Переглянути
Нові надходження
Документ Non-Traditional Methods of Communicative-Oriented Training of Foreign Language Teachers in Higher Education Institutions of the USA(Хмельницький національний університет, 2023) Орловська, Ольга Володимирівна; Мартинюк, Олена Володимирівна; Orlovska, O; Martynyuk, OThe article deals with non-traditional methods of communicative-oriented teaching of future foreign language teachers in higher education institutions of the USA aimed at developing the ability to adequately express thoughts in a particular language. The main principle of communicative teaching is language activity. Participants in communication should learn to solve real and conditional tasks of joint activity with the help of a foreign language. In this case, learning takes place through activities, which are realized with the help of methodological techniques and exercises. Examples of non-traditional methods of communication in foreign classes at higher education institutions in the USA include the following types of tasks: communication games; communicative stimulations in role-plays and problem-solving; free communication (socialization). The purpose of communicative tasks is to encourage students to solve new communication problems with the help of language tools learned on the basis of the original polylogues. Particular attention is paid to the three-part form of performing communicative-oriented tasks (three-phase frame-work), which are performed in three stages: preparatory (pre-activity); executive (while-activity); final (post-activity). It is noted that an important role in the implementation of nontraditional methods is played by the informative competence of students, which includes: information "frames"; formed knowledge (schemata); language representation of the world in its foreign language form; background knowledge; general knowledge. It is established that special attention should be paid to communicative skills when using non-traditional methods of communication for future teachers in foreign classes at higher education institutions in the USA. The article analyzes students' communication skills, which are divided into the following blocks: 1. Requirements for learning to speak. Fields of communication and topics (ability to communicate with peers). 2. Dialogic speech (different types of dialogues, questioning, exchange of opinions, information, etc.) 3. Monologue speech (statements, retelling of what has been heard, seen or read, etc.) Each of the three blocks involves the development of certain communication skills. The authors have considered several examples of non-traditional methods of communicative-oriented teaching of future foreign teachers in higher education institutions of the USA, namely: "sketch", "role play", "round table", "discussion".Документ Education for sustainable development: implementing experience and practice of European countries(Хмельницький національний університет, 2023-12) Sadovets, OlesiaThe article analyzes the experience of the leading European countries in implementing the concept of Education for Sustainable development (ESD). Official documents, which are the foundation of ESD policy, are studied and the works of leading scientists and pedagogues related to the issue are characterized. ESD provides learners with appropriate and up to date information on how to organize their life in a way that is friendly to environment and other people. It requires universities to shift education and professional training of students from a knowledge- to a more competence-based approach in their national curricula. This approach encourages the development of students’ sustainability competences. It also enables them to implement sustainability values, and embrace complex skills necessary to take or request action that restores and maintains eco-system health, enhances justice and generates visions for sustainable future. The core document used in higher education system of European countries to develop students’ ESD competences is “GreenComp – The European sustainability competence framework” which includes 4 competence areas and 12 competences that together make up a pillar for sustainability practice. ESD requires universities to promote transformative changes in learning in 4 different ways: 1) pluralizing limited agendas; 2) empowering collective influence; 3) politicizing power relations; 4) embedding learning systems. It is stressed that universities must implement ESD based on connectivism principle. Specific examples of this principle in action are described in the article. They include Urban Living Labs, which are a kind of collaboration aimed at implementing joint projects in the field of urban development and infrastructure improvement, and Academic Consultancy Training for master degree students in which they cooperate with students of other educational programs (specialties) and stakeholders to conduct interdisciplinary research and learning. To outline the ways European experience can be used in developing countries, namely Ukraine, legislative documents of the country related to ESD were characterized and the corresponding activities of Ukrainian universities (on the example of Khmelnytskyi National University) were described. In the result, a set of recommendations was prepared on how to improve the policy of ESD in developing countries using European experience.Документ Comparative analysis of ukrainian and german higher education systems: exploring contrasts and potential collaborative endeavors in professional pedagogy(Хмельницький національний університет, 2023) Petrova, S.This research article presents a comprehensive comparative analysis of the Ukrainian and German higher education systems, examining their distinctive characteristics and potential for collaboration in the field of professional pedagogy. The study delves into the structural variances, global rankings, admission requirements, tuition fees, research and innovation landscapes, internationalization efforts, and partnership prospects. By critically examining these aspects, this research contributes to the scholarly discourse on comparative education and professional pedagogy, shedding light on the significance of cross-national collaboration in shaping the future of higher education. In this article, we conducted a comprehensive review of academic literature, reports, studies, and relevant documents on the Ukrainian and German higher education systems, examined official documents, policies, and regulations from relevant governmental and educational bodies in both countries, utilized statistical data available from official sources, educational institutions, and international organizations to quantify and compare various aspects of the education systems, such as enrolment numbers, program offerings, research output, and internationalization efforts. In a larger scholarly context, this research makes a significant contribution to the discourse on comparative education and professional pedagogy. By adroitly navigating and dissecting the multifaceted domains of both systems, the research lays bare the underlying dynamics that shape their educational paradigms. The illumination of cross-national collaboration as an instrumental force in shaping the trajectory of higher education underscores the article's scholarly import. To sum up, this research advances the understanding of both systems, envisages novel collaborative trajectories, and underscores the scholarly imperative of cross-nation cooperation in shaping the future contours of higher education.Документ Проблеми навчання хореографії в американських школах(Хмельницький національний університет, 2023) Бідюк, Д.Стаття присвячена дослідженню проблем навчання хореографії в американських школах. З’ясовано, що тривалий час навчання хореографії в державних і приватних школах мало периферійне значення або позиціонувалося переважно як позанавчальна діяльність (в межах занять навчальних програм мистецтва або фізичного виховання). Зазначено, що в хореографічній освіті американських школярів спостерігається певна неузгодженість, що спричинено низькою професійною кваліфікацією педагогів та їхньою недостатньою готовністю до викладання хореографії в школі. Проаналізовано напрями освітньої політики американського уряду щодо удосконалення стандартів шкільної освіти, змісту навчальних планів та освітніх програм, а також якості підготовки вчителів хореографії. Вивчено та узагальнено зміст навчальних програм шкільної освіти у контексті виокремлення мистецтва хореографії як основного предмету. Констатовано, що вагомою проблемою навчання хореографії в школах є неузгодженість змісту навчальних програм та нечітке обґрунтування критеріїв оцінювання результатів навчання. З’ясовано, що американські педагоги беруть до уваги той факт, що запровадження танцювальної хореографії у школах сприяє розвитку творчого мислення учнів, лідерських якостей, психологічному комфорту та здоров’язбереженню. Виявлено, що залишаються дискусійними питання щодо розроблення стандартів вищої освіти, сертифікації викладачів хореографії в кожному штаті, обґрунтування вимог до отримання ліцензії, уніфікації та стандартизації термінології, законодавства, удосконалення освітньої політики штатів, а також умов фінансування тощо. Зроблено висновок, що хореографічна освіта в усьому світі стикається з загальними проблемами: «Хто має навчати?», «Хто має навчати вчителів і чого вони мають навчати?». Роль сучасного вчителя-хореографа полягає не лише в навчанні танцювальних кроків, а радше у свідомому управлінні можливостями учня за допомогою навичок навчання танцю.Документ Ґенезис становлення поняття соціокультурної компетентності як педагогічної проблеми в Україні та Польщі(Хмельницький національний університет, 2023) Подлевська, Н.; Коваль, М.У статті подано аналіз українських та польських наукових праць, у яких висвітлено становлення та розвиток соціокультурної компетентності як педагогічної проблеми, що є ключовим компонентом компетентнісної парадигми в Україні та Польщі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проаналізовано сутності понять і конструктів: «компетентний», «компетентність», «соціокультурна компетентність». Компетентністю є такі якості людини, що допомагають їй практично послуговуватися засвоєними знаннями, уміннями й навичками, оперувати ними в конкретних життєвих обставинах, що у сучасній психолого-педагогічній літературі реалізується в контексті декількох наукових підходів, зокрема, комунікативного, соціокультурного, діяльнісного, контекстно-інформаційного. Уперше термін «соціокультурна компетентність» запропонував канадський науковець із галузі прикладної лінгвістики Дж. Каммінз. На думку сучасних українських та польських дослідників, соціокультурна компетентність виявляє інтеграційні міжкультурні якості особистості, які набувається, засвоюються та реалізовуються педагогічною діяльністю в мультикультурному середовищі. Окреслено коло українських та польських науковців, які досліджували проблеми компетентнісної парадигми. Виокремлено компоненти у структурі соціокультурної компетентності. За дослідженнями Л. Смірнової, яка здійснила аналіз історичних передумов та реформ системи вищої освіти в Польщі, подано періодизацію становлення і розвитку соціокультурної компетентності як педагогічного явища в Польщі кінця ХХ – початку ХХІ століття. У другій половини ХХ століття під впливом соціальних, політичних та культурних змін у Польщі та Україні в основу професійної освіти закладається соціокультурний компонент, а на початку ХХІ століття відбувається переосмислення соціокультурної компетентності, яка стає обов’язковим ключовим складником сучасної освіти. Проаналізовано процес формування соціокультурної компетентності в Україні та Польщі.Документ Особливості підготовки вчителів до профільного навчання іноземної мови в Україні та за кордоном(Хмельницький національний університет, 2023) Афонченко, М.У статті розглянуто питання особливостей підготовки вчителів до профільного навчання іноземної мови в Україні та країнах зарубіжжя. Встановлено, що у контексті глобалізаційних й інтеграційних процесів та запровадження в освітню систему концепції НУШ, змінилися потреби, пов’язані із викладанням іноземної мови. Зокрема це стосується профільних шкіл, адже перехід до профільного навчання є однією із необхідних складових для втілення в життя нових вимог. Таким чином, зміст навчання концентрується на реалізації компетентнісного та особистісного підходів у навчанні, а від вчителя іноземної мови очікується виконання нових ролей: медіатора, фасилітатора, ментора. З’ясовано, що у випадку Великої Британії кваліфікацію майбутні вчителі з іноземної мови можуть отримати як у закладах вищої освіти, так і на спеціалізованих курсах та з отриманням післядипломної освіти у сфері педагогіки. Досліджено особливості професійної підготовки майбутніх вчителів іноземної мови в інших країнах. Проаналізовано тенденції та моделі підготовки вчителів Ель-Пасо та визначено вимоги до діяльності випускників педагогічних спеціальностей Техаського університету. Розглянуто та згруповано вміння і компетентності, що повинні бути розвинуті у майбутніх вчителів університетів Чилі. Проаналізовано стратегії підготовки вчителів іноземних мов Великої Британії. Досліджено особливості заочного навчання та фактори його ефективності для підготовки вчителів до роботи у профільній школі. Проаналізовано процес підготовки до профільного навчання українських вчителів іноземних мов. З’ясовно, які принципи лежать в основі підготовки вчителів до викладання у профільних школах. Досліджено перспективи створення спеціальної програми для професійної підготовки майбутніх вчителів. У результаті аналізу було визначено, що у підготовці майбутніх вчителів до профільного викладання за кордоном превалює комплексний підхід із поєднанням традиційних та сучасних форм і методів навчання. З’ясовано, що сучасні вітчизняні вчені схиляються до зарубіжних ідей організації профільного викладання, однак стратегія підготовки потребує подальшого дослідження та запровадження позитивного зарубіжного досвіду.Документ Introducing active language learning techniques into a virtual classroom: reflection on the american practices(Хмельницький національний університет, 2023) Martynyuk, O.; Orlovska, O.The paper considers American active learning (AL) practices that can be used in a virtual language learning classroom in Ukrainian higher education institutions to encourage students’ engagement, collaboration and evaluate their performance. The authors study the concept of AL, its main techniques and peculiarities of application; outline technologies and tools that have the potential to influence active language learning (ALL) in a virtual classroom; define the techniques that can be used to promote ALL in a virtual classroom (polls and surveys, discussions and forums, case studies, interactive lectures, simulations and games, collaborative projects, personalized learning). Particular attention is paid to online AL strategies applied by Columbia University and Cornell University (USA). Here belong Online Polling, Think-Pair-Share, a Minute Paper, Small Group Discussion and Short Student Presentation strategies, each of them requiring appropriate online learning platforms, services and tools for its effective implementation. They include Zoom videoconferencing platform with its breakout rooms, polling, screen sharing, whiteboard and nonverbal feedback features, Poll Everywhere, CourseWorks Quiz, Canvas Quiz features, collaborative online tools such as LionMail (Google) Docs, Sheets, Slides, etc. Another important issue considered in the paper is assessment and evaluation of students’ progress in AL. Assessment techniques used in Cornell University comprise Grading Rubrics, plagiarism detection, self-assessment, peer assessment, surveys and classroom polling. In this context, Canvas Rubrics, Canvas Assignments, FeedbackFruits, Gradescope, Qualtrics, Turnitin can be used as effective assessment tools. The authors conclude that the main advantages of ALL are its flexibility, collaborative learning opportunities, customization options, access to online resources while its challenges involve lack of face-to-face interaction, technical difficulties, high pricing plans for some online services and tools, variety of distractions such as social media, email, or other online activities, and limited learning environment.Документ Програма міжнародного оцінювання рівня володіння іноземною мовою PISA: перспективи та переваги(Хмельницький національний університет, 2023-06) Садовець, Олеся ВолодимирівнаУ статті обґрунтовано необхідність оцінювання знань учнів з іноземної мови за міжнародними стандартами та показниками. Охарактеризовано суть міжнародної програми оцінювання рівня володіння іноземною мовою PISA, впровадження якої планується у 2025 році. З’ясовано, що для об’єктивного оцінювання рівня володіння іноземною мовою, PISA розробила когнітивну систему оцінювання відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, щоб результати можна було інтерпретувати відповідно до загальноприйнятих рівнів володіння іноземної мови від А1 до С2. Програма також базується на соціально-когнітивному підході до оцінювання іноземної мови та перевірки тестових завдань. PISA оцінює загальні та мовно-комунікативні компетентності (лінгвістичну, соціолінгвістичну, прагматичну), комунікативні види діяльності (сприйняття, відтворення, взаємодія, посередництво) та відповідні комунікативні стратегії для успішного комунікативного використання іноземної мови. Описано процедуру забезпечення об’єктивного оцінювання, а також особливості підбору завдань для усіх оцінюваних видів мовленнєвої діяльності (читання, слухання, говоріння). З’ясовано, що для покращення якості викладання та навчання іноземних мов PISA розробить ряд опитувальників для вчителів, учнів, директорів та батьків, а також проведе опитування на рівні управління освітньої системи, які дадуть змогу зібрати інформацію про організацію та реалізацію процесу викладання та навчання іноземної мови на всіх рівнях. Зібрана інформація буде проаналізована разом з даними про рівень володіння іноземною мовою, отриманою за допомогою тестування, для забезпечення всебічної картини факторів, які впливають на вивчення іноземної мови у школі та за її межами. Питання в опитувальниках стосуються: відповідної освітньої політики на рівні адміністрації шкіл та місцевих органів управління освіти; профілів учителів та їх підготовки; процесу навчання учнів; процесу викладання. PISA оцінюватиме результати за допомогою спеціально розробленої шкали на основі Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (CEFR) для забезпечення простої та адекватної інтерпретації результатів освітянами та іншими стейкхолдерами.