Порівняння традиційних і сучасних моделей уроку фізичної культури у закладах загальної середньої освіти
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький національний університет
Анотація
У статті представлено порівняльний аналіз традиційної та сучасної моделей уроку фізичної культури в закладах загальної середньої освіти. Розкрито їх структурні, методичні та педагогічні відмінності, визначено
переваги й недоліки кожного підходу. Проаналізовано відповідність моделей вимогам Нової української школи (НУШ). Традиційна модель розглядається як стандартизований процес передачі від учителя до учнів нормативно визначених знань, умінь і навичок, спрямований на досягнення фіксованих показників фізичної підготовленості. Для неї характерні жорстко регламентована трикомпонентна структура уроку, фронтальні форми роботи, авторитарний стиль педагогічної взаємодії та оцінювання на основі виконання встановлених нормативів. Попри організованість і керованість, такий підхід обмежує диференціацію, самостійність учнів і формування довготривалої мотивації до фізичної активності. Розкрито ключові риси традиційного підходу, що базується на нормативності, стандартизованості та домінуванні ролі вчителя як основного джерела інформації й контролю результатів. Окреслено його сильні сторони - організованість, чіткість, передбачуваність - а також недоліки, зокрема недостатній рівень диференціації, обмежені можливості для індивідуалізації та слабке формування стійкої внутрішньої мотивації до фізичної активності.
Сучасна модель фізичного виховання, побудована відповідно до концепції НУШ, орієнтована на особистісний
розвиток, індивідуалізацію та формування життєвих компетентностей. Вона передбачає варіативний зміст,
свободу вибору видів діяльності, інтерактивні формати роботи, використання цифрових технологій і роль
учителя як фасилітатора. Структура сучасного уроку включає мотиваційний, адаптивно-підготовчий, основний
та рефлексивно-відновлювальний етапи. Такий підхід забезпечує позитивний емоційний фон, залученість кожного учня, розвиток самостійності, комунікативних умінь і відповідальності за власне здоров’я. Аналіз підкреслює, що традиційна модель зберігає певну ефективність, але потребує модернізації та інтеграції інноваційних методів, які відповідають вимогам компетентнісного навчання та сучасних освітніх тенденцій.
The article presents a comparative analysis of traditional and modern models of physical education lessons in secondary education institutions. Their structural, methodological and pedagogical differences are revealed, the advantages and disadvantages of each approach are determined. The compliance of the models with the requirements of the New Ukrainian School (NUS) is analyzed. The traditional model is considered as a standardized process of transferring normatively defined knowledge, skills and abilities from teacher to students, aimed at achieving fixed indicators of physical fitness. It is characterized by a strictly regulated three-component lesson structure, frontal forms of work, an authoritarian style of pedagogical interaction, and assessment based on the fulfillment of established standards. Despite being organized and manageable, this approach limits differentiation, student independence, and the formation of long-term motivation for physical activity. The key features of the traditional approach, which is based on normativity, standardization, and the dominance of the teacher's role as the main source of information and control of results, are revealed. Its strengths are outlined - organization, clarity, predictability - as well as shortcomings, in particular, an insufficient level of differentiation, limited opportunities for individualization, and weak formation of sustainable internal motivation for physical activity. The modern model of physical education, built in accordance with the concept of the National School of Physical Education, is focused on personal development, individualization, and the formation of life competencies. It provides for variable content, freedom of choice of activities, interactive work formats, the use of digital technologies and the role of the teacher as a facilitator. The structure of a modern lesson includes motivational, adaptive-preparatory, basic and reflectiverestorative stages. This approach ensures a positive emotional background, involvement of each student, development of independence, communication skills, and responsibility for one's own health. The analysis emphasizes that the traditional model retains some effectiveness, but requires modernization and integration of innovative methods that meet the requirements of competency-based learning and modern educational trends.
The article presents a comparative analysis of traditional and modern models of physical education lessons in secondary education institutions. Their structural, methodological and pedagogical differences are revealed, the advantages and disadvantages of each approach are determined. The compliance of the models with the requirements of the New Ukrainian School (NUS) is analyzed. The traditional model is considered as a standardized process of transferring normatively defined knowledge, skills and abilities from teacher to students, aimed at achieving fixed indicators of physical fitness. It is characterized by a strictly regulated three-component lesson structure, frontal forms of work, an authoritarian style of pedagogical interaction, and assessment based on the fulfillment of established standards. Despite being organized and manageable, this approach limits differentiation, student independence, and the formation of long-term motivation for physical activity. The key features of the traditional approach, which is based on normativity, standardization, and the dominance of the teacher's role as the main source of information and control of results, are revealed. Its strengths are outlined - organization, clarity, predictability - as well as shortcomings, in particular, an insufficient level of differentiation, limited opportunities for individualization, and weak formation of sustainable internal motivation for physical activity. The modern model of physical education, built in accordance with the concept of the National School of Physical Education, is focused on personal development, individualization, and the formation of life competencies. It provides for variable content, freedom of choice of activities, interactive work formats, the use of digital technologies and the role of the teacher as a facilitator. The structure of a modern lesson includes motivational, adaptive-preparatory, basic and reflectiverestorative stages. This approach ensures a positive emotional background, involvement of each student, development of independence, communication skills, and responsibility for one's own health. The analysis emphasizes that the traditional model retains some effectiveness, but requires modernization and integration of innovative methods that meet the requirements of competency-based learning and modern educational trends.
Опис
Ключові слова
фізична культура, традиційний урок, сучасний урок, НУШ, модульне навчання, педагогічні технології, physical education, traditional lesson, modern lesson, National Secondary School, modular learning, pedagogical technologies
Бібліографічний опис
Базильчук В. Порівняння традиційних і сучасних моделей уроку фізичної культури у закладах загальної середньої освіти // Physical Culture and Sport: Scientific Perspective. 2026. No. 1. P. 32-39.