Кафедра міжнародної комунікації та політології

Постійне посилання зібрання

https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/9937

Переглянути

Перегляд Кафедра міжнародної комунікації та політології за Автор "Oliynyk, M.P."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Культурно освітня робота більшовиків на Поділлі в роки непу (1921-1928).
    (Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка, 2018) Олійник, Микола Петрович; Oliynyk, M.P.
    В статті з’ясовано, що більшовицька політика формування «homo sovieticus» ґрунтувалася на тотальному контролі більшо-вицького режиму над сферою культури, яка, разом з освітянською галуззю, через вплив на почуття й свідомість людини формує її сві-тогляд і поведінку. В документах радянського періоду діяльність влади в зазначеній царині називали культурно-освіт ньою роботою. Становлення основних форм і методів впливу більшовицького коло-ніального режиму на свідомість українців припадає на період нової економічної політики(1921-1928). Зазначено, що в кожному регіоні його втілення мало свої особливості, зокрема й на Поділлі– прикор-донному краї з багатоетнічним складом мешканців, масовим без-земеллям і найвищою в республіці щільністю населення, аграрним характером регіону та відсутністю великої промисловості тощо. Наголошено, що висвітленню окремих аспектів проблеми при-свячені статті Є. Мручка, В. Прокопчука, О. Стадник(Лойко), Н. Ті тової та інших. Досліджено, що головним ворогом у встановленню тотального контролю над сферою культури більшовицька влада вважала осередки«Просвіти», як національні культурно-просвітницькі органі-зації, «центри контрреволюції». Відтак вони потрапили під репре-сії більшовиків. Якщо станом на1 жовтня1922 р. на Поділлі діяли 662 осередки«Просвіти», то до1 січня1924 р. не залишилося жодної. Замість них впроваджувалися селянські будинки(сельбуди), хати-читальні, народні будинки, бібліотеки й клуби. Пріоритет мали сельбуди, як«заклади класові і радянські за характером». Цей ста-тус підкреслювався розміщенням їх у найкращих приміщеннях– ко-лишніх хатах священиків, а в містечках– заможних міщан. Звернуто увагу, що хронічний брак коштів на діяльність сель-будів змусив владу з лютого1922 р. перевести їх на самоокупність. Вона забезпечувалася частково за рахунок бюджету, частково за рахунок членських внесків та господарської діяльності. Це призво-дило до того, що партійні органи звинувачували селянські будинки в «нездоровому господарському обростанню», залученню до свого скла-ду«підприємств куркулів», що дозволяло тим уникати оподатку-вання. Окружні сельбуди змушені були в своїй структурі утриму-вати їдальні, готелі та постоялі двори для підвід. Однак ціни за по-слуги в них були такими високими, що селяни тут не зупинялися. Зазначено, що в грудні1924 р. один сельбуд припадав у серед-ньому на п’ять сіл. Для швидкого розвитку їхньої мережі було за-проваджено бюджетне фінансування губернського, окружних, ра-йонних і93-х сільських сельбудів і понад ста хат-читалень. Крім того, було визнано недоцільним існування при сельбудах підпри-ємств. Звільнення від непрофільної діяльності дозволило сельбу-дам зосередитися на культурно-освітній роботі та реанімувати діяльність драматичних, співочих, сільськогосподарських і науко-вих гуртків, бібліотек, курсів ліквідації неписьменності тощо. Це сприяло зростанню їхньої мережі та чисельності. В середньому з1925 р. до1928 р. мережа сельбудів і хат-читалень у кожній з округ Поділля збільшилася на30%, а кількість членів– на20%. Проаналізовано роль в культурно-освітній роботі клубів і бібліо тек, впровадження нових революційних свят і обрядів. Наголошено, що, з одного боку, радянська влада докладала мак-симум зусиль для розвитку мережі сельбудів, хат-читалень, клу-бів та інших культурно-освітніх закладів, а з іншого– наполегли-во знищувала будь-які прояви вільнодумства, ліквідовувала запід-озрених у нелояльності, як-от осередки«Просвіти», арештовува-ла неугодних. Така двоїста політика негативно впливала на роз-виток культури в регіоні, змушуючи прилаштовуватися до вимог більшовицького режиму.