Переглянути
Нові надходження
Документ Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи в умовах інклюзивного навчання(Хмельницький національний університет, 2026) Попик, Юрій; Попик, Яніна; Popyk, Yurii; Popyk, YaninaСтаття присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до роботи в інклюзивному освітньому середовищі, що передбачає створення відповідних педагогічних передумов з метою ефективної професійної діяльності. У центрі уваги формування готовності до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, розвиток їхніх компетентностей у сфері інклюзивної освіти, а також забезпечення психологічної та медичної підтримки. Розглядаються питання організації освітнього процесу, який включає інтеграцію знань з педагогіки, психології та спеціальної методики фізичного виховання, формування толерантності та емпатії у майбутніх вчителів, використання сучасних технологій і адаптованих методів фізичного виховання, створення інклюзивного середовища, що враховує індивідуальні можливості кожної дитини. Автор акцентує увагу на необхідності комплексного підходу до підготовки педагогів, який забезпечить їхню професійну готовність працювати у школах, де навчаються діти з різними освітніми потребами і сприятиме реалізації принципів рівності та доступності освіти. Інклюзивна освіта забезпечує рівні можливості для навчання, сприяє розвитку комунікативних навичок, формує почуття приналежності та підвищує самооцінку. Водночас інклюзія виховує толерантність у суспільстві, створюючи умови для гармонійного співіснування різних соціальних груп. Інклюзивне навчання у сфері фізичної культури передбачає організацію спільних занять для дітей з різними фізичними та психічними особливостями, що забезпечує їхню інтеграцію в освітній процес. Така практика сприяє формуванню в учнів умінь співпрацювати на засадах взаємоповаги, створює умови для розвитку фізичних здібностей відповідно до індивідуальних можливостей кожної дитини, забезпечує соціальну адаптацію дітей з особливими освітніми потребами та водночас формує у суспільстві культуру толерантності.Документ Оцінка когнітивних і психомоторних функцій у пацієнтів після ішемічного інсульту залежно від термінів реабілітації з використанням комп’ютерних нейропсихофізіологічних тестів(Хмельницький національний університет, 2026) Голяченко, Андрій; Майструк, Микола; Скрипка, Ілія; Golyachenko, Andriy; Maistruk, Mykola; Skrypka, IliiaМета дослідження – визначення рівня когнітивних та психомоторних функцій у пацієнтів після ішемічного інсульту з урахуванням ефективності ранньої та пізньої реабілітації. Матеріали і методи. В дослідженні взяли участь 43 пацієнти з ішемічним інсультом, які пройшли лікування у відділенні нейреабілітації. Пацієнтів було розділено на дві групи за періодами реабілітації: рання реабілітація, що розпочалася до 30 днів із моменту госпіталізації (28 пацієнтів), та пізня реабілітація, що розпочалася після 30 днів із часу госпіталізації (15 пацієнтів). Когнітивні та психомоторні функції вимірювали у всіх пацієнтів, які брали участь у дослідженні, за допомогою системи вимірювання нейропсихофізіологічних змінних «Нейро-МВП», що включала тести для оцінки пам'яті, уваги, координації рук і очей та швидкості реакції. Вимірювання повторювали перед початком та в кінці реабілітаційного циклу. Результати. Рання реабілітація призвела до значного поліпшення більшості досліджуваних параметрів, включаючи пам'ять, увагу, швидкість мислення та точність рухів. Пізня реабілітація супроводжувалася поліпшенням результатів досліджуваних показників у меншій мірі, ніж рання реабілітація. Поліпшення часових та якісних параметрів спостерігалося в обох групах пацієнтів, які проходили ранню та пізню реабілітацію. Висновки. Рання реабілітація пацієнтів після ішемічного інсульту сприяла кращому відновленню когнітивних та психомоторних функцій, ніж пізня реабілітація.Документ Порівняння традиційних і сучасних моделей уроку фізичної культури у закладах загальної середньої освіти(Хмельницький національний університет, 2026) Базильчук, Віра; Bazylchuk, ViraУ статті представлено порівняльний аналіз традиційної та сучасної моделей уроку фізичної культури в закладах загальної середньої освіти. Розкрито їх структурні, методичні та педагогічні відмінності, визначено переваги й недоліки кожного підходу. Проаналізовано відповідність моделей вимогам Нової української школи (НУШ). Традиційна модель розглядається як стандартизований процес передачі від учителя до учнів нормативно визначених знань, умінь і навичок, спрямований на досягнення фіксованих показників фізичної підготовленості. Для неї характерні жорстко регламентована трикомпонентна структура уроку, фронтальні форми роботи, авторитарний стиль педагогічної взаємодії та оцінювання на основі виконання встановлених нормативів. Попри організованість і керованість, такий підхід обмежує диференціацію, самостійність учнів і формування довготривалої мотивації до фізичної активності. Розкрито ключові риси традиційного підходу, що базується на нормативності, стандартизованості та домінуванні ролі вчителя як основного джерела інформації й контролю результатів. Окреслено його сильні сторони - організованість, чіткість, передбачуваність - а також недоліки, зокрема недостатній рівень диференціації, обмежені можливості для індивідуалізації та слабке формування стійкої внутрішньої мотивації до фізичної активності. Сучасна модель фізичного виховання, побудована відповідно до концепції НУШ, орієнтована на особистісний розвиток, індивідуалізацію та формування життєвих компетентностей. Вона передбачає варіативний зміст, свободу вибору видів діяльності, інтерактивні формати роботи, використання цифрових технологій і роль учителя як фасилітатора. Структура сучасного уроку включає мотиваційний, адаптивно-підготовчий, основний та рефлексивно-відновлювальний етапи. Такий підхід забезпечує позитивний емоційний фон, залученість кожного учня, розвиток самостійності, комунікативних умінь і відповідальності за власне здоров’я. Аналіз підкреслює, що традиційна модель зберігає певну ефективність, але потребує модернізації та інтеграції інноваційних методів, які відповідають вимогам компетентнісного навчання та сучасних освітніх тенденцій.Документ Дослідження умов праці в реабілітаційних кабінетах та основні гігієнічні вимоги до них(Хмельницький національний університет, 2026) Романішина, Ольга; Миколайчук, Ігор; Кривов'яз, Сергій; Romanishyna, Olga; Mykolaychuk, Ihor; Kryvovyaz, SerhiyВ сучасних умовах розвитку медичної реабілітації особлива увага приділяється якості професійної діяльності фахівців, які забезпечують відновлення рухових, функціональних та психофізичних можливостей пацієнтів. Одним із ключових чинників, що визначають успішність реабілітаційного процесу, є наявність безпечних і нешкідливих умов праці персоналу реабілітаційних кабінетів. Вони створюють основу для ефективної роботи, сприяють збереженню здоров’я спеціаліста та забезпечують стабільні позитивні результати відновлення та лікування. В роботі проводилося дослідження умов праці в реабілітаційних кабінетах та їх вплив на стан працездатності та здоров’я працівників. Дослідження проводилося методом опитування реабілітололгів, які працюють в державних та приватних кабінетах. Учасники опитування оцінили умови їх праці та вказали на фактори робочого середовища, які, на їх думку мають несприятливий вплив на їх стан здоров’я. Крім цього, респонденти вказали важливі заходи, на їх думку, з покращення умов праці та зменшення чи усунення впливу факторів ризику. На основі досліджених та проаналізованих відповідей було побудовано діаграми відповідей опитуваних для наочності та демонстрації результатів. Встановлено гігієнічні вимоги до відповідно зазначених у відповідях факторів, вимоги охорони та гігієни праці до умов праці в реабілітаціних кабінетах та запропоновано заходи з їх покращення. Комфорт та безпека працівника впливають на якість взаємодії та роботи з пацієнтом. У комфортних умовах реабілітолог проявляє більше терпіння, може ефективніше комунікувати та підтримувати мотивацію пацієнта до виконання вправ та проведення фізіотерапевтичних процедур. Тому важливість забезпечення нешкідливих та безпечних умов праці реабілітологів є важливим завданням, що ставлять до спеціалістів з охорони та гігієни праці.Документ Вегетативна та нейрогуморальна регуляція функціонального стану центральної нервової системи людини(Хмельницький національний університет, 2026) Квасниця, Ірина; Квасниця, Олег; Кравчук, Людмила; Kvasnytsia, Iryna; Kvasnytsya, Oleh; Kravchuk, LiudmylaУ статті проведено комплексне дослідження механізмів вегетативної та нейрогуморальної регуляції функціонального стану центральної нервової системи (ЦНС) людини, що є важливим аспектом вивчення адаптаційних можливостей організму до сучасних умов життєдіяльності. Теоретичний аналіз засвідчує, що ЦНС виконує провідну інтегративну роль у координації діяльності органів і систем, підтримання гомеостазу та формуванні адаптаційних реакцій. Ефективність її функціонування значною мірою визначається узгодженою взаємодією вегетативної нервової системи та гуморальних механізмів регуляції. Емпірична частина дослідження була реалізована за участю 36 здобувачів освіти (18 юнаків та 18 дівчат) віком 18–20 років, які віднесені до основної групи з фізичного виховання. Вибір даної вікової категорії обумовлений завершенням формування стійких фізіологічних стереотипів та особливою чутливістю регуляторних систем до навчальних і психоемоційних навантажень. Оцінка функціонального стану здійснювалась за допомогою неінвазивних експрес-методів, що дозволяють обʼєктивно характеризувати регуляторні можливості організму без застосування складного медичного обладнання. Результати аналіз показників серцево-судинної системи у стані спокою засвідчили стабільність гемодинамічних параметрів та переважання нормотонічного типу регуляції у більшості респондентів. Адекватний приріст ЧСС (+11,7 уд/хв⁻¹) під час ортостатичної проби виявив збережену здатність симпатичного відділу до оперативної мобілізації ресурсів, що забезпечує стабільність мозкового кровообігу та підтримання функціонального стану ЦНС при зміні положення тіла в просторі. Показники дихальних проб Штанге (41,6±2,4 с) та Генчі (26,8±1,9 с) підтверджують достатню резистентність нервових центрів до гіпоксії. Психофізіологічний аналіз відобразив оптимальний рівень збудливості кори головного мозку (середній латентний період – 242±9 мс), проте зафіксована індивідуальна варіабельність показників вказує на ознаки функціональної втоми у частини обстежених, імовірно спричиненої кумулятивним ефектом навчального стресу та психоемоційним напруженням. Доведено, що комплексна діагностика вегетативного та нейрогуморального статусу є об’єктивним інструментом моніторингу здоров’я молоді. Доведено інформативність використаних методів для скринінгових досліджень, що дозволяє рекомендувати їх для впровадження в освітній процес з метою раннього виявлення ознак дезадаптації.Документ Методичні принципи розвитку техніко-тактичних умінь баскетболістів на початковому етапі підготовки в умовах адаптивного фізичного виховання і спорту(Хмельницький національний університет, 2026) Чопик, Тетяна; Базильчук, Олег; Литвинов, Іван; Chopyk, Tetianа; Bazylchuk, Oleg; Lytvynov, IvanУ статті розглядаються теоретичні та методичні аспекти розвитку техніко-тактичних умінь у юних баскетболістів на початковому етапі підготовки, зокрема в системі адаптивного фізичного виховання і спорту. Проаналізовано сучасні науково-методичні підходи до формування базових технічних прийомів і простих тактичних дій, підкреслено роль ігрових методів навчання та поступового ускладнення вправ для розвитку ігрового мислення та здатності приймати рішення під час гри. Особлива увага приділяється індивідуалізації навчально-тренувального процесу з урахуванням психофізичних можливостей дітей, що забезпечує доступність, безпечність та ефективність занять. Наведено приклади вправ та ігрових завдань, спрямованих на розвиток координації, ведення м’яча, передач, кидків, взаємодії з партнерами та педагогічних умінь юних спортсменів. Досліджено педагогічні аспекти організації навчально-тренувального процесу, включно з формуванням відповідальності, самостійності, комунікативних навичок та навичок командної взаємодії. Показано, що системне поєднання ігрових методів, індивідуального підходу та розвитку педагогічних умінь сприяє гармонійному фізичному, психічному та соціальному розвитку дітей, формує позитивне ставлення до занять спортом та створює основу для подальшого удосконалення техніко-тактичних умінь. Матеріали статті можуть бути використані у педагогічній практиці та методичному забезпеченні адаптивного фізичного виховання, підготовки юних баскетболістів та учасників інших видів спорту.Документ Інструментальні методи функціональної діагностики та інформаційні технології у реабілітації пацієнтів із наслідками бойових травм(Хмельницький національний університет, 2026) Солтик, Інна; Басенко, Людмила; Soltyk, Inna; Basenko, LiudmylaУ сучасних умовах тривалої російсько-української війни в Україні значно зросла кількість пацієнтів із наслідками бойових травм, що потребують високотехнологічних підходів у реабілітації. Традиційні клінічні методи оцінки рухових і функціональних порушень часто не забезпечують достатньої об’єктивності для планування ефективних терапевтичних програм. У цьому контексті особливе значення набуває інтеграція інструментальних методів функціональної діагностики та інформаційних технологій. У статті проаналізовано сучасні апаратні методи оцінки функціонального стану пацієнтів із бойовими травмами, зокрема комп’ютеризований аналіз ходи, стабілометрію, поверхневу електроміографію, ізокінетичну динамометрію, інерціальні сенсорні системи та кардіореспіраторний моніторинг. Розглянуто способи інтеграції отриманих даних у цифрові платформи та мобільні застосунки для моніторингу та управління реабілітаційним процесом. Показано, що використання цих технологій дозволяє підвищити точність функціональної оцінки, індивідуалізувати терапевтичні програми, забезпечити дистанційний контроль за виконанням вправ, а також підвищити мотивацію та безпеку пацієнтів. Крім того, наголошено на важливості формування цифрових компетентностей майбутніх фахівців з реабілітації для ефективного впровадження сучасних методів у клінічну практику. Отримані дані дозволяють окреслити перспективи розвитку стандартизованих протоколів, створення національних цифрових реєстрів результатів реабілітації та масштабування доказових підходів у сфері післявоєнної допомоги. Стаття має як теоретичну, так і практичну цінність, демонструючи ефективність комплексного підходу до реабілітації військовослужбовців із функціональними порушеннями після бойових травм.Документ Розвиток конфліктологічної компетентності майбутніх психологів у контексті антибулінгової діяльності(Хмельницький національний університет, 2026) Чорний, Сергій; Міхеєва, Людмила; Chornyi, Serhii; Mikheieva, LiudmylaУ статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування значення розвитку конфліктологічної компетентності майбутніх психологів як ключової умови ефективної реалізації антибулінгової діяльності в закладах загальної середньої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності булінгу в освітньому середовищі, ускладненням форм міжособистісних конфліктів серед учнівської молоді, а також підвищенням суспільних вимог до професійної готовності психологів забезпечувати безпечний, підтримувальний і ненасильницький освітній простір. Проаналізовано сучасні зарубіжні та вітчизняні наукові підходи до осмислення феномену булінгу як соціально-психологічного явища, що характеризується систематичністю, асиметрією сил та стійкістю ролей учасників, а також до проблеми професійної підготовки психологів до діяльності в умовах конфліктного та кризового освітнього середовища. Узагальнено концептуальні положення щодо змісту й структури конфліктологічної компетентності, її місця у системі професійних компетентностей майбутнього психолога та значення для профілактики й подолання деструктивних форм взаємодії у шкільному колективі. У межах дослідження визначено структурні компоненти конфліктологічної компетентності майбутнього психолога, зокрема когнітивний, операційно-діяльнісний і ціннісно-особистісний, та розкрито їхній зміст у контексті антибулінгової діяльності. Обґрунтовано можливості цілеспрямованого формування зазначеної компетентності в процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти шляхом інтеграції теоретичної підготовки, практикоорієнтованого навчання та партнерської взаємодії з основними суб’єктами освітнього процесу. Особливу увагу приділено використанню відновних практик, шкільної медіації, тренінгових форм роботи, аналізу кейсів та моделювання професійних ситуацій як ефективних інструментів розвитку конфліктологічної компетентності майбутніх психологів. Підкреслено значення міжпрофесійної співпраці психологів, педагогів, адміністрації закладу освіти та батьків у розробленні й реалізації комплексних антибулінгових програм. Окреслено перспективи подальших наукових розвідок, пов’язаних із емпіричним вивченням рівнів сформованості конфліктологічної компетентності майбутніх психологів, розробленням та апробацією структурованих програм її розвитку, а також оцінюванням ефективності інтегрованих моделей антибулінгової підготовки в системі вищої психологічної освіти.Документ Фізична терапія осіб із хронічним неспецифічним болем у шиї з урахуванням біомеханічних та психологічних детермінант стану(Хмельницький національний університет, 2026) Штоковецька, Наталія; Shtokovetska, NataliiaАналіз науково-методичної літератури підтверджує ключову роль фізичної терапії у лікуванні хронічного неспецифічного болю в шиї. Водночас, існує брак доказів щодо ефективності окремих методів втручання та їх узгодження із біомеханічними та психологічними детермінантами цього стану. Мета: проаналізувати та систематизувати наявні дані щодо методів фізичної терапії, які мають доведену ефективність у терапії хронічного неспецифічного болю у шиї з урахуванням біомеханічних та психологічних детермінант цього стану. Хронічний неспецифічний біль у шиї є гетерогенним станом, який може бути зумовлений біомеханічними, нейрофізіологічними та психологічними чинниками, або їх поєднанням. Встановлено, що у разі зниженої активації глибоких м’язів згиначів шиї ефективними є вправи краніоцервікальної флексії, тренування глибоких згиначів з біологічним зворотним зв’язком, а також програми розвитку сили та моторного контролю. Визначено, що за наявності зміненої кінематики лопатки терапевтичні вправи для корекції її положення та рухів можуть сприяти зниженню інтенсивність болю у шиї. Для покращення сенсомоторного контролю та пропріоцепції доведену ефективність демонструють метод глобального постурального перенавчання і пропріоцептивні вправи. Оскільки неспецифічний біль у шиї часто пов'язаний із міофасціальним больовим синдромом, терапевти застосовують компресію тригерних точок, метод сухої голки, міофасціальний реліз, інструментальну мобілізацію м’яких тканин та постізометричну релаксацію. Водночас, якість доказів ефективності цих методів коливається від помірної до низької. Наявні дані вказують на можливий взаємозв’язок неспецифічного болю в шиї з дихальною дисфункцією. Включення до програми фізичної терапії дихальних вправ, ймовірно, може сприяти зниженню інтенсивності болю. Доповнення програми терапевтичних вправ мануальною терапією, асоціюється із вищою ефективністю терапії неспецифічного болю в шиї. Загалом, найбільш виражений вплив на біль, функціональний стан і якість життя забезпечують комбіновані програми терапевтичних вправ, а у довгостроковій перспективі найкращі результати демонструють мультимодальні програми, що інтегрують індивідуально підібрані фізіотерапевтичні втручання та освіту пацієнта.Документ Розвиток силових якостей здобувачів освіти засобами стрітліфтингу(Хмельницький національний університет, 2026) Солтик, Олександр; Михайлов, Назар; Солтик, Вероніка; Soltyk, Oleksandr; Mykhailov, Nazar; Soltyk, VeronikaВ статті звертається увага на важливості належного розвитку фізичних якостей людини, в тому числі силових якостей. Зазначається провідна роль силових здібностей у забезпеченні міцного опорно-рухового апарату, здатності виконувати великі фізичні навантаження, забезпеченні правильної постави, належного рівня працездатності тощо. Серед причин, що призводять до втрати інтересу здобувачів освіти до занять фізичними вправами є одноманітність, не цікавість, застарілі методи виховання фізичних якостей. Стрітліфтинг є молодим видом спорту, який набуває широкої популярності серед молоді, та використовує дві вправи: підтягування на перекладині, віджимання на брусах із обтяженнями. Окрім того, стрітліфтинг позиціонується як вид спорту, який сприяє розвитку силових якостей. Поряд із цим стрітліфтинг має низку переваг перед іншими видами спорту, це: заняття на відкритому просторі, мінімум спортивного обладнання і інвентарю, який є практично у кожному мікрорайоні міст та селищ, можливість займатися разом із іншими молодими людьми. Поєднання із демонстрацією виконання фізичних вправ через соціальні мережі підвищує мотивацію осіб, що займаються цим видом спорту. Обмеженість наукових даних, щодо позитивного впливу занять стрітліфтингом на розвиток силових якостей у здобувачів освіти потребує проведення нових прикладних досліджень.Документ Удосконалення силової витривалості висококваліфікованих спортсменів які займаються гирьовим спортом(Хмельницький національний університет, 2026) Антонець, Василь; Antonets, VasylСтаття присвячена теоретичному дослідженню особливостей удосконалення силової витривалості висококваліфікованих спортсменів у гирьовому спорті. У роботі розглянуто сутність силової витривалості як комплексної фізичної якості, що об’єднує силу та витривалість спортсмена, забезпечує ефективне виконання фізичних вправ протягом тривалого часу, долання помірного або помірно-середнього опору та підтримання точності, координації й швидкості рухів. Показано, що силова витривалість включає як статичні, так і динамічні прояви м’язової роботи, повторювані циклічні зусилля, утримання необхідних позицій, а також здатність до швидкого та ефективного відновлення після інтенсивних навантажень. Встановлено, що розвиток силової витривалості спортсменів, які займаються гирьовим спортом, відбувається через комплексне застосування фізичних вправ різного спрямування. До них належать змагальні вправи (ривки, поштовхи, комплекси в змагальному темпі), загальнорозвивальні вправи для формування загальної витривалості та фізичної підготовки, допоміжні вправи для підтримки координації, стабільності та відновлення організму, а також спеціальнорозвивальні вправи, що вдосконалюють техніку рухів та міжм’язову координацію відповідно до специфіки змагальної діяльності. Окремо визначено принципи удосконалення силової витривалості, серед яких індивідуалізація навантаження з урахуванням фізичних можливостей спортсмена, системність і послідовність тренувального процесу, прогресивність інтенсивності та обсягу вправ, спеціалізація вправ відповідно до спортивної діяльності, варіативність методів тренування, регулярний контроль результатів та корекція навантажень, а також забезпечення безпеки та відновлення. Дотримання цих принципів дозволяє забезпечити ефективне поєднання розвитку сили та витривалості, підвищення працездатності м’язів, стабільність серцевосудинної та дихальної систем і комплексне відновлення після навантажень. У перспективі дослідження передбачає визначення оптимальних комбінацій вправ і навантажень для спортсменів різних рівнів підготовки, а також розробку науково-методичних рекомендацій і методик контролю ефективності тренувального процесу. Це дозволить підвищити продуктивність та безпеку занять у гирьовому спорті і сприятиме гармонійному розвитку силових та витривалісних якостей спортсменів.