяни тут не зупинялися.
Зазначено, що в грудні1924 р. один сельбуд припадав у серед-ньому на п’ять сіл. Для швидкого розвитку їхньої мережі було за-проваджено бюджетне фінансування губернського, окружних, ра-йонних і93-х сільських сельбудів і понад ста хат-читалень. Крім
того, було визнано недоцільним існування при сельбудах підпри-ємств. Звільнення від непрофільної діяльності дозволило сельбу-дам зосередитися на культурно-освітній роботі та реанімувати
діяльність драматичних, співочих, сільськогосподарських і науко-вих гуртків, бібліотек, курсів ліквідації неписьменності тощо. Це
сприяло зростанню їхньої мережі та чисельності. В середньому
з1925 р. до1928 р. мережа сельбудів і хат-читалень у кожній
з округ Поділля збільшилася на30%, а кількість членів– на20%.
Проаналізовано роль в культурно-освітній роботі клубів і
бібліо тек, впровадження нових революційних свят і обрядів.
Наголошено, що, з одного боку, радянська влада докладала мак-симум зусиль для розвитку мережі сельбудів, хат-читалень, клу-бів та інших культурно-освітніх закладів, а з іншого– наполегли-во знищувала будь-які прояви вільнодумства, ліквідовувала запід-озрених у нелояльності, як-от осередки«Просвіти», арештовува-ла неугодних. Така двоїста політика негативно впливала на роз-виток культури в регіоні, змушуючи прилаштовуватися до вимог
більшовицького режиму.
Опис
The article concludes that the bilshovyk’s policy of forming «homo sovieticus» was based on the total control by the bilshovyk regime of the culture and education, both of which form personal worldview and behaviour through influencing the feelings and conscience of an individual. In
the Soviet era documents the state activities in this spheres were referred
to as cultural and educational work. The establishment of major forms
and methods of bilshovyk colonial regime over the minds of Ukrainians
falls in the period of the new economic policy (1921-1928). The article
notes that the implementation of the policy had specificities in each region, including Podillia – a border land with multi-ethnic population, massive lack of land, the highest in the Republic density of population, agricultural character of the region and absence of big industries etc.
It is mentioned that certain aspects of the explored topic have been
studied in the articles of Ye. Mruchko, V. Prokopchuk, O. Stadnyk
(Loyko), N. Titova and others.
The article establishes that «Prosvita» centres, seen as national cultural and educational organizations and ‘anti-revolutionary centres’,
were considered by the bilshovyk authorities as their main rival in
spreading the total control over the cultural sphere. As such, they became a target of bilshovyks´ repressions. By 1 January 1924, not a
single one was left in Podillia, while there were 662 centres of ‘Prosvita’
on 1 October 1922. Selbuds (village houses), reading houses, people’s
houses, libraries and clubs were created instead. Selbuds were prioritized as ‘establishments of class and Soviet character’. Such status
was emphasized through placing them in the best locations – former
houses of church priests, and in town houses of wealthy burghers.
It is mentioned that the chronic lack of funds to maintain selbuds
pushed the authorities to an attempt of making them self-sustainable
as of February 1922, which was to be achieved in parts through budget
allocations, membership fees and economic activities. It led to the party organs accusing the selbuds of ´unhealthy´ economic activities and
of joining with ´kulak enterprises´, which allowed the latter to avoid
taxes. Regional selbuds were forced to maintain dining rooms, hotels
and courtyards for carriages. But the prices were so high that peasants
could not afford staying there.
It is observed, that in December of 1924, there was, in average, one
selbud for five villages. To accelerate the development of their network,
budget funds were allocated for provincial, regional, district, and 93 village
selbuds and for more than a hundred reading houses. It was also acknowledged that involving selbuds in entrepreneurial activities was not effective.
Release from extra activities allowed selbuds to focus on cultural and educational work and reanimate the activities of drama, singing, agricultural
and scientific groups, libraries, literacy courses, etc. All these contributed to
the growth of network and increase in numbers of selbuds. In average, from
1925 to 1928 the number of selbuds and reading houses in each district of
Podillia saw a 30% increase, their membership went up 20%. The article analyses the role of clubs and libraries in cultural and
educational activities, as well as the introduction of new revolutionary
holidays and ceremonies.
It is emphasized that on one hand, the Soviet authorities made
maximum efforts to develop the network of selbuds, reading houses,
clubs and other cultural and educational establishments, while on the
other, they persistently eliminated any manifestation of free-thinking,
liquidated those suspected of disloyalty, like for instance, «Prosvita»,
and arrested the unwanted. Such dual policy had a negative effect on
cultural development in the region, forcing to adapt to the dictates of the
bilshovyk regime.
Ключові слова
культурно-освітня робота, «Просвіта», сельбуд, хата-читальня, клуб, бібліотека, cultural and educational work, «Prosvita», selbud, reading house, club, library
Бібліографічний опис
Олійник М. П. Культурно освітня робота більшовиків на Поділлі в роки непу (1921-1928) / М. П. Олійник // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2018. – Вип. 11. – С. 462-475.