Індивідуальні та групові антропоніми в автобіографічному романі Нельсона Мандели "Довгий шлях до свободи"
Дата
2018
Автори
Клочко (Пілішек), Світлана Олександрівна
Klochko (Pilishek), S.O.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова
Анотація
Статтю присвячено дослідженню семантики антропонімів Південно-Африканської республіки. Матеріалом служив автобіографічний роман Нельсона Мандели «Довгий шлях до свободи», з якого вибрано індивідуальні та групові власні назви. Вибір цього роману для нашого дослідження окреслений низкою причин, серед яких і та, що антропоніми африканського походження поки не перебували у полі зору українських дослідників мови. Мета статті полягає в установленні за допомогою етимологічного аналізу семантики виділених онімів. Об’єктом дослідження виступають індивідуальні та групові антропоніми, що їх вживає Нельсон Мандела на сторінках свого біографічного твору. Семантика та особливості вживання антропонімів, виокремлених з тексту автобіографічного роману, перебувають у ролі предмету цієї розвідки. Полінаціональність та полікультурність Південно-Африканської республіки створюють особливу ситуацію для мовних контактів та, як наслідок, мовної інтерференції. За таких умов одними із найперших у мови проникають власні назви, серед яких, безперечно, і антропоніми (або власні імена). Відповідні процеси взаємопроникнення, адаптації та асиміляції лексичних одиниць, котрі позначають індивідуальні та групові антропоніми, до нового мовного середовища дозволяють дати характеристику розвитку південно-африканського варіанта англійської мови. У результаті аналізу відібраних для дослідження антропонімів було з’ясовано, що власне ім’я виконує не тільки номінативну функцію, називаючи денотат, чи функцію ідентифікації, вирізняючи свій референт серед групи інших, але також несе додаткову експресивно-оцінну інформацію. Вартим уваги є і той факт, що з плином часу стає важчим відстеження семантики та походження як групових, так і індивідуальних антропонімів, що відбувається через низку екстралінгвальних факторів.
The article deals with the etymological analysis of certain individual and group anthroponyms taken from the autobiographical novel by N. Mandela. The choice of the novel is determined by a few factors, among them being the following: first, ethnic African names (proper nouns) have not yet been in the focus of Ukrainian linguists until now; second, Mandela was a native speaker of two official languages in South Africa, namely isiXhosa and English. The interference of the two languages is of special interest to philologists, too; third, the idiolect of Mandela is a sample of South African English – a territorial variety of English that appeared in XVIII c.and now functions as one of eleven official languages of the Republic. The article points out that South African proper nouns are etymologically heterogeneous and reflect lingual diversity of the country as a result of its complicated historical development. Most anthroponyms used in the novel have Xhosa roots. The article also mentions the names of N. Mandela – those he got at various stages of his life from his kinsmen and from other people in South Africa. The semantic analysis of chosen onyms has revealed that a proper noun has a number of functions: the nominative function, as it is used to name the referent; the function of identification (to specify its referent out of others); and also the connotative function (to express certain additional information, including the evaluation of the given referent). It is shown that a number of proper names historically can be traced to corresponding common nouns denoting things, qualities, and Gods. South Africa represents a unique multilingual environment influencing each of the languages including English, which could be a promising field for further research.
The article deals with the etymological analysis of certain individual and group anthroponyms taken from the autobiographical novel by N. Mandela. The choice of the novel is determined by a few factors, among them being the following: first, ethnic African names (proper nouns) have not yet been in the focus of Ukrainian linguists until now; second, Mandela was a native speaker of two official languages in South Africa, namely isiXhosa and English. The interference of the two languages is of special interest to philologists, too; third, the idiolect of Mandela is a sample of South African English – a territorial variety of English that appeared in XVIII c.and now functions as one of eleven official languages of the Republic. The article points out that South African proper nouns are etymologically heterogeneous and reflect lingual diversity of the country as a result of its complicated historical development. Most anthroponyms used in the novel have Xhosa roots. The article also mentions the names of N. Mandela – those he got at various stages of his life from his kinsmen and from other people in South Africa. The semantic analysis of chosen onyms has revealed that a proper noun has a number of functions: the nominative function, as it is used to name the referent; the function of identification (to specify its referent out of others); and also the connotative function (to express certain additional information, including the evaluation of the given referent). It is shown that a number of proper names historically can be traced to corresponding common nouns denoting things, qualities, and Gods. South Africa represents a unique multilingual environment influencing each of the languages including English, which could be a promising field for further research.
Опис
Ключові слова
антропонім, південно-африканський варіант англійської мови, Нельсон Мандела, автобіографічний роман, anthroponym, autobiographic novel, Nelson Mandela, South-African variant of English
Бібліографічний опис
Клочко С.О. Індивідуальні та групові антропоніми в автобіографічному романі Нельсона Мандели "Довгий шлях до свободи" / С. О. Клочко // Записки з ономастики = Opera in onomastica : зб. наук. пр. / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2018. – Вип. 21. – С. 99-105.