Перегляд за Автор "Maistruk, Mykola"
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Aquaterapia jako narzędzie w rehabilitacji ruchowej(Хмельницький національний університет, 2024) Tsyhanovska, Nataliia; Kowalski, Damian; Paladiichuk, Аnton; Skalski, Dariusz W.; Maistruk, MykolaAktywność ruchowa jest nieodłącznym elementem życia codziennego każdego człowieka. Odpowiednio dobrana i systematycznie uprawiana sprzyja rozwojowi organizmu oraz zachowaniu zdrowia. Ruch odpowiada za rozwój mięśni, prawidłowy wzrost i kształt kości, utrzymanie i regulację masy ciała, a także za podnoszenie sprawności i wydolności fizycznej. Ponadto wzmacnia układ nerwowy i zwiększa jakość pracy umysłowej, co pomaga w stymulowaniu rozwoju społecznego zarówno u ludzi sprawnych, jak i niepełnosprawnych. Obecnie na świecie powstaje coraz więcej nowych form aktywności fizycznej, jednak ponadczasową popularnością cieszą się zajęcia ruchowe, odbywające się w środowisku wodnym. Skutecznie zachęcają do podejmowania ruchu, ze względu na brak ograniczeń wiekowych oraz szereg korzyści zdrowotnych. Ponadto ruch w wodzie jest mniej urazowy w porównaniu do innych aktywności, ze względu na odciążające działanie wyporności wody. Ciało człowieka wówczas odpręża się i pozwala na relaksację Obciążenie stawów podczas 45- minutowych ćwiczeń w wodzie, odpowiada 10 minutom ćwiczeń na lądzie. Ten rodzaj zajęć jest odpowiedni dla każdego, bez względu na budowę ciała czy poziom umiejętności pływackich. Dlatego coraz więcej pływalni ma w swojej ofercie również zajęcia dedykowane kobietom w ciąży, a także samym niemowlętom (aqua baby). Do innych popularnych aktywności należą też aqua zumba oraz aqua senior.Документ Efficiency physical rehabilitation patients with chronic obstructive pulmonary disease with moderate severity(JOURNAL OF HUMAN SPORT & EXERCISE , © Faculty of Education. University of Alicante, 2019) Майструк, Микола; Григус, Ігор; Жуков, Валерій; Maistruk, Mykola; Grygus, Igor; Zukow, WaleryThe aim - to examine the effectiveness of the impact of the proposed technology for physical rehabilitation of respiratory function in patients with chronic obstructive pulmonary disease of moderate severity. The study involved 162 patients. Analysing the average values of respiratory function of patients in both groups at baseline, it was determined that they are much lower than normal and did not differ among themselves, which indicates poor functional capacity of the lungs and bronchial patency. For each patient selected individual program of physical rehabilitation, taking into account the physical features of lung function parameters, specific physiological and psychopathological disorders. Patients of the main group before observed positive dynamics: reducing breathlessness, improved discharge sputum. The use of physical rehabilitation led to the extension of functionality of patients expressed increasing average values of indicators of lung function studied in the main group at the end of studies that demonstrate its effectiveness.Документ Rehabilitacja osób niepełnosprawnych intelektualnie poprzez aktywność ruchową w wodzie(Хмельницький національний університет, 2024) Tsyhanovska, Nataliia; Kowalski, Damian; Batulin, Dmytro; Skalski, Dariusz W.; Maistruk, MykolaOsoby z niepełnosprawnością intelektualną postrzegane są jako jedna z najbardziej wykluczonych grup społecznych. Wynika to z faktu, że ich wygląd i zachowanie mogą odbiegać od powszechnie przyjętych norm. Zależy to głównie od stopnia niepełnosprawności, który determinuje zdolności umysłowe. Jedną z najbardziej przełomowych definicji pedagogiki specjalnej stworzyła Maria Grzegorzewska, która jako pierwsza uwzględniła dynamiczne rozumienie niepełnosprawności jako cechy, która nie uniemożliwia całkowicie rozwoju w żadnej sferze życia. Dostrzegła ona w osobach z niepełnosprawnością potencjał, który dzięki odpowiednim warunkom rehabilitacyjnym pozwala im osiągnąć maksimum możliwości. Zajęcia rehabilitacyjne mają charakter edukacyjny i terapeutyczny i są stosowane w różnych formach. Jak powszechnie wiadomo, każda aktywność fizyczna wpływa pozytywnie na zdrowie i jakość życia, zarówno osób w pełni sprawnych, jak i tych z ograniczeniami. Dlatego też z biegiem lat coraz częściej stosuje się aktywność fizyczną jako jeden ze środków rehabilitacji. Niewątpliwą zaletą stosowania rehabilitacji w formie zajęć ruchowych jest ich różnorodność, która pozwala na dostosowanie aktywności do stopnia niepełnosprawności, a także do indywidualnych preferencji. Specyficzną formą, którą stosunkowo rzadko obserwuje się w odniesieniu do osób z niepełnosprawnością intelektualną, jest aktywność fizyczna w wodzie. Aktywności w środowisku wodnym można realizować na wiele sposobów, dzięki czemu terapia, oprócz korzyści zdrowotnych, rozwija również samodzielność, umiejętności interpersonalne i niezależność. Można je również łatwo modyfikować, co pozwala na jak najlepsze dostosowanie do preferencji uczestników. Aktywność fizyczna w wodzie oferuje wiele możliwości form i metod pracy z osobami z niepełnosprawnością intelektualną, dlatego w niniejszej pracy przeanalizowano jej wykorzystanie w rehabilitacji. Scharakteryzowano niepełnosprawność intelektualną i jej klasyfikacje, a także duże znaczenie rehabilitacji. Opisano również, czym jest aktywność fizyczna w wodzie, rodzaje terapii, ważne czynniki wpływające na prowadzenie zajęć. Uwzględniono korzyści dla opiekunów i uczestników zajęć w wodzie, a także omówiono wyniki badań przeprowadzonych na osobach z niepełnosprawnością intelektualnąДокумент Анатомічна освіта у реабілітаційних науках: сучасні виклики і шляхи вдосконалення(Хмельницький національний університет, 2025) Романюк, Альона; Шевчук, Тетяна; Апончук, Людмила; Майструк, Микола; Кривов’яз, Сергій; Romaniuk, Alona; Shevchuk Tetiana, Tetiana; Aponchuk, Liudmyla; Maistruk, Mykola; Kryvoviaz, SerhiiУ статті здійснено комплексний метааналіз сучасного стану анатомічної освіти у сфері реабілітаційних наук, зокрема у підготовці фахівців з фізичної терапії, ерготерапії та спортивної реабілітації. Опрацьовано дослідження про ключові виклики, що постають перед традиційними підходами до викладання анатомії в умовах цифровізації, міждисциплінарної інтеграції та зростаючих клінічних вимог. Увага зосереджена на необхідності адаптації освітніх програм до потреб XXI століття, зокрема через впровадження інноваційних технологій (VR/AR, 3D-моделювання, симуляційні платформи), гейміфікаційних стратегій, blended learning та функціонально орієнтованих методик. У межах дослідження проаналізовано наукові джерела, що охоплюють емпіричні дослідження, систематичні огляди та педагогічні інтервенції, проведені у 2018–2025 роках. Виявлено, що ефективна анатомічна підготовка потребує поєднання класичних методів (дисекція, анатомічні атласи) з цифровими інструментами, що забезпечують інтерактивність, візуалізацію просторових зв’язків і клінічну релевантність знань. Особливу увагу приділено ролі викладача як міждисциплінарного фасилітатора, здатного інтегрувати анатомічні знання у клінічний контекст. Результати метааналізу свідчать про позитивний вплив мультимодальних підходів на академічну успішність, мотивацію, розвиток критичного мислення та клінічної компетентності студентів. Водночас виявлено низку проблем, зокрема нерівномірний доступ до ресурсів, нестачу педагогічної підготовки викладачів, відсутність стандартизованих критеріїв оцінювання ефективності інноваційних методик. У підсумку, автори обґрунтовують необхідність стратегічної модернізації анатомічної освіти у реабілітаційних науках на основі доказової педагогіки, цифрової трансформації, міждисциплінарного підходу та орієнтації на практичні клінічні навички. Запропоновано перспективні напрями подальших досліджень, включно з розробкою інтегрованих освітніх моделей, вивченням впливу цифрових технологій на клінічне мислення та створенням компетентнісно орієнтованих навчальних програм.Документ Клінічна ефективність комплексних програм реабілітації пацієнтів із дегенеративно-дистрофічними ураженнями поперекового відділу хребта(Хмельницький національний університет, 2025) Голяченко, Андрій; Рокун, Ольга; Майструк, Микола; Golyachenko, Andriy; Rokun, Olga; Maistruk, MykolaДегенеративні зміни поперекового відділу хребта є поширеною причиною проведення реабілітаційних втручань. Реабілітацiя є важливою частиною консервативної програми лікування неспецифічного болю в спині. Завдяки знеболюючому ефекту вона зменшує кількість медичних препаратів, поліпшує функціональні можливості і спрямована на профілактику рецидивів. Метою дослідження було оцінити ефективність методів реабілітації, що застосовуються у пацієнтів з дегенеративними змінами в поперековому відділі хребта. Дослідження проводилося у двох групах пацієнтів. У першій групі застосовували апаратну фізіотерапію, фізичну терапію, вправи у воді, в другій – апаратну фізіотерапію, фізичну терапію, тракцію хребта та вправи у воді. Оцінювання ефективності комплексної терапії проводили за допомогою опитувальника Oswestry, шкали ВАШ та функціональних проб: тест Шобера, тест Ласега, тест Biering-Sorensen. Спостерігалося зменшення болю в обох групах спостереження (p<0,001). Зниження індексу непрацездатності становило приблизно 10 пунктів в обох групах. Рухливість поперекового відділу хребта покращилася в середньому на 1,78 см в групі ІI і на 1,61 см в групі I. В обох групах спостерігалося зменшення кількості пацієнтів з неврологічними проявами. Отримані результати обраних функціональних тестів в основному не залежали від характеру проведеного фізіотерапевтичного лікування. Найбільша різниця між групами на користь першої групи була зафіксована в тесті Ласега, але вона не була статистично значущою. Достовірних відмінностей у результатах між групами не було, окрім більш вираженого знеболюючого ефекту терапії в групі I (p=0,032). Фізіотерапевтичні методи мають співставну ефективність у покращенні стану пацієнтів з дегенеративними змінами поперекового відділу хребта. В результаті фізіотерапевтичного втручання зменшуються обмеження працездатності та больовий синдром. Результати обраних функціональних тестів не залежали від виду проведеного реабілітаційного втручання.Документ Морфометрія передньої черевної стінки та тазу у дівчат пубертатного віку(Хмельницький національний університет, 2025) Якименко, Олександр; Майструк, Микола; Зозуляк, Руслан; Yakymenko, Oleksandr; Maistruk, Mykola; Zozuliak, RuslanПроведено дослідження морфометричних особливостей передньої черевної стінки та просторових параметрів таза у дівчат пубертатного віку з урахуванням фаз статевого дозрівання. Обстежено 112 дівчат віком 10–17 років. Морфометричні вимірювання здійснювали відповідно до міжнародних стандартів ISAK із використанням традиційної антропометрії та елементів геометричної морфометрії. Визначали соматометричні показники (зріст, масу тіла, індекс маси тіла, окружність талії, довжину кола на рівні передньоверхніх клубових остей) та просторові параметри передньої черевної стінки (лінійні дистанції й кути між ключовими анатомічними орієнтирами). Статистична обробка даних проводилася з використанням критерію Стьюдента. Результати продемонстрували достовірне зростання всіх основних показників у старшій пубертатній групі (14–17 років) порівняно з молодшою (10–13 років), що вказує на латералізацію таза та формування жіночого морфотипу. Збільшення кутів ∠SR–XP–SL та ∠SR–P–SL підтвердило відкриття тазового входу й розширення субпубіального кута як важливих анатомічних характеристик, пов’язаних з майбутньою репродуктивною функцією. Отримані дані мають практичне значення для дитячої хірургії та гінекології, оскільки дозволяють оптимізувати планування мініінвазивних втручань у дівчат пубертатного віку. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки з урахуванням регіональних та етнічних особливостей, застосуванні сучасних методів 3D-візуалізації та створенні вікових морфометричних стандартів, що сприятиме підвищенню точності діагностики й безпеки клінічних втручань.Документ Мультидисциплінарний підхід до лікування ішемічного інсульту: діагностика, інтенсивна терапія та рання реабілітація з елементами ортезування. Огляд літератури(Хмельницький національний університет, 2025) Голяченко, Андрій; Мисула, Ігор; Майструк, Микола; Бакалюк, Тетяна; Golyachenko, Andriy; Mysula, Igor; Bakaliuk, Tetiana; Maistruk, MykolaІшемічний інсульт спричиняється внаслідок припинення або зменшення перфузії мозкових артеріальних судин. Інсульти є основною причиною важкої та стійкої втрати працездатності, втрати здоров’я та значних економічних витрат суспільства. Лікування ішемічного інсульту складається з терапії, яка призводить до поліпшення перфузії головного мозку в зоні ішемії і терапії, яка зменшує наслідки інсульту. Важливу роль у процесі лікування відіграє діагностика, рання реабілітація пацієнтів, що включає догляд, фізичну терапію та ортезування. Мета дослідження – проаналізувати різні методи лікування та реабілітації пацієнтів після ішемічного інсульту та їх вплив на покращення функціональних можливостей хворого. При гострому ішемічному інсульті основною метою реперфузійної терапії є швидке відновлення мозкового кровотоку до ішемізованої тканини мозку, яка знаходиться під загрозою інфаркту мозку. Для ефективного і безпечного виконання втручань необхідна рання всебічна діагностика характеру інсульту та стану хворого. У сучасну епоху лікування інсульту все більше пацієнтів виживає з різним ступенем інвалідності. Комплексна програма реабілітації має вирішальне значення для оптимізації постінсультних результатів. Розуміння природного перебігу відновлення після інсульту та застосування мультидисциплінарного підходу підвищить шанси на успішну реабілітацію. Метою реабілітації є, серед іншого, поліпшення рухової функції верхніх і нижніх кінцівок, зменшення афазії, поліпшення функції дихальних м'язів, зменшення парезу м'язів глотки і гортані, зменшення або усунення болю і поліпшення самопочуття пацієнта. У даній статті проведено огляд сучасних досягнень у лікуванні гострого ішемічного інсульту, починаючи з догоспітального етапу та у відділенні невідкладної допомоги, з подальшим стаціонарним лікуванням та ранньою реабілітацією. Рання діагностика, інтенсивна терапія та забезпечення ранньої і комплексної реабілітації мають вирішальне значення у відновленні працездатності хворого, профілактиці повторного інсульту, розвитку ускладнень та покращенню якості життя пацієнтаДокумент Порівняльний аналіз клінічної ефективності реабілітаційних програм функціонального відновлення верхньої кінцівки у пацієнтів з мозковим інсультом(Хмельницький національний університет, 2025) Голяченко, Андрій; Гладь, Юлія; Майструк, Микола; Golyachenko, Andriy; Hlad, Yuliia; Maistruk, MykolaМета дослідження – порівняти ефекти традиційної фізіотерапії та рухової терапії, викликаної обмеженнями, на функціональне відновлення руки у пацієнтів з інсультом з високим функціональним рівнем на ураженій стороні. Загалом 24 пацієнти амбулаторного реабілітаційного відділення були рандомізовані в групу рухової терапії, викликаної обмеженнями, або в групу традиційної фізіотерапії. Група фізичної терапії отримувала лікування протягом 1 години, в той час як група терапії рухом, викликаним обмеженнями, проходила тренування протягом 3 годин на день впродовж 10 робочих днів поспіль. Основними методами оцінювання були – Журнал рухової активності-28 (Motor Activity Log-28), Тест рухової функції Вольфа (Wolf Motor Function Test), Шкала оцінки моторики руки у пацієнтів з інсультом (Motor Evaluation Scale for Arm in Stroke Patients) та шкала Визначення функціональної незалежності (Functional Independence Measurement). Обидві групи виявилися однорідними на основі демографічних показників та базових функціональних вимірювань. Значні покращення після лікування спостерігалися лише у субшкалах «Обсяг рухів» та «Якість руху» шкали Motor Activity Log-28 у групі, що застосовувала терапію рухом, викликаним обмеженнями, порівняно з групою, що застосовувала традиційну фізичну терапію (P=0,004; P=0,01 відповідно). Не було достовірних відмінностей за показниками «Функціональна здатність» (P = 0,138) та «Час виконання» (P = 0,924) тесту рухової функції Вольфа (Wolf Motor Function Test), за Шкалою оцінки моторики руки у пацієнтів з інсультом (P = 0,949) та підшкалою самообслуговування Визначення функціональної незалежності (P = 0,258) між двома групами втручань. Рухова терапія, викликана обмеженнями, і традиційна фізіотерапія мають схожу ефективність у покращенні функціональних можливостей, швидкості та якості рухів у паретичній руці серед пацієнтів з високим рівнем функціонування, які перенесли інсульт. Терапія рухами, викликаними обмеженнями, виявилася дещо ефективнішою, ніж традиційна фізична терапія, у покращенні ступеня та якості використання ураженої руки.Документ Синкопальні стани в практиці фізичного терапевта у пацієнтів похилого віку(Хмельницький національний університет, 2025) Страколист, Ганна; Богдановська, Надія; Майструк, Микола; Strakolyst, Anna; Bohdanovska, Nadiya; Maistruk, MykolaУ науковій роботі опрацьовані вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, інтернет-ресурси з обраної проблематики дослідження, що дозволило обґрунтувати актуальність дослідження. Аналіз та узагальнення наукової інформації з теми дослідження показав, що синкопе є серйозною медичною проблемою з можливими наслідками травматизму. До непритомності призводять зниження системного артеріального тиску та наступна глобальна гіпоперфузія головного мозку. Ауторегуляція мозкового кровотоку полягає у міогенному механізмі вазоконстрикції та вазодилятації судин у відповідь на коливання тиску. Чинником, що визначає відносно постійний рівень мозкового кровотоку, є зміна діаметра судин. У осіб похилого віку атеросклеротичні зміни судин призводять до зростання їх жорсткості, особливо arteria carotis та зниження тонусу блукаючого нерва, що обумовлює більшість випадків синкопе. Відповідно до мети дослідження було розглянуто типи синкопе, синкопе осіб похилого віку та заходи щодо усунення безпосередньої загрози життю пацієнта під час фізіотерапевтичного втручання в рамках знань і компетенцій професійної діяльності фізичного терапевта. Було рекомендовано подальшій фізіотерапевтичний менеджмент пацієнтів похилого віку з синкопе проводити після комплексної геріатричної оцінки.Документ Сучасні методи фізичної терапії при сколіотичній поставі у підлітків: перспективи сенсомоторного підходу(Хмельницький національний університет, 2025) Абалмасова, Таїсія; Коритко, Зоряна; Майструк, Микола; Abalmasova, Taisiia; Maistruk, Mykola; Korytko, ZoryanaПроблема сколіотичної постави у підлітків залишається актуальною у фізичній терапії через високий рівень поширеності постуральних дисфункцій у віці активного соматичного розвитку. У статті проведено огляд сучасних методів фізичної терапії, які застосовуються для корекції сколіотичної постави, з акцентом на їхню доказову ефективність. Охарактеризовано традиційні втручання, зокрема лікувальну фізкультуру, дихальні вправи, постуральну гімнастику та метод Шрот. Зазначено, що попри позитивний вплив цих методів на м’язовий тонус і поставу, ефективність корекції залишається обмеженою за відсутності цілеспрямованого впливу на глибокі стабілізатори тулуба, пропріоцепцію та міжсистемні зв’язки. У межах сучасної парадигми нейрофізіологічної реабілітації обґрунтовано перспективність сенсомоторного підходу, який поєднує цілеспрямоване стимулювання пропріоцепції, рівноваги та активну стабілізацію положення тіла. Розглянуто доцільність використання вправ на нестійких поверхнях, елементів пропріоцептивного нейром’язового фасилітування (PNF) та м’язово-фасціального тейпування як компонентів комплексної сенсомоторно-стабілізаційної програми. Така програма, адаптована до умов амбулаторної фізичної терапії, здатна підвищити ефективність корекції постави у підлітків зі сколіотичними змінами завдяки інтеграції моторного контролю, балансу та фасціальних взаємозв’язків