Хмельницький національний університет

Постійне посилання на фонд

https://elar.khmnu.edu.ua/handle/123456789/6

Переглянути

Перегляд Хмельницький національний університет за Ключові слова ",функціональна характеристика"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Власні назви проток у структурі українського ономастикону
    (Ужгородський національний університет, 2023-05-28) Торчинський, Михайло; Торчинська, Наталія
    Інтерлувіоніми – це власні назви проток. Актуальність теми зумовлена відсутністю наукових праць, присвячених характеристиці цього класу гідронімів. Мета роботи – виконати комплексний аналіз власних назв проток, які функціонують в українській мові, що передбачає вирішення таких завдань: 1) укласти реєстр інтерлувіонімів; 2) визначити їхні денотатно-характеристичні ознаки; 3) з’ясувати етимолого-словотвірні атрибути; 4) описати особливості функціонування в українській мові; 5) встановити визначальні риси такого типу пропріальних одиниць. У процесі дослідження встановлено, що власні назви проток – це екстрагідроніми, гідроніми, геотопоніми, абіоніми, переважно реалоніми та індивідуальні макроназви. Переважають складені конструкції, утворені лексико семантичним способом. Найбільш продуктивні моделі – «прикметник + іменник» та «іменник + іменник», утворені від географічних термінів, що поєднуються переважно з антропонімами, інсулонімами, ойконімами або наутонімами. Основні типи мотиваційних відношень – локативно-, меморіально- та асоціативно-сутнісні. Інтерлувіоніми є давніми або новими, гібридними, низькочастотними, емоційно нейтральними пропріативами, утвореними природним або штучним шляхом. Вони мають відому й непрозору етимологію, побутують у науковому стилі, належать до пасивного словникового складу, регіонально або локально відомі, позбавлені етнокультурного значення. Серед таких пропріативів часто фіксуються явища омонімії та синонімії. Домінують лексичні діахронічні й односистемні варіанти. Інтерлувіоніми мають багато спільних особливостей із пелагонімами. Для завершення комплексної характеристики екстрагідронімів детального опису потребують власні назви заток і течій.